АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/490/2609/12

Справа №  2-5638/11                                                                                Головуючий у 1 й інстанції - Черновський Г.В.

      Доповідач  -  Міхеєва В.Ю.   

Категорія  26                                                                                                   

У Х В А Л А

                                                І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

         13 березня 2012 року  

          Колегія суддів судової палати по цивільним справам апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

          головуючого                     Міхеєвої В.Ю.

       суддів                                Гайдук В.І., Макарова М.О.

          при секретарі            Бондаренко В.В.

розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську цивільну справу

за апеляційною  скаргою представника Василенка ОСОБА_2 ОСОБА_3

на заочне рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 30 листопада 2011 року

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна»до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором, зустрічним позовом ОСОБА_4 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна»про визнання кредитного договору частково недійним,-

                      ВСТАНОВИЛА:

          У вересні 2010 року позивач звернувся  з позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором та просив  стягнути з відповідачів суму боргу за Кредитним договором № CL-300/2/2008 від 08 січня 2008 року в розмірі 203162 грн.17 коп. та судові витрати.

  ОСОБА_4 у серпні 2011 року подав зустрічну позовну заяву, у якій просив  визнати недійсним п.3 ч.1 та п.п.1.4.1.1.2, 1.4.1.1.3, 1.4.1.1.4, 1.4.1.1.5 Кредитного договору № CL-300/2/2008 від 08 січня 2008 року.

   Заочним рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 30 листопада 2011 року позовні вимоги ТОВ «ОТП Факторинг Україна»до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволені.   Стягнуто солідарно з ОСОБА_4, ОСОБА_5 на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» заборгованість за кредитним договором у розмірі 203162 грн. 17 коп.; вирішено питання про розподіл судових витрат. У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_4 до ТОВ «ОТП Факторинг Україна»про визнання кредитного договору частково недійсним відмовлено (а.с.198-200).

   Ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 12 січня 2012 року заяву ОСОБА_4 про перегляд заочного рішення від 30 листопада 2011 року було залишено без задоволення (а.с.213).

   В апеляційній скарзі представник відповідача ОСОБА_4 ОСОБА_6, яка діє на підставі довіреності, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ТОВ «ОТП Факторинг Україна», посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне з’ясування судом обставин справи, які мають суттєве значення для правильного її вирішення.

        В частині відмови у задоволенні зустрічного позову рішення суду не оскаржується.

      Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає,  що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду –залишенню без змін з наступних підстав.

      Згідно ст.526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

      Відповідно до ст.527 ЦК України боржник зобов’язаний виконати свій обов’язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом.

       Правові наслідки порушення зобов’язання, забезпеченого порукою, передбачені ст.554 ЦК України, згідно якої у разі порушення боржником зобов’язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

       Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

       Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

        Відповідно до положень ст.ст. 1049, 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов’язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити відсотки у строк та в порядку, що встановлені договором.

        Згідно ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов’язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати строкового повернення частини позики, що залишилася, та сплати відсотків, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

       Судом встановлено,  що 08 січня 2008 року між сторонами був укладений договір про надання споживчого кредиту №СL-300/2/2008, відповідно до якого ОСОБА_4 отримав кредит у сумі 29162 швейцарських франків у порядку і на умовах, зазначених у кредитному договорі (а.с.6-10).

        На забезпечення виконання умов кредитного договору між банком та відповідачкою ОСОБА_5 08 січня 2008 року був укладений договір поруки №SR-300/2/2008, відповідно до умов якого остання зобов’язалася відповідати за виконання позичальником усіх його зобов’язань перед кредитором в повному обсязі, що виникли з кредитного договору як існуючих в теперішній час, так і тих, що можуть виникнути в майбутньому (а.с.11).

         Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив того, що відповідач ОСОБА_4 взяті на себе зобов’язання за кредитним договором не виконував, у зв’язку з чим станом на 26 серпня 2010 року утворилась заборгованість в розмірі 203162 грн. 17 коп.(а.с.13).

       Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

      Відповідно до ст. 543 ЦК України у разі солідарного обов’язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов’язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

       За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про солідарне стягнення з відповідачів на користь позивача суми заборгованості за кредитним договором у розмірі 203162 грн. 17 коп. та понесених судових витрат.

  Доводи представника відповідача ОСОБА_4, наведені в апеляційній скарзі, що суд першої інстанції винесенням заочного рішення позбавив відповідачів надати докази які мають суттєве значення для правомірного  вирішення  справи, зокрема –не урахував наявність виконавчого напису № 5780, виданого 29 червня 2010 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_7, яким нотаріусом звернуто стягнення на заставне рухоме майно –транспортний засіб автомобіль марки KIA SPORTAGE реєстраційний номер НОМЕР_1, що належить на праві власності ОСОБА_4, судова колегія перевірила та не може взяти до уваги з наступних підстав.

      Відповідно до ст. 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.   

        Згідно зі ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження»виконавче провадження є завершальною стадією   судового провадження та примусового виконання рішень інших органів.  Відповідно до ст. 3 зазначеного Закону одним із виконавчих документів є виконавчий напис нотаріуса, який підлягає примусовому виконанню державною виконавчою службою.   

        Частиною 1 ст. 49 вказаного Закону (в редакції, чинній на момент виникнення правовідносин) передбачено, що у  разі  якщо  в  органі державної виконавчої служби відкрито кілька  виконавчих  проваджень щодо одного й того самого боржника, вони  об’єднуються  у  зведене  виконавче  провадження  і на майно боржника  накладається  арешт  у  межах  загальної суми стягнення, виконавчого  збору  і  можливих  витрат  на виконавче провадження.  

       Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.   

       Зобов’язання виникають із підстав, установлених ст. 11 цього Кодексу, зокрема: договорів та інших правочинів (ч. 2 ст. 509 ЦК України).

      Зобов’язання перестає діяти в разі його припинення з підстав, передбачених договором або законом (ч. 1 ст. 598 ЦК України).

      Ці підстави, зазначені в ст. ст. 599, 600, 601, 604-609 ЦК України, не передбачають підставою припинення зобов’язання вчинення виконавчого напису.   

      За відсутності інших підстав припинення зобов’язання, передбачених договором або законом, зобов’язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).   

      Належним виконанням зобов’язання є виконання, прийняте кредитором, у результаті якого припиняються права та обов’язки сторін зобов’язання.  

      Саме по собі вчинення виконавчого напису, виконання якого не здійснено вчасно, не припиняє зобов’язальних правовідносин сторін договору й не звільняє боржника від відповідальності за невиконання ним грошового зобов’язання та не позбавляє кредитора права на отримання відповідних коштів за користування кредитом і за несвоєчасну сплату кредиту.  

      Наявність виконавчого напису за відсутності реального виконання боржником свого зобов’язання (добровільного чи примусового) не свідчить про припинення договірних правовідносин сторін.   

     Доказів реального виконання своїх зобов’язань відповідачами не надано, тому підстав для скасування рішення судова колегія не вбачає, оскільки воно відповідає нормам матеріального та процесуального права.

        Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

        Апеляційну скаргу ОСОБА_4  відхилити.

        Заочне рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 30 листопада 2011 року залишити без змін.

        Ухвала апеляційного суду  набирає законної сили з моменту проголошення і протягом двадцяти днів може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до  Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

          Головуючий

          Судді