Головуючий у 1 інстанції - Негода О.М.

                                                                                  Суддя-доповідач - Сіваченко І.В.

                                                                  

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

 

ПОСТАНОВА   

Іменем України

27 травня 2008 року                                                                 Справа № 22-а-4214/08

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді                              Сіваченка І.В.

суддів                                                    Василенко Л.А., Дяченко С.П.

при секретарі  за участі позивача	Скопинській А.О. ОСОБА_1
розглянувши у відкритому	судовому засіданні
апеляційну скаргу	Управління Пенсійного фонду України в Кіровському районі м. Макіївки
на постанову	Кіровського районного суду м. Макіївки Донецької області
від	28.11.2007 року
у справі	№2-а-11/2007
за позовом	ОСОБА_1
до	Управління Пенсійного фонду України в Кіровському районі м. Макіївки
про	визнання дій неправомірними, перерахунок пенсії та стягнення суми недоплаченої пенсії, -

В С Т А Н О В И Л А:

ОСОБА_1 звернувся до Кіровського районного суду м. Макіївки Донецької області з позовною заявою до Управління Пенсійного фонду України в Кіровському районі м. Макіївки про визнання незаконними дій щодо відмови в перерахунку пенсії, зобов'язання здійснити перерахунок пенсії по інвалідності згідно ст. 50, ст. 54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” з 01.01.2006 р., надбавки на підставі ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» у розмірі 350% процентів мінімальної пенсії за віком.

Постановою Кіровського районного суду м. Макіївки Донецької області від 28.11.2007 р. позовна заява задоволена частково.

Суд першої інстанції при розгляді справи встановив, що позивач отримує пенсію як особа, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи (надалі  ЧАЕС), і є інвалідом 2 групи (категорія 1), а тому згідно Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, розмір пенсії ОСОБА_1 як інваліда 2 групи повинен дорівнювати 8 мінімальним пенсіям за віком та йому необхідно сплачувати щомісячну додаткову пенсію в розмірі 75% мінімальної пенсії за віком.

Відповідачем подана апеляційна скарга, в якій просить скасувати судове рішення та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовує невірним застосуванням судом першої інстанції норм матеріального права, вважає обґрунтованим застосування при обчисленні пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, внаслідок Чорнобильської катастрофи, розміру мінімальної заробітної плати 19 грн. 91 коп., затвердженого постановою Кабінету Міністрів України «Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету» від 3 січня 2002 року № 1.

Апеляційна скарга позивача була залишена без розгляду.

В судовому засіданні позивач заперечував проти апеляційної скарги. Представник відповідача до апеляційного суду не прибув.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна підлягає частковому задоволенню, а а постанова суду - скасуванню, з наступних підстав.

ОСОБА_1 належить (віднесений) до першої категорії як особа, яка потерпіла внаслідок Чорнобильської катастрофи, є інвалідом 2 групи, що підтверджується копіями посвідчення серії А № НОМЕР_1 від 12 жовтня 1994 року та довідки МСЕ, наявними у матеріалах справи.

З 1 січня 2004 року набрав чинності Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-4, який відповідно до його преамбули визначає принципи, засади і механізм функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій.

Абзацом другим преамбули цього Закону передбачено, що зміна умов і норм загальнообов'язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону. Частиною 3 статті 4 даного Закону передбачено, що умови, норми та порядок пенсійного забезпечення визначаються виключно законами про пенсійне забезпечення.

Право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг визначене статтею 8 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Розділ 8 Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (надалі -  спеціальний закон) передбачає правила призначення та виплати пенсій і компенсацій особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4. Стаття 49 цього розділу визначає пенсії особам, віднесеним до вказаних категорій у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Приписами зазначеної статті встановлено, що з 1 січня 2007 року максимальний розмір пенсії або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги та пенсій за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсій, встановлених законодавством), призначених (перерахованих) у 2006 - 2007 роках відповідно до цього Закону, не може перевищувати 12 мінімальних розмірів пенсії за віком, встановленої абзацом першим частини 1 статті 28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, на місяць згідно із Законом № 489-5 від 19 грудня 2006 року. Такий самий граничний розмір визначений даною статтею для пенсій призначених у 2006 році відповідно до Закону № 3235-15 від 20 грудня 2005 року.

 Проаналізувавши норми даної статті колегія судів зазначає, що ними визначений  загальний граничний (максимальний) розмір пенсій, призначених (перерахованих) за нормами спеціального закону у 2006-2007 роках, а також граничний розмір пенсій призначених за спеціальним законом.

Стаття 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачає, що особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у відповідних розмірах, зокрема інвалідам 2 групи - 75 відсотків мінімальної пенсії за віком. Виплата зазначеної пенсії відповідно до статті 53 даного Закону здійснюється повністю незалежно від заробітку, пенсії чи іншого доходу.

Нормами статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» визначені підстави та умови призначення державних пенсій особам, віднесеним до категорії 1 та у зв'язку з втратою годувальника. Зазначені норми розповсюджуються на позивача як віднесеного до категорії 1.

            Згідно частини третьої ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» обчислення і призначення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсія у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи із заробітку за межами зони відчуження провадиться на загальних підставах відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Частина четверта статті 54 цього Закону передбачає, що в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів 2 групи, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчим 8 мінімальних пенсій за віком.

 Колегія судів зазначає, що даною нормою визначений для даної категорії нижчий  розмір державних пенсій. Таким чином, якщо нормами статті 49 спеціального закону передбачений максимальний розмір, то частиною 4 статті 54 даного закону нижчий розмір державної пенсії для інвалідів, віднесених виключно до першої категорії, та у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи.

 Посилання відповідача на частину 5 статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», якою визначено, що порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначається Кабінетом Міністрів України, внаслідок чого відповідач керувався розміром 19 грн. 91 коп., що визначені постановою Кабінету Міністрів України «Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок державного бюджету» від 3 січня 2002 року № 1 (зі змінами внесеними постановою № 895 від 13 липня 2004 року), колегія судів не приймає, оскільки  ототожнювати порядок і розмір в силу різного правового навантаження цих значень неможливо.

Визначення прожиткового мінімуму, закладення правової основи для його встановлення, затвердження та врахування при реалізації державою конституційної гарантії громадян на достатній життєвий рівень, дає Закон України «Про прожитковий мінімум» від 15 липня 1999 року № 966-14, а також Законом України „Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії” від 5 жовтня 2000 року № 2017-ІІІ, згідно статті 1 якого прожитковий мінімум використовується для визначення, у тому числі мінімального розміру пенсії за віком, який відповідно до статті 28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Частиною 3 статті 4 даного Закону (в редакції Закону № 2505-4 від 25 березня 2005 року, що діє з 31 березня 2005 року) передбачено, що прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік. Прожитковий мінімум публікується в офіційних виданнях загальнодержавної сфери розповсюдження.

Прожитковий мінімум на 2006 рік відповідно до статті 65 Закону України „Про Державний бюджет на 2006 рік” (газета „Урядовий кур'єр” від 30 грудня 2005 року) на одну особу, яка втратила працездатність в розрахунку на місяць складає: з 1 січня - 350 гривень, з 1 квітня - 359 гривень, з 1 жовтня - 366 гривень. 

Статтею 62 Закону України „Про Державний бюджет України на 2007 рік” від 19 грудня 2006 року № 489-5, що набрав чинності з 1 січня 2007 року, був затверджений прожитковий мінімум на одну особу, яка втратила працездатність з 1 січня - 380 гривень, з 1 квітня - 387 гривень, з 1 жовтня - 395 гривень.

Зазначена стаття була змінена Законом України від 15 березня 2007 року № 749-5 та існує в новій редакції з 28 березня 2007 року, якою прожитковий мінімум для особи, яка втратила працездатність, визначений з 1 січня - 380 гривень, з 1 квітня - 406 гривень, з 1 жовтня - 411 гривень. При цьому, зазначена стаття доповнена абзацом, яким передбачено встановити, що для визначення мінімального розміру пенсії за віком відповідно до абзацу першого частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 1 квітня та з 1 жовтня 2007 року застосовується прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, визначений абзацом п'ятим частини першої цієї статті, збільшений на 1 відсоток, що складає відповідно 410 грн. 06 коп.; 415 грн. 11 коп.

Таким чином, для позивача як інвалідів 2 групи, особі, що постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, 1 категорії, нижчий розмір державної та додаткової пенсії повинен розраховуватися, виходячи із наведених розмірів.

Позиція Управління ґрунтується виключно на постановах Кабінету Міністрів України, огляд яких не підтверджує доводи відповідача стосовно того, що будь-якою із них визначений мінімальний розмір пенсії за віком для встановлення нижчого рівня пенсії, у тому числі інвалідам, внаслідок захворювання від аварії на ЧАЕС.

            Колегія суддів не приймає доводи відповідача, як з огляду на недоведеність приписів зазначених постанов до спірних відносин, так і з огляду на положення принципу законності, визначених пунктами 2-4 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України.  

Конституційний Суд України неодноразово розглядав проблему (про що зокрема зазначено у рішенні № 8-рп/2005 від 11 жовтня 2005 року по справі № 1-21/2005), пов'язану з реалізацією права на соціальний захист, неприпустимістю обмеження конституційного права громадян на достатній життєвий рівень, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція та закони України виокремлюють певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них зокрема, належать громадяни, яким пенсія призначається за спеціальними законами. У рішеннях Конституційного Суду України зазначалося, що пільги, компенсації, гарантії є видом соціальної допомоги і необхідною складовою конституційного права на достатній життєвий рівень, тому звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів за статтею 22 Конституції України не допускається.

Здійснюючи апеляційний перегляд справи і ухвалюючи судове рішення у даній справі колегія суддів виходить з того, що конституційні принципи, на яких базується здійснення прав і свобод людини і громадянина в Україні, включаючи і право на пенсійне забезпечення, передбачені статтями 1, 3, частиною 2 статті 6, статтею  8, частиною 2 статті 19, статтями 22, 23, частиною 1 статті 24 Конституції України, набуте у сфері пенсійного забезпечення, не може бути скасоване, звужене. Правовою гарантією забезпечення державою даного права є виконання прийнятих на себе зобов'язань, виходячи з положень принципу верховенства права, закріпленого як статтею 8 Конституції України, так і статтею 8 Кодексу адміністративного судочинства України.

Колегія суддів вважає, що дії Управління щодо виплати пенсій позивачу (державної та додаткової) у розмірах менших від восьми мінімальних пенсій за віком є неправомірними, оскільки не відповідають вимогам частини 4 статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

При цьому колегія суддів вважає за необхідне зобов'язати відповідача здійснити перерахунок пенсії позивачу, починаючи з 01.11.2006 року, оскільки Закон України №231 від 05.10.2006 року “Про внесення змін до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", яким ст. 67 Закону № 796 доповнена новими частинами другою і третьою, набрав чинності з 01.11.2006 року - часу публікації в газеті “Урядовий кур'єр” №205.

 

Також в ході апеляційного розгляду було встановлено, що суд першої інстанції задовольнив позовні вимоги про визнання неправомірними дій відповідача та зобов'язання провести перерахунок пенсії у відповідності до частини 4 статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 15 Закону України “Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького  і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб”, в редакції, що діяла до 04.04.2006 р. було встановлено, що особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, які є ветеранами війни, та особам, на яких поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", пенсії за вислугу років підвищуються в таких розмірах:

             а) на 400 процентів мінімальної пенсії за віком - інвалідам війни I групи;

 б) на 350 процентів мінімальної пенсії за віком - інвалідам війни II групи;

 в) на 200 процентів мінімальної пенсії за віком - інвалідам війни III групи;

 г) на 150 процентів мінімальної пенсії за віком - учасникам бойових дій,  членам сімей, зазначеним у пункті 1 статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", а також дружинам (чоловікам) померлих інвалідів Великої Вітчизняної війни, які не одружилися вдруге;

д) на 75 процентів мінімальної пенсії за віком - учасникам війни, нагородженим  орденами  і медалями колишнього Союзу РСР за самовіддану працю і бездоганну військову службу в тилу в роки Великої Вітчизняної війни; на 50 процентів мінімальної пенсії за віком - іншим учасникам війни та дружинам  (чоловікам) померлих учасників війни і бойових дій, партизанів і підпільників, визнаних за життя інвалідами від загального захворювання, трудового каліцтва та з інших причин, які не одружилися вдруге, батькам і дружинам (чоловікам), які не одружилися вдруге, військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, які загинули, померли або пропали безвісти в період проходження служби.

Розмір, з якого обчислюється позивачу підвищення до пенсії за вислугу років як інваліду війни був встановлений Постановою Кабінету Міністрів України № 831 від 26.07.1996 р. ”Про підвищення розмірів пенсій, призначених до 1 серпня 1996 р., та порядок обчислення пенсій, що призначаються після 1 серпня 1996 року”, Постановою Кабінету Міністрів України № 1 від 3.01.2002 р. ”Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету”.

Зазначені постанови регулювали правовідносини, які виникли до 1.01.2006 р., 1.07.2006 р.

У пункті 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 квітня 2005 р. № 4 “Про окремі питання застосування судами України законодавства про пенсійне забезпечення військовослужбовців(крім військовослужбовців строкової служби), осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб”, зазначено, що підвищення пенсії відповідно до ст. 15 Закону України “Про пенсійне забезпечення  військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу внутрішніх справ та деяких інших осіб” повинно провадитися  виходячи з мінімального розміру пенсії за віком - 19,91 грн., встановленого  вказаною постановою Кабінету Міністрів України № 1 від 3.01.2002 р.

Статтею 15 Закону України  “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб” в редакції Закону України “Про внесення змін до деяких законів України з питань пенсійного забезпечення та соціального захисту військовослужбовців”(Закон № 3591 від 04.04.2006 р.) встановлено, що особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах "б" - "д" статті 1-2 цього Закону, які мають право на пенсію за цим Законом і які є ветеранами війни, та особам, на яких поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12), пенсії за вислугу років підвищуються в порядку і на умовах, передбачених зазначеним Законом.

Законом України “Про внесення змін  до Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального  захисту“ від 05.10.2005 р. (№ 2939), ст. 13 ч.4 Закону № 3551 викладена в редакції, відповідно до якої інвалідам війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються: інвалідам I групи - у розмірі 50 процентів прожиткового мінімуму  для  осіб,  які  втратили   працездатність, II групи - 40 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, III групи - 30 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. В цій частині закон набрав чинності з 1.01.2006 р.

Цим же Законом № 2939, ст. 15 ч.4 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” викладена у редакції, відповідно до якої членам сімей, зазначеним у пункті 1 статті 10 цього Закону, а також дружинам (чоловікам) померлих інвалідів Великої Вітчизняної війни, які не одружилися вдруге, пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 25 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Дружинам (чоловікам) померлих учасників війни і бойових дій, партизанів і підпільників, визнаних за життя інвалідами від загального захворювання, трудового каліцтва та з інших причин, які не одружилися вдруге, пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 10 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. В цій частині Закон набрав чинності з 1.07.2006 р.

 Таким чином, з урахуванням розміру мінімальної пенсії, з якого необхідно визначати розмір доплати до пенсії, встановленого Постановою КМУ № 1, Законом з 1.01.2006 р. та 1.07.2006 р. такий розмір було збільшено, що потягло збільшення розміру пільгових виплат позивачу.

Вказані Закони України не визнані неконституційними Конституційним Судом України.

Статтями 13 та 15 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” встановлено, що доплата до пенсії інваліду війни, учаснику бойових дій є пільгою.

Ця пільга не є складовою основної пенсії, а тому судова колегія вважає, що з боку відповідача не було порушень конституційного права позивача на належне соціальне забезпечення.  

Разом з тим, відповідач у добровільному порядку виконує вимоги частини 4 статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» щодо підвищення пенсії позивачу як інваліду війни 2 групи на 350 процентів мінімальної пенсії за віком, а тому у зазначеній частині позов задоволенню не підлягає.

            Таким чином, колегія суддів вважає, що наявні підстави для скасування оскаржуваної постанови.

В повному обсязі постанова складена 30.05.2008 року.

Керуючись статтями 184, 195, 196, п.4 ч.1 202, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

 

ПОСТАНОВИЛА:

 

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Кіровському районі м. Макіївки - задовольнити частково.

Постанову Кіровського районного суду м. Макіївки Донецької області від 28.11.2007 року по адміністративній справі №2-а-11/2007 - скасувати.

Позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Кіровському районі м. Макіївки «про визнання дій неправомірними, перерахунок пенсії та стягнення суми недоплаченої пенсії» - задовольнити частково.

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Кіровському районі м. Макіївки перерахувати основну та додаткову пенсію ОСОБА_1з 01.11.2006 року на підставі ст.ст. 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого ч.1 ст. 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”.

В решті позовних вимог ОСОБА_1- відмовити.

            Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з моменту складення її в повному обсязі.

 

 

Головуючий  

 

Судді