РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"02" жовтня 2006 року м. Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:
головуючого Фединяка В.Д.,
суддів: Соколовського В.М., Беркій О.Ю.,
секретаря Юрків І.П.,
з участю: ОСОБА_1,
прокурора Савчук Л.Є.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 на рішення Надвірнянського районного суду від 16 червня 2006 року, -
ВСТАНОВИЛА:
У січні 2006 року прокурор Надвірнянського району в інтересах Дочірнього комунального підприємства (далі ДКП) Надвірнянський „Водоканал" звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 про стягнення 11790,32 грн.
Позовні вимоги мотивував тим, що у травні 2002 року директором ДКПН „Водоканал" було доручено ОСОБА_2, як ІНФОРМАЦІЯ_1 цього підприємства, проведення поставки на ВАТ „Прикарпаттяобленерго" паливно-мастильних матеріалів на загальну суму 11790,32 грн. та проведення взаємозаліку на вказану суму. Однак, ОСОБА_2 неналежно виконав вказівку директора про проведення взаємозаліку та придбав в рахунок оплати за паливно-мастильні матеріали у ДП „Прикарпаттяенергосервіс" перехідний вексель НОМЕР_1, строк платежу по якому закінчився 04.03.2002 року. Позивач вказував, що діями відповідача ДКП „Водоканал" заподіяно шкоду на загальну суму 11790,32 грн.
Рішенням Надвірнянського районного суду від 16 червня 2006 року позов задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ДКП Надвірнянський „Водоканал" 11790,32 грн.
Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій ставиться питання про скасування оскаржуваного рішення та відмовити в задоволенні позову у справі, посилаючись на те, що суд помилково не прийняв до уваги обставини встановлені ухвалою Господарського суду Івана-Франківської області від 8 грудня 2003 року, якою дії ОСОБА_2 визнані законними при укладанні договору купівлі-продажу від 07.05.2002 року переказного векселя. На думку апелянта, вирішуючи спір у справі, суд допустив порушення норм матеріального права, оскільки керувався нормами цивільного законодавства, а не нормами трудового законодавства, які регулюють правовідносини з приводу матеріальної відповідальності за шкоду заподіяну підприємству при виконанні трудових обов'язків.
Крім цього, вказував апелянт, що позивачем пропущено строк звернення до суду про відшкодування шкоди, встановлений ч.2 ст. 233 КЗпП України.
Справа №22-ц-1205/2006р. Головуючий у І інстанції Флор"як Д.В.
Категорія Доповідач Фединяк В.Д.
2
У судовому засіданні представник ОСОБА_2 - ОСОБА_1 підтримала апеляційну скаргу, просить її задовольнити.
Прокурор Савчук Л.Є. скаргу не визнала, вважає цю скаргу безпідставною.
Заслухавши пояснення сторін у справі, дослідивши письмові докази, колегія суддів приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги з таких підстав.
Задовольняючи позов у справі і стягуючи з ОСОБА_2 на користь ДКП Надвірнянський „Водоканал" 11790,32 грн., суд першої інстанції виходив з того, що перебуваючи в трудових відносинах і займаючи посаду заступника директора ДКП Надвірнянський „Водоканал", відповідач 7 травня 2002 року, внаслідок недбалого ставлення до службових обов'язків, від імені позивача купив переказний вексель, строк дії якого закінчився 4.03.2002 року. Внаслідок укладення зазначеного договору купівлі-продажу позивачу заподіяно шкоду, яка підлягає відшкодуванню за рахунок відповідача на підставі ст. 1166 ЦК України.
Такий висновок суду є передчасним і погодитись з ним не можна.
Згідно п.З ст. 134 КЗпП України відповідно до законодавства працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації, у випадках, коли шкоду завдано діями працівника, які мають ознаки діянь, переслідуваних у кримінальному порядку.
Відповідно роз'яснень Постанови Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1992р. №14 з наступними змінами „Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками даних у п.9 передбачено, що до позовної заяви про матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної діями працівника, які мають ознаки діянь, переслідуваних у кримінальному порядку повинні додаватись докази, які підтверджують, що вчинення таких діянь встановлено у порядку кримінального судочинства.
З матеріалів справи вбачається, що перебуваючи в трудових відносинах з позивачем, відповідачем ОСОБА_2 ДКП Надвірнянський „Водоканал" заподіяно матеріальну шкоду у розмірі 11790,32 грн. Зазначені обставини встановлені постановою Надвірнянського районного суду від 3 жовтня 2003 року і не оскаржувались відповідачем.
За змістом ч.З ст. 233 КЗпП України встановлено, що для звернення власника або уповноваженого ним органу до суду в питаннях стягнення з працівника матеріальної шкоди, заподіяної підприємству, установі, організації, встановлюється строк в один рік з дня виявлення заподіяної працівником шкоди.
Як зазначено в п. 20 вище вказаної постанови Пленуму Верховного Суду України зазначений строк застосовується і при зверненні до суду прокурора з позовною заявою в інтересах підприємств, установ і організацій про відшкодування матеріальної шкоди.
Судом встановлено, що про наявність заподіяної відповідачем матеріальної шкоди ДКП Надвірнянський „Водоканал" стало відомо в день проголошення постанови Надвірнянським районним судом, тобто 3 жовтня 2003 року (а.с. 28). Також встановлено, що за захистом порушеного права, прокурор Надвірнянського району звернувся до суду 20 січня 2006 року вже після спливу річного строку встановленого ст. 233 КЗпП України. Причин поважності пропуску вказаного строку суду не представлено.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції постановлено з допущенням порушень матеріального і процесуального права, тому підлягає скасуванню, а в задоволенні позову прокурора Надвірнянського району пред'явленого в інтересах ДКП Надвірнянський „Водоканал" до ОСОБА_2 про стягнення 11790,32 грн. заподіяної шкоди слід відмовити у зв'язку з пропуском строку звернення до суду за захистом порушеного права.
з
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 302, 309, 312-314, 316, 317 ЦПК України, колегія судців, -
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 задовольнити. Рішення Надвірнянського районного суду від 16 червня 2006 року скасувати.
Ухвалити нове рішення.
В позові прокурора Надвірнянського району в інтересах ДКП „Надвірнянський „Водоканал" до ОСОБА_2 про стягнення 11790,32 грн. заподіяної шкоди - відмовити за пропуском строку звернення до суду за захистом порушеного права.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двох місяців безпосередньо до Верховного Суду України.
Судді: В.Д. Фединяк
В.М. Соколовський