Справа № 22-а-4738/08

донецький апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 травня 2008 рік                                                                                                  місто Донецьк

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді:                                   Шаптала Н.К.

суддів апеляційного суду:                      Ляшенка Д.В., Колеснік Г.А.

при секретарі судового засідання:                    Агейченковій К.О.

З участю сторін: позивача ОСОБА_1, інші сторони у судове засідання не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином;

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Артемівського районного суду міста Луганська від 18 лютого 2008 року визнані неправомірними дії відповідача - Управління праці та соціального захисту населення Артемівської районної у місті Луганську Ради, щодо відмови ОСОБА_1 в перерахунку та виплаті недоплачених сум щорічної допомоги на оздоровлення та Управління праці та соціального захисту населення Артемівської районної у місті Луганську Ради було зобов'язано доплатити ОСОБА_1 недоплачену суму допомоги за 2006 рік у сумі 1630 грн., за 2007 рік - 2180 грн., а всього 3810 грн.

Відповідач - Управління праці та соціального захисту населення Артемівської районної у місті Луганську Ради - з вказаною постановою суду не погодився, та подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову суду першої інстанції, а в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити в повному обсязі.

Позивач також подав апеляційну скаргу на постанову суду першої інстанції, в якій простив постанову суду скасувати, вважав її такою, що винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів, заслухавши доповідача, позивача, перевіривши матеріалами справи в межах апеляційних скарг, вважає, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню, а постанова суду першої інстанції - скасуванню, з винесенням нової постанови про часткове задоволення позовних вимог

Як було встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 є учасником ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи,  якому встановлена 2-га група інвалідності, та йому відповідно до вимог ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 796-XII від 28.02.1991 року підлягають сплаті одноразові щорічні компенсації на оздоровлення у розмірі п'яти мінімальних розмірів заробітної плати, встановленої на момент її виплати.

Вирішуючи даний спір, колегія суддів, виходить з пріоритетності вимог закону, який має вищу юридичну силу відносно постанов Кабінету Міністрів України, якими керувався відповідач, сплачуючи позивачу допомогу на оздоровлення за 2004-2007 роки. Натомість як, Законом України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» встановлені інші розміри доплат, за нормами ст. 48 Закону № 796- XII від 28.02.1991 року, - тобто, для позивача в розмірі п'яти мінімальних заробітних плат, розмір яких не може бути менше за прожитковий мінімум для непрацездатних осіб.

Законом України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні  гарантії» (далі ЗУ №2017 від 05.10.2000р.), визначаються правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію закріплених Конституцією України та законами України - основних соціальних гарантій.

Відповідно до норм ст.ст. 5,6 ЗУ № 2017, основним державним соціальним стандартом є прожитковий мінімум, на підставі якого встановлюються та визначаються державні гарантії та стандарти в усіх сферах життєдіяльності населення, в тому числі й щодо дотримання соціальних гарантій  та стандартів підтримки інвалідів, осіб похилого віку.

Відповідно до ст.17  ЗУ № 2017 основні  державні  соціальні гарантії  встановлюються законами України з метою забезпечення конституційних прав громадян на достатній життєвий рівень - до таких гарантій віднесено і  мінімальний розмір пенсії за віком та мінімальний розмір заробітної плати, - які не можуть бути меншими від прожиткового мінімуму встановленого законом.

За таких обставин, колегія вважає, що вимоги позивача про задоволення його позовних вимог підлягають частковому задоволенню.

Разом з тим, частково задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1, колегія вважає за необхідне, врахувати норми ст.77 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік»,  якими дія ч.4 ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» була призупинена на 2006 рік, і в Закон України № 796 внесені зміни щодо встановлення фіксованих сум виплати допомоги на оздоровлення за 2006 рік в розмірі 120 грн., з огляду на що, виплата одноразової допомоги на оздоровлення і мала складати 120 грн., яку і отримав позивач.

За таких обставин, позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення щорічної допомоги на оздоровлення за 2006 рік, відповідно до норм ст. 48 Закону України № 796, виходячи з розміру п'яти мінімальних заробітних плат, розмір яких не може бути меншим за прожитковий мінімум для непрацездатних осіб - задоволенню не підлягають.

В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1, а саме за 2004, 2005, 2007 роки, підлягає задоволенню, виходячи з розміру, встановленого ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», тобто п'яти мінімальних заробітних плат, розмір яких не може бути меншим за прожитковий мінімум для непрацездатних осіб і має складати відповідно за 2004, 2005, 2007 роки наступні суми: 1158,30 грн., 1283,30 грн., 2180 грн.

Колегія не бере до уваги доводи апеляційної скарги відповідача щодо відмови позивачу в позові з підстав пропуску строку звернення до суду передбаченого ст. 99 КАС України, з наступних підстав:

Відповідно до вимог ст. 100 КАС України - пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.

Суд першої інстанції, відмовляючи ОСОБА_1 в задоволенні позовнх вимог щодо стягнення з відповідача сум недоплаченої щорічної грошової допомоги на оздоровлення за 2004 та 2005 роки, посилався саме на підстави пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду. Проте, як вбачається з матеріалів справи, щодна із сторін на цьому не наполягала, і таке питання в суді першої інстанції не ставилось взагалі.

 За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 щодо сплати  на його користь сум недоплаченої щорічної грошової допомоги на оздоровлення за 2004 та 2005 роки підлягають задоволенню. А саме, на користь позивача підлягає спраті сума щорічної грошової допомоги за 2004 рік у розмірі 1158,30 грн. - (237грн.х5)-26,70грн.; за 2005 рік у розмірі 1283,30 грн. - (262грн.х5)-26,70грн.

            А також, на користь ОСОБА_1 має бути стягнуто недоплачену суму на оздоровлення за 2007 рік в сумі 2180 грн., виходячи з (460грн.х5)-120грн., а всього на користь ОСОБА_1 з відповідача має бути стягнуто 4621,6 грн.

            В частині стягнення моральної шкоди в сумі 5000 грн., колегія вважає за необхідне відмовити, так як позивач не обгрунтував свого позову в цій частині, та у суді наявності моральних страждань, пов»язаними саме з обставинами справи, що витікають з даного позову не довів.

     Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню, а постанова суду першої інстанції скасуванню, з відмовою позивачу щодо задоволення його позовних вимог в частині стягнення недоплаченої суми щорічної грошової допомоги на оздоровлення за 2006 рік та з задоволенням позовних вимог ОСОБА_1 щодо стягнення недоплаченої щорічної грошової допомоги на оздоровлення за 2004, 2005 та 2007 роки, та визнання дій Управління праці та соціального захисту населення Артемівської районної у місті Луганську Ради по відмові в доплаті недоотриманої суми щорічної грошової допомоги на оздоровлення за 2004, 2005 та 2007 роки неправомірними.

Повний текст постанови виготовлено 23 травня 2008 року.

З урахуванням викладеного, керуючись ст.ст. 195, п.3 ч.1 ст. 198, 202, 205, 207 КАС України, колегія, -

ПОСТАНОВИЛА:

         Апеляційні  скарги  ОСОБА_1та Управління праці та соціального захисту населення Артемівської районної у місті Луганську Ради - задовольнити частково.

Постанову Артемівського районного суду міста Луганська від 18 лютого 2008 року у справі за позовом ОСОБА_1до Управління праці та соціального захисту населення Артемівської районної у місті Луганську Ради про зобов'язання зробити перерахунок компенсації на оздоровлення, відшкодування заборгованості та моральної шкоди - скасувати.

В задоволенні позовних вимог  ОСОБА_1стягнення з Управління праці та соціального захисту населення Артемівської районної у місті Луганську Ради недоплаченої суми щорічної допомоги на оздоровлення за 2006 рік та моральної шкоди в сумі 5000 грн. - відмовити.

Позовні вимоги ОСОБА_1щодо визнання неправомірними дій Управління праці та соціального захисту населення Артемівської районної у місті Луганську Ради по відмові ОСОБА_1 в доплаті недоотриманої суми щорічної грошової допомоги на оздоровлення за 2004, 2005 та 2007 роки та стягнення з відповідача на його користь сум недоплаченої щорічної грошової допомоги на оздоровлення за 2004, 2005 та 2007 роки - задовольнити.

Стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Артемівської районної у місті Луганську Ради на користь ОСОБА_1недоплачену суму на оздоровлення за 2004 рік у розмірі 1158,30 грн., за 2005 рік - 1283,30 грн. та 2007 рік 2180 грн., а всього у розмірі 4621,6 грн.

Постанова  набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України шляхом подачі касаційної скарги протягом одного місяця, з дня виготовлення повного тексту постанови.

Колегія суддів:                                                                                                       Н.К.Шаптала

                                                                                                                                 Г.А. Колеснік

                                                                                                                                 Д.В.Ляшенко