Судове рішення 2а-589/12/2670 від 04.04.2012

Судове рішення #21822654

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

16 березня 2012 року 10:57 № 2а-589/12/2670

Окружний адміністративний суд м. Києва у складі: головуючого судді Патратій О.В. за участю секретаря судового засідання Сервачинської І.М. та представників сторін:

від позивача: Снідевич О.С.,

від відповідача: Пересняк О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Рекламна агенція Самміт»

до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва

про скасування податкового повідомлення-рішення від 03 січня 2012 року № 0000012301, –

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «Рекламна агенція Самміт»(далі –позивач, ТОВ «РА Самміт») з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва (далі –відповідач, ДПІ у Шевченківському районі м. Києва) про скасування податкового повідомлення-рішення від 03 січня 2012 року № 0000012301.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що відповідач безпідставно прийшов до висновку про заниження податкових зобов’язань з податку на додану вартість за наслідками господарських операцій з ТОВ «РМА-Груп», оскільки податковий кредит було сформовано позивачем на підставі належним чином оформлених податкових накладних, отриманих від ТОВ «РМА-Груп», яке було зареєстроване платником податку на додану вартість. Як зазначив позивач у позові, господарські операції з ТОВ «РМА-Груп»мали реальний характер, оскільки отримані від останнього послуги були використані позивачем у власній господарській діяльності, про що свідчить фінансова та бухгалтерська документація, наявна у позивача. На переконання позивача, висновок органу державної податкової служби про відсутність у ТОВ «РМА-Груп»трудових ресурсів, певних виробничих потужностей (сировини, матеріалів, устаткування тощо) не може доказом неспроможності ТОВ «РМА-Груп»виконати операції з надання передбачених договорами послуг, з огляду на відсутність законодавчого обмеження щодо використання у господарській діяльності лише власних основних фондів, складських приміщень чи іншого майна, найманої праці.

Доводи відповідача, викладені ним в акті документальної невиїзної позапланової перевірки з питань своєчасності, достовірності та повноти нарахування та сплати податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «РМА-Груп», про недійсність договорів, укладених з ТОВ «РМА-Груп», позивач вважає безпідставними, оскільки жодних судових рішень про визнання недійсними цих правочинів не ухвалювалося, підстави вважати зазначені правочин нікчемними відповідно до закону також відсутні.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю та просив позов задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач проти позову заперечував та просив відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що під час перевірки було встановлено, що позивачем порушено пп. 7.4.1 та 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», пункти 198.1, 198.2, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України та п. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що призвело до заниження податку на додану вартість на суму 139 329,00 грн.

Відповідач вважає, що договори, укладені між ТОВ «Рекламна агенція Самміт»та ТОВ «РМА-Груп»не відповідають вимогам ч. 1 ст. 203, ч. 1 ст. 207, ст. 215, п. 1 ст. 216, ст. 228 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними. На підтвердження вказаних висновків відповідач зазначав, що вироком Голосіївського районного суду м. Києва від 29.09.2011 керівника ТОВ «РМА-Груп»ОСОБА_3 визнано винним у скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205, ч. 2 ст. 358 Кримінального кодексу України, а під час розгляду кримінальної справи встановлено, що останнім було зареєстровано ТОВ «РМА-Груп»без мети зайняття господарською діяльністю, а з метою прикриття незаконної діяльності інших осіб.

Наведені обставини, на думку відповідача, дають можливість дійти висновку про те, що позивачем було укладено договори з ТОВ «РМА-Груп»без мети реального настання правових наслідків, виключно для створення видимості проведення господарських операцій.

З огляду на викладене, відповідач вважає позовні вимоги необґрунтованими та просить суд відмовити у їх задоволенні в повному обсязі.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 16 березня 2012 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, що мають значення для вирішення справи, суд

ВСТАНОВИВ:

Позивач –ТОВ «Рекламна агенція Самміт»(код ЄДРПОУ 34494413) зареєстроване Шевченківською районною у м. Києві державною адміністрацією 01.08.2006 року, що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи Серії А 01 № 794627, та перебуває на податковому обліку в ДПІ у Шевченківському районі м. Києва з 02.08.2006 року.

У період з 08.12.2011 року по 14.12.2011 року ДПІ у Шевченківському районі м. Києва було проведено документальну невиїзну позапланову перевірку з питань своєчасності, достовірності та повноти нарахування та сплати податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «РМА-Груп»(код ЄДРПОУ 33493581) за період з 01.01.2010 року по 30.06.2011 року.

За результатами проведеної перевірки було складено акт № 2580/2301/34494413 від 21.12.2011 року (далі по тексту –Акт перевірки, Акт) –том 1, а.с. 147 –170.

03 січня 2012 року на підставі вказаного Акту перевірки ДПІ у Шевченківському районі м. Києва було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000012301, яким позивачу за порушення пп. пп. 7.4.1 та 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»та пунктів 198.1, 198.2, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України було збільшено суму податкового зобов’язання з податку на додану вартість у розмірі 165 547,00 грн., з яких 139 329,00 грн. –основний платіж та 29 218,00 грн. –штрафні (фінансові) санкції (штраф) (том 1, а.с. 172).

В Акті перевірки зазначено, що контрагент позивача - ТОВ «РМА-Груп»(код за ЄДРПОУ 33493581) знаходиться на обліку в ДПІ у Голосіївському районі м. Києва. Згідно з базами даних «Інформаційно-пошукова система»ДПІ у Голосіївському районі м. Києва станом на дату складання акут перевірки стан ТОВ «РМА-Груп»- до ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням. Товариством у період діяльності подавались декларації з податку на прибуток, згідно яких відсутні будь-які нарахування в рядку 7 «амортизаційні відрахування», що свідчить про відсутність основних фондів у підприємства. Фактично згідно податкової звітності у ТОВ «РМА-Груп»відсутні трудові ресурси, виробниче обладнання, транспортне та торгівельне обладнання, сировина, матеріали для здійснення основного виду діяльності.

Крім того, перевіряючими вказано, що в провадженні СВ ПМ ДПІ у Голосіївському районі м. Києва перебуває кримінальна справа № 49-3178, порушена відносно директора ТОВ «Кес-УА»ОСОБА_4 та бухгалтера ОСОБА_5 за фактом умисного ухилення від сплати податків в особливо великих розмірах за ч. 2 ст. 205, ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 212 КК України. В ході провадження досудового слідства по вказаній кримінальній справі встановлено, що невстановленими слідством особами в 2008-2011 роках без наміру здійсненя господарської діяльності, в тому числі ТОВ «РМА-Груп». Створення та придбання зазначеного суб’єкта господарської діяльності дало змогу невстановленим особам здійснювати незаконну діяльність, прикриваючись фактом реєстрації вказаного підприємства.

Враховуючи наведену обставину, відповідач прийшов до висновку, що договори, укладені ТОВ «Рекламна агенція Самміт»з ТОВ «РМА-Груп», в порушення ч. 1 ст. 203, ч. 1 ст. 207, ст. ст. 215, 216, 228 Цивільного кодексу України, не були спрямовані на реальне настання правових наслідків, обумовлених ними.

Відповідач вважає, що наведена інформація свідчить про відсутність факту придбання товарів (робіт, послуг) у ТОВ «РМА-Груп»та підтверджує неможливість їх фактичного отримання ТОВ «Рекламна агенція Самміт».

За таких підстав в Акті перевірки зроблено висновок про порушення позивачем підпункту 7.4.1 та 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», пунктів 198.1, 198.2, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України та п. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що призвело до заниження податку на додану вартість на суму 139 329 грн., в тому числі за серпень 2010 року на суму 32 856 грн., за вересень 2010 року на суму 38 933 грн., жовтень 2010 року на суму 17 360 грн., за листопад 2010 року на суму 22 097 грн., за грудень 2010 року на суму 5 620 грн., за січень 2011 року на суму 6 600 грн., за лютий 2011 року на суму 8 135 грн., за березень 2011 року на суму 7 728 грн.

Окружний адміністративний суд міста Києва не погоджується з висновками Акта перевірки, що стали підставою для визначення позивачу суми податкового зобов’язання з податку на додану вартість, виходячи з наступних мотивів.

Матеріали справи свідчать, що 14 липня 2010 року між ТОВ «Рекламна агенція Самміт»(Замовник) та ТОВ «РМА-Груп»(Виконавець) було укладено Договір № 15/07/2010, відповідно до якого замовник дає завдання, а виконавець бере на себе обов’язок протягом всього строку дії договору, надавати замовнику послуги з виготовлення друкованої продукції, а також рекламні послуги (том 1, а.с. 8-12). Згідно п. 1.2 Договору опис, кількість, ціна та строки виконання робіт конкретизуються по кожному замовленню та узгоджуються сторонами шляхом укладення додаткових угод, які є невід’ємною частиною основного договору.

Додатковими угодами №№ 1-17 сторонами було погоджено конкретні види послуг, їх вартість та строки надання, зокрема:

- згідно додаткової угоди № 1 від 14.07.2010 Виконавець зобов’язувався у строк до 03.08.2010 року надати послуги з комплектації, упаковки мінікаталогів по телефонам та аксесуарам на суму 35 952,00 грн., в тому числі ПДВ 5 992,00 грн. (том 1, а.с. 13);

- згідно додаткової угоди № 2 від 14.07.2010 Виконавець зобов’язувався у строк до 04.08.2010 року надати послуги з висікання заготовки цінника «Миргородська»акція, висікання, приклеювання до ніжки, упаковування цінника «Миргородська»акція, висікання заготовки шелтокера «Миргородська»акція, висікання ніжки шелтокера «Миргородська»акція, приклеювання шелтокера до ніжки «Миргородська»та інш. на загальну суму 47 280,00 грн., в тому числі ПДВ 7 880,00 грн. (том 1, а.с. 14-15);

- згідно додаткової угоди № 3 від 14.07.2010 Виконавець зобов’язувався у строк до 12.08.2010 року надати послуги з висікання костера, каширування та лакіювання костера на загальну суму 7 920,00 грн., в тому числі ПДВ 1 320,00 грн. (том 1, а.с. 16);

- згідно додаткової угоди № 4 від 02.08.2010 Виконавець зобов’язувався у строк до 01.09.2010 року надати послуги з розробки та дизайну цінника та стикера «Боржомі»на суму 15 000,00 грн., в тому числі ПДВ 2 500,00 грн. (том 1, а.с. 17);

- згідно додаткової угоди № 5 від 02.08.2010 Виконавець зобов’язувався у строк до 03.09.2010 року надати послуги з формування муляжа горизонтального ТМ «Lay’s», формування муляжа вертикального ТМ «Lay’s»на суму 45 018,00 грн., в тому числі ПДВ 7 503,00 грн. (том 1, а.с. 18);

- згідно додаткової угоди № 6 від 03.08.2010 Виконавець зобов’язувався у строк до 13.09.2010 року надати послуги з комплектування, упаковки брошур Nokia та заміни полотна для підлогової конструкцій на суму 36 658,62 грн., в тому числі ПДВ - 6 109,77 грн. (том 1, а.с. 19);

- згідно додаткової угоди № 7 від 11.08.2010 Виконавець зобов’язувався у строк до 22.09.2010 року надати послуги з висікання заготовки цінника «Миргородська»акція, висікання, приклеювання до ніжки, упаковування цінника «Миргородська»акція, висікання заготовки шелтокера «Миргородська»акція, висікання ніжки шелтокера «Миргородська»акція, приклеювання шелтокера до ніжки «Миргородська»та інш. на загальну суму 96 720,00 грн., в тому числі ПДВ - 16 120,00 грн. (том 1, а.с. 20-21);

- згідно додаткової угоди № 8 від 15.09.2010 Виконавець зобов’язувався у строк до 01.10.2010 року надати послуги з розробки та дизайну цінника «Миргородська Лагідна», розробки та дизайну шелфтокера «Боржомі»на суму 12 000,00 грн., в тому числі ПДВ - 2 000,00 грн. (том 1, а.с. 22);

- згідно додаткової угоди № 9 від 15.09.2010 Виконавець зобов’язувався у строк до 13.10.2010 року надати послуги з висікання заготовки цінника «Миргородська Лагідна», висікання ніжки цінника «Миргородська Лагідна», приклеювання цінника до ніжки «Миргородська Лагідна», ламінацію постера А1 «Миргородська», ламінацію постера А2 «Миргородська»на загальну суму 68 400,00 грн., в тому числі ПДВ - 11 400,00 грн. (том 1, а.с. 23);

- згідно додаткової угоди № 10 від 15.09.2010 Виконавець зобов’язувався у строк до 21.10.2010 року надати послуги з висікання заготовки шелтокера «Боржомі», висікання ніжки шелтокера до ніжки «Боржомі», УФ лакування шелтокера «Боржомі», висічка заготовки воблера «Миргородська», висікання пластикової ніжки воблера «Миргородьська»та інш. на загальну суму 20 160,00 грн., в тому числі ПДВ 3 360,00 грн. (том 1, а.с. 24);

- згідно додаткової угоди № 11 від 04.10.2010 Виконавець зобов’язувався у строк до 02.11.2010 року надати послуги з заміни полотна для конструкцій на підлогу на суму 7 066,62 грн., в тому числі ПДВ 1 177,77 грн. (том 1, а.с. 25);

- згідно додаткової угоди № 12 від 04.10.2010 Виконавець зобов’язувався у строк до 11.11.2010 року надати послуги з розміщення рекламної продукції на суму 54 000,00 грн., в тому числі ПДВ 9 000,00 грн. (том 1, а.с. 26-31);

- згідно додаткової угоди № 13 від 10.11.2010 Виконавець зобов’язувався у строк до 28.12.2010 року надати послуги з висікання заготовки шелтокера «Миргородська», висікання ніжки шелтокера «Миргородська», УФ лакування шелтокера «Миргородська», ламінації постера «Миргородська»на загальну суму 15 120,00 грн., в тому числі ПДВ - 2 520,00 грн. (том 1, а.с. 32);

- згідно додаткової угоди № 14 від 10.11.2010 Виконавець зобов’язувався у строк до 23.12.2010 року надати послуги з висікання заготовки цінника «Миргородська»на суму 7 200,00 грн., в тому числі ПДВ - 1 200,00 грн. (том 1, а.с. 33);

- згідно додаткової угоди № 15 від 02.12.2010 Виконавець зобов’язувався у строк до 10.01.2011 року надати послуги з висікання заготовки шелтокера «Миргородська», висікання ніжки шелтокера «Миргородська», приклеювання шелтокера до ніжки «Миргородська», УФ лакування шелтокера «Миргородська», ламінації постера «Миргородська»на загальну суму 25 200,00 грн., в тому числі ПДВ - 4 200,00 грн. (том 1, а.с. 34);

- згідно додаткової угоди № 16 від 02.12.2010 Виконавець зобов’язувався у строк до 10.01.2011 року надати послуги з висікання заготовки цінника «Миргородська Лагідна»слабогазовна, комплектації та упаковки цінника «Миргородська Лагідна»слабогазовна, висікання заготовки цінника «Миргородська Лагідна»негазована, комплектації та упаковки цінника «Миргородська Лагідна»негазовна на загальну суму 14 400,00 грн., в тому числі ПДВ - 2 400,00 грн. (том 1, а.с. 35);

- згідно додаткової угоди № 17 від 12.02.2011 Виконавець зобов’язувався у строк до 30.03.2011 року надати послуги з ламінації муляжа формованого, висікання заготовки шелфтокера «Миргородська»без печатки, приклеювання шелфтокера до ніжки «Миргородська», висікання заготовки до ніжки «Миргородська», висікання заготовки цінника «Боржомі», висікання ніжки цінника «Боржомі»без печатки, приклеювання цінника до ніжки «Боржомі»на загальну суму 46 369,44 грн., в тому числі ПДВ 7 728,24 грн. (том 1, а.с. 36).

На виконання наведеного Договору № 14/07/2010 від 14.07.2010 та Додаткових угод до нього, укладених між ТОВ «Рекламна агенція Самміт»та ТОВ «РМА-Груп», останнім було надано послуги (виконано роботи) на загальну суму 471 878,90 грн., в тому числі ПДВ –94 375,78 грн., що підтверджується актами здачі-приймання робіт (надання послуг): № 300311 від 30 березня 2011 року на суму 14 040,00 грн., в тому числі ПДВ 2 340,00 грн. (том 1 а.с. 56); № 230311 від 23 березня 2011 року на суму 32 329,44 грн., в тому числі ПДВ 5 388,24 грн. (том 1 а.с. 57); № 240211/2 від 24 лютого 2011 року на суму 11 790,00 грн., в тому числі ПДВ 9 825,00 грн. (том 1 а.с. 58); № 100111 від 10 січня 2011 року на суму 39 600,00 грн., в тому числі ПДВ 6 600,00 грн. (том 1 а.с. 59); № 281210 від 28 грудня 2010 року на суму 15 120,00 грн., в тому числі ПДВ 2 520,00 грн. (том 1 а.с. 60); № 231210 від 23 грудня 2010 року на суму 7 200,00 грн., в тому числі ПДВ 1 200,00 грн. (том 1 а.с. 61); № 111110 від 11 листопада 2010 року на суму 54 000,00 грн., в тому числі ПДВ 9 000,00 грн. (том 1 а.с. 62); № 021110-2 від 02 листопада 2010 року на суму 7 066,62 грн., в тому числі ПДВ 1 177,77 грн. (том 1 а.с. 63); № 211010 від 21 жовтня 2010 року на суму 10 080,00 грн., в тому числі ПДВ 1 680,00 грн. (том 1 а.с. 64); № 181010 від 18 жовтня 2010 року на суму 10 080,00 грн., в тому числі ПДВ 1 680,00 грн. (том 1 а.с. 65); № 131010 від 13 жовтня 2010 року на суму 68 400,00 грн., в тому числі ПДВ 11 400,00 грн. (том 1 а.с. 66); № 011010 від 01 жовтня 2010 року на суму 12 000,00 грн., в тому числі ПДВ 2 000,00 грн. (том 1 а.с. 67); № 220910 від 22 вересня 2010 року на суму 41 490,00 грн., в тому числі ПДВ 6 915,00 грн. (том 1 а.с. 68); № 160910 від 16 вересня 2010 року на суму 24 240,00 грн., в тому числі ПДВ 4 040,00 грн. (том 1 а.с. 69); № 130910-2 від 13 вересня 2010 року на суму 36 658,60 грн., в тому числі ПДВ 6 109,77 грн. (том 1 а.с. 70); № 090910 від 09 вересня 2010 року на суму 30 990,00 грн., в тому числі ПДВ 5 165,00 грн. (том 1 а.с. 71); № 030910 від 03 вересня 2010 року на суму 45 018,00 грн., в тому числі ПДВ 7 503,00 грн. (том 1 а.с. 72); № 010910 від 01 вересня 2010 року на суму 15 000,00 грн., в тому числі ПДВ 2 500,00 грн. (том 1 а.с. 73); № 120810 від 12 серпня 2010 року на суму 7 920,00 грн., в тому числі ПДВ 1 320,00 грн. (том 1 а.с. 74); № 040810 від 04 серпня 2010 року на суму 47280,00 грн., в тому числі ПДВ 7 880,00 грн. (том 1 а.с. 75); № 030810-2 від 03 серпня 2010 року на суму 35 952,00 грн., в тому числі ПДВ 5 992,00 грн. (том 1 а.с. 76).

Крім того, 14 липня 2010 року між ТОВ «Рекламна агенція Самміт»(Замовник) та ТОВ «РМА-Груп»(Підрядник) було укладено Договір № 14/07/2010, відповідно до якого підрядчик зобов’язується за замовленням замовника виготовити та передати замовнику друковану, сувенірну та іншу продукцію, а також замовлені матеріали. Згідно п. 1.2 Договору перелік, кількість, ціна та строки поставки матеріалів по кожному конкретному замовленню узгоджуються сторонами шляхом укладення додаткових угод, які є невід’ємною частиною основного договору (том 1, а.с. 37-45).

Додатковими угодами №№ 1-10 до Договору сторонами було погоджено конкретні види матеріалів, їх вартість та строки передачі Замовнику, зокрема:

- згідно додаткової угоди № 1 від 14.07.2010 Підрядник зобов’язувався виготовити та передати Замовнику у строк до 02.08.2010 року тримачі на полиці на загальну суму 12 000,00 грн., в тому числі ПДВ 2 000,00 грн. (том 1, а.с. 46);

- згідно додаткової угоди № 2 від 14.07.2010 Підрядник зобов’язувався виготовити та передати Замовнику у строк до 03.08.2010 року промоупаковки для мінікаталогів по телефонам та аксесуарам у строк до 03.08.2010 року на суму 33 384,00 грн., в тому числі ПДВ 5 564,00 грн. (том 1, а.с. 47);

- згідно додаткової угоди № 3 від 14.07.2010 Підрядник зобов’язувався виготовити та передати Замовнику у строк до 19.08.2010 року пластикові кармани для листівок, прозорі пластикові перегородки на загальну суму 60 600,00 грн., в тому числі ПДВ - 10 100,00 грн. (том 1, а.с. 48);

- згідно додаткової угоди № 4 від 10.08.2010 Підрядник зобов’язувався виготовити та передати Замовнику у строк до 13.09.2010 року промоупаковку для брошюр Nokia, промоупаковку для брошюр Nokia, пластикові кармани для настольної конструкції та іншу продукцію на загальну суму 37 800,00 грн., в тому числі ПДВ - 6 300,00 грн. (том 1, а.с. 49);

- згідно додаткової угоди № 5 від 10.08.2010 Підрядник зобов’язувався виготовити та передати Замовнику в строк до 17.09.2010 року роздільники на полиці на суму 2 400,00 грн., в тому числі ПДВ 400,00 грн. (том 1, а.с. 50);

- згідно додаткової угоди № 6 від 15.09.2010 Підрядник зобов’язувався виготовити та передати Замовнику в строк до 07.10.2010 року роздільники на полиці на суму 3 600,00 грн., в тому числі ПДВ 600,00 грн. (том 1, а.с. 51);

- згідно додаткової угоди № 7 від 14.10.2010 Підрядник зобов’язувався виготовити та передати Замовнику в строк до 02.11.2010 року промоупаковку для брошюр Nokia №8, промоупаковку для брошюр Nokia №8 РУС (МД), пластикові кармани для настольної конструкції, стикери на загальну суму 53 517,00 грн., в тому числі ПДВ - 8 919,50 грн. (том 1, а.с. 52);

- згідно додаткової угоди № 8 від 25.10.2010 Підрядник зобов’язувався виготовити та передати Замовнику в строк до 24.11.2010 року комплект кріплень на суму 18 000,00 грн., в тому числі ПДВ - 3 000,00 грн. (том 1, а.с. 53);

- згідно додаткової угоди № 9 від 10.11.2010 Підрядник зобов’язувався виготовити та передати Замовнику в строк до 21.12.2010 року комплект цінникотримачів, купони на загальну суму 11 400,00 грн., в тому числі ПДВ - 1 900,00 грн. (том 1, а.с. 54);

- згідно додаткової угоди № 10 від 12.01.2011 Підрядник зобов’язувався виготовити та передати Замовнику в строк до 24.02.2011 року товар - пластикові кармани для настільної конструкції, промоупаковку для брошур С5-03, заміну полотна для підлогової конструкції на загальну суму 48 808,80 грн., в тому числі ПДВ - 8 134,80 грн. (том 1, а.с. 55).

На виконання Договору № 15/07/2010 від 14.07.2010 та Додаткових угод до нього, укладених між ТОВ «Рекламна агенція Самміт»та ТОВ «РМА-Груп», останнім було здійснено поставку товарів на загальну суму 224 766,50 грн., в тому числі ПДВ –44 953,30 грн., що підтверджується видатковими накладними: № 020810 від 02 серпня 2010 року на суму 12 000,00 грн., в тому числі ПДВ 2 000,00 грн. (том 1 а.с. 77); № 030810 від 03 серпня 2010 року на суму 33384,00 грн., в тому числі ПДВ 5 564,00 грн. (том 1 а.с. 78); № 190810 від 19 серпня 2010 року на суму 60 600,00 грн., в тому числі ПДВ 10 100,00 грн. (том 1 а.с. 79); № 130910 від 13 вересня 2010 року на суму 37 800,00 грн., в тому числі ПДВ 6 300,00 грн. (том 1 а.с. 80); № 170910 від 17 вересня 2010 року на суму 2 400,00 грн., в тому числі ПДВ 400,00 грн. (том 1 а.с. 81); № 071010 від 07 жовтня 2010 року на суму 3 600,00 грн., в тому числі ПДВ 600,00 грн. (том 1 а.с. 82); № 021111 від 02 листопада 2010 року на суму 53517,00 грн., в тому числі ПДВ 8919,50 грн. (том 1 а.с. 83); № 241110 від 24 листопада 2010 року на суму 18 000,00 грн., в тому числі ПДВ 3 000,00 грн. (том 1 а.с. 84); № 211210 від 21 грудня 2010 року на суму 11 400,00 грн., в тому числі ПДВ 1 900,00 грн. (том 1 а.с. 85); № 240211 від 24 лютого 2010 року на суму 37 018,80 грн., в тому числі ПДВ 6169,80 грн. (том 1 а.с. 86).

В оплату за виконані роботи та передані товари згідно Договорів № 14/07/2010, № 15/07/2010 від 14 липня 2010 року ТОВ «Рекламна агенція Самміт»перерахувало на поточний рахунок ТОВ «РМА-Груп»грошові кошти згідно платіжних доручень: № 3113 від 10 березня 2011 року перераховано 58 534,38 грн. (в тому числі ПДВ 9 755,73 грн.); № 3122 від 15 березня 2011 року перераховано 1 464,26 грн. (в тому числі ПДВ 244,04 грн.); № 3094 від 01 березня 2011 року перераховано 51 000,00 грн. (в тому числі ПДВ 8 500,00 грн.), № 3057 від 15 лютого 2011 року перераховано 1 188,00 грн. (в тому числі ПДВ 198,00 грн.); № 3056 від 01 лютого 2011 року перераховано 6 600,00 грн. (в тому числі ПДВ 1 100,00 грн.), № 3020 від 21 січня 2011 року перераховано 1 011,60 грн. (в тому числі ПДВ 168,60 грн.); № 3007 від 18 січня 2011 року перераховано 65 730,00 грн. (в тому числі ПДВ 10 955,00 грн.), № 3008 від 18 січня 2011 року перераховано 37 000,00 грн. (в тому числі ПДВ 6 250,00 грн.); № 2931 від 14 грудня 2010 року перераховано 3 978,00 грн. (в тому числі ПДВ 663,00 грн.), № 2919 від 08 грудня 2010 року перераховано 68 000,00 грн. (в тому числі ПДВ 11 333,33 грн.), № 2860 від 23 листопада 2010 року перераховано 19 368,00 грн. (в тому числі ПДВ 3 228,00 грн.); № 2837 від 16 листопада 2010 року перераховано 3 125,00 грн. (в тому числі ПДВ 520,83 грн.), № 2829 від 09 листопада 2010 року перераховано 25 000,00 грн. (в тому числі ПДВ 4 166,67 грн.); № 2810 від 04 листопада 2010 року перераховано 21 000,00 грн. (в тому числі ПДВ 3 500,00 грн.), № 2781 від 27 жовтня 2011 року перераховано 27 458,00 грн. (в тому числі ПДВ 4 576,33 грн.); № 2775 від 25 жовтня 2010 року перераховано 97 000,62 грн. (в тому числі ПДВ 16 166,77 грн.), № 2764 від 19 жовтня 2010 року перераховано 7 008,00 грн. (в тому числі ПДВ 1 168,00 грн.), № 2758 від 14 жовтня 2010 року перераховано 40 000,00 грн. (в тому числі ПДВ 6 666,67 грн.), № 2731 від 06 жовтня 2010 року перераховано 42 000,00 грн. (в тому числі ПДВ 7 000,00 грн.); № 2724 від 05 жовтня 2010 року перераховано 10 000,00 грн. (в тому числі ПДВ 1 666,67 грн.), № 2705 від 29 вересня 2010 року перераховано 23 100,00 грн. (в тому числі ПДВ 3 850,00 грн.); № 2684 від 23 вересня 2010 року перераховано 3 943,00 грн. (в тому числі ПДВ 657,17 грн.) –том 2, а.с. 63-84.

Як встановлено під час розгляду справи, заборгованість ТОВ «Рекламна агенція Самміт» перед ТОВ «РМА-Груп»за передані товари та виконані роботи відсутня.

Матеріалами справи підтверджується, що ТОВ «РМА-Груп» виписало позивачу податкові накладні на загальну суму 696 645,40 грн., в тому числі ПДВ –139 329,08 грн.: № 188 від 30.03.2011 на суму 14 040,00 грн., в тому числі ПДВ –2 340,00 грн. (том 1 а.с. 87); № 124 від 23.03.2011 на суму 32 329,44 грн., в тому числі ПДВ –5 388,24 грн. (том 1 а.с. 88); № 199 від 24.02.2011 на суму 48 808,80 грн., в тому числі ПДВ –8 134,80 грн. (том 1 а.с. 89); № 19 від 10.01.2011 на суму 39 600,00 грн., в тому числі ПДВ –6 600,00 грн. (том 1 а.с. 90); № 1048-1 від 28.12.2010 на суму 15 120,00 грн., в тому числі ПДВ –2 520,00 грн. (том 1 а.с. 91); № 1111 від 23.12.2010 на суму 7 200,00 грн., в тому числі ПДВ –1 200,00 грн. (том 1 а.с. 92); № 1072 від 21.12.2010 на суму 11 400,00 грн., в тому числі ПДВ –1 900,00 грн. (том 1 а.с. 93); № 736 від 24.11.2010 на суму 18 000,00 грн., в тому числі ПДВ –3 000,00 грн. (том 1 а.с. 94); № 595-1 від 11.11.2010 на суму 54 000,00 грн., в тому числі ПДВ –9 000,00 грн. (том 1 а.с. 95); № 568 від 02.11.2010 на суму 60 583,62 грн., в тому числі ПДВ –10 097,27 грн. (том 1 а.с. 96); № 525 від 21.10.2010 на суму 10 080,00 грн., в тому числі ПДВ –1 680,00 грн. (том 1 а.с. 97); № 518 від 18.10.2010 на суму 10 080,00 грн., в тому числі ПДВ –1 680,00 грн. (том 1 а.с. 98); № 448 від 13.10.2010 на суму 68 400,00 грн., в тому числі ПДВ –11 400,00 грн. (том 1 а.с. 99); № 428 від 07.10.2010 на суму 3 600,00 грн., в тому числі ПДВ –600,00 грн. (том 1 а.с. 100); № 405 від 01.10.2010 на суму 12 000,00 грн., в тому числі ПДВ –2 000,00 грн. (том 1 а.с. 101); № 180 від 22.09.2010 на суму 41 490,00 грн., в тому числі ПДВ –6 915,00 грн. (том 1 а.с. 102-103); № 172 від 17.09.2010 на суму 2 400,00 грн., в тому числі ПДВ –400,00 грн. (том 1 а.с. 104); № 171 від 16.09.2010 на суму 24 240,00 грн., в тому числі ПДВ –4 040,00 грн. (том 1 а.с. 105-106); № 166 від 13.09.2010 на суму 36 658,62 грн., в тому числі ПДВ –6 109,77 грн. (том 1 а.с. 107); № 165 від 13.09.2010 на суму 37 800,00 грн., в тому числі ПДВ –6 300,00 грн. (том 1 а.с. 108); № 155 від 09.09.2010 на суму 30 990,00 грн., в тому числі ПДВ –5 165,00 грн. (том 1 а.с. 109-110); № 142 від 03.09.2010 на суму 45 018,00 грн., в тому числі ПДВ –7 503,00 грн. (том 1 а.с. 111); № 119 від 01.09.2010 на суму 15 000,00 грн., в тому числі ПДВ –2 500,00 грн. (том 1 а.с. 112); № 57 від 19.08.2010 на суму 60 600,00 грн., в тому числі ПДВ –10 100,00 грн. (том 1 а.с. 113); № 24 від 12.08.2010 на суму 7 920,00 грн., в тому числі ПДВ –1 320,00 грн. (том 1 а.с. 114); № 17 від 04.08.2010 на суму 47 280,00 грн., в тому числі ПДВ –7 880,00 грн. (том 1 а.с. 115-116); № 16 від 03.08.2010 на суму 69 336,00 грн., в тому числі ПДВ –11 556,00 грн. (том 1 а.с. 117); № 15 від 02.08.2010 на суму 12 000,00 грн., в тому числі ПДВ –2 000,00 грн. (том 1 а.с. 118).

Наведені податкові накладні були складені у момент виникнення податкових зобов’язань ТОВ «РМА-Груп», тобто в момент оформлення вищезазначених актів здачі-приймання робіт (надання послуг) та видаткових накладних, що засвідчують факт виконання робіт та передачі товарів.

Суми ПДВ за вищевказаними операціями віднесені позивачем до складу податкового кредиту в загальному розмірі 139 329 грн., в тому числі за серпень 2010 року - 32 856 грн., за вересень 2010 року - 38 933 грн., за жовтень 2010 року - 17 360 грн., за листопад 2010 року - 22 097 грн., за грудень 2010 року - 5 620 грн., за січень 2011 року - 6 600 грн., за лютий 2011 року - 8 135 грн., за березень 2011 року - 7 728 грн.

Правомірність включення вказаних сум до складу податкового кредиту не визнається відповідачем.

Як зазначено Вищим адміністративним судом України в Інформаційному листі від 20 липня 2010 року № 1112/11/13-10 «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби», а також у Інформаційному листі від 02 червня 2011 року № 742/11/13-11, процесуальна діяльність суду із встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість повинна включати такі етапи:

1) встановлення факту здійснення господарської операції (в т. ч. дослідження усіх первинних документів, які належить складати залежно від певного виду господарської операції);

2) встановлення спеціальної податкової правосуб’єктності учасників господарської операції (в т.ч. з’ясування можливої обізнаності платника щодо можливих дефектів у правовому статусі його контрагентів);

3) встановлення зв’язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку (зокрема, наявність господарської мети при вчиненні відповідних дій платника податку);

4) встановлення дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

Спеціальним законом, що визначає платників податку на додану вартість, об’єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету на час виникнення спірних правовідносин (в період до 01 січня 2011 року) був Закон України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року № 168/97-ВР.

Вказаний Закон втратив чинність з 01.01.2011 року у зв’язку із вступом в дію Податкового кодексу України, однак положення даного Закону підлягають застосуванню до спірних правовідносин, які виникли у період з серпня по грудень 2010 року, оскільки він визначав правила формування спірного податкового кредиту за вказаний період.

До спірних правовідносин, які виникли з січня по березень 2011 року, судом при вирішенні справи застосовуються норми Податкового кодексу України, який набув чинності з 01.01.2011 року.

Згідно з пунктом 1.7. статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість»9у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит –це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов’язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.4.1. пункту 7.4. статті 7. Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1. статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв’язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Аналогічні норми містяться також у Розділі V Податкового кодексу України, який визначає правила оподаткування податком на додану вартість з 01 січня 2011 року.

Згідно з п/п 14.1.181. п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит –сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.1. ст. 198 ПК України встановлено право суб’єкта підприємницької діяльності на віднесення сум сплаченого податку на додану вартість до податкового кредиту у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Положеннями пункту 3 ст. 198 Кодексу, встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

З аналізу наведених норм права та обставин справи суд приходить до висновку, що достатніми підставами для включення ТОВ «Рекламна агенція Самміт»до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним товарів, робіт та послуг; використання зазначених товарів, робіт (послуг) у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв’язку з таким придбанням, з врахуванням рівня звичайних цін.

Судом встановлено, що позивач в податкових деклараціях з податку на додану вартість за серпень-грудень 2010 року (том ІІ, а.с. 17-33) та січень-березень 2011 року (том ІІ, а.с. 6-16) в складі податкового кредиту відобразив суми податку на додану вартість, в тому числі на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ «РМА-Груп», та які сплачені (нараховані) ним, в зв’язку з придбанням товарів та робіт (послуг).

Підставою для нарахування податкового кредиту, відповідно до підпункту 7.2.6. пункту 7.2. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

За приписом підпункту 7.5.1. пункту 7.5. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Закон України «Про податок на додану вартість»визначає лише окремі випадки, за яких неможливе включення витрат по сплаті податку на додану вартість до податкового кредиту звітного періоду, це: не пов’язаність здійсненої операції з господарською діяльністю, фіктивність операцій, відсутність поставки, та відсутність у платника податків на момент перевірки податкових накладних або видача її особою, яка не є платником ПДВ.

Згідно з підпунктом 7.2.1. пункту 7.2. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»платник податку зобов’язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) назву юридичної особи або прізвище, ім’я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об’єм); є) повну назву отримувача; ж) ціну продажу без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Відповідно до вимог підпункту 7.2.4. пункту 7.2. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Аналогічним чином врегульовано правила нарахування податкового кредиту з податку на додану вартість нормами Податкового кодексу України.

Так, пунктом 198.2 ст. 198 цього Кодексу визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (пункт 201.7 статті 201 Податкового кодексу України).

Згідно п. 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (абз. 1 п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України).

Підставою для нарахування податкового кредиту, відповідно до підпункту абз. 1 п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

У податковій накладній повинні бути зазначені наступні реквізити: порядковий номер податкової накладної; дата виписування податкової накладної; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, продавця товарів/послуг; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; ціна постачання без урахування податку; ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; вид цивільно-правового договору; код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Таким чином, в силу наведених норм Закону України «Про податок на додану вартість»та Податкового кодексу України підставою для формування податкового кредиту є наявність у платника податку –покупця належним чином оформленої податкової накладної, виданої особою, яка зареєстрована платником податку на додану вартість.

Наведені законодавчі акти визначають лише окремі випадки, за яких неможливе включення витрат по сплаті податку на додану вартість до податкового кредиту звітного періоду, це: не пов’язаність здійсненої операції з господарською діяльністю, фіктивність операцій, відсутність поставки, та відсутність у платника податків на момент перевірки податкових накладних або видача її особою, яка не є платником ПДВ.

Як встановлено судом, на момент складання податкових накладних контрагент позивача –ТОВ «РМА-Груп»–був зареєстрований як платник податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку та мав свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість № 100230150 від 13.06.2009 р., що підтверджується матеріалами, що надійшли на запит суду від ДПІ у Голосіївському районі м. Києва (том І, а.с. 202-224).

Вказане свідоцтво було анульоване 26 липня 2011 року відповідно до рішення ДПІ у Голосіївському районі м. Києва № 355/29-203 від 26.07.2011 р. (том І, а.с. 203-205), тобто на момент здійснення господарських операцій (серпень-грудень 2010 року та січень-березень 2011 року) вказане свідоцтво було чинним і ТОВ «РМА-Груп»мало право видавати податкові накладні на кожну поставку товарів, робіт (послуг).

Подальше анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість не позбавляє правового значення податкові накладні, які були видані ТОВ «РМА-Груп»до прийняття рішення про анулювання свідоцтва платника ПДВ.

В свою чергу податкові накладні, на підставі яких позивач формував податковий кредит, та копії яких знаходяться в матеріалах справи, відповідають вимогам встановленим підпунктом 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»та Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 р. № 165 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23 червня 1997 р. за № 233/2037 (чинних на момент оформлення податкових накладних, складених до 01.01.2011 року) та вимогам встановленим пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України та Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 21.12.2010 р. № 969 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29 грудня 2010 р. за № 1401/18696 (які набули чинності на момент оформлення податкових накладних, складених з 01.01.2011 року) стосовно порядку оформлення та підстав їх видачі.

Таким чином, позивачем було дотримано спеціальні вимоги щодо документального підтвердження спірних сум податкового кредиту.

Суд зазначає, що у разі, якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податковий орган не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, контрагенти були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

При цьому слід ураховувати вимоги статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», згідно з якою відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, були внесені до нього, вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Довідка № 13246026 від 05.03.2012 року та Витяг № 12912784 від 31.01.2012 року з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців підтверджують, що ТОВ «РМА-Груп»зареєстрована як юридична особа Голосіївською районною у місті Києві державною адміністрацією, станом на момент здійснення господарських операцій було включено до Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (том ІІ, а.с. 223-224, 234-238) та продовжує перебувати у Єдиному державному реєстрі також на момент розгляду даної справи.

Як вбачається з довідки з ЄДР, контрагент позивача –ТОВ «РМА-Груп»на момент проведення господарських операцій не був ліквідований, діяльність його в установленому законом порядку не була припинена, з ЄДРПОУ підприємство не виключене. Відтак, вказане підприємство не мало дефектів у своєму правовому статусі та мало право укладати правочини та вчиняти інші юридично значимі дії.

Посилання відповідача на те, що до Єдиного державного реєстру внесено запис про відсутність ТОВ «РМА-Груп» за місцезнаходженням, судом не приймаються.

На переконання суду, дані обставини можуть мати значення для вирішення питання про анулювання реєстрації суб'єкта господарювання платником ПДВ чи для припинення юридичної особи, однак вони не стосуються належного виконання господарських зобов'язань постачальником товарів (виконавцем робіт) за укладеними договорами.

Крім того, суду не представлено доказів того, що даний запис був внесений саме на час здійснення господарських операцій, і при цьому відповідачем також не представлено суду доказів припинення юридичної особи ТОВ «РМА-Груп» (скасування державної реєстрації), виключення його з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, внесення недостовірної інформації до Єдиного державного реєстру під час взаємовідносин із позивачем.

Вирішуючи питання про реальність передачі ТОВ «РМА-Груп»товарів, виконання робіт на користь позивача, а також придбання позивачем таких товарів, робіт з метою їх використання у власній господарській діяльності, суд зазначає наступне.

Відповідно до визначення частини першої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Згідно підпункту 14.1.36. статті 14 Податкового кодексу України господарська діяльність –діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами;

За даними витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців від 20 лютого 2012 року № 13089309 до основних видів діяльності ТОВ «Рекламна агенція Самміт»належать: «Рекламна діяльність» (код КВЕД 74.40.0), «Інші види видавничої діяльності» (код КВЕД 2.15.0), «Інша поліграфічна діяльність» (код КВЕД 22.22.0), «Посередництво в торгівлі товарами широкого асортименту»(код КВЕД 51.19.0), «Інші види оптової торгівлі» (код КВЕД 51.90.0), «Дослідження кон’юнктури ринку та виявлення суспільної думки»(код КВЕД 74.13.0) –том ІІ, а.с. 221-222.

Судом встановлено, що виконані ТОВ «РМА-Груп»роботи (надані матеріали) замовлялись позивачем з метою використання в подальшій господарській діяльності, Так, отримані позивачем за договорами з ТОВ «РМА-Груп»матеріали та послуги використовувались позивачем під час виконання робіт на користь замовників - ВАТ «Звенигородський сироробний завод», ТОВ «Хоса-Плекс Україна», Спільне україно-німецьке ТОВ з іноземними інвестиціями «КЕРШЕР», ДП «Клевер Форс», ТОВ «Сандора», ЗАТ «Індустріальні та дистрибуційні системи», що підтверджується відповідними договорами поставки продукції та надання послуг, видатковими накладними, актами здачі-приймання робіт, податковими накладними та рахунками-фактурами, які наявні в матеріалах справи (том ІІ, а.с. 91-216).

З наданих первинних документів вбачається, що отримані у ТОВ «РМА-Груп»матеріали та послуги замовлялись позивачем для виконання своїх зобов’язань перед замовниками по наданню послуг з виробництва та розповсюдження рекламної продукції, що відноситься до основних видів діяльності позивача.

Згідно актів виконаних робті та видаткових накладних, складених між позивачем та вищепереліченими контрагентами, загальна вартість товарів (робіт), переданих позивачем на користь своїх замовників включала в себе також суму податку на додану вартість.

Таким чином, дослідивши первинні документи та документи бухгалтерської звітності ТОВ «Рекламна агенція Самміт», судом встановлено фактичне отримання продукції позивачем та подальше використання отриманої продукції у власній господарській діяльності при здійснення оподатковуваних операцій, направлених на отримання прибутку.

Викладені вище обставини справи в їх сукупності дають підстави для висновку, що господарські операції позивача з ТОВ «РМА-Груп»є реальними та підтверджуються необхідними документами, а роботи (послуги), що придбавалися позивачем у ТОВ «РМА-Груп», отримувались з метою використання та були використані позивачем у власній господарській діяльності, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.

В інформаційному листі від 20 липня 2010 року №1112/11/13-10 «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби»Вищий адміністративний суд України зазначив: «…у чинному законодавстві України відсутнє визначення поняття «добросовісний платник податків». Так само законодавство не містить певних критеріїв добросовісності платника податків. Водночас, слід визнати обґрунтованим застосування на практиці цього підходу, оскільки подібне розмежування платників податків дозволяє індивідуалізувати юридичну відповідальність особи та забезпечити дотримання правопорядку у галузі оподаткування навіть за наявності певних прогалин у законодавстві.

У разі, якщо дії платника податку свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції не викликають сумніву у їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту, для підтвердження права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування достатньо наявності належним чином оформлених документів, зокрема, податкових накладних. Прикладом подібного підходу Верховного Суду України є, зокрема, Постанова від 9 вересня 2008 року (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР –2362425)».

Щодо вироку Голосіївського районного суду м. Києва від 29.09.2011р. у кримінальній справі по обвинуваченню ОСОБА_7, який займав посаду директора ТОВ «РМА-Груп» необхідно зазначити наступне.

Відповідно до ч. 4 ст.72 КАС України вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Як вбачається з вище зазначеного вироку гр. ОСОБА_7 визнано винним у вчиненні злочинів, передбачених ст. 205 ч.2, ст. 358 ч. 2 КК України, що полягало у придбанні ТОВ «РМА-Груп»з метою прикриття незаконної діяльності невстановленої особи та підроблення офіційних документів ТОВ «РМА-Груп»з метою їх подальшого використання при здійсненні реєстрації товариства в органах державної реєстрації.

Отже, в даному випадку вирок Голосіївського районного суду м. Києва, встановлює лише факт того, що мало місце діяння гр. ОСОБА_7 щодо підроблення офіційних документів, які надають право на перереєстрацію юридичної особи, та придбання юридичної особи без наміру здійснювати господарську діяльність.

Зі змісту ч.4 ст.72 КАС України вбачається, що вирок суду встановлює лише факт вчинення діяння, шляхом підроблення офіційних документів, які надають право на перереєстрацію юридичної особи та придбання юридичної особи без наміру здійснювати господарську діяльність, і саме ці факти не підлягає доказуванню.

Суд приймає до уваги вирок Голосіївського районного суду м. Києва від 29.09.2011р. в частині діяння гр. ОСОБА_7 щодо підроблення реєстраційних документів ТОВ «РМА-Груп»та перереєстрації на своє ім’я ТОВ «РМА-Груп»за винагороду без наміру здійснення господарської діяльності.

Проте вищеназваний вирок, так і матеріали обвинувачення не стосуються діяльності обвинуваченого (підсудного), що була б пов’язана із господарськими операціями між ТОВ «РМА-Груп»та ТОВ «Рекламна агенція Самміт», описова частина вироку та постанови про пред’явлення обвинувачення у кримінальній справі містять фабулу зі вказуванням господарських операцій ТОВ «РМА-Груп»з іншими контрагентами, зокрема ТОВ «Кес-УА».

Відповідно до пункту 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»при кваліфікації правочину за ст. 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

В той же час, з вироку не вбачається, що гр. ОСОБА_7 укладались фіктивні господарські угоди з ТОВ «Рекламна агенція Самміт»(з метою суперечною інтересам держави і суспільства, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо), підроблялись первинні документи по взаємовідносинам з позивачем або що товари, роботи (послуги) від ТОВ «РМА-Груп»позивачу фактично не передавались.

У зазначеному вироку суду не встановлено та під час розгляду даної справи не доведено, що за спірними операціями діяльність позивача або ТОВ «РМА-Груп»була узгоджено між ними спрямована на ухилення від сплати податків або приховування об’єктів оподаткування.

Під час розгляду справи відповідачем не наведено фактів та доказів в їх обґрунтування, що цей контрагент за домовленістю з позивачем не декларував податкові зобов’язання, приховував об’єкт оподаткування та умисно ухилявся від сплати податків за спірними операціями.

Саме лише посилання на те, що директор ТОВ «РМ-Груп»передав установчі документи підприємства іншій невстановленій особі не є безумовною підставою для визнання спірних правочинів нікчемними, та не свідчить що первинні документи за спірними операціями підписані не уповноваженою особою контрагента, доказів на спростування чого відповідачем не надано. Напроти, факт виконання зобов'язань за спірними правочинами з поставки товарів та надання послуг між позивачем та ТОВ «РМА-Груп», як встановлено судом вище, підтверджено належним чином оформленими первинними документами (копії рахунків, накладних, актів виконаних робіт, податковими накладними та платіжним документами). Як зазначено вище, на час вчинення господарських операцій сторони цих правочинів були зареєстровані у Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України та являлися платниками податку на додану вартість.

Таким чином, висновки податкового органу про безтоварність оподатковуваної угоди зроблені на підставі необгрунтованих та недоведених припущень. Відповідачем не надано доказів, належних для визнання зазначених правочинів нікчемними.

Крім цього, необхідно зазначити, що і практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст.17 Закону України „Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” є джерелом права, свідчить про те, якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб’єкту, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (Рішення Європейського суду з прав людини від 09.01.2007р. у справі „Інтерсплав проти України”).

Податковий орган не надав жодних доказів на підтвердження того, що позивач, як платник податку, діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про можливі порушення, які допускав його контрагент, або що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій з даним підприємством було одержання позивачем податкової вигоди.

Що стосується посилання відповідача на нікчемність правочинів, укладених між позивачем та ТОВ «РМА-Груп», суд дійшов висновку, що зміст зазначених правочинів не суперечить актам цивільного законодавства; а відповідач не надав доказів, які б підтверджували, що зміст угод не відповідає дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов’язків чи свідчить про намір сторін ухилитися від оподаткування доходів, отриманих внаслідок виконання договору або приховування дійсного об’єкту оподаткування, зменшення бази оподаткування, створення штучних підстав для незаконного відшкодування сум сплачених податків за рахунок коштів бюджету, отримання незаконних пільг з оподаткування тощо.

За змістом ч. 1 ст. 228 ЦК України, у редакції, чинній як на момент здійснення розглядуваних господарських операцій, так і на момент винесення оскаржуваних рішень ДПІ, правочин спрямований на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок, а тому згідно ч. 2 цієї статті є нікчемним.

З огляду на встановлені під час розгляду справи обставини суд вважає, що податковий орган безпідставно прийшов до висновку про нікчемність договорів, укладених між позивачем та ТОВ «РМА-Груп», оскільки відсутні належні підстави вважати, що правочини між вказаними особами є такими, що порушують публічний порядок та були спрямовані на незаконне заволодіння майном держави.

Окрім цього, з 01.01.2011 року набули чинності зміни, внесені до Цивільного кодексу України, зокрема, було викладено частину першу статті 203 у новій редакції та доповнено статтю 228 частиною третьою. На підставі ч. 3 ст. 228 ЦК України доводити недійсність правочинів (господарських зобов'язань) органи державної податкової служби зобов'язані виключно у судовому порядку.

В матеріалах справи відсутні докази на предмет визнання недійсними в установленому порядку вищевказаних договорів та порушення законодавства України в момент складання наявних у позивача податкових накладних.

Слід зазначити, що відповідач не звертався до суду із позовом про визнання недійсними договорів укладених позивачем з ТОВ «РМА-Груп».

Тому суд вважає, що податковий орган безпідставно дійшов висновку про нікчемність оподатковуваних угод та протиправно поставив під сумнів розмір податкового кредиту з ПДВ, задекларованого позивачем по взаємовідносинам з ТОВ «РМА-Груп».

Посилання відповідача на відсутність у ТОВ «РМА-Груп»найманих працівників, виробничого обладнання, транспортного, торгівельного обладнання тощо не може бути взяте судом до уваги на підтвердження фіктивності угод з огляду на наступне.

Як вбачається з Акту перевірки, підставою для висновку контролюючого органу щодо відсутності у ТОВ «РМА-Груп»трудових ресурсів, виробничого обладнання, транспортного, торгівельного обладнання слугувала лише податкова звітність цього підприємства.

Суд вважає, що подана до податкового органу податкова звітність не може бути беззаперечним доказом відсутності на підприємстві основних фондів та трудових ресурсів, оскільки підтвердженням наявності або відсутності у підприємства основних фондів (власних, орендованих) та трудових ресурсів є не документи податкового обліку, а відповідні документи бухгалтерського обліку.

Відповідачем не проаналізовано, які ресурси потрібні були б підприємству для реалізації товару та надання послуг, що передані (надані) ТОВ «РМА-Груп» позивачу. Враховуючи характер здійснюваних між сторонами операцій –продаж товарів та надання послуг –виконання таких договорів не вимагало від виконавця наявності основних фондів, спеціального технічного обладнання, оскільки умови про безпосереднє виробництво продавцем таких товарів та безпосереднє виконання робіт умови укладених договорів не містять.

Крім того, як зазначалось вище, факт відсутності вказаних ресурсів у підприємства податковим органом не перевірявся, а такий висновок зроблений на підставі податкової звітності, яка не містить достатньої інформації, на підставі якої можливо обґрунтувати такі висновки.

До того ж, висновки податкового органу не враховують нічим не обмеженого права підприємства укладати цивільно-правові угоди оренди приміщень, устаткування та автотранспорту та використання залучених за такими цивільно-правовими угодами трудових та інших ресурсів у власній господарській діяльності.

В контексті наведеного суд зазначає, що під час розгляду справи відповідач не навів жодних обставин та доказів, які б свідчили про незвичність цін за спірними операціями, або про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності сторін цих операцій, незвичності цих операцій для цих осіб, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б в сукупності могли свідчити, про фіктивність вчинених операцій, відсутність факту поставки робіт/послуг, а також того, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача та його контрагенту були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди.

Як вбачається з Акту перевірки, вказані обставини під час проведення перевірки відповідачем взагалі не досліджувались та жодні обґрунтовані доводи з цього приводу в Акті перевірки не наведено.

Враховуючи викладене, суд вважає, що ТОВ «Рекламна агенція Самміт»правомірно сформовано податковий кредит з податку на додану вартість за серпень-грудень 2010 року та січень-березень 2011 року, а висновок Акта перевірки про порушення позивачем порушення п/п п/п 7.4.1 та 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»та пунктів 198.1, 198.2, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України є помилковим, відтак визначення суми податкового зобов’язання з податку на додану вартість у розмірі 139 329,00 грн. відповідно до податкового повідомлення-рішення від 03 січня 2012 року № 0000012301 є протиправним.

Відповідно до п/п. 14.1.265. п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України штрафна санкція (фінансова санкція, штраф) –плата у вигляді фіксованої суми та/або відсотків, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Оскільки суд встановив відсутність порушень податкового законодавства з боку позивача, то накладення штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 29 218,00 грн. є також протиправним.

Враховуючи викладене, податкове повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі м. Києва від 03 січня 2012 року № 0000012301 є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, ДПІ у Шевченківському районі м. Києва не доведена правомірність та обґрунтованість прийняття спірного податкового повідомлення - рішення з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ТОВ «Рекламна агенція Самміт»підлягає задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України на користь позивача підлягають відшкодуванню судові витрати (судовий збір) з Державного бюджету України.

Керуючись вимогами ст.ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва від 03 січня 2012 року № 000012301.

3. Присудити з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Рекламна агенція Самміт»судові витрати у розмірі 1 685,47 грн. (одна тисяча шістсот вісімдесят п’ять гривень 47 коп.).

Покласти на відповідний підрозділ Державної казначейської служби України виконання постанови суду в частині стягнення судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Патратій О.В.

Повний текст постанови складено та підписано: 22 березня 2012 року.

Показати/Приховати судові провадження

Коментарі

Коментарі відсутні

Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація