Україна

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

22-ц/490/1697/12                                                                 Головуючий у 1 й інстанції - Болдирєва У.М.

Категорія 43                                                   Доповідач  -  Кіктенко Л.М.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

            05 березня  2012 року Колегія суддів судової палати по цивільним справам апеляційного суду Дніпропетровської області  в складі:

          Головуючого судді: Кіктенко Л.М.

          Суддів: Пищиди М.М., Кочкової Н.О.

            При секретарі: Горлаковій Ю.В.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську цивільну справу за апеляційною скаргою Виконавчого комітету Павлоградської міської ради на заочне рішення Павлоградського  міськрайоного суду, Дніпропетровської області від 05 грудня 2011 року по справі за позовом Виконавчого комітету Павлоградської міської ради до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, -

                                                                     ВСТАНОВИЛА:

          Заочним рішенням Павлоградського міськрайоного суду, Дніпропетровської області від 05 грудня 2011 року відмовлено в задоволенні позовних вимог Виконавчого комітету Павлоградської міської ради до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням.

           В апеляційній скарзі Виконавчий комітет Павлоградської міської ради, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, ставить  питання про скасування вказаного рішення суду та ухвалення нового рішення, яким задовольнити його  позовні вимоги .

          Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду  залишити без змін  з наступних підстав.

          Встановлено, що 12 серпня 2011 року  Виконавчий комітет Павлоградської міської ради звернувся з позовом до відповідача про визнання його таким, що втратив право користування жилим приміщенням - квартирою АДРЕСА_1 на підставі ст.71, 72 ЖК України, посилаючись на те, що відповідач зареєстрований у цій квартирі, але не проживає там більше трьох років, не цікавиться даною квартирою, не сплачує комунальні платежі.

         Судом встановлено, що квартира за адресою АДРЕСА_1 є комунальною власністю міста (а.с.7).

         Згідно з поквартирною карткою (а.с.11) за адресою АДРЕСА_1 зареєстрований ОСОБА_2 з 28 квітня 1992 року.

         Відповідно до акту від 26 січня 2011 року, складеного за участю сусідів, ОСОБА_2 не проживає у даній квартирі більше трьох років (а.с.12).

         Частиною 1 ст.71 ЖК України передбачено, що при тимчасовій відсутності наймача чи членів його сім*ї , за ними зберігається житлове приміщення  на протязі шести місяців.

        Згідно вимог ч.2 ст.71 ЖК України, якщо наймач та члени його сім*ї  були відсутні з поважних причин більше 6 місяців, цей строк  за заявою відсутнього може бути продовжено наймодавцем, а в разі спору-судом.

        Відповідно до вимог ч.3 ст. 10 та ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов*язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 51 цього Кодексу.

         Відмовляючи позивачеві у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що доказів того, що відповідач не проживає у квартирі АДРЕСА_1 без поважних причин, позивач суду не надав.

       Крім того, з письмового клопотання відповідача вбачається, що відповідач не втратив інтерес до цієї квартири, адресу якої, вказав в якості свого місця проживання.

        Відповідачем було зазначено, що про розгляд справи від дізнався від сусідів, що свідчить про те, що він з'являвся у квартирі.

        Оскільки позивач позовні вимоги не довів, суд правомірно відмовив позивачу у їх задоволенні.

        Рішення суду відповідає вимогам норм матеріального, процесуального права, встановленим обставинам і матеріалам справи.

        Доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків у рішенні суду, зводяться до переоцінки доказів.

        Відповідно до вимог ст.212 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується  на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

        Посилання в апеляційній скарзі позивача на несплату відповідачем комунальних послуг є підставою лише для пред'явлення позову про їх стягнення, а не для визнання відповідача таким, що втратив право користування житлом.

        Інші доводи скарги не впливають на правильність ухваленого рішення. Апелянт не надав доказів і суду апеляційної інстанції про те, що відповідач не проживає  у спірній квартирі більше 6 місяців без поважних причин.

       За таких обставин колегія суддів не вбачає порушень судом першої інстанції при ухваленні рішення норм матеріального, процесуального права та підстав для скасування ухваленого по суті правильного рішення у відповідності з вимогами ч.2 ст.308 ЦПК України.

       Керуючись ст. ст.  209, 303, 307, 308, 314 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

      Апеляційну скаргу Виконавчого комітету Павлоградської міської ради  відхилити.

      Заочне  рішення Павлоградського міськрайоного суду, Дніпропетровської області від 05 грудня 2011 року  залишити без змін.

      Ухвала  апеляційного суду набирає законної сили з моменту  проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

       Головуючий:

          Судді: