Справа № 22-а-4487/08                                          

донецький апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 травня 2008 рік                                                                                                  місто Донецьк

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого судді:                                  Шаптала Н.К.

            суддів апеляційного суду:                      Колеснік Г.А., Ляшенко Д.В.

при секретарі судового засідання:                     Агейченковій К.О.

З участю сторін:   сторони або їх  представники до суду не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином;;

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2008 року - дії Управління Пенсійного фонду України в місті Краснодоні Луганської області щодо нарахування та виплати пенсії ОСОБА_1 були визнані незаконними та відповідача було зобов'язано зробити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 в розмірі 6 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю в розмірі 50% мінімальної пенсії за віком з січня 2006 року.  

З даною постановою не погодився відповідач та подав апеляційну скаргу в якій просив постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні позову, оскільки їх дії ґрунтуються на нормах закону  і усі розрахунки пенсій позивачу були зроблені відповідно до вимог постанов Кабінету Міністрів України.

Колегія суддів заслухавши доповідача, перевіривши матеріалами справи в межах апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга відповідача підлягає частковому задоволенню,  а постанова  суду  першої інстанції - зміні, в частині визначення дати з якої необхідно проводити позивачу перерахунок пенсії.

Перевіривши матеріали справи за доводами апеляційної скарги, колегія встановила, що при вирішенні даного спору,  суд першої інстанції виходив з того, що позивачу як особі, яка постраждала від ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС була встановлена 3-тя група інвалідності, пов'язана  з ліквідацією наслідків аварії.

Відповідно до норм ст.ст. 54, 50  Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» ОСОБА_1, як інвалід 3-ї групи пов'язаної з наслідками ліквідації аварії на ЧАЕС,  має право на основну - державну пенсію у розмірі 6 - мінімальних пенсій за віком, а також на додаткову пенсію у розмірі 50% - мінімальної пенсії за віком.

Судова колегія, аналізуючи норми права відносно пенсійного забезпечення громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, вважає, що при вирішенні даного спору, суд першої інстанції, прийшов до правильного та обґрунтованого  висновку, про необхідність, при розгляді даної справи, керуватися саме нормами ст. ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», згідно з якими розмір основної - державної пенсій для інвалідів 3-ї групи постраждалих від Чорнобильської катастрофи, не може бути нижчим 6 - ти мінімальних пенсій за віком, а додаткова пенсія має складати 50 % мінімальної пенсії за віком.

Колегія вважає, дані висновки суду першої інстанції обґрунтованими, оскільки відповідно до вимог ст.ст. 46, 48 Конституції України громадяни України мають право на достатній життєвий рівень та соціальний захист, що включає в себе  і  право громадянина на пенсійне забезпечення в старості. Більш того, пенсії та інші соціальні  виплати та допомоги мають забезпечувати рівень життя громадянина не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Законом України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні  гарантії» (далі ЗУ №2017 від 05.10.2000р.), визначаються правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію закріплених Конституцією України та законами України - основних соціальних гарантій.

Відповідно до норм ст.ст. 5,6 ЗУ № 2017, основним державним соціальним стандартом є прожитковий мінімум, на підставі якого встановлюються та визначаються державні гарантії та стандарти в усіх сферах життєдіяльності населення, в тому числі й щодо дотримання соціальних гарантій  та стандартів підтримки інвалідів, осіб похилого віку. Статтею 17 ЗУ  №2017 основні  державні  соціальні гарантії  встановлюються законами України, з метою забезпечення конституційних прав громадян на достатній життєвий рівень - до таких гарантій віднесено і  мінімальний розмір пенсії за віком та мінімальний розмір заробітної плати, - які не можуть бути меншими від прожиткового мінімуму встановленого законом.

 Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно дійшов висновку, що пенсія позивача має бути перерахована саме відповідно до норм ст.ст.50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виходячи з мінімальної пенсії за віком, розмір якої не може бути нижчим за прожитковий мінімум для непрацездатних осіб.

Разом з тим, суд першої інстанції припустився помилки в частині визначення дати з якої необхідно робити перерахунок пенсії.

Оскільки, відповідно до вимог пенсійного законодавства, в тому числі й ч.4 ст.45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у заявника виникає право на перерахунок пенсії з моменту звернення пенсіонера за таким перерахунком - з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, якщо відповідну заяву з усіма необхідними документами подано ним до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо заяву з усіма необхідними документами подано ним після 15 числа.

З матеріалів справи вбачається, що за перерахунком пенсії ОСОБА_1 звернувся 19.09.2007 року, тобто перерахунок пенсії в даному випадку необхідно проводити з 01.10.2007 року.

Також, колегія не бере до уваги доводи відповідача з приводу пропуску позивачем річного строку звернення до суду, і відмови в задоволенні позову ОСОБА_1 з цих підстав, оскільки ці доводи спростовуються матеріалами справи. Так, з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 звертався до Управління Пенсійного фонду України в місті Краснодоні Луганської області 19.09.2007 року з заявою про перерахунок пенсії, а після відмови Пенсійним фондом, в річний термін, - а саме 13.11.2007 року звернувся до суду з оскарженням дії Управління Пенсійного фонду України в місті Краснодоні Луганської області. Таким чином, колегія вважає, що ОСОБА_1 строк на звернення до суду не пропустив, тому не має і підстав відмовляти в задоволенні позову в зв'язку з пропуском строку передбаченого ст. 99 КАС України.

Враховуючи наведене, колегія суддів, приходить до висновку, що апеляційна скарга відповідача підлягає частковому задоволенню, а постанова суду першої інстанції - зміні, в частині визначення дати з якої необхідно робити перерахунок пенсії, а саме: замість січня 2006 р., перерахунок пенсії необхідно робити з 01.10.2007 року.

Керуючись ст.ст. 195, п.2 ч.1 ст. 198, 201, 205, 207 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія;  -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в місті Краснодоні Луганської області - задовольнити частково.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2008 року, якою дії Управління Пенсійного фонду України в місті Краснодоні Луганської області щодо нарахування та виплати пенсії ОСОБА_1були визнані незаконними та відповідача було зобов'язано зробити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 в розмірі 6 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю в розмірі 50% мінімальної пенсії за віком з січня 2006 року - змінити, в частині визначення дати з якої необхідно проводити перерахунок пенсії, зазначивши, що перерахунок пенсії ОСОБА_1 необхідно проводити з 01.10.2007 року. 

В іншій частині постанову суду залишити без змін.

Постанова набуває чинності з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом місяця безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Колегія суддів: