Справа № 11-112/12Головуючий у 1-й інстанції  Лисюк І.О.

Категорія -  ч. 2 ст. 121 КК України Доповідач - Лекан І.Є.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

28 березня 2012 р. Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Тернопільської області в складі:

головуючої          Лекан І.Є.

суддів                    Римар Т.М., Комендата Р.Т.

за участю прокурора          Маслюка О.П.

засудженого          ОСОБА_1

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі 28 березня 2012 року кримінальну  справу за апеляцією засудженого ОСОБА_1  на вирок Гусятинського районного суду від 20 січня 2012 року року.

Даним вироком,

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець та житель АДРЕСА_1, українець, громадянин України, з середньою освітою, розлучений, пенсіонер, інвалід 3-ї групи, раніше не судимий, -

засуджений за ч.2 ст.121 КК України на 8 (вісім) років 6 (шість) місяців  позбавлення волі.

Запобіжний захід засудженому ОСОБА_1 залишено тримання під вартою і строк відбування покарання постановлено рахувати з 01 вересня 2011 року.

У вироку зазначено рішення про речові докази.

Згідно вироку суду, 07 травня 2011 року приблизно о 19 годині до місця проживання ОСОБА_1 та його матері ОСОБА_2, а саме у будинок АДРЕСА_1 району прийшов ОСОБА_3.

Під час розпивання спиртних напоїв в приміщенні житлового будинку між  ОСОБА_1 та ОСОБА_2 виникла словесна суперечка, під час якої остання просила припинити розпивати спиртні напої та палити цигарки в приміщенні будинку. В ході суперечки у ОСОБА_1 виник злочинний умисел спрямований на умисне спричинення тяжких тілесних ушкоджень своїй матері ОСОБА_2, яка є особою похилого віку.

Реалізовуючи свій злочинний умисел, ігноруючи зауваження своєї матері, приблизно о 02 год, 8 травня 2011 року, ОСОБА_1, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, усвідомлюючи значення своїх дій та керуючи ними, продовжуючи суперечку, що виникла на ґрунті особистих неприязних відносин, знаходячись у спальній кімнаті будинку, наніс удар правою рукою в ліву половину обличчя ОСОБА_2. Від нанесеного удару остання впала на дерев'яну скриню, що знаходилася позаду неї.

Не бажаючи припиняти конфлікт, ОСОБА_1, з метою доведення свого умислу до завершення, наблизився до ОСОБА_2, та почав наносити їй удари кулаками по обличчю, внаслідок чого потерпілій було спричинено масивну травму обличчя, що проявилася чисельними закритими переломами лицевих кісток черепа. В подальшому ОСОБА_1, використовуючи безпорадний стан потерпілої продовжив наносити удари  руками по різних частинах тіла ОСОБА_2.

В результаті умисних протиправних дій ОСОБА_1 потерпілій ОСОБА_2 було заподіяно тілесні ушкодження у вигляді трьох крововиливів у м’які покриви в ділянці склепіння черепа, синців шиї та рук, грудей та правій руці, переломів 4,5,6 ребер та масивної травми обличчя, що проявилися чисельними закритими переломами лицевих кісток черепа, що за ознакою небезпеки для життя в момент заподіяння відносяться до тяжких тілесних ушкоджень та спричинили смерть  потерпілої ОСОБА_2. Після отриманих тілесних ушкоджень, ОСОБА_2 прожила час, що міг вимірюватись одиницями годин і померла на місці події.

Зі змісту апеляції засудженого ОСОБА_1 вбачається,  що на нього чинився моральний тиск з боку досудового та судового слідства, просить справу повернути на новий судовий розгляд або просить застосувати положення ст. 69 КК України та пом'якшити призначене йому покарання, посилаючись на свій похилий вік, незадовільний стан здоров'я, те, що він є інвалідом, а суд першої інстанції, не врахувавши всі пом'якшуючі обставини, призначив йому надто суворе покарання.

Заслухавши суддю-доповідача, засудженого ОСОБА_1, який підтримав апеляцію, міркування прокурора про законність та обґрунтованість вироку суду, перевіривши матеріали кримінальної справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів дійшла висновку, що вона задоволенню не підлягає.

Висновки суду про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні умисного тілесного ушкодження, що спричинило смерть потерпілої відповідають фактичним обставинам справи, визнаних судом доведеними, ґрунтуються на сукупності зібраних і належно оцінених доказів, та є правильними.

ОСОБА_1 в судовому засіданні заперечував свою винуватість у вчиненому злочині, пояснивши, що даного злочину не вчиняв.

Разом з тим, суд, дослідивши докази у справі, дійшов до обґрунтованого висновку, що ОСОБА_1 своїми показаннями намагався уникнути відповідальності, вказуючи про непричетність до злочину. Суд правильно не надав їм визначального значення і відхилив їх, визнавши достовірними показання під час досудового слідства.

Так, ОСОБА_1 під час допиту в якості підозрюваного 01 вересня 2011 року, в присутності адвоката показав, що 07 травня 2011 року він з ОСОБА_3 ужив значну кількість алкогольних напоїв. В той вечір між ним та матір’ю відбувся конфлікт, через те, що він курив в приміщенні будинку, а також по причині вживання ним алкогольних напоїв і він наніс удар кулаком правої руки в ділянку голови своєї матері, від якого мати впала обличчям на дерев’яну скриню, яка розташована з правої сторони від входу в кімнату. Можливо ще наносив удари своїй матері, але точно пригадати не може, оскільки був дуже п’яний ( а.с. 126-129, т.1).

Аналогічні покази про обставини нанесення тілесних ушкоджень ОСОБА_1 дав під час допиту його в якості обвинуваченого 09 вересня 2011 року, описавши їх детальніше, зокрема, вказав, що для того, щоб його мати дала йому спокій, наніс удар кулаком правої руки в ділянку голови своєї матері, від якого його мати впала на дерев’яну скриню, яка розташована з правої сторони від входу в кімнату, точно не може сказати, як саме стояла його мати, бо він був п’яний і було темно, але здається, що вона була перед ним  або трішки праворуч від нього. Можливо він ще наносив якісь удари своїй матері, оскільки був дуже знервований, але на даний час точно пригадати цього не може, оскільки був п’яний. Після цього він пішов в свою кімнату (а.с.137-141, т.2).

Під час додаткового допиту в якості обвинуваченого 20 жовтня 2011 року  засуджений показав, що не думав, що мати помре, просто хотів, щоб вона від нього відчепилася і дала йому спокій, оскільки її постійні скандали йому вже набридли. Скільки точно наносив ударів не пам’ятає. Ніяких тілесних ушкоджень в ході конфлікту він не отримав, мати не чинила йому опір (а.с. 143-146, т.2).

Крім того, ОСОБА_1 підтвердив свої показання в процесі відтворення обстановки та обставин події з участю понятих, вказавши, зокрема, що вона сварилась, а він не витримав і здається на отмашку наніс удар. Вона впала на скриню, здається лицем. ОСОБА_3 в той час спав на кріслі.

При цьому, згідно з матеріалами справи, забезпечувалося право ОСОБА_1 на захист, а саме слідчі дії проводилися в присутності адвоката.

Суд проаналізував ці показання ОСОБА_1 й правильно поклав їх в основу вироку, оскільки вони об’єктивно узгоджуються з іншими доказами зібраними у справі.

Так, свідок ОСОБА_3 впродовж досудового слідства, так і в судовому засіданні показав, що 07 травня 2011 року близько 20 години в суботу прийшов до ОСОБА_1, приніс пляшку горілки і дві пачки сигарет. Вони почали випивати, говорити та дивитись телевізор. Біля 23 год. ОСОБА_4 пішла спати. Вони ще випивали, і він потім задрімав в кріслі. Десь о другій годині ночі він почув якийсь шум і прокинувся від того, що ОСОБА_1 рукою зачепив спинку крісла, в якому той дрімав. Працював телевізор і він побачив, що хтось лежить і почув хрип. Коли він включив світло, побачив, що потерпіла лежала на підлозі, все обличчя в неї було в крові. Він підняв потерпілу на руки і положив її на бік на ліжко. Вона ще дихала. Він запитав ОСОБА_1, що  сталося? і сказав, що потрібно дзвонити на швидку, а той відповів, що не треба нічого робити. Він знову заснув, а зранку в 9 год. його розбудив ОСОБА_5.

Правдивість показів свідка ОСОБА_3 підтвердив в судовому засіданні свідок ОСОБА_5, який суду дав покази про те, що 08 травня 2011 року, в неділю, він зайшов до ОСОБА_1 дивитися телевізор. Коли зайшов в кімнату, де жила мама ОСОБА_1, то побачив на стіні з лівої сторони кров, на підлозі і на скрині була кров. ОСОБА_2 лежала накрита на ліжку, але все її обличчя було в крові. Після того, він зайшов в кімнату ОСОБА_1 і побачив, що ОСОБА_3 і ОСОБА_1 спали. Коли він їх розбудив і запитав, що сталось?, вони сказали, що мама впала, вдарилась.

30 серпня 2011 року під час розпивання спиртних напоїв в будинку ОСОБА_1 ОСОБА_6 і ОСОБА_1 почали сперечатись. ОСОБА_6 звинуватив ОСОБА_1 в тому, що це він вбив свою маму. ОСОБА_1 йому відповів, що тільки один раз її вдарив. На другий день ОСОБА_1 розповідав йому, що два рази вдарив свою маму, раз біля дверей, а раз біля скрині.

Свідок ОСОБА_6 в суді повністю підтримав покази свідка ОСОБА_5 та показав, що 30 серпня 2011 року ввечері, коли він пішов до ОСОБА_1, вони, а також ОСОБА_5 почали обговорювати статтю надруковану в газеті “Тернопільська Нова” про смерть матері ОСОБА_1 і тоді він його запитав, як було насправді. ОСОБА_1 розповів, що вдарив маму в голову, вона встала, він її шарпав і казав, вже не пам’ятає, що він їй робив. На його думку ОСОБА_1 розповів про те, як він побив маму, тому що дізнався, що справу закрили.

Достовірність показань свідків ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та показань засудженого ОСОБА_1, які він давав на досудовому слідстві щодо часу, місця вчинення злочину, механізму заподіяння тілесних ушкоджень та інших обставин скоєного, підтверджені іншими об’єктивними доказами, зокрема, даними протоколу огляду місця події, висновками судових експертиз, оглядом речових доказів та іншими.

Так, протоколом огляду місця події від 08 травня 2011 року зафіксовано факт виявлення трупа ОСОБА_2 в будинку АДРЕСА_1 та обстановку на місці події (а.с.12-13, т.1).

Протоколом додаткового огляду місця події від 31 серпня 2011 року зафіксовано виявлення об’єктів із слідовою інформацією (а.с.22-27, т.1).

Відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 186 від 05 жовтня 2011 року, смерть ОСОБА_2 настала внаслідок масивної травми обличчя, проявилася чисельними закритими переломами кісток лицевого черепа.

Враховуючи вид даної травми та властивості (перелом по типу Фор 3) утворилася від значної по силі дії тупого предмету незадовго до настання смерті і знаходиться в прямому причинному зв'язку з настанням смерті.

Окрім вищезазначеного, при дослідженні тіла ОСОБА_2 виявлені слідуючі тілесні ушкодження: три крововиливи в м'які покрови в ділянці склепіння черепа; синці на шиї, грудях та правій руці; садно на правій руці; переломи 4,5,6 правих ребер. Ці тілесні ушкодження, враховуючи їх вид та властивості, утворилися від дії тупих предметів незадовго настання смерті і не знаходяться в прямому причинному зв'язку з настанням смерті.

Також при дослідженні тіла ОСОБА_2 виявлені два садна на гомілках які, враховуючи їх вид та властивості, утворилися від дії тупих предметів за 8-10 діб до настання смерті ці ушкодження не мають прямого відношення до настання смерті.

Окрім всіх вищезазначених тілесних ушкоджень виявлені переломи 2,3,4 лівих ребер які, враховуючи їх вид, властивості та повну відсутність крововиливів в місцях переломів утворилися від дії тупих предметів після настання смерті і таким вони не мають відношення до настання смерті.

Після отримання масивної травми обличчя, що проявилася чисельними, закритими, переломами кісток лицевого черепа, ОСОБА_2 прожила час, що міг вимірюватись одиницями годин, про що свідчить значний набряк в ділянці ушкоджень обличчя, наявність змішаних згортків в серці та судинах.

Під час отримання тілесних ушкоджень потерпіла, найбільш імовірно, була обернута передньою поверхнею тіла до нападника, про що свідчить розташування ушкоджень на тілі.

Враховуючи невеликий зріст потерпілої (151см.) а також відносно невелику різницю між зростом потерпілої та поверхнею дерев'яної кришки скрині (61см), не виключається утворення окремих, але порівняно незначних ушкоджень (садно на задній поверхні ділянки правого ліктьового суглобу, синці на правому передпліччі) при падінні «з висоти власного росту»на площину (підлогу або кришку скрині).

Смерть ОСОБА_2, найбільш вірогідно, настала на місці виявлення її тіла.

Спричинена ОСОБА_2 масивна травма обличчя, що проявилася чисельними закритими переломами кісток лицевого черепа та від якої настала смерть, за ознакою небезпеки для життя в момент заподіяння, відноситься до тяжких тілесних ушкоджень, яка утворилась від неодноразової дії тупого предмету і дія кожного наступного посилювала дію попереднього (а.с. 59-63, т.2).

Винність ОСОБА_1 в спричиненні тяжких тілесних ушкоджень ОСОБА_2 підтверджена й іншими дослідженими судом доказами.

З протоколу очної ставки від 19 жовтня 2011 року між свідком ОСОБА_5 та обвинуваченим ОСОБА_1, протоколу очної ставки від 19 жовтня 2011 року між свідком ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_1, протоколу очної ставки від 19 жовтня 2011 року між свідком ОСОБА_6 та обвинуваченим ОСОБА_1, свідки підтримали дані ними раніше показання, а ОСОБА_1 їх повністю підтвердив, пояснивши, що між ним та його матір'ю відбувся конфлікт, в результаті якого і спричинив їй тяжкі тілесні ушкодження (а.с. 77-81,82-85, 86-89, т.2).

Як вбачається з матеріалів кримінальної справи за поданням слідчого про обрання міри запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підсудний ОСОБА_1 в судовому засіданні щиро розкаявся у вчиненому та пояснив, що був п'яний, а мама сварилась, вдарив її в обличчя, вона впала на скриню. Точно не пам'ятає чи ще наносив удари. Зазначені пояснення він давав в присутності захисника адвоката ОСОБА_7.

Посилання підсудного на те, що потерпіла при падінні могла отримати тілесні ушкодження перевірялися в суді та спростовуються висновком судово-медичної експертизи  №186 від 05.10.2011 року із змісту якого вбачається, що утворення масивної травми обличчя, що проявилася чисельними, закритими переломами кісток лицевого черепа, при “неконтрольованому” падінні та ударі обличчям об дерев'яну скриню та дерев'яну підлогу «з висоти власного зросту»не можливе (а.с.59-63, т.2), а також показаннями ОСОБА_1 на досудовому слідстві, в яких він зазначав, що тілесні ушкодження наніс матері під час конфлікту, що відбувся між ними.

Згідно висновку амбулаторної судово-психіатричної експертизи № 566 від 13.09.2011 ОСОБА_1 в період, який відноситься до інкримінованого йому злочину тимчасовими розладами психічної діяльності не страждав, а виявляв ознаки розладу психіки та поведінки внаслідок вживання алкоголю, що не досягає рівня психозу чи вираженого недоумства, тому він міг давати звіт своїм діям та керувати ними.

В даний час ОСОБА_1 виявляє ознаки розладів психіки та поведінки внаслідок вживання алкоголю, тому він міг давати звіт своїм діям та керувати ними. Застосування до нього примусових заходів медичного характеру не потребує (а.с.122-123,т.2).

Колегія суддів відзначає, що висновки, яких дійшов суд, були зроблені на підставі ретельного, повного, всебічного та об’єктивного дослідження всіх фактичних обставин справи. Матеріали справи не містять обставин, що можуть викликати сумніви в правильності рішення суду, чи суперечливих доказів, які б суд невмотивовано відкинув.

Усе зазначене дає підстави вважати, що суд постановив законний та обґрунтований вирок, а тому доводи засудженого ОСОБА_1 щодо непричетності до вчинених злочинів, колегія суддів вважає необґрунтованими.

Кваліфікація дій ОСОБА_1 за ч.2 ст. 121 КК України є правильною.

Доводи засудженого ОСОБА_1 про те, що з боку органів досудового та судового слідства на нього чинився моральний тиск,  не заслуговують на увагу. В матеріалах справи немає даних, які б свідчили про використання незаконних засобів примусу. Як видно із матеріалів справи, слідчі дії з ОСОБА_1 проводились за участю захисника, що унеможливлювало застосування до нього фізичного насильства чи психічного тиску. Крім того, ОСОБА_1, і в суді першої інстанції, і в суді апеляційної інстанції не зміг обґрунтувати, хто, в який спосіб та при яких обставинах чинив на нього, як він ствердив, моральний тиск. Тому, підстав вважати, що зізнавальні покази щодо вчинення злочину засуджений давав під примусом, зі сторони органу слідства чи суду, в колегії суддів не має.

Порушень вимог кримінального чи кримінально-процесуального законів, які перешкодили чи могли перешкодити постановити законний, обґрунтований та справедливий вирок, не встановлено.

При визначенні покарання засудженому ОСОБА_1 суд урахував ступінь тяжкості вчинених злочинів, відомості про особу засудженого, обставини, що впливають на покарання. Зокрема, було надано значення тому, що засуджений вчинив злочин, який законом віднесено до категорії тяжких. Щодо особи засудженого, суд врахував те, що він вперше притягується до кримінальної відповідальності, є інвалідом 3 групи. Як обставини, що обтяжують покарання, суд визнав вчинення злочину в стані алкогольного сп’яніння та щодо особи похилого віку.

З урахуванням наведеного вище, з додержанням вимог ст. 65 КК України, суд обґрунтовано призначив засудженому покарання у виді позбавлення волі, яке є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів, і підстав для застосування ст. 69 КК України, колегія суддів не вбачає.

Тому доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 і щодо обрання йому невиправдано суворого покарання, теж є необґрунтованими.

На підставі наведеного, та керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів, -

Ухвалила:

Апеляцію засудженого ОСОБА_1 залишити без задоволення, а вирок Гусятинського районного суду від 20 січня 2012 року щодо нього —без змін.

Головуючий - підпис

Судді - два підписи

З оригіналом згідно:

Суддя апеляційного суду
Тернопільської області І.Є. Лекан