Головуючий у 1 інстанції - Нестеренко Н.В.

                                                                                  Суддя-доповідач - Сіваченко І.В.

                                                                   Україна

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

       У Х В А Л А

              Іменем України

27 травня 2008 року                                                                                 справа № 22-а-5013/08

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

В С Т А Н О В И Л А :

21.02.2008 року ОСОБА_1 звернулася до суду з цим позовом.

Постановою Кіровського міського суду Луганської області від 18.03.2008 року позов ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Кіровської міської ради Луганської області про нарахування та сплату недоплаченої грошової допомоги учаснику війни до 5 травня за 2002-2007 роки було задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість за зазначеним видом грошової допомоги за 2004 та 2007 роки у сумі 1440 грн. 35 коп. В частині позову відносно 2002, 2003, 2005 та 2006 років - відмовлено.

Не погодившись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду скасувати, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права, та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. Крім того, апелянт зауважував, що позивач пропустив строк звернення до суду з адміністративним позовом. За відсутності поважності причин такого пропуску суд першої інстанції не застосував положення ч.1 ст. 100 КАС України за 2004 рік та не відмовив у позові за 2004 рік з цих підстав.

Особи, які беруть участь в справі, до апеляційного суду не прибули.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, вивчивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає апеляційну скаргу необґрунтованою, а судове рішення таким, що підлягає залишенню без змін з наступних підстав.

При розгляді справи в апеляційній інстанції встановлено наступне.

Позивач є учасником війни , і у відповідності до ч.5 ст. 14 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" має право на отримання щорічної грошової допомоги до 5 травня у розмірі 3 мінімальних пенсій за віком, що підтверджується посвідченням.

Фактично позивач отримав від управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Кіровської міської ради Луганської області в   2007 р. - 55 грн. При цьому відповідач керувався положеннями ст. 96 Закону України “Про державний бюджет України на 2007 рік”.

Положення ст. 44 Закону України “Про Державний бюджет на 2004 рік” визнане неконституційним на підставі рішення Конституційного Суду України № 20-рп/2004 (v020p710-04) від 01.12.2004 року.

Таким чином, неправомірність дій відповідача у відмові нарахування ОСОБА_1щорічної грошової допомоги до 9 травня протягом 2004 року в розмірі 277 грн. 35 коп. (92,45 х 3) згідно Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” № 1058-IV від 09.07.2003 р. є очевидною. Відповідача належить зобов'язати нарахувати ОСОБА_1недоплачену суму щорічної грошової допомоги як учаснику війни в розмірі 277 гривень 35 копійок (92,45 х 3).

Згідно Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» розмір прожиткового мінімуму та відповідно розмір мінімальної пенсії за віком з 01.04.2007 р. встановлено в розмірі 406 грн.

За 2007 рік позивач отримав від управління 55 грн., хоча має право на отримання за 2007 рік вказаної допомоги у розмірі 1218 грн. Виплата позивачеві проведена вчасно, принаймні спору з цього приводу між сторонами не заявлено.

Відтак, недоотримана сума за 2007 рік складає 1163 грн., яка підлягає стягненню з відповідача, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 2 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", законодавство України про статус ветеранів війни та їх соціальні гарантії складається з цього Закону та інших актів законодавства України; права та пільги для ветеранів війни, встановлені раніше законодавством України, не можуть бути скасовані без їх рівноцінної заміни; нормативні акти органів державної влади, які обмежують права і пільги ветеранів, передбачені цим законом, є недійсними.

Відповідно до ст. 17, 19 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії», основні соціальні державні гарантії, які є основним джерелом існування, не могуть бути нижчими ніж прожитковий мінімум, розмір якого встановлений законом; мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється лише Законами України та є виключно обов'язковим для всіх державних органів влади, органів місцевого самоврядування, та інших.

Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 р. за № 6-рп ст. 29 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік», якою встановлювався розмір щорічної разової допомоги до 05 травня у розмірах менших, ніж передбачено Законом визнано такою, що не відповідає Конституції України.

Ст. 8 Конституції України передбачає, що Конституція має найвищу юридичну силу, закони і інші нормативні акти повинні їй відповідати. Відповідно до Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права; дотримання державою і її органами встановлених законом особистих, майнових прав гарантується Конституцією.

Відповідно до ч.1 ст. 8, ч.2,3,4 ст. 9 КАСУ суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, застосовує Конституцію, закони України, інші нормативно-правові акти; у разі невідповідності акту суд застосовує правовий акт, що має вищу юридичну силу.

Посилання відповідача на необхідність застосування Закону „Про Державний бюджет на 2007 рік" та на вищу юридичну силу даного Закону над Законом, який надав позивачеві певне майнове право, є безпідставним, таким, що суперечить діючому законодавству і Конституції, засадам адміністративного судочинства, оскільки ст. 22 Конституції України передбачає, що конституційні права та свободи гарантуються законом і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Посилання відповідача на ту обставину, що виплата вказаної грошової допомоги здійснена в межах фінансування, передбаченого державним бюджетом на 2007 рік, є також безпідставним, оскільки факт відсутності коштів не є сам по собі підставою для звуження змісту існуючого у позивача права на отримання грошової допомоги і не є підставою для звільнення відповідача від виплати допомоги у передбаченому законом розмірі.

В даному випадку є суперечність стосовно визначеності розміру даної грошової допомоги в двох різних законах. Враховуючи рішення Конституційного суду, наведене вище, а також приймаючи до уваги вимоги Конституції України щодо верховенства права і заборони щодо звуження іншими законами змісту вже встановлених законом прав, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що в даному випадку має виконуватись Закон, який встановив конкретне право, і таке право не може бути обмежене іншим законом, в тому числі і законом „Про державний бюджет".

Посилання відповідача на ту обставину, що Законом „Про Державний бюджет на 2007 рік" було зупинено дію ст. 14 Закону „Про статус ветеранів війни гарантії їх соціального захисту" в частині визначення розміру допомоги до дня перемоги, також суперечить закону, з наведених вище підстав.

Посилання в апеляційній скарзі на необхідність застосування  положень ст. ст. 99, 100 КАС України не ґрунтуються  на нормах процесуального законодавства з огляду на наступне.

Відповідно до положення ч.1 ст. 100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач при розгляді справи в місцевому суді не наполягав на застосуванні наслідків пропущення річного строку звернення до суду, передбаченого ч. 2 ст. 99 КАС України.

Зауважень на протокол судового засідання відповідачем не подавалось.

Відтак, стверджувати про порушення судом першої інстанції зазначених норм процесуального законодавства неможливо.

Позивачем в іншій частині постанова місцевого суду не оскаржена, тому апеляційному перегляду не підлягає і має бути залишена без змін.

Приймаючи викладене до уваги суд апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та ухвалено постанову  з додержанням норм матеріального і процесуального права.  

Керуючись ч. 1-3 ст. 160, ст.ст. 167, 195-196, п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, ст. 206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Кіровської міської ради Луганської області - залишити без задоволення.

Постанову Кіровського міського суду від 18 березня 2008 року в справі № 2-а-84/08 за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Кіровської міської ради Луганської області «про стягнення недоотриманої разової грошової допомоги до 5 травня» - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили.

            Головуючий:

            Судді: