ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013
ПОСТАНОВА
Іменем України
28 лютого 2012 р. Справа №2а-22/12/0170/20
Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі:
головуючого судді - Кисельової О.М. ,
при секретарі – Белової І.С.,
за участю: представників позивача – Дем’янової І.С.,
відповідача – Бурової О.Д.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Управління Пенсійного фонду України в м. Євпаторії АР Крим до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Євпаторії АР Крим про стягнення заборгованості у сумі 119053,84 грн.
ВСТАНОВИВ:
Управління Пенсійного Фонду України в м. Євпаторії АР Крим АР Крим звернулося до Окружного адміністративного суду АР Крим із адміністративним позовом до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Євпаторії АР Крим про стягнення не відшкодованих затрат на виплату та доставку пенсії з інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві в розмірі 119053,84 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач не приймає до відшкодування суми сплачених Управлінням на виплату та доставку пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання за період з 01.08.2011 року по 30.11.2011року, з яких державна цільова допомога у розмірі 116239,18 грн. та основний розмір пенсії в сумі 2814,68 грн., які підлягають сплачуються відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 26.03.2008 року № 265 “Деякі питання пенсійного забезпечення громадян” та від 11.04.2009 року №198.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, що зазначені у позові та пояснив стосовно виставленої до заліку суми витрат відносно ОСОБА_3, що його прізвище могло бути помилково внесено до бази даних тих осіб, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання у період з серпня по листопад 2011 року.
Представник відповідача у судовому засіданні проти позовних вимог заперечував, пояснивши, що розбіжності виникли по 47 особам в результаті незгоди відповідача відшкодувати по всім особам державну адресну допомогу, а стосовно громадян - ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 також і основний розмір пенсії, у зв’язку з тим, що нещасний випадок відносно цих осіб трапився за межами України, а дія Закону України « Про пенсійне забезпечення» розповсюджується на громадян, які отримали травми до 01.01.2004 року, крім того, стосовно цих осіб не надано медичних документів відповідної медичної установи(висновок МСЕК) щодо підтвердження причинного зв’язку смерті потерпілого або ушкодження здоров’я з одержавним каліцтвом.
А державна адресна допомога, яка встановлена Постановою Кабінету Міністрів України від 26.03.2008 року № 265 не належить до виплат, що підлягають відшкодуванню Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України.
Позивач також не надав доказів, які підтверджують підстави відшкодування зазначених у позові видів витрат, а саме медичних документів відповідної медичної установи(висновок МСЕК), в яких зазначено ступінь втрати професійної працездатності у відповідності до процентного співвідношення, підтвердження причинного зв’язку між травмою, професійним захворюванням та наслідками доведеності страхових випадків, які надають право відшкодування заявлених виплат.
Позивач безпідставно виставив суму витрат у розмірі 1 540, 03 грн. на виплату допомоги на поховання ОСОБА_3, оскільки його смерть не пов’язана із страховим випадком державного соціального страхування, про що свідчить лікарське свідоцтво про смерть від 25.07.2011 року НОМЕР_1.
Дослідивши матеріали справи, вислухавши думку представників позивача та відповідача та оцінивши докази в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Матеріалами справи встановлено, що позивач та відповідач підписали акти щомісячної звірки витрат по особових справах потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв’язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання за період серпень-листопад 2011 року.
Так, в акті звірки за серпень 2011 року позивачем заявлено до відшкодування загальну суму витрат на 47 осіб в сумі 37455,47 грн. За висновками ж виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Євпаторії АР Крим сума, що підлягає відшкодуванню складає 5673,94 грн. на 40 осіб (а.с.7). В акті звірки за вересень 2011 року позивачем заявлено до відшкодування загальну суму витрат на 44 особи в сумі 32859,40 грн. За висновками ж виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Євпаторії АР Крим сума, що підлягає відшкодуванню складає 5210,74 грн. на 38 осіб (а.с.8). В акті звірки за жовтень 2011 року позивачем заявлено до відшкодування загальну суму витрат на 46 особи в сумі 36558,38 грн. За висновками ж виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Євпаторії АР Крим сума, що підлягає відшкодуванню складає 5629,32 грн. на 40 осіб (а.с.9). В акті звірки за листопад 2011 року позивачем заявлено до відшкодування загальну суму витрат на 44 особи в сумі 33855,33 грн. За висновками ж виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Євпаторії АР Крим сума, що підлягає відшкодуванню складає 5160,74 грн. на 38 осіб (а.с.10).
Вказані розбіжності виникли по 47 особам в результаті незгоди відповідача відшкодувати по всім особам державну адресну допомогу, а стосовно громадян - ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 також і основний розмір пенсії, у зв’язку з тим, що нещасний випадок відносно цих осіб трапився за межами України і не надано медичних документів відповідної медичної установи(висновок МСЕК) щодо підтвердження причинного зв’язку смерті потерпілого або ушкодження здоров’я з одержавним каліцтвом.
Щодо ОСОБА_3 (а.с.5)відповідачем взагалі не прийнято до заліку всі види витрат, оскільки його смерть не пов’язана із страховим випадком державного соціального страхування.
Відповідно до вимог Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності” (далі по тексту - Закон) Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України зобов'язаний відшкодувати шкоду, заподіяну працівнику внаслідок ушкодження його здоров'я.
У частині 4 статті 26 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування встановлено, що якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між страховиками виник спір щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернулася застрахована особа. При цьому неналежний страховик має право звернутися до належного страховика щодо відшкодування понесених ним витрат.
Враховуючи те, що пенсія по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання є наслідком страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, належним страховиком, тим, хто має надавати застрахованій особі матеріальну допомогу чи соціальні послуги відповідно до статті 25 Основ, є Фонд соціального страхування від нещасних випадків.
Механізм відшкодування на централізованому рівні Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, які призначені особам, що застраховані згідно із Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" (крім осіб, зазначених у пункті 2 статті 8 цього Закону), у тому числі добровільно застраховані, та потерпілим особам, право яких на отримання відшкодування шкоди раніше було встановлено згідно із законодавством СРСР або законодавством України про відшкодування шкоди, заподіяної працівникам внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання, пов'язаних з виконанням ними трудових обов'язків, визначено Порядком відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України, правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 4 березня 2003 року № 5-4/4, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 16 травня 2003 р. за N 376/7697.
Пунктами 6 та 7 зазначеного Порядку визначено, що Головні управління Пенсійного фонду та управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на підставі акта щомісячної звірки витрат за особовими справами потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, узагальнюють і узгоджують довідку про відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, та до 20 числа місяця, наступного за звітним, подають її відповідно до Пенсійного фонду та Фонду соціального страхування від нещасних випадків. Фонд соціального страхування від нещасних випадків на підставі довідки про відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві рахування бо професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, на централізованому рівні до 25 числа місяця, наступного за звітним, перераховує відповідні кошти Пенсійному фонду.
Отже, відповідно до вимог Порядку, Фонд соціального страхування від нещасних випадків перераховує кошти Пенсійному Фонду України на підставі даних, що зазначені в акті щомісячної звірки.
Зазначений Порядок не врегульовує спірних відносин, які виникли у даному випадку, оскільки встановлене ним правило підписання актів звірки розрахунків розраховано на відсутність спору.
Відповідно до вимог Закону Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України зобов'язаний відшкодувати шкоду, заподіяну працівнику внаслідок ушкодження його здоров'я.
Що стосується неврахування і відповідного не відшкодування Фондом сум витрат на виплату пенсій громадянам держав –учасників СНД та членам їх сімей, які отримали каліцтво в державах СНД і переїхали на постійне місце проживання в Україні, то суд зазначає наступне.
За змістом частини 2 статті 2 Закону особи, право яких на отримання відшкодування шкоди раніше було встановлено згідно із законодавством СРСР або законодавством України про відшкодування шкоди, заподіяної працівникам внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання, пов'язаних з виконанням ними трудових обов'язків, мають право на забезпечення по страхуванню від нещасного випадку відповідно до цього Закону.
При цьому право на таке забезпечення, яке встановлено в Україні, не залежить від того, у якій з колишніх республік СРСР стався нещасний випадок на виробництві з застрахованою особою або виникло професійне захворювання, пов'язане з виконанням нею трудових обов'язків.
Підпунктом "а" статті 27 Закону України "Про пенсійне забезпечення" встановлено, що громадянам України - переселенцям з інших держав, які не працювали в Україні, пенсії по інвалідності внаслідок трудового каліцтва або професійного захворювання призначаються незалежно від стажу роботи.
Відповідно до пункту 3 розділу XI (Прикінцеві положення) Закону відшкодування шкоди, медична, професійна та соціальна реабілітація провадяться Фондом соціального страхування від нещасних випадків також зазначеним у статті 8 цього Закону особам, які потерпіли до набрання ним чинності та мали право на зазначені страхові виплати і соціальні послуги.
Відповідно до статті 10 Закону України “Про пенсійне забезпечення” пенсійне забезпечення відповідно до цього Закону здійснюється органами Пенсійного фонду України.
Так статтею 2 Угоди про взаємне визнання прав на відшкодування шкоди, завданої працівникам каліцтвом, професійним захворюванням або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язані з виконанням ними трудових обов'язків, підписаної 9 вересня 1994 року між частиною держав колишнього СРСР, ратифікованою Україною 06.10.1995 року передбачено, що відшкодування шкоди, завданої працівнику внаслідок трудового каліцтва, іншого ушкодження здоров'я (у тому числі при настанні втрати працездатності в результаті нещасного випадку на виробництві, пов'язаного з виконанням працівниками трудових обов'язків, після переїзду потерпілого на територію іншої Сторони), смерті здійснюється роботодавцем Сторони, законодавство якої поширювалось на працівника в момент одержання каліцтва, іншого ушкодження здоров'я, смерті.
Роботодавець, відповідальний за завдання шкоди, здійснює її відшкодування відповідно до свого національного законодавства.
Зі змісту наведеної норми випливає, що вона регулює інші відносини, а не ті, які є предметом спору у справі та пов'язані з відшкодуванням витрат ПФУ, понесених у зв'язку з виплатою пенсій особам, які стали інвалідами внаслідок нещасного випадку на виробництві на території інших республік СРСР до проголошення Україною незалежності.
Відповідно до ст. 3 Закону України "Про правонаступництво України" від 12.09.1991 року закони Української РСР та інші акти, ухвалені Верховною радою Української РСР, діють на території України, оскільки вони не суперечать законам України, ухваленим після проголошення незалежності України.
Стаття 9 зазначеного Закону передбачає, що всі громадяни Союзу РСР, які на момент проголошення незалежності України постійно проживали на території України, є громадянами України. Україна гарантує забезпечення прав людини кожному громадянину України незалежно від національної приналежності та інших ознак відповідно до міжнародно-правових актів про права людини.
Відповідно до Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць СНД в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 року держави-учасниць Співдружності мають зобов'язання щодо непрацездатних осіб, які отримали право на пенсійне забезпечення на їхній території або на території інших республік за період їх входження до складу СРСР і реалізують це право на території держав-учасниць Угоди.
Відповідно до статті 5 Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць СНД у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 року, ця Угода поширюється на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені або будуть встановлені законодавством держав - учасниць Угоди.
Відповідно до статті 1 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у сфері пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року, пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць даної Угоди та членів їх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають.
Статтею 3 цієї Угоди встановлено, що всі витрати, пов'язані зі здійсненням пенсійного забезпечення за даною Угодою, несе держава, яка надає забезпечення.
За змістом цієї норми взаємні розрахунки між державами можуть проводитися лише на підставі двосторонніх договорів.
Отже відмова відшкодовувати витрати на виплату основного розміру пенсії за спірний період та витрати на її доставку особам, які отримали трудове каліцтво на території колишнього СРСР є необґрунтованою.
Що стосується не надання позивачем медичних документів відповідної медичної установи(висновок МСЕК) щодо підтвердження причинного зв’язку смерті потерпілого або ушкодження здоров’я з одержавним каліцтвом, то в цій частині суд також не погоджується з доводами відповідача.
Так статтею 81 Закону України “Про пенсійне забезпечення” передбачено, що призначення пенсій і оформлення документів для їх виплати здійснюється органами Пенсійного фонду України.
Суд враховує, що обов’язок Фонду відшкодовувати витрати позивачу, пов’язані з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві, навіть при відсутності особових справ в розпорядженні виконавчої дирекції фонду прямо передбачений Законом України “Про страхові тарифи на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності” № 2272-IIІ від 22.02.2001 року.
Відповідно до частини 2 статті 7 Закону передбачено, що Фонд сплачує страхові виплати та надає соціальні послуги працівникам (членам їх сімей), які потерпіли на виробництві до 1 квітня 2001 року, з того часу, коли відповідні підприємства передали в установленому порядку Фонду документи, що підтверджують право цих працівників (членів їх сімей) на такі страхові виплати та соціальні послуги, або коли таке право встановлено в судовому порядку.
Будь-якими іншими законодавчими актами не передбачена необхідність отримання органами Пенсійного фонду України ще додаткових документів для виплати пенсії по інвалідності, крім акту про нещасний випадок, трудової книжки, довідки МСЕК.
Позивачем надано до позову, стосовно осіб щодо яких представник відповідача пред’явив заперечення, окрім ОСОБА_5, акти про нещасні випадки на виробництві і виписки з актів огляду у МСЕК. В підтвердження того, щі ці документи не було направлено відповідачу разом з актами звірки за серпень-листопад 2011 року відповідачем не надано суду доказів.
Таким чином, всі витрати, які понесені позивачем у зв’язку з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання в частині виплати основного розміру пенсії являються обґрунтованими, тому вони підлягають відшкодуванню відповідачем стосовно наступних осіб: ОСОБА_4 -600 грн., ОСОБА_6-342,32 грн., ОСОБА_11 -72,36, ОСОБА_8 та ОСОБА_9по 600 грн.
Щодо доводу представника відповідача про безпідставне виставлення позивачем у серпні 2011 року сум витрат у розмірі 1 540, 03 грн. на виплати допомоги на поховання ОСОБА_3 , який помер від нещасного випадку на воді, то представник позивача не підтвердила в судовому засіданні, що до Відділення було надано довідку МСЕК про ступінь втрати професійної працездатності вказаної особи у відповідності до ч. 8 ст. 34, ст.. 30, 35 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», а пояснила, що його прізвище могло бути помилково внесено до бази даних тих осіб, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання у період з серпня по листопад 2011 року.
Тому в цій частині суд визнає обґрунтованими заперечення представника відповідача.
Стосовно ОСОБА_5 позивачем суду взагалі не надано стосовно вказаної особи ні акту про нещасний випадок на виробництві, ні медичних документів, в яких зазначено ступінь страти професійної працездатності у відповідності до процентного співвідношення, підтвердження причинного зв’язку між травмою, професійним захворюванням, та наслідками, доведеності страхових випадків, які надають право на відшкодування заявлених виплат.
Відповідно до ч.1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги.
Що стосується відшкодування витрат на державну адресну допомогу, то судом встановлено наступне.
Виплата пенсій, відповідно до статті 8 Закону України “Про пенсійне забезпечення” № 1788-XII від 05.11.1991 року здійснюється з коштів Пенсійного фонду України, який формується за рахунок коштів, що відраховуються підприємствами і організаціями (в тому числі й тими, що використовують працю громадян за угодами цивільно-правового характеру) на заходи соціального страхування за тарифами, диференційованими залежно від небезпечності, шкідливості, тяжкості робіт та стану інших умов праці, страхових внесків громадян, які займаються підприємницькою діяльністю, обов'язкових страхових внесків громадян, а також коштів державного бюджету України.
Відповідно до статті 6 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” № 1058-IV від 09.07.2003 року непрацездатні громадяни крім пенсійних виплат із системи пенсійного забезпечення мають право отримувати доплати, надбавки та підвищення до зазначених виплат, додаткову пенсію в порядку та за рахунок коштів, визначених законодавством.
Так, відповідно до Постанови КМУ від 26.03.2008 року № 265 "Деякі питання пенсійного забезпечення громадян" у п. 2 установлено, що у разі, коли щомісячний розмір пенсійних виплат, державної соціальної допомоги інвалідам з дитинства і дітям-інвалідам, особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, сум індексації та інших доплат, встановлених законодавством, крім пенсій за особливі заслуги перед Україною) не досягає прожиткового мінімуму, встановленого законом для осіб, які втратили працездатність, таким особам надається щомісячна державна адресна допомога у сумі, що не вистачає до зазначеного прожиткового мінімуму.
Згідно з п. 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2009 р. N 198 “Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян” з метою здійснення заходів щодо соціального захисту громадян та підтримання їх купівельної спроможності з урахуванням зростання цін Кабінетом Міністрів України встановлено у 2009 році з 1 квітня підвищення до пенсії, щомісячного довічного грошового утримання, державної соціальної допомоги інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам, особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам (далі - підвищення), у розмірі 7,5 грн., з 1 липня його збільшено до 14,2 грн., а з 1 жовтня - до 28,4 грн.
Але відповідно до ч. 3 статті 30 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” N 1058-IV від 09.07.2003 року пенсія по інвалідності від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, яка виплачується Пенсійним фондом України замість відповідача, призначається відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності".
При цьому до страхових виплат, передбачених Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" адресна допомога, визначена Постановою КМУ від 26.03.2008 року № 265 та підвищення до пенсії, встановлене Постановою КМУ від 11.03.2009 р. № 198 не включається.
Отже суд приходить до висновку, що дія Постанови КМУ від 26.03.2008 року № 265 та Постанови КМУ від 11.03.2009 р. № 198 не розповсюджується на відповідача та на правовідносини між органами Пенсійного фонду та Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в частині відшкодування витрат з виплати адресної допомоги, оскільки такі додаткові державні гарантії громадянам передбачені лише Законом України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, який визначає обов’язки саме органів Пенсійного фонду України.
Таким чином, суд приходить до висновку, що адресна допомога у даному випадку включається до основного розміру пенсії і повинна відшкодовуватися відповідачем на загальних підставах, оскільки з викладених вище норм чітко вбачається додатковий характер зазначених виплат.
Пунктом 4 Порядку визначаються суми, що підлягають відшкодуванню Фондом –суми, що виплачуються відповідно до Законів України "Про пенсійне забезпечення", "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" та інших нормативно-правових актів. Даний перелік є вичерпним, державна адресна допомога до пенсії та підвищення до пенсії, встановлене Постановою КМУ від 11.03.2009 р. N 198 до нього не входять.
Тобто, щомісячна державна адресна допомога є самостійними видами пенсійних виплат та виплачуються пенсіонеру окрім інших видів виплат.
Таким чином, відсутні як правові підстави, так і порядок відшкодування відповідачем суми адресної допомоги 47 громадянам.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 158-163 КАС України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Позовні вимоги задовольнити частково.
Стягнути з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Євпаторії АР Крим на користь Управління Пенсійного фонду України в м. Євпаторії АР Крим (р/р2560970445312 у КРУ ВАТ “Державний Ощадний банк України”, МФО 324805, ЗКПО 22300412) суми не відшкодованих витрат на виплату основного розміру пенсії з інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві за серпень-листопад 2011 року громадянам ОСОБА_4 -600 грн., ОСОБА_6-342,32 грн., ОСОБА_11 -72,36, ОСОБА_8 -600 грн., ОСОБА_9- 600 грн., а всього в розмірі 2214,68 гривень.
У задоволенні іншої частині позовних вимог - відмовити.
Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.
Суддя Кисельова О.М.