Справа № 11-473 Головуючий у І інстанції Мохов Є.І.
Категорія 296ч.4 Доповідач Шаліна Т.О.
УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
4 вересня 2006 року колегія суддів Судової палати по кримінальним справам Апеляційного суду Донецької області у складі:
головуючого: Шаліної Т.О.
суддів: Козлова О.М., Топалової В.В.
за участю прокурора: Івченко Д.В.
та захисника: ОСОБА_1
розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Маріуполі кримінальну справу за апеляцією захисника ОСОБА_1, та державного обвинувача прокурора Волновахського району на вирок Волновахського районного суду Донецької області від 26 червня 2006 року, яким
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця села Степне Волновахського району, громадянина України, не працюючого, раніше не судимого
засуджено за ст.296 ч.4 КК України до 4 років позбавлення волі. Утримано на користь потерпілого ОСОБА_3 матеріальну шкоду 265 грв.65 коп. та моральну шкоду 5000грв. та на користь Волновахської ЦРЛ 382 грв.16 коп.
ВСТАНОВИЛА:
За вироком суду ОСОБА_2 визнаний винним і засуджений за вчинення злочину при таких обставинах.
30 червня 2003 року приблизно у 00 год.30 хв. засуджений ОСОБА_2, знаходячись у стані алкогольного сп'яніння, прийшов до будинку, розташованому у селі Степне Волновахського району, який належить потерпілому ОСОБА_3, де безпідставно з метою хуліганства, грубо порушуючи громадський порядок і спокій громадян, виявляючи явну неповагу до суспільства, став нецензурно висловлюватись на адресу потерпілого і бажаючи виявити брутальність та фізичне насильство, увірвався в коридор будинку, де кухонним ножем наніс удар потерпілому ОСОБА_3 у область шиї, після чого повалив його на підлогу, наніс ще декілька ударів у шию та вухо потерпілого спричинивши йому легкі тілесні пошкодження, які потягли за собою короткочасний розлад здоровья. Крім того, ОСОБА_3переніс посттравматичний ларингіт, який у подальшому ускладнився осипленням голосу, що відноситься до тілесних пошкоджень середньої тяжкості.
У апеляції захисник ОСОБА_1 просить вирок скасувати, а провадження по справі закрити на підставі ст.6п.2 КПК України. Вказує, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи. По справі було встановлено, що засуджений прийшов до потерпілого, щоб придбати горілку, оскільки останній торгував спиртними напоями і між ними виник конфлікт. Тому висновки суду, що засуджений діяв з хуліганських мотивів є безпідставними. Не дав суд і належної оцінки тому, що потерпілий спричинив засудженому тяжкі тілесні пошкодження. При цьому суд не перевірив, яке рішення було прийнято відносно потерпілого з цього факту.
Прокурор також просить вирок у частині цивільного позиву скасувати, а справу в цій частині повернути на новий судовий розгляд, оскільки суд не вказав у вироку, чому він задовольнив позивні вимоги потерпілого про стягнення моральної шкоди частково.
Заслухавши суддю-доповідача; засудженого та його захисника, які підтримали доводи своєї апеляції і не погодились з доводами апеляції державного обвинувача; прокурора, який частково погодився з доводами апеляції захисника, але вважає, що справу необхідно повернути на новий судовий розгляд, і наполягав на задоволені апеляції державного обвинувача; дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляцій, колегія суддів вважає, що апеляція захисника підлягає частковому задоволенню, апеляція державного обвинувача задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Згідно із п.8 ст.348 КПК України апеляцію мають право подати прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, а також прокурор, який затвердив обвинувальний висновок, - у межах обвинувачення, що підтримував прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції.
Як вбачається з матеріалів справи, державний обвинувач по справі у судовому засіданні від 26 червня 2006 року, виступаючи у судових дебатах, просив суд утримати с засудженого ОСОБА_2 на користь потерпілого моральну шкоду у розмірі 5000 грв.(а.с.230). За вироком суду с засудженого ОСОБА_2 на користь потерпілого утримана моральна шкода у розмірі 5000 грв. Таким чином, доводи апеляції державного обвинувача суперечать вимогам п.8 ст.348 КПК України, а тому задоволенню не підлягають.
Разом з тим, згідно із п.1ч.1ст.367, п.1ч.2ст.368 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справ в апеляційному суді є однобічність або неповнота дізнання, досудового чи судового слідства. Дізнання, досудове чи судове слідство в усякому разі визнається однобічним і неповним, коли не були допитані певні особи, не були витребувані і досліджені документи, речові та інші докази для підтвердження чи спростування обставин, які мають істотне значення для правильного вирішення справи.
Під час досудового слідства було встановлено, що діями потерпілого ОСОБА_2. засудженому ОСОБА_2 були спричинені тяжкі тілесні ушкодження. Постановою слідчого від 06.09.2003 року матеріали справи по факту спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_2 були виділені у окреме провадження (а.с.65). Постановою прокурора Волновахського району від 20.09.2006 року справу за обвинуваченням ОСОБА_2 за ст.296ч.4 КК України повернута слідчому Волновахського РВ для проведення додаткового досудового слідства (а.с.77). У постанові вказано, що постанова слідчого від 06.09.2003 року про виділення матеріалів кримінальної справи відносно ОСОБА_2 винесена у порушення вимог ст.26.ч2 КК України. При проведенні додаткового досудового слідства слідчим постанова від 06.09.2003 року не була скасована і ніякі слідчі дії по перевірці факту спричинення ОСОБА_2 тяжких тілесних пошкоджень не провадилось. Більш того, по справі відсутні дані про те, що виділені матеріали направлялись до відповідних органів для проведення перевірки.
Суд першої інстанції, при розгляді справи у судовому засіданні від 14 грудня 2004 року прийняв постанову витребувати матеріали по факту спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_2, але ніяких дій для того, щоб виконати свою постанову, не вчиняв, а постановив вирок без перевірки цих матеріалів і не дав ніякої правової оцінки діям потерпілого, якими засудженому були спричинені тяжкі тілесні ушкодження , чим допустив неповноту та однобічність судового слідства.
Повертаючи справу на додаткове досудове слідство, прокурор у постанові від 20.09.2003 року вказав, що під час досудового слідства не було встановлено кому належав кухонний ніж, який був вилучений 30.06.2003 року на місті події ( а.с.77). Для усунення цієї неповноти, під час додаткового досудового слідства слідчий, у відповідності із ст. 176 КПК України, 27.09.2003року пред'явив для впізнання цей ніж ОСОБА_4 та ОСОБА_5, які є жінкою та дочкою потерпілого, тобто зацікавленими особами. При цьому, слідчий не роз'яснив цім свідкам положення ст.63 Конституції України, а попередив за відмову від давання показань та за завідомо неправдиве показання за ст. 179 та 178 У РСР, які не діють з 1.09.2001 року (а.с.79-80). Між тим, із пояснень ОСОБА_6 вбачається, що 29.06.2003 року у вечері до неї у гості приходили її друзі, серед яких був ОСОБА_2(а.с.20). Органом досудового слідства не були встановлені ці особи і не опитані, чи був у той день у засудженого вилучений на місці події ніж. Суд також не усунув цю неповноту.
Суд першої інстанції, розглядаючи справу, постановою від 2 лютого 2005 року призначив повторну судово-медичну експертизу, яка не була проведена, оскільки судом не були надані речові докази по справі, які просив надати судово-медичний експерт(а.с. 195,221). Не дивлячись на те, що згідно із ч.б ст.75 КПК України повторна експертиза може бути призначена коли висновок експерта буде визнано необгрунтованим чи таким, що суперечить іншим матеріалам справи або інакше викликає сумніви в його правильності, суд, визнаючи засудженого винним за ст.296ч.4 КК України послався на висновки судово-медичної експертизи №235 від 12.07.2003 року та на висновки додаткової експертизи (а.с.38-40,52-53). При цьому суд не обґрунтував і не усунув недоліки висновків, для усунення яких і була призначена повторна судово-медична експертиза. Більш того, обґрунтовуючи чому суд визнає показання потерпілого правдивими та послідовними, суд посилається на додаткові висновки судово-медичної експертизи, які ґрунтуються на даних, встановлених під час відтворення обстановки та обставин події. Але суд не дав належної юридичної оцінки цім слідчим діям, оскільки подія злочину мала місце у будинку потерпілого, а відтворення проводилось у спортивному залі Волновахського РВ (а.с.42-46).
Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції допустив однобічність та неповноту судового слідства, не усунув суперечливість по справі, а тому передчасно визнав засудженого ОСОБА_2 винним за ст.296 ч.4 КК України, тому вирок підлягає скасуванню, а справа поверненню на новий судовий розгляд під час якого необхідно усунути вказану неповноту та суперечливість по справі, перевірити всі доводи як потерпілого, так і засудженого, а також усі докази, на які посилається обвинувачення і захист, дати належну юридичну оцінку усім дослідженим доказам, встановити мотив дій засудженого і у відповідності від встановленого вирішити питання про винність чи не винність засудженого та кваліфікацію його дій.
Керуючись ст.366, 367, 368, 369 КПК України, колегія суддів,
УХВАЛИЛА:
Апеляцію державного обвинувача прокурора Волновахського району Донецької області залишити без задоволення, а апеляцію захисника ОСОБА_1 задовольнити частково.
Вирок Волновахського районного суду Донецької області від 26 червня 2006 року відносно ОСОБА_2 скасувати, справу повернути на новий судовий розгляд до того ж суду, але в іншому складі суддів.