Справа № 22-а-3626/08

донецький апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 травня 2008 р.                                                                                                       місто Донецьк

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого судді:                                  Шаптала Н.К.

            суддів апеляційного суду:                      Колеснік Г.А., Ляшенко Д.В.

при секретарі судового засідання:                           Агейченковій К.О.

З участю сторін: позивача ОСОБА_2, представника відповідача Суліма Ю.І., представник третьої особи до суду не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи сторони повідомлені належним чином;

в с т а н о в и л а :

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 15 листопада 2007 року було повністю задоволено позов ОСОБА_1 до Красноармійського міського відділу з обслуговування м. Красноармійська та Красноармійського району Головного управління МВС України в Донецькій області про стягнення заборгованості по грошовій компенсації за недоотримане речове майно в сумі 5169 грн.89 коп.

З даною постановою не погодився відповідач та подав апеляційну скаргу, в якій просив постанову суду скасувати та відмовити позивачу в задоволенні позову оскільки позивач пізно звернувся за стягненням недоплачених сум та з тих підстав, що їх вини в несплаті позивачу заборгованості не має, оскільки ці виплати здійснюються за рахунок держбюджету, а їм на ці виплати гроші не виділялися.

Колегія суддів заслухавши доповідача, представника відповідача та позивача, перевіривши матеріали справи за апеляційною скаргою, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а  постанова суду скасуванню з відмовою в задоволенні позовних вимог.

До такого висновку колегія прийшла з огляду на наступне:

Відповідно до вимог ч.1п.4 ст.202 КАС України постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з винесенням нової постанови в разі порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Як правильно встановив суд першої інстанції і що вбачається з матеріалів справи, позивач проходив службу в органах внутрішніх справ - на різних посадах в тому числі на посаді начальника Родинського міського відділення міліції Красноармійського міського районного відділу, що підтверджено відповідним записом у Трудовій книжці, та наказами УМВС України в Донецькій області від 01.11.1980 р. №132 от 05.11.1980р. та наказом про звільнення № 27 л/с, 01.02.2005 року, за віком у відставку, відповідно до ст. 65 п. «а» Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України.

При звільненні відповідач своєчасно нарахував йому грошову компенсацію за формене обмундирування в розмірі 5293,22 грн. Заборгованість по грошовій компенсації позивачу була частково сплачена - у сумі 123 грн. 33 коп. Решта компенсації не була виплачена з мотивів відсутності коштів.

З аналізу норм діючого законодавства, що регламентує дані спірні правовідносини вбачається наступне:

Відповідно до норм ст. 16 Закону України „Про міліцію" встановлено, що працівники міліції мають єдиний формений одяг, зразки якого затверджуються Кабінетом Міністрів України, що видається їм безплатно.

Статтею 71 Постанови КМУ України від 29 липня 1991 р. № 114 „Про затвердження Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ Української РСР" (із змінами та доповненнями) закріплено, що особам середнього, старшого і вищого начальницького складу (до яких відноситься позивач), які бездоганно прослужили в органах внутрішніх справ, Збройних Силах СРСР і органах Комітету державної безпеки СРСР 20 і більше років (у пільговому обчисленні), а тим, які мають особливі заслуги, незалежно від вислуги років, при звільненні в запас або відставку наказами начальників, які здійснюють звільнення, може надаватися право носіння встановленої форми одягу.

Згідно з пунктом 4.6 Положення про забезпечення речовим майном в системі МВС України, затвердженим Наказом МВС України № 1489 від 5 грудня 2003 року, звільненим в запас, видається належне на день звільнення обмундирування, чи виплачується грошова компенсація за нього, зазначеним особам, які звільняються без права носіння форми одягу, виплачується тільки грошова компенсація.

Наказом МВС України № 1265 від 30 грудня 2005 року приписи, які викладені в п. 4.6.Положення змінені, в частині виплати компенсації, проте, суд першої інстанції правильно встановив, що дані зміни були внесені в наказ вже після звільнення ОСОБА_1з органів внутрішніх справ, тобто на момент його звільнення на нього розповсюджувались положення Наказу МВС України № 1489 від 5 грудня 2003 року.

Разом з тим, приймаючи рішення про задоволення позовних вимог суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку про законність та обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1, та їх задоволення, мотивувавши своє рішення тим, що позивач пропустив строку звернення до суду за захистом своїх порушених прав, з поважних причин.

Дійсно, як вбачається з матеріалів справи, позивачу про порушення його прав на виплату грошової компенсації стало відомо ще під час його звільнення - 01.02.2005 року, тобто в той час, Кодекс адміністративного судочинства України (КАС України), який вступив в силу з 01.09.2005 року, ще не діяв і на позовні вимоги позивача поширювався трирічний строк звернення до суду, передбачений нормами Цивільного кодексу України.

Про те, позивач за захистом порушеного прав звернувся - 20.09.2007 року, тобто на час його звернення до суду,  вже два роки діяв КАС України.

Відповідно до норми ст.99 КАС України для звернення за захистом порушених прав встановлений річний строк звернення до суду, який обчислюється з дня коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст.100 КАС України пропуск строку на звернення до суду є підставою для відмови в задоволенні позову, якщо про це ставиться питання однією з сторін, що має місце в даному випадку.

Більш того, суд поновлюючи позивачу строк на звернення до суду взагалі ніяк не вмотивував своє рішення, а саме, не навів,  які поважні причини пропуску річного строку на звернення до суду позивачем були враховані при його поновленні.

Натомість в матеріалах справи, на думку колегії, таких підстав не має, крім того, колегія не може визнати за поважну причину пропуску строку на звернення до суду доводи позивача про незнання закону та про обіцянки відповідача сплатити йому суму заборгованості добровільно.

            За таких обставин, колегія вважає, що суд безпідставно поновив позивачу пропущений  строк на звернення до суду, оскільки ні сам позивач,  ні суд в своїй постанові не навели доводів чи причин, які можливо було б визнати поважними для поновлення пропущеного позивачем строку на звернення до суду, а з врахуванням вимог відповідача про відмову в позові за пропуском строку, колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає  задоволенню, а постанова суду скасуванню з відмовою позивачу в задоволенні позову.

              В повному обсязі постанова виготовлена 23 травня 2008 року.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 100ч.1, 195, 198, 202ч.1п.4, 205, 207 Кодексу Адміністративного судочинства України, колегія, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу - Красноармійського міського відділу з обслуговування м.Красноармійська та Красноармійського району Головного управління МВС України в Донецькій області - задовольнити.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 15 листопада 2007 року за позовом ОСОБА_1до Красноармійського міського відділу з обслуговування м.Красноармійська та Красноармійського району Головного управління МВС України в Донецькій області про стягнення заборгованості по грошовій компенсації за недоотримане речове майно в сумі 5169 грн.89 коп. - скасувати, в позові позивачу відмовити.

Дана  постанова вступає в силу з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду безпосередньо  протягом місяця з моменту її виготовлення в повному обсязі.

Колегія суддів: