Справа № 2-68
2008 р.
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
27 травня 2008 року Драбівський районний суд
Черкаської області
в складі:
головуючого - Задорожнього В.П.,
при секретарі - Баштан О.В.,
з участю представника
позивача ОСОБА_4.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт.Драбів справу за позовом
ОСОБА_1
до ОСОБА_2
та ОСОБА_3
про встановлення факту ухилення від надання допомоги спадкодавцеві та усунення від права на спадкування,-
в с т а н о в и в :
Позивач звернулась з позовом до суду, в якому просила визнати факт ухилення від надання допомоги спадкодавцеві та усунути від права на спадкування ОСОБА_3 та ОСОБА_2. В поданій позовній заяві вказувала, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її чоловік ОСОБА_5. До складу спадщини, яка відкрилась, входить трикімнатна квартира та земельна ділянка для садівництва площею 0.12 га. Під час оформлення спадщини вона з»ясувала, що дочки чоловіка від першого шлюбу-відповідачі по справі подали заяви про прийняття спадщини. Вважає, що відповідачів слід усунути від права на спадкування, оскільки чоловік віддав їм достатньо майна, зокрема дав доручення на розпорядження земельною ділянкою в м.Чигирин, подарував ОСОБА_2 автомобіль ВАЗ 21061, після продажу автомобіля ГАЗ 69 віддав їй виручені кошти, проте коли тяжко хворів в останні роки життя і потребував догляду, дочки не приїхали до батька, не поцікавились станом здоров»я і не запропонували допомоги, хоч чоловік звертався до них за допомогою. Вони не приїхали на похорон і не допомогли його похоронити.
В судовому засіданні позивач заявлений позов підтримала і просила суд його задоволити, пояснила суду, що чоловік помер ІНФОРМАЦІЯ_1. Своїм дочкам -відповідачам по справі він за життя передав достатньо майна, залишив практично все нажите за час першого шлюбу. Незадовго до смерті він зокрема дав доручення на право розпорядження земельною ділянкою в м.Чигирин. Проте дочки незважаючи на тяжкий стан здоров»я чоловіка не відвідували його, не приїжджали в смт.Драбів, не цікавились його життям, не спілкувались, в той час як догляд за ним до дня смерті здійснювала вона. Чоловік звертався до дочок за допомогою, зокрема просив надати на рік довіреність на право керування автомобілем ВАЗ 21061 в 2004 році, проте йому відмовили, тому він нервував, більше нічого ніколи в дочок не просив. Не просила допомоги і вона.
Відповідач ОСОБА_2 позовні вимоги не визнала, пояснила суду, що вони з сестрою не допомагали батьку, так як він відмовлявся від їх допомоги, навпаки пропонував свою допомогу їм. Проте, вони по можливості відвідували його в медичних закладах, спілкувались з ним по телефону. А не приїжджали в смт.Драбів тому, щоб не загострювати конфлікт з позивачкою, з якою вони мали неприязні стосунки, так як вважають її винною в розірванні шлюбу батька з матір»ю. ОСОБА_2 пояснила, що вона має дочку 2003 року народження, яка є інвалідом по зору і потребувала лікування, тому весною 2007 році дочку прооперували в м.Одеса, але операція була невдала і вона возила на лікування дочку в м.Київ, де її знову оперували, тому якби й хотіла, то приїздити до батька не могла. На похорон вона не приїздила, так як не знала про смерть батька, а позивач їх з сестрою про це не повідомила.Заперечила, що батько просив у неї оформити довіреність на право керування автомобілем ВАЗ 21061, пояснила, що на той час автомобіль був несправним.
Відповідач ОСОБА_3 пояснила суду, що після розлучення з матір»ю вони з батьком не спілкувались, проте пізніше він сам запропонував їм свою допомогу, після чого стосунки покращились. Вона працювала в м.Київ і не тільки відвідувала батька, який перебував там на реабілітації, а й допомагала йому, зокрема займалась його харчуванням. В розмовах батько говорив, що нова дружина проти їхнього спілкування, жалкував про новий шлюб, тому вона з сестрою не хотіли приїздити в смт.Драбів, щоб не виникало конфліктів. Батько телефонував їй щомісяця, але коли знаходився сам. В 2007 році після народження дочки вона також телефонувала йому, щоб повідомити про внучку. В березні 2007 році під час телефонної розмови вони домовились про зустріч, так як він хотів побачити внучку, але не в смт.Драбів, проте зустріч так і не відбулась. Про допомогу він ніколи в неї не просив. Про смерть батька вона дізналась випадково вже після похорон, тому і не приїхала.
Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши докази по справі, вважає що позов не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Відповідно ч.5 ст.1224 ЦК України, за рішенням суду особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо буде встановлено, що вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво перебував у безпорадному стані.
Лише за вказаних умов суду надано право усунути особу від права на спадкування за законом.
В судовому засіданні встановлено, що відповідачі по справі не надавали допомоги тяжко хворому батьку в смт.Драбів. Проте, сам по собі факт ненадання допомоги батьку відповідачами не свідчить про їх ухилення від виконання обов»язків по його утриманню та догляду, оскільки з пояснень позивача ні вона, ні ОСОБА_5 із такими проханнями до відповідачів не звертались.
Таким чином, позивачем не надано доказів, які б підтверджували факт відмови відповідачів від надання допомоги батьку в останні роки перед смертю, коли його стан суттєво погіршився. А в 2004 році, на момент його прохання до дочок про надання довіреності на право керування автомобілем на рік, як встановлено із досліджених доказів, ОСОБА_5 не перебував в безпорадному стані, оскільки сам факт можливості використання автомобіля свідчить про відсутність такого стану. Об»єктивно даний факт підтверджується наступними доказами.
Допитана як свідок ОСОБА_6, яка працює дільничим лікарем-терапевтом Драбівської ЦРЛ, дала покази про те, що ОСОБА_5 дійсно мав тяжкі захворювання, проте з 2004 року до весни 2007 року він постійно самостійно відвідував лікувальні заклади, хоч останнім часом не без сторонньої допомоги позивача ОСОБА_1.
Допитана як свідок ОСОБА_7 дала покази про те, що ОСОБА_5 в розмові з нею розповів, що просив у дочок оформити доручення на право керування автомобілем, так як він ходив з ціпком, а потрібно було їздити в лікарню, на огород, проте вони йому відмовили, тому він про дочок згадувати не хотів.
Як вбачається із виписки з історії хвороби ОСОБА_5 Українського державного медико-соціального центру ветеранів війни, з 26.01.2005 року по 13.02.2005 року він після лікування мав покращення стану і міг самостійно пересуватись, тобто в безпорадному стані не перебував.
Тому, оцінюючи надані суду докази в їх сукупності і у взаємозв»язку, на підставі повного, всебічного, об»єктивного розгляду в судовому засіданні, суд вважає, що ОСОБА_5 на момент прохання до дочок про надання йому права керування автомобілем в безпорадному стані не перебував, а в 2007 році за умови отримання допомоги від позивача, додаткової сторонньої допомоги не потребував. За таких обставин та за відсутності звернень про надання допомоги до відповідачів як особисто ОСОБА_5 так і позивача, факту ухилення від надання допомоги з боку відповідачів судом не встановлено, а тому передбачені ч.5 ст.1224 ЦК України підстави для задоволення позовних вимог відсутні.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.57 ч.2, 88, 208,209,210,212,214,215 ЦПК України, с у д,-
в и р і ш и в :
В задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.
Заява про апеляційне оскарження рішення може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження до апеляційного суду Черкаської області через Драбівський районний суд.
Головуючий: (підпис)
ВІРНО:
Суддя Драбівського райсуду В.П.Задорожній