Головуючий у першій інстанції - Черткова Л.О.

                                                                                  Суддя - доповідач - Сіваченко І.В.

                                                     Україна

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

                                       У Х В А Л А

     Іменем України

29 травня 2008 року                                                                     справа № 22-а-5153/08

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суд у складі:

В С Т А Н О В И  Л  А :

13.02.2008 року Прокурор м. Докучаєвська Донецької області звернувся до суду з вищевказаним позовом в інтересах ОСОБА_1.

Постановою Докучаєвського міського суду Донецької області від 13.03.2008 року позов Прокурора м. Докучаєвська Донецької області в інтересах ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення Докучаєвської міської ради Донецької області про стягнення грошових сум на оздоровлення за 2005-2007 роки було задоволено частково. Задоволено позов за 2005 та 2007 роки, у задоволенні позову в частині стягнення грошових коштів на оздоровлення за 2006 рік - відмовлено.

Суд першої інстанції при розгляді справи встановив, що позивач дійсно є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській атомній електростанції 1 категорії і є інвалідом 1 групи та перебуває на обліку у відповідача, при цьому розмір мінімальної заробітної плати на момент виплати становив за 2005 рік - 332 гривні, за 2007 рік - 400 гривень.

                               В порушення зазначених норм відповідачем щорічна допомога у визначеному розмірі позивачеві не нарахована і не сплачена. Фактично нараховано та сплачено в 2005 та 2007 роках - по 120 грн.

Таким чином, суд першої інстанції вирішив, що позивач повинен був отримати від відповідача разову грошову допомогу у  розмірі - (332 х 5 - 120) + (400 х 5 - 120) = 1540 + 1880 = 3420 гривень.

Не погодившись з таким рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду скасувати, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права, а саме, він здійснював виплати, керуючись Постановою № 562 від 12.07.2005 р. “Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.

Особи, які беруть участь в справі, до апеляційного суду не прибули.

            Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне в її задоволенні відмовити, а судове рішення залишити без змін.

            Суд апеляційної інстанції при розгляді справи встановив, що ОСОБА_1 є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС1 категорії і є інвалідом 1 групи.

Відповідно до ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 р. № 796-ХІІ (далі - Закон № 796-ХІІ) передбачена щорічна допомога на оздоровлення інвалідам 1 групи, постраждалі у наслідок ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у розмірі п'яти мінімальних заробітних плат. Розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.

За 2005 та 2007 роки Управління виплатило щорічну допомогу на оздоровлення у розмірі по 120 грн., установлену постановою Кабінету Міністрів України № 562 від 12.07.2005 р. “Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” (далі - постанова №562).

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Зазначеною постановою № 562 усупереч Закону № 796-ХІІ (який встановив розмір щорічної допомоги як величину, кратну відносно до розміру мінімальної заробітної плати, визначеної Законом на час здійснення виплати) установлено конкретні розміри такої допомоги в твердій грошовій сумі й, зокрема, для інвалідів 1 групи, постраждалі у наслідок ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС - 120 гривень (за грошовою реформою 1996 року).

З моменту прийняття постанови № 562 встановлені нею розміри щорічної допомоги на оздоровлення залишалися незмінними на 2005-2007 рік, у той час як Верховною Радою України неодноразово змінювався розмір мінімальної заробітної плати, щорічно затверджувався державний бюджет.

Тому, оскільки ні Верховна Рада України, ні Кабінет Міністрів України в наступному будь-яких рішень із цих питань не приймали, то виходячи із загальних засад пріоритетності законів над урядовими нормативними актами при вирішенні даного спору підлягають застосуванню ст. 48 Закону № 796-ХІІ та Закон України про встановлення розміру мінімальної заробітної плати на 2005 та 2007 роки, а не постанова № 562.

            Положення пункту 30 статті 71 Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік”, яким зупинено на 2007 рік дію в частині виплати компенсацій і допомог у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати -абзаців другого, третього, четвертого, п'ятого, шостого та сьомого частини першої, частини третьої, абзаців другого, третього, четвертого, п'ятого, шостого, сьомого частини четвертої та частини сьомої статті 48 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” визнані неконституційними рішенням Конституційного Суду України від № 6-рп від 09.07.2007 р.           

   Згідно частини 4 статті 9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

               Таким чином, дії відповідача в частині виплати позивачу грошової допомоги на оздоровлення у розмірі по 120 гривень у 2005 та 2007 роках суд першої інстанції обґрунтовано визнав неправомірними.

Обґрунтовано суд першої інстанції також не визнав дії відповідача неправомірними при нарахуванні позивачеві допомоги на оздоровлення в 2006 році, врахувавши, що дія абзацу другого та третього частини четвертої статті 48 була зупинена в частині виплати компенсацій і допомоги у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати на 2006 рік згідно із п. 37 ст. 77 Закону України N 3235-IV (3235-15) від 20.12.2005 р. “Про Державний бюджет України на 2006 рік”, який до теперішнього часу не визнаний неконституційним Конституційним Судом України. Тому не можна стверджувати, що дії відповідача в цій частини були протиправними.

Тобто суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду не вбачається.

Керуючись ч. 1-3 ст. 160, ст.ст. 167, 195-196, п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, ст. 206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу управління праці та соціального захисту населення Докучаєвської міської ради Донецької області - залишити без задоволення.

Постанову Докучаєвського міського суду Донецької області від 13 березня 2008 року у справі № 2-а-23/2008 року за позовом Прокурора м. Докучаєвська Донецької області в інтересах ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Докучаєвської міської ради «про стягнення недоотриманих сум на оздоровлення» - залишити без змін.

            Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з моменту набрання законної сили.

            Головуючий:

            Судді: