АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 20 вересня     2011 року                                                                                м. Одеса

 Колегія суддів  судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого  -    Кварталової А.М.,

суддів –  Левенця Б.Б., Гірняк Л.А.,                                

при секретарі – Чебан Н.В.,                      

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за позовов Публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк» в особі відділення «Одеська регіональна дирекція» Публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_4, який діє в інтересах  ОСОБА_2 на  заочне рішення Малиновського районного суду м.Одеси від 02 грудня 2010 року ,-

встановила:

У жовтні 2009р. Публічне акціонерне товариство  «ВТБ Банк» в особі відділення «Одеська регіональна дирекція» ПАТ «ВТБ Банк» (далі  ПАТ «ВТБ Банк») звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

 В обґрунтування вимог позивач просив  стягнути з відповідачів  суму заборгованості по кредитному договору № 135/2302/08-Р від 10 вересня 2008 року у розмірі 325 894,30 грн. за курсом НБУ станом на 29.09.2009 р, (1 долар - 8,01 грн.), а саме:

- суму неповернутого кредиту в розмірі 311 108,72 грн.,

- процентів за користування кредитом в сумі 6662,56 грн.,

- інфляційних нарахувань на прострочені платежі з погашення кредиту та відсотків за користування кредитом на загальну суму 17,58 грн.,

- пеню у розмірі 8 105,48 грн. шляхом звернення стягнення на заставлений автомобіль марки Тоуоtа, модель - Саmгу 2008 р. випуску, колір - сірий, номер шасі (кузова, рами) № НОМЕР_1, тип -легковий Сєдан, реєстраційний номер НОМЕР_2, який  належить  на праві власності ОСОБА_5 та судові витрати в сумі 1820 грн.

Уточнивши позовні вимоги, позивач просив стягнути з відповідачів у солідарному порядку суму заборгованості по кредитному договору від 10 вересня 2008 року у розмірі 325 894,30 грн. за курсом НБУ станом на 29.09.2009р., а саме: суму неповернутого кредиту в розмірі 311 108,72 грн., процентів за користування кредитом в сумі 6662,56 грн,, інфляційних нарахувань на прострочені платежі з погашення кредиту та відсотків за користування кредитом на загальну суму 17,58 грн., пеню у розмірі 8 105,48 грн.

________________________________________________________________________

Головуючий в 1 інстанції – Ярош А.І.               Справа № 22ц-3564/2011р                                                    Суддя - доповідач- Кварталова А.М. Категорія: ЦП-27

Позивач зазначив, що 10 вересня 2008р.  між позивачем та ОСОБА_5 був укладений кредитний договір № 135/2302/08-Р на одержання кредиту в сумі 42 900,00 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 16 % річних в порядку і в строки, визначені договором. Кредит був наданий на сім років з терміном повернення не пізніше 10.09.2015р. Кредит був наданий для придбання автомобілю Тоуtа Саmгу в Тойота Центр «ВіДі Пальміра».

  У зв'язку з тим, що відповідно до п.п, 1,2. 4.7 Кредитного договору позичальник 10.09.2008р. уклав Договір добровільного страхування наземного транспорту, тобто застрахував автомобіль, який переданий банку в заставу в забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором зі страховиком ТОВ «Страхова компанія «ВіДі-Страхування», замість процентної ставки 16 % річних, їй була встановлена акційна процентна ставка в розмірі 7,7 % річних, яка діє виключно на період дії договору страхування.

 Для забезпечення виконання зобов'язання за даним договором 10.09.2008р. між позивачем та  ОСОБА_2 було укладено договір застави № 135/2302/08-Д31, предметом застави виступив вищезазначений автомобіль.

Також між позивачем, ОСОБА_2  та ОСОБА_3 був укладений договір поруки  від 10.09.2008р., відповідно до якого поручитель ОСОБА_3, взяв на себе зобов'язання відповідати перед кредитором по зобов'язанням ОСОБА_5 по кредитному договору  від 10.09.2008р.

 Проте в обумовлені кредитним договором строки  ОСОБА_2 свої зобов'язання по поверненню кредиту та сплаті відсотків не виконує, внаслідок чого позивач просив стягнути з відповідачів залишок  заборгованості за кредитним  договором.

11.02.2010р. відповідач ОСОБА_5 подала до суду заперечення проти позову, в якому зазначала, що сума заборгованості перед позивачем складає 197 326,76 грн., посилаючись на те, що хоча зобов'язання було виражене у грошовому еквіваленті в іноземній валюті, однак виконано воно було в гривнях, тому відповідачка має повернути банку грошові кошти у тій самій сумі, яку вона отримала у кредит.

 Сума процентів, штрафні санкції, комісії також мають розраховуватись у національній валюті по курсу у відношенні до долара США на день надання кредиту 4,85 грн.,  та  що причиною припинення здійснення платежів є те, що у зв'язку з настанням страхового випадку (22.02.2009 р. в період дії договору страхування в м. Херсоні трапилось ДТП за участю застрахованого автомобілю) задовольняти вимоги банку повинен страховик ТОВ «Страхова компанія «Віді-Страхування», однак страховик відмовився від виплати страхового відшкодування.

Рішенням Малиновського районного суду м.Одеси від 02 грудня 2010 року позовні вимоги ПАТ «ВТБ Банк» - задоволені.

Судом  стягнуто  в солідарному порядку з  ОСОБА_2 та  ОСОБА_3 на користь ПАТ «ВТБ Банк» в особі відділення «Одеська регіональна дирекція» ПАТ «ВТБ Банк» заборгованість за кредитним договором  від 10 вересня 2008р. у розмірі 325 894,30 грн., яка складається із суми неповернутого кредиту в розміру 311 108,72 грн., процентів за користування  кредитом в розмірі 6662,56 грн., інфляційні нарахування на прострочені платежі з погашення кредиту та відсотки за користування кредитом 17,58 грн.,  пені розмірі 8105,48 грн.

Також стягнуто судові витрати на користь  позивача в сумі 1820 грн.

 Ухвалою суду від  03.03.2011р.  заява представника ОСОБА_4, який діяв в інтересах  ОСОБА_2 про перегляд  заочного рішення  залишена без задоволення(а.с.166-167).

В апеляційній скарзі  представник  ОСОБА_4, який діє в інтересах  ОСОБА_2  просить рішення  суду скасувати,  та постановити нове рішення , яким відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права,  що висновки суду не відповідають обставинам справи.

В судовому засіданні  представник ОСОБА_7, який діє в  інтересах  ОСОБА_3 просив   скаргу задовольнити.

Представник банку  просив  скаргу відхилити рішення суду залишити без змін.

ОСОБА_2  до суду не прибула, про час та місце розгляду справи була сповіщена  належним чином, про що у справі є докази. Зважаючи на вимоги ч. 2 ст. 305 ЦПК України така неявка сторін  не перешкоджає апеляційному розгляду справи.

     Вивчивши матеріали справи, заслухавши суддю - доповідача, яка доповіла  колегії суддів зміст  оскаржуваного рішення, мотиви і доводи апеляційної  скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду  в межах заявлених позовних вимог і доводів апеляційної скарги, вислухавши пояснення  учасників процесу,  колегія суддів вважає, що апеляційну  скаргу необхідно  відхилити з наступних підстав.

             Відповідно до статей 1049, 1050, 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

         Зобов'язання, згідно статті 526 ЦК України, має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

        У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (стаття 554 ЦК України).

         Установлено, що 10 вересня   2008 року між ПАТ «ВТБ Банк»  та ОСОБА_5 був укладений кредитний договір № 135/2302/08-Р на одержання кредиту в сумі 42 900,00 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 16 % річних в порядку і в строки, визначені договором. Кредит був наданий на сім років з терміном повернення не пізніше 10.09.2015р. Кредит був наданий для придбання автомобілю Тоуоtа Саmгу в Тойота Центр «ВіДі Пальміра».

        У забезпечення виконання ОСОБА_2 своїх зобов'язань за кредитним договором 10 вересня  2008 року між ПАТ «ВТБ Банк»  та ОСОБА_2, ОСОБА_3  укладено договір поруки, за умовами якого у випадку невиконання або неналежного виконання боржником взятих на себе зобов'язань по кредитному договору, поручитель та боржник несуть солідарну відповідальність перед кредитором на всю суму заборгованості(а.с.47).

       У зв'язку з невиконанням умов кредитного договору ОСОБА_2   допущено заборгованість у розмірі   325 894 грн. 30 коп.

       Задовольняючи позовні вимоги ПАТ «ВТБ Банк»  та стягуючи солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_3  на користь ПАТ «ВТБ Банк»  кошти у  розмірі   325 894 грн. 30 коп.,  суд першої інстанції  обґрунтовано виходив з того, що позичальником ОСОБА_2 та поручителем  ОСОБА_3   не виконуються взяті на себе зобов'язання за кредитним договором, а тому на них покладається солідарна відповідальність за порушення зобов'язань згідно із законом, в зв’язку з чим   заборгованість за  кредитним договором підлягає  стягненню з відповідачів.

        Доводи  апелянта  про те, що   умови  кредитного договору  в дол. США  є незаконними  та несправедливими, а тому    значне зростання курсу долара США по відношенні до курсу гривні України  потягло за собою значне здороження кредитного курсу     є необґрунтовані.

        Відповідно до статті 36 Закону України "Про Банк України" офіційний курс гривні до іноземних валют встановлюється Банк Банком України.

        Валютні курси, як зазначено у частині першій статті 8 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання та валютного контролю", встановлюються Банк Банком України за погодженням з Кабінетом Міністрів України.

         Поряд з цим, згідно Положення про встановлення офіційного курсу гривні до іноземних валют та курсу банківських металів, затвердженого Постановою Правління Банк Банку України від 12 листопада 2003 року № 496, офіційний курс гривні до іноземних валют, зокрема до долару США, установлюється щоденно. Для розрахунку курсу гривні до іноземних валют використовується інформація про котирування іноземних валют за станом на останню дату.

        Отже, незмінність курсу гривні до іноземних валют законодавчо не закріплена.

       Таким чином, укладаючи спірний кредитний договір в іноземній валюті, сторони приймали на себе певні ризики, на випадок зміни валютного курсу та в момент укладення договору не мали будь - яких законних підстав вважати, що зміна встановленого валютного курсу не настане.

      Виходячи із змісту статей 1046, 1054 ЦК України відповідальність за валютні ризики лежить саме на позичальнику.

       Відсутність у боржника необхідних коштів не є підставою звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання, як це передбачено статтею 617 ЦК України.

       З'ясувавши в достатньо повному обсязі  права та обов'язки сторін, обставини справи, перевіривши доводи та давши їм  належну правову оцінку, суд постановив рішення, що відповідає вимогам закону.  Висновки суду достатньо обґрунтовані і підтверджені наявними в матеріалах справи письмовими доказами.

     Враховуючи все вищевикладене,  колегія суддів розглянувши  скаргу  в межах позовних  вимог та доводів апеляційної  скарги вважає, що суд  першої  інстанції порушень матеріального та  процесуального права при вирішенні справи не допустив, рішення суду  відповідає  фактичним обставинам  справи, а наведені в  апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.

     Доводи апелянта про те, що   відповідач ОСОБА_2, мешкає у м. Херсон, а співвідповідач  ОСОБА_3 зареєстрований   в м. Одесі, але мешкає в м. Херсон,  в зв’язку з чим  справа повинна  бути розглядатися в м. Херсон є необґрунтовані, оскільки згідно довідки адресного бюро  ОСОБА_3  мешкає в м. Одеса, а тому  підсудність  справи  відповідає вимогам ст.113 ЦПК України .  За таких обставин апеляційну  скаргу  необхідно відхилити, а рішення суду  залишити без змін.      

Керуючись ст.ст.209, 307 ч.1п.1,308, 314 ч.1 п.1 ,315,317,319  ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області ,-

ухвалила:                                                    

   Апеляційну скаргу представника ОСОБА_4, який діє в інтересах  ОСОБА_2 – відхилити.

Рішення Малиновського районного суду м.Одеси від 02 грудня 2010 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної  сили негайно з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгялду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Судді апеляційного суду Одеської області                  А.М.Кварталова

                                                                                                                  Б.Б.Левенець

Л.А.Гірняк