АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 березня 2012 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:
головуючого-судді - Ковальської В.В.,
суддів - Мацелюха П.С., Юрдиги О.С.,
за участі прокурора - Отроша В.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_1 на вирок Оболонського районного суду м. Києва від 05 січня 2012 року,
встановила:
цим вироком
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Києва, громадянина України, який ніде не зареєстрований, проживає за адресою: АДРЕСА_1, раніше неодноразово судимого, останній раз 20.11.2006 року Дніпровським районним судом м. Києва за ч. 2 ст. 185; ч. 3 ст. 185; ст. 15, ч. 3 ст. 185; ст. 71 КК України на 5 років позбавлення волі, звільнився 22.12.2010 року умовно-достроково на 7 місяців 8 днів,
засуджено за ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 185 КК України на 3 (три) роки 6 (шість) місяців позбавлення волі.
_______________________
Справа № 11/2690/570//2012 Головуючий у суді 1-ї інстанції: Ліщук Т.О.
Категорія КК: ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст.185; Доповідач: Мацелюх П.С.
Вирішено питання про речові докази в порядку ст. 81 КПК України.
Згідно з вироком суду ОСОБА_1, маючи не зняті та не погашені судимості за вчинення крадіжок, 09 вересня 2011 року близько 03.00 год., з метою повторного таємного викрадення чужого майна, шляхом відчинення вікна за допомогою відтиску віконної рами незаконно проник до приміщення фітнес-центру «Фіт Фейшн», розташованого по вул. Прирічній, 25 в м. Києві, де заволодів ноутбуком марки «еMachines E728-452G32 Mnkk» з зарядним пристроєм до нього загальною вартістю 2000 грн., який належить ОСОБА_3, та металевим сейфом вартістю 400 грн. з грошовими коштами в сумі 13780 грн., які належать ОСОБА_4, заподіявши потерпілим матеріальну шкоду на відповідні суми. Дані речі ОСОБА_1 упакував у поліетиленову штору та намагався з викраденим майном залишити місце злочину, але не зміг довести цей злочинний умисел до кінця з причин, що не залежали від його волі, оскільки був затриманий працівниками міліції.
В апеляції засуджений ОСОБА_1, не оспорюючи встановлених судом фактичних обставин справи і кваліфікації своїх дій, вважає призначене покарання таким, що не відповідає ступеню тяжкості вчиненого злочину та його особі внаслідок суворості. На обґрунтування наведеного посилається на своє повне визнання вини, щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину та вчинення останнього внаслідок збігу тяжких особистих та сімейних обставин – скрутного матеріального становища, наявності на утриманні чотирьох неповнолітніх дітей та вагітної дружини.
З наведених в апеляції підстав просить вирок суду змінити та пом’якшити призначене йому покарання.
Заслухавши доповідь судді, думку прокурора про законність і обґрунтованість вироку суду, залишення його без зміни, а апеляції без задоволення, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи, наведені в апеляції, та провівши судові дебати, колегія суддів вважає, що апеляція засудженого задоволенню не підлягає з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи і протоколу судового засідання, ОСОБА_1 повністю визнавав себе винним у пред’явленому обвинуваченні, не оспорював, як і інші учасники процесу, зазначених в обвинувальному висновку фактичних обставин справи, у зв’язку з чим судом було визнано недоцільним дослідження доказів у справі і проведено судове слідство в порядку, визначеному ч. 3 ст. 299 КПК України. При цьому суд належним чином пересвідчився у правильності розуміння підсудним змісту ч. 3 ст. 299 КПК України, добровільності й істинності його позиції.
За таких обставин відповідно до вимог ч. 1 ст. 365 КПК України враховуючи, що під час розгляду справи судом першої інстанції її фактичні обставини ніким, у тому числі й підсудним ОСОБА_1, не оспорювалися і докази щодо них на підставі ч. 3 ст. 299 КПК України не досліджувалися, висновки суду першої інстанції щодо цих фактичних обставин перевірці апеляційним судом не підлягають і в апеляції не оспорюються.
Виходячи із встановлених судом фактичних обставин справи, дії ОСОБА_1, які виразилися в закінченому замаху на повторне таємне викрадення чужого майна (крадіжку), поєднану з проникненням в інше приміщення, оскільки він виконав усі дії, які вважав необхідними для доведення цього злочину до кінця, але його не було закінчено з причин, що не залежали від волі засудженого, – вірно кваліфіковані за ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 185 КК України.
Покарання ОСОБА_1 призначено відповідно до вимог ст. 65 КК України. При цьому суд урахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, що відповідно до ст. 12 КК України є тяжким, дані про особу засудженого, який раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення корисливих злочинів, не працює, на обліку в лікарів нарколога і психіатра не перебуває, характеризується формально позитивно.
Обставиною, що пом’якшує покарання, судом визнано щире каяття, а обставин, які його обтяжують, не встановлено.
Призначене ОСОБА_1 покарання, з урахуванням вимог ст. 68 КК України, колегія суддів вважає необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.
Посилання засудженого в апеляції на повне визнання ним вини та щире каяття як на підстави для пом’якшення покарання не заслуговують на увагу, оскільки судом було враховано наведені апелянтом обставини, на підставі чого ОСОБА_1 призначено покарання в виді позбавлення волі в межах санкції ч. 3 ст. 185 КК України, з урахуванням вимог ч. 3 ст. 68 КК України, не в максимальному розмірі.
Підстав вважати, що злочин було вчинено внаслідок збігу тяжких особистих та сімейних обставин, на що посилається засуджений в апеляції, колегія суддів не знаходить. Оскільки наявність у нього на утриманні кількох неповнолітніх дітей не підтверджена жодними об’єктивними даними в матеріалах справи, зокрема, копіями свідоцтв про народження. Не повідомляв ОСОБА_1 цих обставин і у своїх показаннях під час досудового слідства та в судовому засіданні. А замість цього, лише вказував про наявність двох неповнолітніх дітей у ОСОБА_5, з якою він проживав у цивільному шлюбі після останнього звільнення з місць позбавлення волі (а. с. 17-20, 93-95, 106-107, 115-116, 179-182).
В матеріалах справи міститься лише довідка про вагітність ОСОБА_5, видана 16 вересня 2011 року (а. с. 142). Проте дана обставина не дає підстав для пом’якшення призначеного ОСОБА_1 покарання, враховуючи неодноразові попередні притягнення його до кримінальної відповідальності за злочини проти власності, скоєні кожного разу через незначний проміжок часу після звільнення з місць позбавлення волі, що свідчить про стійку спрямованість засудженого на вчинення корисливих злочинів (а. с. 131-133, 136-138).
Посилання апелянта на скрутне матеріальне становище є безпідставними, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, він, не маючим для цього об’єктивних перешкод, ніде не працював, тобто не вчиняв дій, спрямованих на отримання законних джерел доходу.
Істотних порушень кримінально-процесуального закону, які були б підставою для зміни чи скасування вироку, колегія суддів не вбачає.
З огляду на зазначене, вирок суду є законним і обґрунтованим, підстав для його зміни чи скасування немає.
Враховуючи викладене, керуючись ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів, –
У Х В А Л И Л А:
Вирок Оболонського районного суду м. Києва від 05 січня 2012 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни , а апеляцію засудженого ОСОБА_1 – без задоволення.
Судді:
__________________ __________________ __________________
Ковальська В.В. Мацелюх П.С. Юрдига О.С.