Справа № 22-а-3501/08                                          

донецький апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 травня 2008 рік                                                                                                  місто Донецьк

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого судді:                                  Шаптала Н.К.

            суддів апеляційного суду:                      Колеснік Г.А., Ляшенко Д.В.

при секретарі судового засідання:                     Агейченковій К.О.

З участю сторін:  сторони або їх представники до суду не з'явився про дату, час та місце розгляду справи сторони були повідомлені належним чином;

ВСТАНОВИЛА:

            Постановою Лисичанського міського суду луганської області від 5 лютого 2008 року дії Управління праці та соціального захисту населення Лисичанської міської Ради щодо сплати позивачу одноразової щорічної допомоги до Дня Перемоги у розмірі 360 грн. та щорічної допомоги у розмірі 120 грн. були визнані неправомірними та відповідача було зобов'язано здійснити ОСОБА_1. перерахунок одноразової щорічної допомоги до 5 травня за 2007 рік з розрахунку семи мінімальних пенсій за віком та щорічної допомоги на оздоровлення за 2007 рік із розрахунку чотирьох мінімальних заробітних плат та з Управління праці та соціального захисту населення Лисичанської міської Ради на користь ОСОБА_1 було стягнуто одноразову щорічну допомогу до 5 травня за 2007 рік у сумі 2920,48 грн., щорічну допомогу на оздоровлення за 2007 рік у сумі 1980 грн., а всього 4900,48 грн.

  Відповідач не погодився з даною постановою суду та подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову суду першої інстанції, та винести нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити в повному обсязі. 

Колегія суддів, заслухавши доповідача, перевіривши матеріалами справи в межах апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга відповідача задоволенню не підлягає, а постанова суду першої інстанції має бути залишена без змін.

            До такого висновку колегія прийшла з огляду на наступне:

  Суд 1-ї інстанції вірно встановив обставини справи і прийшов до правильного висновку, що ОСОБА_1 є учасником ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, та має статус громадянина постраждалого від ліквідації Чорнобильської катастрофи, якому встановлена 2-га група інвалідності, і йому відповідно до вимог ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 796-XII від 28.02.1991 року підлягають сплаті одноразові щорічні компенсації на оздоровлення у розмірі п'яти мінімальних розмірів заробітної плати, встановленої на момент її виплати.

Також, судом було встановлено, що ОСОБА_1 має статус інваліда війни, якому встановлена 2-га група інвалідності, та відповідно позивач  має право на передбачену  ст.13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» допомогу, а саме, на щорічну грошову допомогу до 5 травня у розмірі 8-ми мінімальних пенсій за віком.

Колегія суддів, вважає, що суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 щодо стягнення недоплаченої грошової допомоги до 5 травня за 2007 рік вірно посилався на Рішення Конституційного суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007, яким положення ст. 29 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік» № 489-V, щодо обмеження виплат встановлених Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» - були визнані неконституційними та прийшов до обґрунтованого висновку щодо задоволення вимог ОСОБА_1 щодо стягнення суми недоплаченої грошової допомоги за 2007 рік.

Колегія вважає, що суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 щодо стягнення з відповідача недоплаченої суми щорічної разової грошової допомоги на оздоровлення, як особі постраждалій внаслідок ліквідації Чорнобильської катастрофи, вірно виходив саме з вимог Закону, який має вищу юридичну силу відносно постанов Кабінету Міністрів України, якими, в свою чергу, керувався відповідач.

Колегія суддів, приймає до уваги норми ст.ст. 46, 48 Конституції України, відповідно до яких, громадяни України мають право на достатній життєвий рівень та соціальний захист, що включає в себе  і  право громадянина на пенсійне забезпечення в старості. Більш того, пенсії та інші соціальні  виплати та допомоги мають забезпечувати рівень життя громадянина не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Крім того, Законом України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні  гарантії» (далі ЗУ №2017 від 05.10.2000р.), визначаються правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію закріплених Конституцією України та законами України - основних соціальних гарантій.

Статтею 17 ЗУ  №2017 основні  державні  соціальні гарантії  встановлюються Законами України, з метою забезпечення конституційних прав громадян на достатній життєвий рівень - до таких гарантій віднесено і  мінімальний розмір пенсії за віком та мінімальний розмір заробітної плати, - які не можуть бути меншими від прожиткового мінімуму встановленого законом.

Враховуючи наведене, колегія погоджується з рішенням суду першої інстанції, та вважає, що апеляційна скарга відповідача задоволенню не підлягає, а постанова суду першої інстанції має бути залишена без змін.

     На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 195, п.1 ч.1 ст. 199, 200, 205, 206 КАС України, колегія, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Лисичанської міської Ради - залишити без задоволення.

Постанову  Лисичанського міського суду луганської області від 5 лютого 2008 року про задоволення позову ОСОБА_1до Управління праці та соціального захисту населення Лисичанської міської Ради про визнання дій неправомірними, перерахунок та стягнення недоплачених сум допомоги до 5 травня та на оздоровлення за 2007 рік  - залишити без змін.

Ухвала  набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України шляхом подачі касаційної скарги протягом одного місяця після набрання законної сили.

Колегія суддів:                                                                                                       Н.К.Шаптала

                                                                                                                                 Г.А.Колеснік

                                                                                                                                 Д.В.Ляшенко