Головуючий у 1 інстанції - Нестеренко Н.В.

Суддя-доповідач - Сіваченко І.В.

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

29 травня 2008 року                                                                                справа № 22-а-3661/08

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду  у складі:

В С Т А Н О В И Л А :

В лютому 2008 року позивач звернулася до суду з позовом, в якому просила визнати неправомірною відмову Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Кіровської міської ради Луганської області у виплаті одноразової грошової допомоги за 2002-2007 роки та стягнути недоотримані кошти, передбачені ч.5 ст. 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантіях їх соціального захисту», як учаснику війни в сумі 5598,07 грн.

Постановою Кіровського міського суду Луганської області від 15 лютого 2008 року позов було задоволено частково, задоволено позов за 2004-2007 роки.

Суд першої інстанції при розгляді справи встановив, що позивач відповідно до вимог ч.5 ст. 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» має право на отримання  щорічної грошової допомоги до 9 травня.

Розмір мінімальної заробітної визначається на момент виплати.

Таким чином, з урахуванням отриманих позивачем сум та розміру мінімальної заробітної плати, встановленої на момент виплати, на користь позивача підлягає стягненню недоотримані кошти щодо виплати грошової допомоги за 2004-2007 роки у сумі 3413 грн.35 коп.

Не погодившись з таким судовим рішенням, Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Кіровської міської ради Луганської області подало апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду скасувати, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права.

Особи, які беруть участь в справі, до апеляційного суду не з'явилися.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає апеляційну скаргу необхідним задовольнити частково, а судове рішення таким, що підлягає частковому скасуванню, з наступних підстав.

Суд апеляційної інстанції при розгляді справи встановив, що позивач є учасником війни, у зв'язку з чим та відповідно до вимог ч.5 ст. 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» має право на отримання одноразової грошової допомоги до 9 травня (яка повинна виплачуватися до 5 травня) в розмірі трьох мінімальних пенсій за віком.

Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2004 рік», мінімальна пенсія за віком з 01.01.2004 року встановлена в розмірі 92,45 грн.

Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», мінімальна пенсія за віком станом на 05.05.2007 року встановлена в розмірі 406 грн.

Фактично позивач отримав від управління праці та соціального захисту населення Докучаєвської міської ради: у 2004-2006 р.р. - по 50 грн., у 2007 році - 55 грн. При цьому відповідач керувався положеннями ст. 44 Закону України "Про Державний бюджет України на 2004 рік", ст. 34 Закону України "Про Державний бюджет України на 2005 рік", ст. 30 Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" ст. 29 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік"

З огляду на те, що ст. 34 Закону України "Про державний бюджет України на 2005 рік", ст. 30 Закону України "Про державний бюджет України на 2006 рік" до теперішнього часу не визнані неконституційними Конституційним Судом України, апеляційний суд приходить до висновку, що суд першої інстанції необґрунтовано визнав дії відповідача неправомірними при нарахуванні та виплаті позивачу сум щорічної допомоги до 05 травня учаснику бойових дій за 2005, 2006 роки. За таких обставин твердження суду першої інстанції про невідповідність зазначених норм є передчасними, бо це є прерогативою саме Конституційного Суду України. Тому не можна стверджувати, що дії відповідача в цій частини були протиправними.

За відсутності визнання таких законів про бюджет неконституційними у суду першої інстанції не було правових підстав визнавати дії відповідача протиправними, бо відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Крім того, Положення ст. 44 Закону України “Про Державний бюджет на 2004 рік” визнане неконституційним на підставі рішення Конституційного Суду України № 20-рп/2004 (v020p710-04) від 01.12.2004 року, а ст. 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», якою встановлювався розмір щорічної разової допомоги до 05 травня у розмірах менших, ніж передбачено Законом визнані неконституційними рішенням Конституційного Суду України  у справі  № 6-рп від 09.07.2007 р.

Таким чином, неправомірність дій відповідача про нарахування ОСОБА_1щорічної грошової допомоги до 9 травня протягом 2004 року у розмірі 50 гривень, а не в розмірі 277,35 гривень (92,45 х 3) згідно Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” № 1058-IV від 09.07.2003 р. та 2007 року в розмірі 55 гривень, встановлених Законом України “Про Державний бюджет на 2007 рік”, а не в розмірі  1218 грн. (406 х 3) згідно абз.5 ч.1 ст. 28 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” № 1058-IV від 09.07.2003 р. із змінами та доповненнями є очевидною. Відповідача належить зобов'язати нарахувати ОСОБА_1недоплачену суму щорічної грошової допомоги як учаснику війни за 2004 та 2007 роки у розмірі (277,35 - 50) + (1218 - 55) = 227,35 + 1163 = 1390,35 гривень.

Посилання в апеляційній скарзі на необхідність застосування  положень ст. ст. 99, 100 КАС України не ґрунтуються  на нормах процесуального законодавства з огляду на наступне.

Відповідно до положення ч.1 ст. 100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач при розгляді справи в місцевому суді не наполягав на застосуванні наслідків пропущення річного строку звернення до суду, передбаченого ч. 2 ст. 99 КАС України.

Зауважень на протокол судового засідання відповідачем не подавалось.

Відтак, стверджувати про порушення судом першої інстанції зазначених норм процесуального законодавства неможливо.

Керуючись ст.ст. 195-196, п. 3 ч. 1 ст. 198, ст. 202, ст. 206,  207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Кіровської міської ради Луганської області - задовольнити частково.

Скасувати постанову Кіровського міського суду Луганської області від 15 лютого 2008 року по справі № 2-а-66/08 за позовом ОСОБА_1до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Кіровської міської ради Луганської області «про зобов'язання сплатити недоотриману щорічну разову грошову допомогу» в частині задоволення позову за 2005 та 2006 рік.

Відмовити ОСОБА_1у задоволені позовних вимог до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Кіровської міської ради Луганської області «про стягнення недоотриманої разової грошової допомоги до 5 травня» за 2005 та 2006 роки.

 В решті постанову Кіровського міського суду Луганської області від 15 лютого 2008 року по справі № 2-а-66/08, в тому числі про стягнення з Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Кіровської міської ради Луганської області за рахунок Державного бюджету України на користь ОСОБА_1недоотриманої разової грошової допомоги до 5 травня за 2004 та 2007 роки у сумі 1390 гривень 35 копійок - залишити без змін.

            Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з моменту набрання законної сили.

            Головуючий:

            Судді: