Справа №  11-958/11                                        Головуючий у 1 інстанції: Зеліско Р.Й.  

                                                                                Доповідач:   Ревер  В.  В.  

ВИРОК

ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

14 грудня 2011 року

Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Апеляційного суду Львівської області у складі:

       головуючого судді                Ревера В.В.                   

       суддів                                     Белени А.В., Партики І.В.

       при секретарі                         Гирович В.В.

                 за участю прокурора            Малиш Н.С.

                 захисника                               ОСОБА_1

                 потерпілих                             ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4

                 представників потерпілих    ОСОБА_5, ОСОБА_6

                 засудженого                           ОСОБА_7  

розглядаючи у відкритому судовому засіданні у місті Львові апеляції потерпілої ОСОБА_4, державного обвинувача ОСОБА_19 та засудженого ОСОБА_7 на вирок Жовківського районного суду Львівської області від 08 лютого 2011 року, -

встановила:

цим вироком,

ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с.Яснинська, Яворівського району, Львівської області, проживаючого у АДРЕСА_1 не судимого,

визнано винним та засуджено за ч.2 ст.286 КК України на чотири роки позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на три роки.

На підставі ст.75 КК України ОСОБА_7 звільнено від відбування покарання у виді позбавлення волі з випробуванням, встановивши іспитовий строк тривалістю три роки.

На підставі ст.76 КК України покладено обов’язок не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи, повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання, роботи або навчання, періодично з’являтися для реєстрації в органи кримінально-виконавчої системи.

Міру запобіжного заходу залишено попередню –підписка про невиїзд.

Стягнуто з ОСОБА_7 в користь: ОСОБА_4 –42 853 грн. 63 коп. матеріальної шкоди, та 80 000 грн. моральної (немайнової) шкоди; ОСОБА_8 –50 000 грн. моральної (немайнової) шкоди; ОСОБА_9 –50 000 грн. моральної (немайнової) шкоди; ОСОБА_2 –50 000 грн. моральної (немайнової) шкоди; ОСОБА_3 –50 000 грн. моральної (немайнової) шкоди.

Вирішено питання з речовими доказами.

Згідно вироку суду, ОСОБА_7, 18 серпня 2007 року, біля 20.30 год., керуючи автомашиною марки «Фольксваген Пасат»номерний знак НОМЕР_1, рухаючись по дорозі зі сполученням «с.Зіболки-м.Жовква»в напрямку м.Жовква на ділянці автодороги 700 метрів до початку населеного пункту м.Жовква, виконуючи автомобілем маневр обгону в умовах обмеженої оглядовості, не переконався в тому, що смуга зустрічного руху вільна від транспортних засобів на достатній для обгону віддалі всупереч вимогам ПДР України. пересік автомобілем горизонтальну розмітку 1.6 ПДР України – лінію наближення, яка передує суцільній лінії і поділяє транспортні потоки та виїхав на смугу зустрічного руху всупереч вимогам п.14.2 в), п.14.6 г) ПДР України в результаті чого вчинив зіткнення з іншим транспортним засобом –мотоциклом марки «ІЖ-Планета», номерний знак 47-53 ЛВВ під керуванням водія ОСОБА_10, який в результаті ДТП від отриманих тілесних ушкоджень загинув на місці події.

Як учасник дорожнього руху ОСОБА_7 порушив діючі Правила дорожнього руху України:

-          п.14.2 в) –перед початком обгону водій повинен переконатися в тому, що смуга зустрічного руху, на яку він буде виїжджати, вільна від транспортних засобів на достатній для обгону відстані;

            -      п.14.6 г) –обгін заборонено у кінці підйому, на мостах, естакадах, шляхопроводах, крутих поворотах та інших ділянках доріг з обмеженою оглядовістю чи в умовах недостатньої видимості.

На даний вирок потерпіла ОСОБА_4, державний обвинувач ОСОБА_19 та засуджений ОСОБА_7 подали апеляції.

Потерпіла ОСОБА_4 просить винести ухвалу про зміну вироку та призначити ОСОБА_7 за ч.2 ст.286 КК України покарання у виді позбавлення волі строком чотири роки із позбавленням права керувати транспортними засобами строком на три роки.

В мотивах вказує, що суд першої інстанції без наявності до того законних підстав неправомірно, необґрунтовано звільнив ОСОБА_7 від відбування призначеного покарання з випробуванням. Вирок суду в частині призначення покарання є незаконним, оскільки не відповідає ступеню тяжкості вчиненого засудженим злочину і його особі внаслідок його м'якості. Під час обрання покарання засудженому не було повною мірою надано оцінку суспільній небезпечності скоєного діяння, не враховано особу засудженого та його ставлення до скоєного злочину. Отже відсутні обставини, що пом’якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_7 злочину, а саме: щире каяття, сприяння слідству й суду, добровільне відшкодування збитків.          

Державний обвинувач ОСОБА_19 в апеляції та доповненні до неї просить скасувати вищевказаний вирок та постановити новий вирок, яким визнати винним та засудити ОСОБА_7 за ч.2 ст.286 КК України на чотири роки позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами терміном на три роки. Запобіжний захід змінити з підписки про невиїзд на взяття під варту.

Виключити з мотивувальної частини вироку покликання на кваліфікуючу ознаку «порушення правил експлуатації транспорту».

В обґрунтування апеляції вказав, що при постановленні вироку судом порушено вимоги ст.323 КПК України, а саме безпідставно застосовано ст.75 КК України.

Судом першої інстанції не враховано обставину, що обтяжує покарання підсудному, передбачену ст.67 КК України –тяжкі наслідки від злочину, тобто смерть ОСОБА_10 внаслідок ДТП. Отже призначене ОСОБА_7  покарання із застосуванням ст.75 КК України не відповідає тяжкості скоєного злочину, а тому вирок є несправедливим внаслідок м'якості.

Крім цього в ході судового розгляду справи не встановлено в автомобілі ОСОБА_7 наявність несправностей, які були б заборонені при експлуатації такого. Тому кваліфікуюча ознака порушення правил експлуатації транспорту є зайвою.          

Засуджений ОСОБА_7 в поданій апеляції просить скасувати вирок, а справу скерувати на додаткове розслідування.

Постановляючи вирок, суд першої інстанції виходив з того, що лише ОСОБА_7, порушив правила безпеки дорожнього руху, а з боку потерпілого ОСОБА_10 таких порушень не було, що не відповідає дійсності. Вважає, що і потерпілий ОСОБА_10 перед подією ДТП порушив п.11.2, п.п. г) п.2.3 ПДР України.

Наголошує на тому, що рух мотоцикла під керуванням ОСОБА_10 впритул до розподільної смуги (фактично по середині дороги чи можливо й по зустрічній смузі), позбавив його об’єктивної можливості бачити мотоцикл, оскільки попутній автомобіль під керуванням ОСОБА_11 повністю його закривав. Крім цього судом не з’ясовано, чи був на голові потерпілого мотошолом, не встановлено швидкості руху мотоцикла та віддаль мотоцикла до місця зіткнення в момент виникнення небезпеки, не проведено додаткової авто-технічної експертизи.

Також звертає увагу і на те, що хоч формально за визначенням  ПДР України до темної пори доби ще практично було 15-20 хв., сонце вже зайшло і було хмарно, а тому всі учасники дорожнього руху, окрім самого потерпілого ОСОБА_10 проявляючи розумну обережність, увімкнули ближнє світло фар та габаритні вогні.

Поза увагою суду залишено і факт того, що дорожня розмітка на місці ДТП не відповідала встановленим нормативними документами вимогам.

Крім цього рішення суду першої інстанції в частині відшкодування моральної та матеріальної шкоди, не відповідає вимогам ст.213 ЦПК України щодо його законності й обґрунтованості.

Розмір відшкодування завданої шкоди повинен визначатися у кожному конкретному випадку з урахуванням ступеня вини та інших обставин. Суд ухвалюючи рішення про стягнення на користь потерпілих 280 000 гривень не врахував всі обставини справи, а саме наявність вини потерпілого, не навів відповідних мотивів визначення саме такого розміру.

Зазначені вище порушення призвели до неправильного вирішення цього питання, що також є підставою для скасування ухваленого рішення.

Заслухавши доповідь судді, пояснення ОСОБА_7 та виступ захисника ОСОБА_1 на підтримання поданої засудженим апеляції, виступ прокурора Малиш Н.С., потерпілих ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, представників потерпілих ОСОБА_5, ОСОБА_6 на підтримання апеляцій потерпілої ОСОБА_4 та державного обвинувача ОСОБА_19, провівши судове слідство у визначених межах, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляцій, колегія суддів вважає, що апеляція потерпілої ОСОБА_4 підлягає до задоволення, а апеляції державного обвинувача та засудженого підлягають до часткового задоволення.

Відповідно до вимог п.5 ч.1 ст.367 КПК України, підставою для скасування або зміни судового рішення є невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого.

Висновки ж суду про доведеність винності ОСОБА_7 у вчиненні зазначених у вироку злочинних дій відповідає фактичним обставинам справи, підтверджується зібраними у справі та перевіреними в судовому засіданні доказами.

Як достовірно встановлено в справі, місцем зіткнення автомобіля «Фольксваген Пасат»під керуванням ОСОБА_7 та мотоцикла марки «ІЖ-Планета»під керуванням ОСОБА_10, є смуга руху мотоцикла. Тобто водій автомобіля ОСОБА_7 виїхав на зустрічну смугу де і сталася дорожня пригода.

Як на досудовому слідстві так і в суді першої та апеляційної інстанції, засуджений вину визнавав частково та пояснював, що ДТП сталося також і з вини потерпілого, в мотоциклі якого не горіло світло, рухався він по середині дороги, водія транспортного засобу ОСОБА_11, який рухався спереду його автомобіля, а також через неналежну розмітку на цій ділянці дороги.

У сукупності з іншими зібраними у справі доказами суд належно оцінив показання ОСОБА_7, ґрунтуючись на повному та всебічному розгляді всіх обставин справи і правильно визнав їх такими, що не відповідають дійсності та взяв за основу вироку показання потерпілих, свідків, які підтверджуються іншими доказами.

Так свідки ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, очевидці події ствердили, що були пасажирами в автомобілі «Фольксваген Пасат»під керуванням ОСОБА_7 На автодорозі с.Зіболка-м.Жовква, при здійсненні обгону автомобіля, який рухався в попутному напрямку, автомобіль  ОСОБА_7 виїхав на зустрічну смугу, де сталося зіткнення з мотоциклом.

Потерпілі ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 також ствердили, що місцем зіткнення була смуга руху мотоцикла під керуванням ОСОБА_10

Такі показання свідків та потерпілих підтверджуються протоколом огляду місця події та план-схемою до нього (т.1 а.с. 4-6, 17-18), висновком транспортно-трасологічної експертизи (т.1 а.с. 127-134), що зіткнення автомобіля з мотоциклом відбулося на лівій смузі проїзної частини дороги, відносно напрямку руху автомобіля  «Фольксваген Пасат»під керуванням ОСОБА_7

Доводи апеляції засудженого про те, що в даній дорожній пригоді винними є також потерпілий ОСОБА_10, водій ОСОБА_11 та дорожньо-експлуатаційна організація, яка нанесла дорожню розмітку є надуманими та спростовуються наступним доказами.

Так свідок ОСОБА_11 показав, що автомобіль під його керуванням рухався з с.Блищиводи до м.Жовкви. Безпосередньо перед ДТП розминувся з мотоциклом, який рухався назустріч.

Тобто такими стверджується, що потерпілий на мотоциклі рухався по своїй смузі руху і був помітний для водіїв зустрічних транспортних засобів. При цьому в матеріалах справи немає жодних даних, що водій ОСОБА_11 безпосередньо перед ДТП порушував вимоги правил дорожнього руху.

Що ж до нанесеної на цій ділянці автодороги розмітки, то як вбачається з довідок філії «Жовківського райавтодору»(т.2 а.с.42, 49, 64), дорожня горизонтальна розмітка суцільна лінія та дві переривчасті лінії наближення до суцільної лінії на час ДТП була в належному стані. Оглядовість ділянки автомобільної дороги забезпечена, в зоні обмеженої оглядовості нанесена суцільна лінія розмітки 1.1.

Висновком судової автотехнічної експертизи (т.1 а.с.114-120) стверджується, що системи рульового керування, ручного гальма, освітлення та світлової сигналізації мотоцикла «ІЖ-Планета»до моменту ДТП знаходились в працездатному стані. При цьому, як вбачається з висновку транспортно-трасологічної експертизи (т.1 а.с. 122-126), в фарі мотоцикла безпосередньо перед зіткненням було ввімкнуте ближнє світло.

Даними висновками експертиз та довідками метеорологічної станції Рава-Руська (т.2 а.с. 34, 41), Львівського обласного  центру з гідрометеорології (т.2 а.с. 35) спростовуються доводи апеляції засудженого про те, що ДТП сталося після заходу сонця в умовах хмарної погоди та обмеженої видимості, що мотоцикл рухався без увімкненого світла, що значно утруднювало його виявлення.

Відповідно до висновку комісійної додаткової судово-автотехнічної експертизи (т.3 а.с.83-90), водій ОСОБА_7, з технічної точки зору, при наявності дорожньої розмітки 1.6 - лінії наближення, а така як встановлено по справі була нанесена на дорозі, повинен був відмовитися від маневру обгону і зайняти свою смугу руху. Оскільки ж зіткнення транспортних засобів мало місце на смузі руху мотоцикла, у межах розташування розподільчої лінії дорожньої розмітки 1.1, то дії водія автомобіля  «Фольксваген Пасат»ОСОБА_7 не відповідали вимогам ПДР України.

Даною експертизою підтверджується висновок суду, та одночасно спростовуються доводи засудженого, що саме дії ОСОБА_7 при виїзді керованого ним автомобіля на зустрічну смугу руху призвели до ДТП та знаходяться в причинному зв’язку з наслідками, тобто настання смерті потерпілого ОСОБА_10  

Висновки наведених вище експертиз належно аргументовані з наукової точки зору, не суперечать іншим доказам у справі, а тому суд правильно визнав їх достовірними доказами та поклав в основу вироку.

Як видно із матеріалів досудового слідства і протоколу судового засідання, органи слідства і суд дослідили у справі всі ті обставини, які могли мати значення для прийняття рішення, а тому доводи про неповноту та однобічність судового слідства, про необхідність проведення додаткової автотехнічної експертизи та експертизи стану доріг, колегія суддів вважає  надуманими і необґрунтованими та не приймає до уваги.

На підставі аналізу всіх зібраних у справі доказів, яким дана належна оцінка відповідно до вимог ст.67 КПК України, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку і правильно кваліфікував дії ОСОБА_7 за ч.2 ст.286 КК України.

При перевірці справи не виявлено допущених істотних порушень кримінально-процесуального закону, які тягнули б за собою скасування чи зміну вироку.

Разом з тим, колегія суддів вважає, що вирок суду в частині призначення покарання підлягає скасуванню через невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого.

Призначаючи покарання ОСОБА_7, суд першої інстанції вказав, що він позитивно характеризується, вперше судиться, одружений, не працює. При цьому прийшов до висновку, що його виправлення та перевиховання можливе без ізоляції від суспільства та застосував положення ст.75 КК України.

Поряд з цим, суд першої інстанції не достатньо врахував характер та ступінь тяжкості вчиненого злочину, від якого загинула людина, поведінку підсудного, який частково визнав вину та намагався перекласти таку на інших осіб, а також  те, що заподіяна ним шкода до цього часу не відшкодована і засуджений не вживав жодних заходів для її відшкодування. Тому, на думку колегії суддів, застосування положень ст.75 КК України при призначенні покарання ОСОБА_7,  було безпідставним.

Приймаючи до уваги наведене, дані про особу винного, зокрема його поведінку після вчиненого злочину, колегія суддів вважає, що ОСОБА_7 слід призначити покарання у вигляді позбавлення волі на строк, визначений місцевим судом, що буде необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів, без застосування ст.75 КК України, а отже слід задоволити апеляцію потерпілої ОСОБА_4 та державного обвинувача ОСОБА_19 Вирок в цій частині підлягає скасуванню, по справі ж слід постановити новий вирок.

Разом з тим, оскільки ОСОБА_7 вчинив злочин з необережності, колегія суддів не вважає за необхідне змінювати запобіжний захід засудженому на взяття під варту, тому апеляція державного обвинувача в цій частині не підлягає до задоволення.

Що ж до вирішення питання відшкодування моральної шкоди на користь потерпілих, колегія суддів виходить з принципу виваженості, розумності, справедливості та вважає що місцевий суд визначив розміри відшкодування без повного врахування цих принципів.

Беручи до уваги характер вчиненого злочину, тяжкість моральних страждань перенесених потерпілими в зв’язку із втратою сина, чоловіка, батька, майновий стан підсудного, колегія суддів вважає, що розмір завданої моральної шкоди слід визначити для: ОСОБА_4 –40000 грн., ОСОБА_8 –25 000 грн., ОСОБА_9 –25 000 грн., ОСОБА_2 –20 000 грн., ОСОБА_15 –20 000 грн. Тому вирок слід змінити, частково задоволивши апеляцію засудженого, в решті ж його апеляція є безпідставною та не підлягає задоволенню.

Також  з мотивувальної частини вироку слід виключити кваліфікуючу ознаку  порушення правил експлуатації транспорту, як зайво вмінену, оскільки в автомобілі ОСОБА_7 не виявлено несправностей, які були б заборонені при експлуатації такого.

В решті вирок суду слід залишити без зміни.

Керуючись ст.ст. 362, 366, 372, 378 КПК України, колегія суддів, -

                                                       засудила:

Апеляцію потерпілої ОСОБА_4 задоволити повністю, а апеляції державного обвинувача ОСОБА_19 та засудженого ОСОБА_7 задоволити частково.                                            

Вирок Жовківського районного суду Львівської області від 08 лютого 2011 року відносно ОСОБА_7, в частині призначення покарання із застосуванням ст.ст. 75, 76 КК України скасувати, а в частині  стягнення із нього грошових сум в користь потерпілих на  відшкодування моральної шкоди –змінити.

Призначити ОСОБА_7 покарання за ч.2 ст.286 КК України чотири роки позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами строком на три роки.

Стягнути із ОСОБА_7 в користь: ОСОБА_4 –40000 грн., ОСОБА_8 –25 000 грн., ОСОБА_9 – 25 000 грн., ОСОБА_2 –20 000 грн., ОСОБА_15 –20 000 грн. заподіяної моральної шкоди.

Виключити з мотивувальної частини вироку кваліфікуючу ознаку  порушення правил експлуатації транспорту.

Запобіжний захід засудженому, до вступу вироку в законну силу, залишити –підписка про невиїзд.

Початок строку відбуття покарання рахувати з часу звернення вироку до виконання.

В решті вирок залишити без зміни.

Вирок може бути оскаржений   до  Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом одного місяця –засудженим, з моменту вручення копії вироку, іншими учасниками судового розгляду –з моменту проголошення.

Судді:

Ревер В.В.                                             Белена А.В.                           Партика І.В.