КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: №   2а-931/11                                                  Головуючий у 1-й інстанції:  Бусик О.Л.     

Суддя-доповідач:  Мацедонська В.Е.

У  Х  В  А  Л  А

Іменем України

"22" лютого 2012 р.                                                                                                 м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:                      

головуючого –судді                    Мацедонської В.Е.,  

суддів                                        Грищенко Т.М., Лічевецького І.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження у м. Києві апеляційну скаргу Управління Пенсійного Фонду України у Печерському районі м. Києва на постанову Печерського районного суду м. Києва від 13 травня 2011 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного Фонду України у Печерському районі м. Києва про визнання бездіяльності неправомірною та зобов’язання зробити перерахунок пенсії як дитині війни,-

                                                                  встановив:

15 квітня 2011 року позивач звернувся до Печерського районного суду м. Києва з позовом до Управління Пенсійного Фонду України у Печерському районі м. Києва про зобов`язання здійснити перерахунок  державної соціальної допомоги ,як дитині війни, відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»з підвищенням на 30% мінімальної пенсії за віком за період з 01 січня 2006 року по 31 березня 2011 року.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 22 квітня 2011 року відмовлено в задоволенні заяви позивача про поновлення строку звернення до суду з позовом за період з 01 січня 2006 року до 15 жовтня 2010 року.

Постановою Печерського районного суду м. Києва від 13 травня 2011  року позовні вимоги позивача до Управління Пенсійного Фонду України у Печерському районі м. Києва задоволено частково, а саме: визнано дії Управління Пенсійного Фонду України у Печерському районі м. Києва щодо відмови в нарахуванні позивачу щомісячної державної соціальної 30% надбавки до пенсії як дитині війни, у відповідності до ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", за період з 15 жовтня 2010 року по 13 травня 2011 року –протиправною; зобов’язано Управління Пенсійного Фонду України у Печерському районі м. Києва нарахувати та виплатити позивачу щомісячну державну соціальну 30% надбавку до пенсії як дитині війни, у відповідності до ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", за період з 15 жовтня 2010 року по 13 травня 2011 року з урахуванням проведених виплат.  

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, Управління Пенсійного Фонду України у Печерському районі м. Києва подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нове рішення яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду –без змін з  таких підстав.

Згідно зі п. 1 ч. 1 ст. 198, ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду –без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач є особою, що належить до соціальної категорії громадян «діти війни»в розумінні ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», а відтак, на нього повністю розповсюджуються всі пільги та соціальні гарантії, передбачені зазначеним вище Законом України.

Згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» особам, що належать до соціальної категорії громадян «діти війни», з 01 січня 2006 року відповідач повинен був нараховувати та виплачувати щомісячне підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

Розмір мінімальної пенсії за віком визначений ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», згідно якої мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність.

Розмір прожиткового мінімуму для осіб щорічно встановлюється Законом України «Про Державний бюджет України»на відповідний рік.

На момент звернення позивача до суду, нарахування підвищення до його пенсії в розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком, відповідно до положень ст. 6 Закону відповідачем не здійснено, у зв’язку з чим він звернувся до суду за захистом своїх прав.

Всупереч ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»позивачу щомісячне підвищення до пенсії виплачувалось відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян».

З огляду на загальні засади пріоритетності законів над підзаконними актами, Закон України «Про соціальний захист дітей війни»має вищу юридичну силу в порівнянні з Постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 530. Отже, відповідач не правомірно виплачував щомісячне підвищення до пенсії в меншому розмірі ніж це передбачено ст. 6 зазначеного Закону.

На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для зміни або скасування постанови суду.

Керуючись ст.ст.183-2, 195, 197, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд, -

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного Фонду України у Печерському районі м. Києва –залишити без задоволення.

Постанову Печерського районного суду м. Києва від 13 травня 2011 року –залишити без змін.

Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя                                                                       Мацедонська В.Е.

Судді:                                                                                              Грищенко Т.М.
                                                                                                              Лічевецький І.О.