АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 вересня 2011 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:
головуючого - Кварталової А.М.,
суддів – Левенця Б.Б. , Гірняк Л.А.,
при секретарі – Чебан Н.В.,
за участю: представника ПАТ «Марфін Банк» - Мужнюка В.М., відповідача ОСОБА_2 та його представника адвоката ОСОБА_3, представника відповідача ОСОБА_4- ОСОБА_5,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Марфін Банк» до ОСОБА_2, ОСОБА_6, ОСОБА_4, третя особа на стороні відповідача – ОСОБА_7 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Приморського районного суду м.Одеси від 26 квітня 2011 року,-
встановила:
У лютому 2010р. Публічне акціонерне товариство «Марфін Банк»(далі ПАТ "МАРФІН БАНК") звернулися до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_6, ОСОБА_4, третя особа на стороні відповідача –ОСОБА_7, в якому просили стягнути з відповідачів солідарно на користь ПАТ "Марфін Банк" за кредитним договором № 255/К від 14.02.2008р, заборгованість станом на 01.02.2010 року по кредиту та процентам у сумі 1246857,91 грн., по пені і штрафу у сумі 106 818,85 грн. та стягнути судові витрати у розмірі 1820 грн.
В обґрунтування своїх вимог ПАТ "МАРФІН БАНК" посилались на те, що 14.02.2008р. між ВАТ «Морський транспортний банк»(правонаступником якого є позивач) та ОСОБА_2 був укладений договір № 255/К про надання кредиту на споживчі потреби у сумі 166 219 доларів США до 14.02.2023 року з виплатою відсотків у розмірі 11,9% річних і погашенням кредиту та нарахованих відсотків згідно графіку, що є невід'ємною частиною договору.
Згідно кредитного договору ОСОБА_2 зобов'язався повертати кредит щомісячно частками у встановлені договором строки, та щомісячно сплачувати відсотки та комісію за користування залишком кредитних коштів.
Однак, відповідач ОСОБА_2 порушував свої зобов'язання по поверненню кредиту та сплаті нарахованих відсотків за користування кредитом.
Таким чином, сума боргу за кредитним договором від 14.02.2008р. станом на 01.02.2010 року складає: по кредиту та процентам у сумі 1 246 857,91 грн., по пені і штрафу у сумі 106 818,85 грн.
________________________________________________________________________
Головуючий в 1 інстанції – Андрухів В.В. Справа № 22ц-5243/2011р Суддя - доповідач- Кварталова А.М. Категорія: 27
Крім того, між ОСОБА_2 та ВАТ «Морський транспортний банк» був укладений договір іпотеки відносно земельної ділянки площею 0,0208 га, кадастровий номер 5110137500:005:0164, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, яка належить ОСОБА_2 на підставі Державного акту про право власності на земельну ділянку серії ЯЕ № 655908 від 25.09.07 року.
Окрім того, в забезпечення виконання зобов'язання ОСОБА_2 за кредитним договором № 255/К від 14.02.2008р. між ВАТ «Морський транспортний банком та ОСОБА_6 та ОСОБА_4 14.02.2008 року були укладені договори поруки за відповідними номерами: 377-Г і 378-Г, згідно до яких вони приймали на себе солідарну відповідальність за виконання ОСОБА_2 своїх обов'язків по договору № 255/К.
Таким чином, сума заборгованості підлягає стягненню з відповідачів солідарно.
Представник ПАТ "МАРФІН БАНК" в судовому засіданні позов підтримав та просив задовольнити з наведених підстав.
Відповідач ОСОБА_2 та його представник в судовому засіданні позовні вимоги ПАТ "МАРФІН БАНК" не визнали, посилаючись на те , що з самого початку, маючи намір використовувати отримані за договором грошові кошти у якості засобу платежу, ОСОБА_2 звертався до відповідача з проханням про надання йому споживчого кредиту у гривні, але його фактично було примушено підписати договір № 255/К від 14.02.08р. на умовах банку, тобто отримати непотрібні йому долари США, які потім у збиток до себе обмінювати на українську гривню.
Крім того, з вини кредитодавця, що фактично нав'язав ОСОБА_2 отримання кредиту у доларах США замість української' гривні, він був поставлений у скрутне становище, коли внаслідок економічної кризи сталося падіння курсу гривні, через що його борг перед банком збільшився майже на 60%.
Відповідач ОСОБА_4 та її представник в судовому засіданні заперечували проти позову, вважаючи, що ОСОБА_4 не повинна відповідати по боргам ОСОБА_2, вказуючи, що на момент укладення договору поруки вона перебувала з ОСОБА_2 у фактичних шлюбних відносинах і грошові кошти отримувалися на побутові потреби сім'ї, але на сьогоднішній день відносини розірвані і тому вона не має ніякого відношення до цих грошей.
Відповідач ОСОБА_6, повідомлена належним чином до суду не з'явилася.
Представник третьої особи ОСОБА_7 заперечували проти позову, вказуючи, що на момент укладання ОСОБА_2 кредитного договору він перебував у фактичних шлюбних відносинах з ОСОБА_7 і про укладання 14.02.2008 року ОСОБА_2 з ВАТ «Морський транспортний банк» вказаного кредитиного договору вона не знала, оскільки він цей факт від неї приховав, а гроші притаїв від неї, використав на свої потреби і оскільки кредитний договір та договір іпотеки виходять за межі дрібного побутового договору, при їх укладанні необхідна була її згода, але ні усної, ні письмової згоди вона не надавала.
Рішенням Приморського районного суду м.Одеси від 26 квітня 2011 року позовні вимоги ПАТ "МАРФІН БАНК» - задоволені.
Судом стягнуто з ОСОБА_2, ОСОБА_6, ОСОБА_4 солідарно на користь ПАТ "МАРФІН БАНК» за кредитним договором від 14.02.2008р. заборгованість станом на 01.02.2010р. по кредиту та процентам у сумі 1 246 857,91 грн., по пені і штрафу у сумі 106 818,85 грн., а всього1353 676 грн. 76 коп.
Суд стягнув з ОСОБА_2, ОСОБА_6, ОСОБА_4 на користь ПАТ "МАРФІН БАНК» сплачені при подачі позову судові витрати у сумі 1820 грн. в рівних частках з кожного, тобто по 606,66 грн.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду скасувати, та ухвалити нове рішення , яким відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, що висновки суду не відповідають обставинам справи.
В судовому засіданні відповідач ОСОБА_2 та його представник адвокат ОСОБА_3 просили скаргу задовольнити та відмовити позивачу у задоволенні позовних вимогах.
Представник банку просив скаргу відхилити рішення суду залишити без змін.
ОСОБА_7, ОСОБА_6 до суду не прибули, про час та місце розгляду справи були сповіщені належним чином, про що у справі є докази. Зважаючи на вимоги ч. 2 ст. 305 ЦПК України така неявка сторін не перешкоджає апеляційному розгляду справи.
Вивчивши матеріали справи, заслухавши суддю - доповідача, яка доповіла колегії суддів зміст оскаржуваного рішення, мотиви і доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог і доводів апеляційної скарги, вислухавши пояснення учасників процесу, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно відхилити з наступних підстав.
Відповідно до статей 1049, 1050, 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.
Зобов'язання, згідно статті 526 ЦК України, має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (стаття 554 ЦК України).
Судом встановлено, що 14.02.2008 року між ВАТ «Морський транспортний банк»(правонаступником якого є позивач) та ОСОБА_2 був укладений договір № 255/К про надання кредиту на споживчі потреби у сумі 166 219 доларів США до 14.02.2023 року з виплатою відсотків у розмірі 11,9% річних і погашенням кредиту та нарахованих відсотків, згідно графіку, що є невід'ємною частиною договору. Згідно кредитного договору ОСОБА_2 зобов'язався повертати кредит щомісячно частками у встановлені договором строки та щомісячно сплачувати відсотки та комісію за користування кредитними коштами(а.с.10-16).
Факт отримання коштів підтверджено заявами ОСОБА_2 про надання коштів в дол. США та меморіальним валютними ордерами про отримання коштів(а.с.4,5,17- 30).
Також, між ОСОБА_2 та ВАТ «Морський транспортний банк» 14 лютого 2008р. був укладений договір іпотеки відносно земельної ділянки площею 0,0208 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, яка належить ОСОБА_2 на підставі Державного акту про право власності на земельну ділянку від 25.09.07 р.(а.с.153-158).
Крім того, в забезпечення виконання зобов'язання ОСОБА_2 за кредитним договором № 255/К від 14.02.2008р. між ВАТ «Морський транспортний банком та ОСОБА_6 та ОСОБА_4 14.02.2008р. були укладені договори поруки за відповідними номерами: 377-Г і 378-Г, згідно до яких вони приймали на себе солідарну відповідальність за виконання ОСОБА_2 своїх обов'язків по договору від 14.02.2008р.(п.1.2 Договору а.с.39-42).
У зв'язку з невиконанням умов кредитного договору ОСОБА_2 допущено заборгованість у розмірі 1 353 676 грн. 76 коп., яка підтверджена відповідними розрахунками(а.с.31-32).
Сторони були попереджені письмово банком про існування заборгованості по кредитному договору (а.с. 43-46).
Задовольняючи позовні вимоги ПАТ "МАРФІН БАНК» та стягуючи з ОСОБА_2, ОСОБА_6, ОСОБА_4 солідарно на користь ПАТ "МАРФІН БАНК» за кредитним договором від 14.02.2008р. заборгованість станом на 01.02.2010р. по кредиту та процентам у сумі 1 246 857,91 грн., по пені і штрафу у сумі 106 818,85 грн., а всього 1353 676 грн. 76 коп., суд першої інстанції, обґрунтовано виходив з того, що позичальником ОСОБА_2 та поручителями ОСОБА_6, ОСОБА_4 не виконуються взяті на себе зобов'язання за кредитним договором, а тому на них покладається солідарна відповідальність за порушення зобов'язань, згідно із законом, в зв’язку з чим заборгованість за кредитним договором підлягає стягненню з відповідачів солідарно.
Доводи апелянта про те, що умови кредитного договору в дол. США є незаконними та несправедливими й значне зростання курсу долара США по відношенні до курсу гривні України, потягло за собою значне здороження кредитного курсу є необґрунтовані.
Відповідно до статті 36 Закону України "Про Національний Банк України" офіційний курс гривні до іноземних валют встановлюється Національним Банком України.
Валютні курси, як зазначено у частині першій статті 8 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання та валютного контролю", встановлюються Національним Банком України за погодженням з Кабінетом Міністрів України.
Поряд з цим, згідно Положення про встановлення офіційного курсу гривні до іноземних валют та курсу банківських металів, затвердженого Постановою Правління Національного Банку України від 12 листопада 2003 року № 496, офіційний курс гривні до іноземних валют, зокрема до долару США, установлюється щоденно. Для розрахунку курсу гривні до іноземних валют використовується інформація про котирування іноземних валют за станом на останню дату.
Отже, незмінність курсу гривні до іноземних валют законодавчо не закріплена.
Таким чином, укладаючи спірний кредитний договір в іноземній валюті, сторони приймали на себе певні ризики, на випадок зміни валютного курсу та в момент укладення договору не мали будь - яких законних підстав вважати, що зміна встановленого валютного курсу не настане.
Виходячи із змісту статей 1046, 1054 ЦК України відповідальність за валютні ризики лежить саме на позичальнику.
Відсутність у боржника необхідних коштів не є підставою звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання, як це передбачено статтею 617 ЦК України.
Таким чином, доводи апелянта ОСОБА_2 про неправомірність надання кредиту в іноземній валюті за кредитним договором є необґрунтованими.
При укладанні кредитного договору відповідач ОСОБА_2 валюту кредитування у вигляді долара США обрав на власний розсуд, що підтверджено його заявами (а.с.17-30).
Тобто, при укладанні кредитного договору в іноземній валюті (доларах США) та беручи на себе певні обов’язки щодо погашення кредиту на строк до 14 лютого 2023р., а саме: в доларах США, відповідач ОСОБА_2 усвідомлював, що курс національної валюти до долару США не є незмінним протягом цих років (цей курс встановлюється щоденно), та повинний був усвідомлювати, що зміна цього курсу можливо настане, а
тому повинний був передбачити та врахувати підвищення валютного ризику за цим кредитним договором.
Доводи апелянта про те, що суд безпідставно не прийняв до провадження зустрічні позови ОСОБА_2 та ОСОБА_7 про визнання недійсним договорів кредиту, іпотеки та поруки, які мають бути розглянуті з позовом банку в одному провадженні є необґрунтованими.
Як вбачається з матеріалів справи, дійсно 24 лютого 2011р. до суду надійшла зустрічна позовна заява ОСОБА_2 до ПАТ «Марфін Банк» про визнання недійсним договорів кредиту, іпотеки та поруки.
07 квітня 2011р. до суду надійшла зустрічна позовна заява ОСОБА_7 до ПАТ «Марфін Банк», ОСОБА_2 про визнання недійсним договорів кредиту, іпотеки та поруки.
Ухвалою Приморського районного суду м.Одеси від 11 квітня 2011 року, вищевказані зустрічні позовні вимоги залишено без розгляду, оскільки зустрічні позови сторін подані після початку розгляду справи по суті, відповідно до вимог ч.1 ст.123 ЦПК України( в редакції Закону № 2453 –У1 від 07.07.2010р.), тобто після закінчення процесуальних строків. Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 14 червня 2011р. зазначена ухвала залишена без змін.
Колегія суддів вважає, що сторони непозбавлені права звернутися до суду із самостійними вимогами та в разі їх задоволення переглянути рішення суду першої інстанції за нововиявленими обставинами.
Доводи апелянта ОСОБА_2 про те, що ОСОБА_6 не повідомлена про слухання справи є необґрунтовані.
Відповідно до ст.77 ЦПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, зобов’язані повідомити суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо особа за цією адресою більше не проживає або не знаходиться. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, зобов’язані повідомити суд про причини неявки в судове засідання.
Згідно матеріалів справи ОСОБА_6 надіслано повідомлення за адресою, яка є в матеріалах справи за місцем її проживання, відповідно до адресної довідки(а.с. 90- зворот), яка не з’явилась в судове засідання, але на поштовому повідомленні вказано, що вона не проживає за цією адресою, а тому колегія суддів, виходячи з вимог ст.77 ЦПК України вважає, що ОСОБА_6 повідомлена про слухання справи належним чином.
З'ясувавши в достатньо повному обсязі права та обов'язки сторін, обставини справи, перевіривши доводи та давши їм належну правову оцінку, суд постановив рішення, що відповідає вимогам закону. Висновки суду достатньо обґрунтовані і підтверджені наявними в матеріалах справи письмовими доказами.
Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів розглянувши скаргу в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального та процесуального права при вирішенні справи не допустив, рішення суду відповідає фактичним обставинам справи, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.
За таких обставин апеляційну скаргу необхідно відхилити, а рішення суду залишити без змін.
Керуючись ст.ст.209,307 ч.1п.1, 308, 315,317,319 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області ,-
ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.
Рішення Приморського районного суду м.Одеси від 26 квітня 2011 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили негайно з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Судді апеляційного суду Одеської області А.М.Кварталова
Б.Б.Левенець
Л.А.Гірняк