ЛЬВІВСЬКИЙ  АПЕЛЯЦІЙНИЙ  АДМІНІСТРАТИВНИЙ  СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 березня 2012 р.                                                                                  Справа № 25300/11/9104

           Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді                                 Каралюса В.М.,

суддів                                                      Олендера І.Я., Улицького В.З.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Сихівського відділу соціального захисту управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради на постанову Сихівського районного суду м. Львова від 10 лютого 2011 року в  справі за позовом ОСОБА_1 до Сихівського відділу соціального захисту управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради про зобов’язання виплатити суми одноразової компенсації та щорічної допомоги на оздоровлення, -

В С Т А Н О В И В:

27.01.2011 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Сихівського відділу соціального захисту управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради (ділі – Сихівського ВСЗ УСЗ ДГП ЛМР), в якому просить стягнути з відповідача недоотриману суму одноразової грошової допомоги на оздоровлення за 2008 рік у розмірі 1500 грн. за 2009 рік у розмірі 2157 грн., за 2010 рік у розмірі 2646 грн.

Ухвалою Сихівського районного суду м. Львова від 31 січня 2011 року позов в частині вимог до Сихівського ВСЗ УСЗ ДГП ЛМР про стягнення одноразової грошової допомоги на оздоровлення за період з 01.01.2008 року по 26.07.2010 року залишено без розгляду.

Постановою Сихівського районного суду м. Львова від 10 лютого 2011 року позов задоволено частково. Визнано дії Сихівського ВСЗ УСЗ ДГП ЛМР неправомірними. Зобов’язано Сихівський ВСЗ УСЗ ДГП ЛМР нарахувати та виплатити ОСОБА_1 суму недоплаченої разової щорічної допомоги на оздоровлення за 2010 рік у відповідності до ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виходячи з розміру мінімальної заробітної плати на час виплати такої допомоги в неповному розмірі. В решті позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, відповідачем, подано апеляційну скаргу до Львівського апеляційного адміністративного суду, в якій висловлено прохання скасувати оскаржувану постанову.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що здійснення виплат позивачу потребує фінансування за рахунок коштів Державного бюджету України, його обсяги не можуть визначатись будь яким іншим законом, крім Закону про Державний бюджет України.

Сторони в судове засідання не прибули, про дату, час і місце апеляційного розгляду були повідомлені належним чином, а тому, колегія суддів, у відповідності до ч.1 п.2 ст.197 КАС України, вважає за можливе розглядати справу у порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та проаналізувавши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для її задоволення.

Встановлено, що позивач належить до 2 категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, що підтверджується посвідченням серії Б № НОМЕР_1 с від 26.10.2010 року.

Відповідно до статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 року № 796-ХІІ (далі – Закон № 796-ХІІ у редакції, чинній на час існування спірних правовідносин) щорічна разова допомога на оздоровлення виплачуться особам евакуйованим із зони відчуження у 1986 році у розмірі трьох мінімальних заробітних плат. Розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.

Згідно з Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008 року у справі № 1-28/2008 визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення пункту 29 розділу II «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», яким, зокрема, було внесено зміни до окремих положень ст.48 Закону № 796-ХІІ.

Судом встановлено, що виплата щорічної допомоги на оздоровлення у 2010 році призначена та виплачена у розмірі меншому ніж передбачено законом. При цьому судом вірно застосовано до спірних відносин положення Закону № 796-ХІІ, що має вищу юридичну силу, ніж акти Кабінету Міністрів України, зокрема його постанова від 12.07.2005 року № 562 «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», яка не відповідає нормам цього Закону.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції прийняв рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги його не спростовують.

Керуючись, ст. ст. 158-160, 195, 197, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. ст. 200, 205, 206, 254 КАС України, суд, -   

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Сихівського відділу соціального захисту управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради залишити без задоволення, а постанову Сихівського районного суду м. Львова від 10 лютого 2011 року в  справі № 2а-257/11 – без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя                                                                                                            В.М. Каралюс

суддя                                                                                                   І.Я. Олендер

           суддя                                                                                                  В.З. Улицький