Справа №1-177/11 Головуючий у суді у 1 інстанції - Грекова

Номер провадження 11/1890/183/12 Суддя-доповідач - Олійник

Категорія - 43

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 березня 2012 року колегія суддів з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді -  Олійника В. Б.,

суддів -  Гончарова  М. В.,  Матуса  В. В.,

з участю прокурора -     Кононенко К.М.,

засудженого – ОСОБА_2,

 розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Суми кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_2 на вирок Глухівського міськрайонного суду Сумської області від 14 грудня 2011 року, яким    

 ОСОБА_2,

ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець та мешканець АДРЕСА_1, раніше судимий:

1) за вироком Глухівського міськрайонного суду Сумської області від 25.04.2002 р. за ст.ст. 296 ч. 2; 75 КК України до 2 – х років позбавлення волі з звільненням від відбування покарання з випробуванням на протязі 1 року іспитового строку;

2) за вироком Глухівського  міського суду Сумської обл. від 19.06.2003 р. за ст.ст. 186 ч. 2; 296 ч. 3; 70; 71 КК України до 5 – и років позбавлення волі;

3) за вироком Охтирського районного суду Сумської області від 12.10.2007 р. за ст. ст. 186 ч. 2; 15 – 186 ч. 2; 69; 70; 71 КК України до 2 – х років 3 – х місяців  обмеження волі,

  засуджений:

за ст. 289 ч. 2 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років з конфіскацією Ѕ частини особистого майна;

за ст. 122 ч. 1 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк                 2 роки;

за ст. 296 ч. 3 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк           4 роки 5 місяців;

за ст. 185 ч. 3 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк                  3 роки 6 місяців;

за ст. 186 ч. 2 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк                      4 роки.

На підставі ст. 70 ч. 1 КК України ОСОБА_2 за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно визначено до відбуття  покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років з конфіскацією Ѕ частини особистого майна.

ВСТАНОВИЛА:

 За вироком суду ОСОБА_2 засуджений за вчинення наступних дій.

2 вересня 2010 року після опівночі ОСОБА_2 через огорожу проник до домогосподарства АДРЕСА_2., де таємно заволодів належним ОСОБА_3 мопедом марки «Альфа», який є механічним транспортним засобом, чим заподіяв ОСОБА_3  матеріальних збитків на суму 2800 грн.

1 січня 2011 року  близько 19  години  ОСОБА_2, проходячи по вул. Інститутській в м. Глухові Сумської обл., зустрів раніше йому незнайомого ОСОБА_4 і, будучи невдоволеним відмовою                     ОСОБА_4 надати йому цигарку, грубо порушуючи громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, діючи з особливою зухвалістю, наніс  ОСОБА_4 два удари кулаком в обличчя, заподіявши  останньому тілесні ушкодження у вигляді  двобічного перелому нижньої щелепи, які кваліфікуються як середньої тяжкості тілесні ушкодження.

Наприкінці квітня 2011 року ОСОБА_2, шляхом  пролому стіни в  приміщенні сараю, розташованого на подвір’ї АДРЕСА_3 належного ОСОБА_5, проник до  приміщення сараю, де таємно викрав належні ОСОБА_5 два велосипеди, ванну металеву, газовий  таганок, а всього на суму 358 грн.

В травні 2011 року ОСОБА_2, тимчасово проживаючи в квартирі АДРЕСА_4., таємно викрав з груби опалення квартири металеві плиту, два круги, дверцята, колосники, всього на суму 152 грн., що належать ОСОБА_5

В ніч з 16 на 17 травня 2011 року ОСОБА_2, зірвавши навісний замок з дверей сараю, розташованого на подвір’ї АДРЕСА_5, що належить  ОСОБА_6, де таємно викрав належний останній електрообігрівач, металевий корпус від супутникової антени, алюмінієві карнизи в кількості 3 штуки, всього на суму 196 грн.

15 березня 2011 року, після 18 години, ОСОБА_2, перебуваючи в стані  алкогольного сп’яніння, знаходячись по вул. Воскресенській в м. Глухові Сумської обл., побачивши неповнолітню ОСОБА_7, яка розмовляла по мобільному телефону, наздогнав її та, застосовуючи до ОСОБА_7 насильство, що не є небезпечним для її життя та здоров’я, забрав у неї мобільний телефон марки «NOKIA 6300» з карткою пам’яті та стартовим пакетом, всього на суму 625 грн.

В апеляції, поданій на вирок суду, засуджений ОСОБА_2 ставить питання про пом’якшення призначеного йому покарання, не оспорюючи при цьому висновки суду про доведеність його вини у вчиненому та кваліфікацію його дій.

В послідуючому засуджений ОСОБА_2 свої апеляційні вимоги  змінив і просить скасувати вирок з поверненням справи на новий розгляд, мотивуючи свої вимоги тим, що він не  скоював заволодіння транспортним засобом, а тому він незаконно засуджений за ст. 289 ч. 2 КК України.

Також ОСОБА_2  вказує,  що він незаконно засуджений за ст. 185 ч. 3 КК  України по епізоду викрадення майна потерпілої ОСОБА_5 з  приміщення належного їй сараю, оскільки він  наймав у неї житло, у зв’язку  з чим він міг вільно користуватися цим приміщенням.

Крім того, ОСОБА_2 вказує, що приміщення сараю перебуває в розрушеному стані, у зв’язку з чим до нього мається вільній доступ.

Також ОСОБА_2 вказує, що він незаконно засуджений за ст. ст. 122 ч. 1; 296 ч. 3 КК України, оскільки він не вчиняв хуліганських дій та не завдав потерпілому ОСОБА_4 середньої тяжкості тілесні ушкодження у вигляді двобічного перелому нижньої щелепи, нанісши йому лише один удар по потилиці у зв’язку з тим, що ОСОБА_4 висловився на його адресу брутальною лайкою на його вимогу надати йому сигарету.

Засуджений ОСОБА_2 вказує, що в ході досудового слідства він вимушений був оговорити себе, складаючи явку з повинною та даючи пояснення, в яких він  визнавав себе винним у вчиненому, так як йому обіцяли застосування відносно нього покарання у виді позбавлення волі не більше 4 – х років.

Крім того, засуджений ОСОБА_2 вказує, що суд, розглядаючи справу, допустився  неповноти судового слідства, оскільки не в повному обсязі дослідив докази по справі, зокрема не допитав усіх свідків.

Заслухавши доповідь судді щодо суті вироку та поданої апеляції, думку прокурора про часткове задоволення апеляції, пояснення засудженого ОСОБА_2 про підтримку апеляції, дослідивши матеріали справи та, піддавши аналізу доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція підлягає до часткового задоволення.

Як в ході досудового слідства по справі так і в ході судового розгляду справи, ОСОБА_2 вказував, що він вночі 2 вересня 2010 року, проникнувши через огорожу до домогосподарства ОСОБА_3, який мешкає в АДРЕСА_2, з двору таємно викрав мопед, на якому став їздити по місту і на якому був затриманий працівниками міліції.

1 січня 2011 року, в вечірній час він, проходячи по                                     вул. Інститутській в м. Глухові, зустрів раніше йому незнайомого                ОСОБА_4, в якого попросив сигарету, а оскільки той йому відмовив, то він наніс йому два удари в обличчя, від яких ОСОБА_4 впав.

В квітні 2011 року він, проломивши стіну в сараї, що належить ОСОБА_5,  в якої він наймав житло, проник до сараю, де викрав там велосипеди, ванну та таганок.

Колегія суддів вважає, що суд на законних підставах поклав в основу вироку вказані пояснення ОСОБА_2, оскільки вони знаходяться в логічному взаємозв’язку з іншими доказами по справі.

Так, з пояснень свідків ОСОБА_8, ОСОБА_9,  ОСОБА_10 судом було встановлено, що  в ніч з 1 на 2 вересня  2010 року всі вони, будучи працівниками міліції, перебували на службі. Маючи вказівку про розшук викраденого мопеда «Альфа», вони  затримали  ОСОБА_2, який їздив на ньому і який на час затримання вказував, що він мопед викрав.

Із протоколу виїмки (а. с. 187 Т. 1), висновку судово – трасологічної  експертизи (а. с. 191 – 197 Т. 1), пояснень свідка ОСОБА_11 судом було встановлено, що вилучений слід взуття з двору домоволодіння АДРЕСА_2, належить до взуття, яким користувався ОСОБА_2

З висновку експерта (а. с. 167 – 173 Т.1) судом було встановлено, що мопед марки «Альфа», що був викрадений у потерпілого ОСОБА_3 має двигун об’ємом 66,48 см3, тобто є механічним транспортним засобом.

З пояснень свідка ОСОБА_12 судом було встановлено, що 1 січня 2011 року, близько 19 години, він разом з ОСОБА_2 йшов по вул. Інститутській у м. Глухові, де зустріли чоловіка. ОСОБА_2 запитав у чоловіка сигарету, а коли той відмовив, він наніс йому удар в голову кулаком, від якого чоловік упав.

З висновку експерта (а. с. 235 – 237 Т.1) судом було встановлено, що у потерпілого ОСОБА_4 були виявлені тілесні ушкодження у вигляді двобічного перелому нижньої щелепи, що кваліфікується як середньої тяжкості тілесні ушкодження.

З пояснень потерпілої ОСОБА_5 судом було встановлено, що 9 травня 2011 року вона виявила пролом в стіні належного їй сараю і викрадення звідти велосипедів, ванни та газового таганка. Вільного доступу до сараю у сторонніх людей не було.

Колегія суддів вважає, що суд, піддавши аналізу вказані докази в їх сукупності, на законних підставах дійшов до висновку про винуватість ОСОБА_2 у вчиненому та необхідність кваліфікації його дій за                 ст. 289 ч. 2; 122 ч. 1; 296 ч. 3 КК України.

Колегія суддів  знаходить безпідставними мотиви апеляції засудженого ОСОБА_2 про незаконність його засудження за вказаними статтями, оскільки ці мотиви спростовуються дослідженими судом доказами, а також знаходить такими, що спрямовані на уникнення відповідальності за вчинення вказаних злочинів та пом’якшення  призначеного судом покарання.

В той же час, колегія суддів вважає незаконною кваліфікацію дій ОСОБА_2 за ст. 185 ч. 3 КК України по епізоду таємного викрадення ним металевих складових частин груби опалення житла квартири АДРЕСА_4., що належить потерпілій ОСОБА_5

Так, ОСОБА_2 наймав у ОСОБА_5 вказане житлове приміщення, користувався ним, у зв’язку з чим, мав вільний доступ до нього.

У зв’язку з цим, його дії не можуть кваліфікуватись як таємне викрадення чужого майна з проникненням до житла і   повинні кваліфікуватись як таємне викрадення чужого майна, вчинене повторно, а саме за ст. 185 ч. 2 КК України.

За вказаної обставини колегія суддів вважає, що вирок суду в цій частині підлягає зміні з перекваліфікацією дій ОСОБА_2 за ст. 185 ч. 3 КК України на ст. 185 ч. 2 КК України з призначенням ОСОБА_2 покарання за цим законом, з урахуванням вимог ст. 65 КК України, у вигляді позбавлення волі.

Колегія суддів, перевіряючи рішення суду щодо призначення ним покарання ОСОБА_13, як за кожен  вчинений ним злочин окремо так за їх сукупністю, вважає, що  призначене судом покарання відповідає вимогам ст.65 КК України щодо врахування ступеню тяжкості вчинених ним злочинів, особі ОСОБА_2 та обставинам, що пом’якшують та обтяжують покарання.

Призначене судом покарання колегія суддів знаходить таким, що є необхідним й достатнім для виправлення ОСОБА_2 та попередження вчинення ним нових злочинів, у зв’язку з чим,  колегія суддів не вбачає підстав для його пом’якшення.

Колегія суддів не може погодитись з мотивами апеляції про те, що  органом досудового слідства здійснювався тиск на ОСОБА_2, в результаті якого  він вимушений був оговорити себе, як при складанні ним явки з повинною, так і в ході його допитів в якості підозрюваного, обвинуваченого та підсудного.

Колегія суддів знаходить такі мотиви апеляції, що спрямовані на уникнення відповідальності за скоєне.

Так, ОСОБА_2 в ході досудового слідства тривалий час перебував на волі, оскільки відносно нього був застосований запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд, крім того, в ході судового розгляду справи його інтереси захищав професійний адвокат.

Такі обставини дають підстави колегії суддів дійти до висновку, що ОСОБА_2 мав реальну можливість повідомити про незаконність ведення відносно нього слідства, але не зробив цього, що свідчить про  надуманість таких мотивів апеляції.

Таким чином, колегія суддів, перевіривши доводи апеляції ОСОБА_2, не знаходить підстав для повного їх  задоволення та скасування вироку.

Керуючись ст.ст. 366; 367; 371; 373; 377 КПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляцію засудженого ОСОБА_2 задовольнити частково.

Вирок Глухівського міськрайонного суду Сумської області, від 14 грудня 2011 року, відносно ОСОБА_2, в частині його засудження за ст. 185 ч. 3 КК України по епізоду таємного викрадення майна потерпілої ОСОБА_5 з квартири АДРЕСА_4., змінити, перекваліфікувавши дії ОСОБА_2 з ст. 185 ч. 3 КК України на ст. 185 ч. 2 КК України.

Призначити ОСОБА_2 покарання за ст. 185 ч. 2 КК України у виді позбавлення волі на строк 2 роки 6 місяців.

Вважати ОСОБА_2 засудженим:

за ст. 289 ч. 2 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк                   6 років з конфіскацією Ѕ частини особистого майна;

за ст. 122 ч. 1 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки;

за ст. 296 ч. 3 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки 5 місяців;

за ст. 185 ч. 3 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 6 місяців.;

за ст. 186 ч. 2  КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки.

На підставі ст. 70 ч. 1 КК України ОСОБА_2 за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно визначити до відбуття покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років з конфіскацією Ѕ частини особистого майна.

В іншій частині вирок суду залишити без зміни, а  апеляцію засудженого ОСОБА_2,  без задоволення.

СУДДІ:

Олійник В. Б.        Гончаров М. В.         Матус В. В.