справа №  0670/6512/11  

категорія  8.2.1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 березня 2012 р.                                                                                  м.Житомир

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді  Семенюк М.М.,

при секретарі -       Корольовій О.С., Чайці О.С., Лисайчуку А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Житомирі адміністративну справу за позовом  Товариства з додатковою відповідальністю "Житомирський завод покрівельних та ізоляційних матеріалів"   

до   Державної податкової інспекції у м. Житомирі    

про  визнання нечинними податкових повідомлень-рішень від 30.05.2011 р. №№ 0002141702, 0002832302, 0001792301 та 0001802301,                                                                  

                                                               встановив:

Позивач звернувся до суду, в якому просить визнати нечинним податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Житомирі від 30.05.2011 р. №№ 0002141702, 0002832302, 0001792301 та 0001802301.

В обґрунтування позову зазначає, що вказані податкові повідомлення-рішення (далі - ППР) не відповідають чинному законодавству з таких підстав:

- ППР № 0002141702 - в акті не вказано які саме платіжні документи і якого зразка не додані підзвітними особами до авансових звітів у кожному конкретному випадку, хоча підзвітними особами до всіх фінансових звітів, які вчасно подано до бухгалтерії, додані всі необхідні документи, що засвідчують вартість понесених у зв"язку з відрядженням витрат;

- ППР № 0002832302 - до всіх авансових звітів, прийнятих та оплачених, підзвітними особами у встановлені строки подані підтверджуючи документи про використання цих коштів, невитрачені кошти повернуті в касу, касові операції з руху підзвітних сум оформлені касовими ордерами встановленого зразка, при цьому порушень п. 3.1 "Положення про ведення касових операцій у національній валюті України" не допущено; оскільки касові операції по видачі готівки під звіт і повернення невикористаних сум в касу підприємства не проводиться з застосуванням реєстраторів касових операцій, то і не має порушення п.3.2 вказаного "Положення";

- ППР № 0001792301 - як вбачається з тексту акту, позивачем занижено податковий кредит на 67794,00 грн. та завищено - на 58315,00 грн., тобто у перевіряємий період позивач не завищив його, а занизив на 9479,00 грн.; включення до податкового кредиту звітного періоду податкових накладних попередніх звітних періодів не є порушенням, а тому позивачем правомірно віднесено до податкового кредиту 58315,00 грн.; відповідач безпідставно зняв з податкового кредиту 7927,00 грн. за операціями з ТОВ "Полі-трейдінг", оскільки позивач не наділений повноваженнями на здійснення контролю за своїми постачальниками щодо дотримання ними вимог податкового законодавства;

- ППР № 0001802301 -  затрати на придбання плеєра та квітів відносяться до охорони праці, на юридичні та консультаційні послуги пов'язані зі зміною організаційно-правової форми правління підприємства, а тому правомірно включені до складу валових витрат; твердження відповідача про те, що за фінансовими результатами нерозподіленого прибутку минулих років підприємством не сплачено до бюджету 42661,00 грн. авансового внеску, нарахованого на суму дивідендів є невірним, оскільки відповідачем проігноровано, що лише господарюючи суб'єкти, у статутному капіталі яких є частка держави, відраховують до держбюджету дивіденди або частку свого чистого прибутку (доходу).

У зв'язку з реорганізацією Відкрите акціонерне товариство "Житомирський завод покрівельних та ізоляційних матеріалів" було перетворено на Товариство з додатковою відповідальністю "Житомирський завод покрівельних та ізоляційних матеріалів".

В судовому засіданні представники позивача заявлений позов підтримали повністю.

Представники відповідача в судовому засіданні позов не визнали з підстав, викладених в письмових запереченнях на позовну заяву (т.1 а.с.117-119).

Проаналізувавши досліджені докази у сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до висновків акту від 12.05.2011 року № 2175/23-1/00292698 "Про результати планової виїзної перевірки Відкритого акціонерного товариства "Житомирський завод покрівельних та ізоляційних матеріалів" (код ЄДРПОУ 00292698) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2008р. по 31.12.2010р., валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2008р. по 31.12.2010р.", перевіркою встановлено порушення підприємством:

- п.п.4.1.1 п.4.1 ст.4, п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3, п.п.5.4.9 п.5.4, п.5.9 ст.5, п.п.7.8.2 п.7.8 ст.7, п.10.1 ст.10 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств,  в результаті чого занижено податку на прибуток в сумі 60036,00 грн., у тому числі за І квартал 2008 року в сумі 137,00грн., І півріччя 2008 року в сумі 563,00грн., 9 місяців 2008 року в сумі 10627,00грн., 2008 рік в сумі 10926,00грн., І квартал 2009 року в сумі 842,00грн., І півріччя 2009 року в сумі 1994,00грн., 9 місяців 2009 року в сумі 3319,00грн., 2009 рік в сумі 3371,00грн., І квартал 2010 року в сумі 1100,00грн., І півріччя 2010 року в сумі 44165,00грн., 9 місяців 2010 року в сумі 44074,00грн., 2010 рік в сумі 45739,00грн.

- п.п.7.2.1, 7.2.3, 7.2.6 п.7.2, п.п.7.4.1 п.7.4, п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість та Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого Наказом ДПА України від 30.05.1997 року №166, в результаті чого занижено податок на додану вартість в сумі 73857,00 грн., в тому числі по періодах: 314,00грн. за січень 2008 року, 2027,00грн. за липень 2008 року, 24456,00грн. за серпень 2008 року, 31633,00грн. за вересень 2008 року, 2083,00грн. за жовтень 2008 року, 3690,00грн. за грудень 2008 року, 350,00грн. за січень 2009 року, 1641,00грн. за квітень 2009 року, 1967,00грн. за травень 2009 року, 484,00грн. за червень 2009 року, 1071,00грн. за липень 2009 року, 272,00грн. за серпень 2009 року, 405,00грн. за листопад 2009 року, 1000,00грн. за червень 2010 року, 181,00грн. за липень 2010 року, 2283,00грн. за вересень 2010 року.

- п.п.4.2.1 п.4.2 ст.4, п.7.1 ст.7 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" - перевіркою встановлено факти проведення готівкових розрахунків з підзвітними особами без подання відповідних платіжних документів встановленого зразка, в результаті чого встановлено неутримання податку з доходів фізичних осіб в сумі 1172,25 грн.;

- п.2.11, 3.1, 3.2 "Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні", затвердженого постановою НБУ від 15.12.2004 року №637, а саме: відсутні договірні підтвердні документи до авансових звітів на загальну суму 7815,00 грн.

Заперечення на акт перевірки позивачем не подавались.

За результатами проведеної перевірки ДПІ у м.Житомирі прийнято податкові повідомлення-рішення №0001792301 від 30.05.2011 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 91929,00грн., з яких 73543,00грн. за основним платежем, 18386,00грн. штрафних (фінансових) санкцій; №0001802301 від 30.05.2011 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов"язання з податку на прибуток в розмірі 75045,00грн., з яких 60036,00грн. за основним платежем, 15009,00грн. штрафних (фінансових) санкцій; №0002832302 від 30.05.2011 року, яким до позивача застосовано 7815,00грн. штрафних (фінансових) санкцій; №0002141702 від 30.05.2011 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб у розмірі 1172,25грн. за основним платежем та 293,06грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Що стосується податкового повідомлення-рішення №0001802301 від 30.05.2011 року, суд не погоджується з висновками податкового органу в частині донарахування податкового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем - 44727,50 грн., за штрафними санкціями - 11181,88 грн. з огляду на наступне.

Так, в акті перевірки відображено, що підприємством до складу валових витрат віднесено вартість товаро-матеріальних цінностей (далі - ТМЦ) та послуг в сумі 8266,00грн., в тому числі за І півріччя 2008 року в сумі 866,00грн.;  місяців 2008 року в сумі 866,00грн., 2008 рік в сумі 866,00грн., І квартал 2009 року в сумі 600,00грн., І півріччя 2009 року в сумі 1200,00грн.; 9 місяців 2009 року в сумі 1800,00грн., 2009 рік в сумі 2400,00грн., І півріччя 2010 року в сумі 5000,00гр., 9 місяців 2010 року в сумі 5000,00грн., 2010 рік в сумі 5000,00грн. по яких перевіркою не встановлено, а платником не доведено пов'язаності з господарською діяльністю, а саме:

- придбання у КСРБП "Зеленбуд" квітів на загальну суму 500,00грн. (буз ПДВ), прибуткова накладна від 23.05.2008 року - перевіркою не встановлено використання придбаних квітів у господарській діяльності протягом перевіреного періоду;

- придбання у ДП "Фокстрот Житомир" плеєру DVD на загальну суму 366,00грн. (без ПДВ), прибуткова накладна від 29.05.2008 року - перевіркою не встановлено використання придбаного плеєру DVD у господарській діяльності протягом перевіряємого періоду;

- отримання послуг від ПП ОСОБА_1 (м.Миколаї, ідент. номер НОМЕР_5) згідно договору від 02.01.2009 року №07 "Про надання консультаційних послуг з організаційних та економічних питань діяльності АТ", акти виконаних робіт від 31.03.2009 року на суму послуг 600,00грн. (без ПДВ), від 30.06.2009 року на суму послуг 600,00грн. (без ПДВ), від 30.09.2006 року на суму послуг 600,00грн. (без ПДВ) та від 30.12.2009 року на суму послуг 600,00грн. (без ПДВ) - в актах виконаних робіт не вказано перелік наданих послуг;

- отримання послуг від ПП юридичної фірми "Престиж" (м.Харків, ідент.код 32439240) згідно договору б/н за червень 2010 року на юридичне та консультаційне обслуговування, акт виконаних робіт б/н за червень 2010 року на суму послуг 5000,00грн. (без ПДВ) - в акті виконаних робіт не вказано перелік наданих послуг.

З висновків акту перевірки вбачається, що згідно доданих до перевірки первинних документів встановлено, що основним видом діяльності позивача у перевіряємому періоді були виготовлення та реалізація покрівельно-ізоляційних матеріалів і придбані підприємством у перевіряємому періоді квіти та плеєр DVD фактично у господарській діяльності не використовувалися, тобто, на думку податкового органу, придбання квітів та плеєру не пов'язані з веденням господарської діяльності підприємства та не повинно збільшувати валові витрати платника.  

Відповідно до п.5.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин), валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.  

Пунктом 5.2 вказаного Закону визначено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Пунктом 1.32 ст. 1 Закону визначено, що господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі, коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті. (п. 5.2.1 ст. 5 Закону в редакції, яка діяла в період який перевірявся).

Таким чином, платник податків має право віднести до валових витрат будь-які витрати на здійснення господарської діяльності, але витрати понесені платником повинні бути пов'язані з господарською діяльністю, яка направлена на отримання доходу.

Нормами Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не передбачено необхідності доказування платником податку безпосереднього зв'язку здійснених ним витрат саме у зв'язку із підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною  праці. Тобто, наперед вважається, що всі витрати платника податку є прямо пов'язані із такою підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці. На це вказує пункт 5.11 ст. 5 Закону, яким визначено, що установлення податкових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється. При цьому, пп. 5.3.9 п. 5.3 статті 5 Закону визначено, що валові витрати повинні бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Крім того, висновок податкового органу щодо неправомірності віднесення до податкового кредиту сум ПДВ за придбані квіти суперечить статті 21 Закону України "Про благоустрій населених пунктів" №2807-ІV від 06.09.2005 року, якою визначено такий перелік благоустрою: покриття площ, вулиць, доріг, проїздів, алей, бульварів, тротуарів, пішохідних зон і доріжок відповідно до діючих норм і стандартів; зелені насадження (у томі числі снігозахисні та протиерозійні) уздовж вулиць і доріг, в парках, скверах, на алеях, бульварах, в садах, інших об'єктах благоустрою загального користування, санітарно-захисних зонах, на прибудинкових територіях; будівлі та споруди системи збирання і вивезення відходів; засоби та обладнання зовнішнього освітлення і зовнішньої реклами; технічні засоби регулювання дорожнього руху; будівлі та споруди системи інженерного захисту території; комплекси та об'єкти монументального мистецтва; обладнання (елементи) дитячих, спортивних та інших майданчиків; малі архітектурні форми; інші елементи благоустрою, визначені нормативно-правовими актами.

Благоустрій території товариства передбачає озеленення, тому є господарською діяльністю, що також підтверджується п.5 розділу І Інструкції з санітарного утримання приміщень та обладнання виробничих підприємств, затвердженої Головним санітарно-епідеміологічним управлінням Міністерства охорони здоров'я СРСР за №658-66 від 31.12.1966 р., де передбачено, що територія підприємства повинна утримуватися в чистоті та повинна бути максимально озеленена.

Під господарською діяльністю у Господарському кодексі України (стаття 3) розуміється діяльність суб’єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

У розумінні пункту 1.32 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" господарська діяльність –будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі, коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Відтак, обов’язковими ознаками господарської діяльності у розумінні вищенаведених норм є: здійснення її суб’єктами господарювання у сфері суспільного виробництва; спрямованість на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності (продукція, роботи чи послуги), які мають вартісний характер і цінове вираження.

Зі слів представників позивача, які підтверджуються наданими ними доказами, вбачається, що розсада квітів на суму 500,00грн. придбання у КСРБП "Зеленбуд", висаджена на території підприємства, а плеєр встановлено в кімнаті відпочинку, а тому затрати на його придбання відносяться до охорони праці.

Що стосується надання послуг ПП ОСОБА_1 та ПП юридична фірма "Престиж", податковий орган вважає, що позивачем в ході перевірки не доведено доцільності та необхідності використання отриманих юридичних та консультаційних послуг у власній господарській діяльності.

Судом встановлено, що між вказаними особами та позивачем було укладено договори на надання юридичних та інформаційних послуг. Вказані послуги були оплачені в повному обсязі та спожиті в процесі реорганізації товариства, що підтверджується наявними у матеріалах справи доказами.

Отже, суд приходить до висновку про правомірність формування валових витрат у розмірі 8266,00 грн. та обґрунтованості заявленого позову в цій частині, а тому нарахування податкового зобов'язання за основним платежем у розмірі 2066,50 грн. (8266,00 грн.*25%) вважає неправомірним.

У ході здійснення перевірки також зроблено висновок про порушення товариством пп. 7.8.2 п. 7.8 ст. 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", у результаті чого встановлено заниження податку на прибуток у частині несплати до бюджету авансового внеску за І півріччя 2010 року, нарахованого на суму дивідендів, призначених законом для виплати,  у сумі 42661,00 грн.

Як встановлено судом, відповідно до показників фінансової звітності форми №1 "Баланс на 31 грудня 2009 року" ВАТ "ЖЗПІМ" показало нерозподілений прибуток на початок звітного періоду 2009 року в сумі 812,0 тис. грн. та на кінець звітного періоду 2009 року в сумі 569,0 тис. грн. Відповідно до показників фінансової звітності форми №2 "Звіт про фінансові результати за 2009 рік" позивач показав фінансові результаті (збиток) за 2009 рік в сумі 243,0 тис. грн.

В головній книзі за 2009 рік позивач станом на 01.01.2010 відобразив сальдо по кредиту субрахунку 441 "Нерозподілені прибутки (непокриті збитки) на суму 568814,71грн.  

Відповідно до п.п.6.2 п.6 Статуту ВАТ "Житомирський завод покрівельних та ізоляційних матеріалів" "Порядок розподілу прибутку і покриття збитків товариства" визначено за рахунок чистого прибутку, що залишається в розпорядженні товариства: виплачуються дивіденди.

Відповідно до протоколу №18 від 28.04.2009 року загальних зборів акціонерів позивача при розгляді питання порядку денного : "Затвердження розподілу прибутку за 2009 рік" та порядок розподілу прибутку на 2010 рік", - було зазначено та вирішено не нараховувати дивіденди на прості іменні акції згідно підсумків роботи товариства за 2009 рік. За рахунок нерозподіленого прибутку минулих років перекрити збитки 2009 року на суму 243,00 тис. грн. Затверджено використання прибутку на 2010 рік - 100 % на збільшення нерозподіленого прибутку минулих років.

На думку податкового органу, позивач, який за результатами роботи за 2009 рік отримав збитки на суму 243,0 тис. грн., але станом на 01.01.2010 року по кредиту субрахунку 441 "Нерозподілені прибутки (непокриті збитки)" мало нерозподілені прибутки на суму 569,0 тис. грн., було зобов"язано до 30.06.2010 року нарахувати і сплатити дивіденди грошовими коштами у розмірі не менше 30 відсотків нерозподіленого прибутку минулих років.

Перевіряючи зазначені обставини, судом встановлено, що згідно з пп. 7.8.2 п. 7.8 ст. 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (у редакції, яка діяла на момент  виникнення у позивача, як вважає відповідач, обов'язку зі сплати авансового внеску з податку на прибуток) емітент корпоративних прав, який приймає рішення про виплату дивідендів своїм акціонерам (власникам), нараховує та вносить до бюджету авансовий внесок з податку на прибуток у розмірі ставки, встановленої пунктом 10.1 статті 10 цього Закону, нарахованої на суму дивідендів, призначених для виплати, без зменшення суми такої виплати на суму такого податку. Зазначений авансовий внесок вноситься до бюджету до/або одночасно із виплатою дивідендів.

Диспозиція наведеної правової норми свідчить про те, що законодавець для емітента корпоративних прав такий правовий наслідок як обов'язок з нарахування та внесення до бюджету авансового внеску з податку на прибуток ставить у залежність від двох умов: прийняття рішення про виплату дивідендів своїм акціонерам (власникам) та здійснення нарахування суми дивідендів, призначених для виплати.

Позивачем рішення про виплату дивідендів акціонерам не приймалось.

Відповідно, така умова як нарахування суми дивідендів також відсутня. Зазначені обставини не заперечується відповідачем, що підтверджується змістом акту перевірки, в якому зазначено, що ВАТ "ЖЗПІМ" у рядку 20 декларації про прибуток підприємства за І квартал 2010 року та за І півріччя 2010 року "авансові внески, нараховані на суму дивідендів та прирівняних до них платежів" показників не зазначило.

Враховуючи викладене, судом не встановлено обставин, з якими пп. 7.8. 2 п. 7.8 ст. 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" пов'язує виникнення у платника податку обов'язку з нарахування та внесення до бюджету авансового внеску з податку на прибуток, нарахованого на суму дивідендів, а відтак і виникнення у контролюючого органу обов'язку донарахувати податкові зобов'язання.

Не спростовують цього висновку і посилання органу державної податкової служби на приписи ч. 2 ст. 30 Закону України "Про акціонерні товариства" та ст. 15 Закону України "Про господарські товариства" (зі змінами, внесеними Законом України "Про Державний бюджет України на 2010 рік").

Так, відповідно до ч. 2 ст. 30 Закону України "Про акціонерні товариства" (зі змінами, внесеними згідно із Законом України "Про Державний бюджет України на 2010 рік" від 27.04.2010 року №2154-VI) виплата дивідендів здійснюється з чистого прибутку звітного року та/або нерозподіленого прибутку, у строк не пізніше шести місяців після закінчення звітного року. Виплата дивідендів здійснюється господарським товариством з чистого прибутку у звітному році та/або нерозподіленого прибутку в розмірі не менше 30 відсотків. У разі відсутності або недостатності чистого прибутку звітного року та нерозподіленого прибутку минулих років виплата дивідендів за привілейованими акціями здійснюється за рахунок резервного капіталу товариства.

Статтею 15 Закону України "Про господарські товариства" (зі змінами, внесеними згідно із Законом України від 27.04.2010 року №2154-VI) прибуток товариства утворюється з надходжень від господарської діяльності після покриття матеріальних та прирівняних до них витрат і витрат на оплату праці. З балансового прибутку товариства сплачуються проценти по кредитах банків та по облігаціях, а також вносяться передбачені законодавством України податки та інші платежі до бюджету. Чистий прибуток, одержаний після зазначених розрахунків та сплати обов'язкової суми дивідендів, залишається у повному розпорядженні товариства, яке відповідно до установчих документів визначає напрями його використання.

За обставин, які склались у даній справі, рішення про визначення позивачу грошового зобов'язання зі сплати авансового внеску з податку на прибуток, нарахованого на суму дивідендів, могло бути прийнято тільки за умови прийняття емітентом корпоративних прав рішення про виплату дивідендів та їх нарахування без сплати передбаченого Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств" авансового внеску.

Оскільки таких обставин у даній справі встановлено не було, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

При цьому, суд вважає безпідставним віднесення до складу валових витрат позивачем вартості придбання товарно-матеріальних цінностей - мазуту, на загальну суму 39639,00грн., які отримано у перевіряємому періоді від ТОВ "Політрейдінг" за усною домовленістю, а саме:

- 11,285 тон мазуту на загальну суму 15800,00грн., в т.ч. ПДВ 2633, згідно прибуткової накладної від 25.07.2008 року №17;

- 22,69 тон мазуту на загальну суму 31766,00грн., в т.ч. ПДВ 5294,00грн., згідно прибуткової накладної від 03.07.2008 року №7.

За отриманий мазут позивачем було проведено розрахунки у повному обсязі шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника, що не заперечується відповідачем. Однак, у підприємства по взаємовідносинах з вказаним контрагентом відсутні оригінали первинних документів, так як вони були вилучені 10.12.2009 року ЖГВПМ у м.Житомирі.

В ході перевірки, згідно наявної оперативної та іншої інформації баз даних ДПА України, проведено відпрацювання ТОВ "Полі трейдінг" та встановлено, що рішенням Богунського районного суду м.Житомира від 29.03.2010 року по справі №2-3136/10 за позовом гр.ОСОБА_2 до ТОВ "Полі трейдінг" було визнано недійними з 14.11.2007 року установчі документи ТОВ "Полі трейдінг", а саме: свідоцтво про державну реєстрацію, статут та свідоцтво платника ПДВ; станом на дату реєстрації даного акту рішення вступило в законну силу.

Відповідно до ст.42 Господарського кодексу України, підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями), з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Згідно зі ст.1 Закону України "Про підприємництво", підприємництво - це безпосередня самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність по виробництву продукції, виконанню робіт, наданню послуг з метою отримання прибутку, яка здійснюється фізичними та юридичними особами, зареєстрованими як суб'єкти підприємницької діяльності у порядку, встановленому законодавством.  

Отже, відповідно до вищевикладеного та враховуючи вимоги Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", а саме п.5.1 ст.5 та п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 вбачається порушення позивачем формування валових витрат на загальну суму 39639,00грн.

Що стосується податкового повідомлення-рішення №0001792301 від 30.05.2011 року суд зазначає наступне.

Як вбачається з акту перевірки, позивачем в порушення п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" підприємством завищено податковий кредит в сумі 1173,00грн. за рахунок включення до його складу податку на додану вартість по придбанню ТМЦ, по яких перевіркою не встановлено, а платником не доведено пов"язаність з господарською діяльністю, а саме:

- придбання квітів у КСРБП "Зеленбуд" на загальну суму 600,00грн., в т.ч. ПДВ 100 грн., податкова накладна №298 від 23.05.2008 року; запис в реєстрі отриманих податкових накладних №27 за травень 2008 року - перевіркою не встановлено використання придбаних квітів у господарській діяльності протягом перевіряємого періоду;

- придбання у ДП "Факстрот Житомир" плеєру DVD на загальну суму 439,00грн., в т.ч. ПДВ 73,00грн., податкова накладна №ФК-2905-10 від 29.05.2008 року, запис в реєстрі отриманих податкових накладних №18 за травень 2008 року - перевіркою не встановлено використання придбаного плеєру у господарській діяльності протягом перевіряємого періоду;

- отримання послуг від ПП юридичної фірми "Престиж" згідно договору б/н за червень 2010 року на юридичне та консультаційне обслуговування, акт виконаних робіт б/н за червень 2010 року на суму послуг 6000,00грн., в т.ч.ПДВ 1000,00грн., податкова накладна №2352 від 03.06.2010 року, запис в реєстрі отриманих податкових накладних №11 за червень 2010 року - перевіркою не встановлено пов"язаності отриманих послуг з господарською діяльністю платника.

Проте такий висновок спростовується наступним.

Відповідно до пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість" датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Отже, право на податковий кредит виникає лише за наявності податкової накладної. При цьому будь-якого іншого документа, що дає право на податковий кредит чинним законодавством не передбачено.

Отримані позивачем від контрагентів податкові накладні оформлені відповідно до вимог наказу ДПА України № 165 від 30.05.97 р. „Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення", зареєстрованого в Міністерстві юстиції 23.06.97 р. за № 23/2037. Наявність накладної, яка відповідає вказаним вимогам та яка видана відповідно до пп.7.2.6 п.7.6 ст.7 Закону України «Про податок на додану. вартість» є безумовною підставою для включення до складу податкового кредиту сум, вказаних в ній.

Відповідно до пп.7.4.1 податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті ) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Факт використання ТМЦ у господарській діяльності позивача підтверджено вище.

З огляду на викладене, підприємством правомірно, з дотриманням вимог пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» включено до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість в розмірі 1173,00грн. по отриманим податковим накладним від КСРБП "Зеленбуд", ДП "Фокстрот Житомир", ПП юридична фірма "Престиж".

Крім того, на думку суду є безпідставним твердження ДПІ у м.Житомирі про завищення підприємством податкового кредиту в розмірі 58315,00грн. за рахунок включення його до складу податку на додану вартість по податкових накладних попередніх звітних періодів, а саме: 314,00грн. за січень 2008 року; 271,00грн. за лютий 2008 року; 39614,00грн. за березень 2008 року; 1262,00грн. за квітень 2008 року; 292,00грн. за травень 2008 року; 210,00грн. за червень 2008 року; 472,00грн. за липень 2008 року; 38,00грн. за серпень 2008 року; 2625,00грн. за вересень 2008 року; 2083,00грн. за жовтень 2008 року; 2867,00грн. за листопад 2008 року; 823,00грн. за грудень 2008 року; 350,00грн. за січень 2009 року; 311,00грн. за лютий 2009 року; 1284,00грн. за березень 2009 року; 424,00грн. за квітень 2009 року; 1589,00грн. за травень 2009 року; 484,00грн. за червень 2009 року; 364,00грн. за липень 2009 року; 405,00грн. за листопада 2009 року; 2283,00грн. за вересень 2010 року.

Пунктом 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачений порядок визначення суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету та строки розрахунків з бюджетом.

Зокрема, суми податку, що підлягають сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету, визначаються як різниця між загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку з будь-якою поставкою товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду.

Сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду є податковим кредитом.

Згідно підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 цього Закону, не дозволяється включати до податкового кредиту будь-які витрати по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

За змістом підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 вказаного Закону, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п.п.7.2.1. п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: порядковий номер податкової накладної; дату виписування податкової накладної; повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ціну поставки без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

З матеріалів справи вбачається, що податкові накладні отримані позивачем відповідають вимогам пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", оскільки включають необхідні реквізити, а тому вказані у них суми правомірно внесені позивачем до податкового кредиту.

ДПА України своїм листом від 11.08.2004 року №15316/7/15-2417 чітко дала роз'яснення про те, що у випадку коли право платника на податковий кредит підтверджується податковими накладними, отриманими після закінчення податкових періодів, в яких відбулися оплата та отримання товарів (робіт, послуг), суми податку, вказані в таких податкових накладних, можуть бути включені до складу податкового кредиту в податковому періоді, в якому такі податкові накладні отримані.

Що стосується висновку відповідача про те, що підприємство порушило вимоги пп. 7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» в частині включення до складу податкового кредиту в розмірі 379,00грн. по податкових накладних, які не сформовані належним чином, то, на думку суду, вони є правомірним з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи податкова накладна №39/2 від 22.04.2008 року на суму ПДВ 198,00грн., отримана від філії №2 ТОВ "Еліта", запис в реєстрі отриманих податкових накладних №10 за квітень 2008 року - не містить обов'язкових реквізитів: опис (неменклатури) товарів (робіт, послуг) та їх кількості (обсяг, об"єм), у накладній лише відображено "авансовий платіж"; податкова накладна №5020 від 12.07.2010 року на суму ПДВ 181,00грн., отримана від ТОВ "Опад", запис в реєстрі отриманих податкових накладних №23 за липень 2010 року - не містить у обов'язкових реквізитах опис (номенклатури) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм), у накладній лише відображено "часткова відгрузка товару".

Відповідно до п.п.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" податкова накладна має бути оформлена належним чином та має містити зазначені окремими рядками обов'язкові реквізити. Враховуючи той факт, що надані до перевірки податкові накладні на суму ПДВ 379,00грн. оформлені з порушенням вимог Закону, позивач не мав права на збільшення податкового кредиту у відповідних податкових періодах. Крім того, представниками позивача в судовому засіданні, не доведено правомірність заповнення у відповідності до вимог законодавства податкових накладних.  

Крім того, позивачем в порушення п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", протиправно віднесено до податкового кредиту податок на додану вартість по придбаних товарно-матеріальних цінностях - мазуту, на загальну суму 7927,00грн., які отримані у перевіряємому періоді від ТОВ "Полі трейдінг", оскільки, як вже зазначалося вище, рішенням Богунського районного суду м.Житомира від 29.03.2010 року було визнано недійними установчі документи ТОВ "Полі трейдінг".

Що стосується податкового повідомлення-рішення №0002141702 від 30.05.2011 року суд вважає за необхідне зазначити наступне.

В ході перевірки було встановлено порушення позивачем п.п.4.2.1 п.4.2 ст.4 та п.7.1 ст.7 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" в результаті чого підприємством занижено податок з доходів фізичних осіб в сумі 1172,25грн.:

- у 31 випадку встановлено факти проведення готівкових розрахунків з підзвітними особами без подання відповідних платіжних документів, встановленого зразка та змісту (товарного або касового чека, квитанції до прибуткового касового ордеру, іншого письмового документу), який би підтверджував сплату покупцем готівкових коштів на суму 7815,00грн., отриманий дохід працівниками, підприємством не оподатковано, в результаті чого встановлено недоотримання податку з доходів фізичних осіб в сумі 1172,50грн.

Положенням про форму та зміст розрахункових документів, затвердженого наказом ДПА України від 01.12.2000 року №614, зареєстрованого в Мін'юсті України 05.02.2001 року за №105/5296, визначено форми і зміст розрахункових документів, які повинні видаватися при здійсненні розрахунків суб'єктами підприємницької діяльності для підтвердження факту продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів у сфері торгівлі, громадського харчування, послуг.

Вказаним Положенням передбачено наявність фіскального касового чеку форми №ФКЧ-1 при наданні послуг. Крім того, п.п.4.2.1 п.4.2 ст.47 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" визначено, що до складу загального місячного оподатковуваного доходу включаються: доходи у вигляді заробітної плати, інші виплати та винагороди, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового або цивільно-правового договору.

Отже, суми отримані працівниками під звіт та відзвітовано в бухгалтерію підприємства без подання відповідних платіжних документів встановленого зразка входять до місячного оподатковуваного доходу.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про правомірність винесено податкового повідомлення-рішення.

Що стосується податкового повідомлення-рішення  №0002832302 від 30.05.2011 року, суд зазначає наступне.

Проведеною перевіркою встановлено порушення позивачем вимог п.2.11, 3.1 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні", затвердженого постановою НБУ від 15.12.2004 року №637, а саме відсутні достовірні підтверджуючі документи авансових звітів на загальну суму 7815,00грн.

Податковий облік базується на основі бухгалтерського обліку, а бухгалтерський облік ведеться згідно Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року.

Згідно ст.1 вказаного Закону, первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно зі ст.2 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", розрахунковий документ - це документ встановленої форми та змісту (касовий чек, товарний чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів, купівлі-продажу іноземної валюти, надрукований у випадках, передбачених цим Законом, і зареєстрованим у встановленому порядку реєстратором розрахункових операцій або заповнений вручну. Форма та зміст розрахункового документу передбачена "Положенням про форму та зміст розрахункових документів", що затверджене наказом Державної податкової адміністрації України від 01.12.2000 року №614.

Відповідно до п.2.11 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні", затвердженого постановою НБУ від 15.12.2004 року №637, видача готівкових коштів під звіт або на відрядження (далі - під звіт) здійснюється відповідно до законодавства України.

Пунктом 3.1 вказаного Положення встановлено, що касові операції оформляються касовими ордерами, видатковими відомостями, розрахунковими документами, документами за операціями із застосуванням спеціальних платіжних засобів, іншими касовими документами, які згідно із законодавством України підтверджували б факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) готівкових коштів.

Враховуючи, що позивачем жодним чином не доведено видача авансових звітів, позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтується її вимога та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Частиною 2 вказаної статті передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача. Отже, вказана норма встановлює презумпцію протиправності рішення суб'єкта владних повноважень, та покладає на нього обов'язок довести суду правомірність свого рішення.

З огляду на викладене, суд вважає, що відповідачем не доведено обґрунтованості та правомірності прийнятих ним спірних рішень в частині визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем - 44727,50 грн., за штрафними санкціями - 11181,88 грн., та в частині визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем - 59488,00 грн., за штрафними санкціями -14872,00 грн., а тому вважає за можливе задовольнити позовні вимоги позивача в цій частині та  частково скасувати спірні податкові повідомлення - рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.158 -163 КАС України, суд

                                                                  постановив:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Житомирі від 30.05.2011 року № 0001802301 в частині визначення податкового зобов"язання з податку на прибуток за основним платежем - 50126,25 грн., за штрафними санкціями - 12531,56 грн., та № 0001792301 в частині визначення податкового зобов"язання з податку на додану вартість за основним платежем - 59488,00 грн., за штрафними санкціями -14872,00 грн.

В решті позовних вимог відмовити.  

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строків апеляційного оскарження, якщо апеляційної скарги не було подано.

Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Головуючий суддя:                                                                                М.М. Семенюк

 Повний текст постанови виготовлено: 21 березня 2012 р.