Головуючий у 1 інстанції - Подолянчук І.М.
Суддя-доповідач - Васильєва І. А.
ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 січня 2012 року справа №2а-7259/11/0525 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26
Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді Васильєва І.А.
суддів: Яманко В.Г.
Казначеєва Е. Г.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Кіровської районної у м. Донецьку ради на постанову Кіровського районного суду м.Донецька від 08 листопада 2011 р. у справі № 2а-7259/11/0525 (головуючий І інстанції Подолянчук І.М.) за позовом ОСОБА_3 до Управління праці та соціального захисту населення Кіровської районної у м. Донецьку ради про стягнення допомоги,-
ВСТАНОВИЛА:
Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління праці та соціального захисту населення Кіровської районної у м. Донецьку ради (далі – УПСЗН ) про визнання неправомірною відмову УПСЗН виплатити компенсацію за встановлення йому ІІІ групи інвалідності, внаслідок ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС
Постановою суду першої інстанції в позовні вимоги ОСОБА_3 були задоволені , а саме було визнано неправомірною відмову Управління праці та соціального захисту населення Кіровської районної у м. Донецьку ради в виплаті ОСОБА_3 компенсацію за встановлення ІІІ групи інвалідності в розмірі, який встановлено ст. 48 ЗУ «Про статус та соціальний захист громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи», та стягнуто з Управління праці та соціального захисту населення Кіровської районної у м. Донецьку ради на користь ОСОБА_3 одноразову компенсацію за шкоду спричинену здоров*ю, в зв’язку з встановленням ІІІ групи інвалідності, відповідно до ст. 48 ЗУ «Про статус та соціальний захист громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи» в розмірі 30 мінімальних заробітних плат.
Не погодившись постановою суду першої інстанції відповідач УПСЗН подав апеляційну скаргу в якій зазначає , що постанова суду першої інстанції прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права. Відповідач просив апеляційну скаргу задовольнити, постанову суду першої інстанції скасувати, в задоволені позовних вимог відмовити.
Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи в судове засідання не прибули, відповідно до вимог п.2 ч.1 ст. 197 КАС України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.
Судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції встановлено, що позивач (віднесений) до 1-ої категорії як особа, яка потерпіла внаслідок Чорнобильської катастрофи, що підтверджується посвідченням; 11.04.2011 року позивачу встановлена третя група інвалідності безстроково у зв’язку із захворюванням,пов’язаним з виконанням робіт по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (а.с.11-14).
Позивач має право на пільги та компенсації, встановлені Законом України «Про статус і соціальний захист населення, яке постраждало внаслідок Чорнобильської катастрофи» (Закон № 796 – ХІІ від 28.02.1991 р.). Згідно зі статтею 48 Закону № 796 – ХІІ від 28.02.1991 р. передбачена разова компенсація за шкоду причинену здоров»ю - інвалідам ІІІ групи в розмірі 30 мінімальних заробітних плат. В разі встановлення вищої групи інвалідності, виплачуєть різниця в компенсаціях.
Відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», яка діє на час правовідносин, одноразова компенсація учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, та сім'ям, які втратили годувальника із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та смерть яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою, виплачується в таких розмірах: інвалідам I групи - 60 мінімальних заробітних плат; інвалідам II групи - 45 мінімальних заробітних плат; інвалідам III групи - 30 мінімальних заробітних плат; дітям-інвалідам - 10 мінімальних заробітних плат; сім'ям, які втратили годувальника, - 60 мінімальних заробітних плат; батькам померлого - 30 мінімальних заробітних плат.У разі встановлення інвалідності вищої групи інвалідам виплачується різниця у компенсаціях. Виплата здійснюється з мінімальної заробітної плати, яка склалася на момент встановлення інвалідності чи втрати годувальника.
Спору про право на отримання різниці між одноразовими компенсаціями за інвалідність між сторонами немає, спір виник тільки про розмір вказаної виплати.
З 22 травня 2008 року була відновлена дія норм статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», за якими особам постраждалим від аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії та віднесеним до інвалідів групи, до яких відноситься позивач, повинна була призначатися та виплачуватися відповідачем різниця в компенсаціях в разі встановлення вищої групи інвалідності відповідно до вимог ч. 2 ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» - в розмірі п’ятнадцяти мінімальних заробітних плат.
Посилання відповідача на ту обставину, що виплата вказаної грошової допомоги повинна бути здійснена в межах фінансування, передбаченого державним бюджетом на 2010 рік, є також безпідставними, оскільки факт відсутності коштів не є сам по собі підставою для звуження змісту існуючого у позивача права на отримання грошової допомоги і не є підставою для звільнення відповідача від оплати допомоги у передбаченому законом розмірі.
Відповідно до ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справ керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. У разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Оскільки правова норма про розмір одноразової компенсації за встановлення 3 чи 2 групи інвалідності, встановлений ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» були діючі, виходячи із загальних засад пріоритетності законів над урядовими нормативними актами, при вирішенні даного спору підлягають застосуванню ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а не постанови Кабінету Міністрів України.
Згідно статті 71 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», дія положень цього Закону не може призупинятися іншими законами, крім законів про внесення змін до цього Закону.
З врахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла до висновку, що судом першої інстанції оспорювану постанову прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що обумовлює залишення апеляційної скарги відповідача без задоволення, постанови суду першої інстанції без змін.
Керуючись статтями 24, 160, 167, 184, 195, 196, 197, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Кіровської районної у м. Донецьку ради на постанову Кіровського районного суду м.Донецька від 08 листопада 2011 р. у справі № 2а-7259/11/0525-залишити без задоволення.
Постанову Кіровського районного суду м.Донецька від 08 листопада 2011 р. у справі № 2а-7259/11/0525- залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду в порядку письмового провадження набирає законної сили через п’ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів після набрання нею законної сили.
Колегія суддів І.А.Васильєва
В.Г.Яманко
Е.Г.Казначеєв