АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22-ц-309/12Головуючий у 1-й інстанції Чир П.В.
Категорія -45Доповідач - Бершадська Г.В.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
20 березня 2012 р. колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Тернопільської області в складі:
головуючого - Бершадської Г.В.
суддів - Ткача З. Є., Міщія О. Я.,
при секретарі - Дуда Г.І.
з участюз апелянта ОСОБА_1 її
представника ОСОБА_2 та
ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Борщівського районного суду від 11 січня 2012 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1, Вигодської сілької ради, управління Держкомзему у Борщівському районі про визнання недійсними державних актів,-
ВСТАНОВИЛА:
У серпні 2011 року ОСОБА_3 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_1 про визнання права власності на земельні ділянки площею 0,1546 та 0,20 га, що знаходяться в АДРЕСА_1 посилаючись на те, що 9 грудня 1998 року він придбав у відповідачки будинковолодіння та незавершений будівництвом житловий будинок, за якими числилась присадибна земельна ділянка в зазначених розмірах у зв’язку з чим вважає, що до нього переходить право власності на них.
Уточнивши позовні вимоги, позивач просив визнати недійсними Державні акти на право власності на земельні ділянки видані 16.04.2010 року на земельні ділянки площею 0,1546; 0,954 та 0,10 га, а також Державний акт від 5.09.1997 року на земельні ділянки загальною площею 0,85 га, які були видані на ОСОБА_1, вказавши на те, що їх видача відбувалась з порушенням чинного законодавства, про що йому стало відомо під час слухання даної справи.
Рішенням Борщівського районного суду від 11.01.2012 року змінені позовні вимоги задоволено. Визнано недійсним Державний акт на право приватної власності на землю серії ТР № 240 від 05 вересня 1997 року виданий на ім’я ОСОБА_1 Вигодською сільською радою Борщівського району Тернопільської області, загальною площею земельної ділянки 0,85 га, яка розташована на території Вигодської сільської ради Борщівського району Тернопільської області.
Визнано недійсним Державні акти на право приватної власності на землю від 16 квітня 2010 року видані на ім’я ОСОБА_1, які розташовані в АДРЕСА_1
серії ЯИ № 573281 на земельну ділянку площею 0,1546 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд;
серії ЯИ № 573282 на земельну ділянку площею 0,10 га для ведення особистого селянського господарства;
серії ЯИ № 573280 на земельну ділянку площею 0,0954 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.
Не погоджуючись з рішенням суду позивач звернулась з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати та задоволити її зустрічний позов про визнання недійсним договору купівлі-продажу будинковолодіння та незавершеного будівництвом будинку від 9 грудня 1998 року посилаючись на те, що вона такого договору не укладала і доручення на відчуження майна не видавала, а також вважає, що суд вийшов за межі позовних вимог поновивши позивачу пропущений строк позовної давності.
В судовому засіданні ОСОБА_1 апеляційну скаргу підтримала частково та просить скасувати рішення лише в частині визнання недійсними Державних актів на земельні ділянки площею 0,954 га та 0,10 га, які виділялись її матері під будівництво будинку. Апелянт пояснила, що ні в 1995 році ні 1997 році вона не зверталась із заявами про безоплатну передачу їй у приватну власність земельних ділянок, не оплачувала за видачу державного акту в 1997 році та не отримувала його. ОСОБА_3 вона відчужувала лише будинковолодіння і дізнавшись про видачу державного акту на земельні ділянки, звернулась із заявою про видачу дублікатів.
ОСОБА_3 апеляційної скарги не визнав та пояснив, що в судових засіданнях він дізнався про незаконність видачі Державних актів на право власності на землю у зв’язку з чим змінив позовні вимоги та вважає, що не пропустив строку позовної давності.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення.
Судом встановлено, що згідно договору: купівлі-продажу від 9 грудня 1998 року посвідченого державним нотаріусом Борщівської державної нотарільної контори (зареєстрованому в реєстрі № 1-2633) ОСОБА_3 придбав у ОСОБА_1 житловий будинок з господарськими спорудами та незакінчений будівництвом житловий будинок (фундамент) процент готовності якого становив 20 %, які знаходяться в АДРЕСА_1. За будинковолодінням числилась присадибна земельна ділянка 0,15 га, а під забудову індивідуальної садиби, яку успадкувала ОСОБА_1 після смерті матері ОСОБА_5 рішенням Вигодської сілької ради депутатів трудящих від 25 жовтня 1968 року та рішенням зборів уповноважених колгоспу ХХІІ з’їзду КПРС № 6 від 4 квітня 1970 року виділялась земельна ділянка площею 0,20 га.
На земельні ділянці 0,546 га сім’єю ОСОБА_3 збудовани житловий будинок площею 172 кв.м.
Рішенням Вигодської сільської ради від 4 жовтня 1995 року передано безоплатно у приватну власність ОСОБА_1 0,60 га, з яких 0,15 га для обслуговування житлового будинку і 0,45 га для ведення особистого підсобного господарства (п.81 рішення а.с. 161).
Згідно рішення сесії Вигодської сільської ради від 9 червня 1997 року Вінцентій передано у приватну власність земельні ділянки загальною площею 0,75 га, а саме дві земельні ділянки площею 0,06 га та 0,15 га для обслуговування житлового будинку та дві земельні ділянки площею 0,30 га та 0,24 га для ведення особистого підсобного господарства (а.с. 62).
На підставі вказаного рішення 5 вересня 1997 року ОСОБА_1 видано Державний акт на право приватної власності на землю площею 0,85 га на земельні ділянки 0,20 га, 0,15 га та 0,25 і 0,25 га.
Як пояснила ОСОБА_1 в суді першої інстанції та підтвердила в суді апеляційної інстанції, що із заявами про передачу безоплатно у приватну власність земельних ділянок ні в 1995 ні в 1997 роках вона не зверталась.
Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що Держані акти на право власності на земельні ділянки було видано з порушенням діючого земельного законодавства.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції.
Відповідно до ст.17 ЗК України (в редакції 1991р.) та Порядку передачі земельних ділянок у приватну власність громадянам України, затвердженого наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 15 лютого 1993 року № 10 земельні ділянки, що були раніше надані громадянам передаються безоплатно у власність на підставі заяви громадянина і матеріалів, що підтверджують їх розмір (земельно-кадастрова документація, дані бюро технічної інвентаризації, правлінь товариств і кооперативів, тощо). Відповідні Ради народних депутатів перевіряють обгрунтованість заяв громадян та матеріалів у місячний строк і приймають відповідне рішення. Передача громадянам України безоплатно у приватну власність земельних ділянок проводиться один раз по кожному виду їх цільового призначення, про що обов’язково робиться Радами народних депутатів відповідна відмітка у паспорті або документі, який його замінює.
Встановлено, що ОСОБА_1 із заявою про безоплатну передачу земельних ділянок їй у приватну власність не зверталася. Рішення Вигодської сільської ради від 9.06.1997 року було прийнято з порушенням вимог вищезазначеного законодавства. Державний акт, як вбачається із його змісту, видано на підставі даного рішення. Беручи до уваги вищезазначену обставину, а також і те, що розміри земельних ділянок зазначених в Державному акті не відповідають розмірам, зазначеним у рішенні від 9.06.1997 року на підставі якого видано Державний акт, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що оскаржуваний акт від 5 вересня 1997 року було видано з порушенням діючого на той час земельного законодавства.
Судом також встановлено, що 16 квітня 2010 року ОСОБА_1 були видані взамін втраченого Державного акту виданого 5.09.1997 року, Державні акти на право власності на земельні ділянки:
- серія ЯИ №573280 ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 0,0954 га., яка розташована в с. Окопи, цільове призначення якої для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарський будівель і споруд;
- серія ЯИ №573281 на земельну ділянку площею 0,1546га., яка розташована в с.Окопи і цільове призначення якої для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарський будівель і споруд;
- серія ЯИ №573282 на земельну ділянку площею 0,1000 га., яка розташована в с.Окопи, цільове призначення якої для ведення особистого селянського господарства.
- серія ЯИ №573278 на земельну ділянку площею 0,2500 га., розташована в с. Окопи, цільове призначення якої для ведення особистого селянського господарства;
- серія ЯИ №573279 на земельну ділянку площею 0,2500 га., розташована в с. Окопи, цільове призначення якої для ведення особистого підсобного господарства.
Предмет оскарження є Державні акти на земельні ділянки площею 0,1546; 0,954 та 0,10 га.
Видачі вказаних дублікатів Державних актів передувало оголошення в засобах масової інфляції про визнання недійсним Державного акту на право власності на землю від 5 вересня 1997 року. Після опублікування оголошення ОСОБА_3 повідомляв рекомендованим листом управління Держкомзему у Борщівському районі про те, що Державний акт знаходиться в нього і з ОСОБА_1 в них існує спір.
Відповідно до п. 5.1 Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання Державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі, затвердженого Наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 4 травня 1999 року № 43 дублікат Державного акта на землю видається власнику при втраті або псуванні оригіналу.
Враховуючи встановлені судом обставини щодо незаконності виданого 5.09.1997 року Державного акту на право власності на землю та вимоги Інструкції щодо видачі дублікату втраченого Державного акту, вірним є висновок суду і про незаконність виданих в 2010 році дублікатів оскаржуваних Державних актів.
Доводи апелянта про те, що ОСОБА_3 пропущено строк позовної давності не заслуговують уваги суду виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг строку позовної давності починається від дня, коли особа довідалась або могла довідатись про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
З матеріалів справи вбачається, що про незаконність видачі Державних актів на право власності на земельні ділянки ОСОБА_3 дізнався під час слухання справи за його позовом про визнання права власності на земельні ділянки на які, як вважав, до нього перейшло право власності у зв’язку з придбанням нерухомості, після чого ним було змінено позовні вимоги.
Наведене свідчить про те, що позивачем не пропущено строк позовної давності, оскільки про незаконність видачі Державних актів на право власності на землю він дізнався в кінці 2011 року.
Суд першої інстанції при вирішенні спору помилково керувався ст. ст. 393 та 268 ЦК України та вважав що Державний акт на право власності на земельні ділянки є правовим актом органу місцевого самоврядування, на оскарження якого не поширюється строк позовної давності, оскільки відповідно до ст. 126 ЗК України Державний акт відноситься до документів, який посвідчує право власності на земельну ділянку.
Враховуючи встановлені судом обставини та вимоги законодавства колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду з мотивів, наведених в апеляційній скарзі.
Керуючись ст.ст. 218, 303, 304, 307, 308, 315 ЦПК України колегія суддів,-
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Борщівського районного суду від 11 січня 2012 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в касаційному порядку протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги.
Головуючий - підпис
Судді - два підписи
З оригіналом згідно:
Суддя апеляційного суду
Тернопільської області Г.В. Бершадська