Справа № 2-612/12

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М        У К Р А Ї Н И

21 березня  2012  року                                         Солом’янський районний суд м. Києва

у складі головуючого судді- Букіної О.М.

при секретарі-Осадчій В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом  Консорціума «Єдапс»до  ОСОБА_1 та  ТОВ «Незалежне бюро новин» про  захист ділової репутації та спростування недостовірної інформації, -

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2011 року позивач звернувся з позовом до ОСОБА_1, ТОВ «Незалежне бюро новин»та просив визнати недостовірною та такою, що завдає шкоди діловій репутації консорціуму «ЄДАПС»підкреслену інформацію, надану ОСОБА_1 та поширену 14.11.2011 р. ТОВ «Незалежне бюро розслідувань»на веб-сайті ІНФОРМАЦІЯ_1 за електронною адресою ІНФОРМАЦІЯ_1 в статті під назвою «ОСОБА_1 интересует происхождение бриллиантовых запонок ОСОБА_2», а саме:

«Особое отношение экс-министра МВД ОСОБА_2 к концерну «ЕДАПС»всем известно. Последний пример их тесного сотрудничества –проведение МВД незаконного тендера на закупку оборудования для биометрических паспортов на 60 миллионов гривен», –напомнил политик.

Г-н ОСОБА_1 также уточнил, что «ЕДАПС»известен не только изготовлением документов. На сайте консорциума указывается, что он является разработчиком «уникальной системы идентификации бриллиантов и ювелирных изделий».

«Так не здесь ли надо искать происхождение бриллиантовых запонок, в которых новоиспеченный председатель Совета министров Крым щеголял во время своей первой пресс-конференции в Симферополе?»

Також позивач просив зобов’язати Відповідача-1 спростувати виділену в п. 1 недостовірну інформацію шляхом розміщення на веб-сайті ІНФОРМАЦІЯ_1 протягом одного місяця з дня набрання рішенням суду законної сили резолютивної частини рішення суду по цій справі та статті із текстом спростування, а саме:

«Спростування! Шановні громадяни! Поширена 14.11.2011 р. мною, народним депутатом України, першим заступником Голови Комітету Верховної Ради України з питань боротьби з організованою злочинністю і корупцією, членом депутатської фракції Блоку «НАША УКРАЇНА –НАРОДНА САМООБОРОНА»ОСОБА_1  інформація на Інтернет-сайті «Незалежне бюро новин»за електронною адресою ІНФОРМАЦІЯ_1 (із гіперпересилкою-прим.) в статті під назвою «ОСОБА_1 интересует происхождение бриллиантовых запонок ОСОБА_2»не відповідає дійсності.

Насправді, консорціум «ЄДАПС»не вів та не веде тісного співробітництва з МВС України, наслідком якого стало незаконне проведення тендеру на закупівлю обладнання для біометричних паспортів на 60 мільйонів гривень та не здійснював будь-яких інших дій, що суперечать законодавству України».

Зобов’язати Відповідача-2 спростувати виділену в п. 1 недостовірну інформацію шляхом розміщення на веб-сайті ІНФОРМАЦІЯ_1 протягом одного місяця з дня набрання рішенням суду законної сили резолютивної частини рішення суду по цій справі та статті із текстом спростування, а саме:

«Спростування! Шановні громадяни! Поширена 14.11.2011 р. на веб-сторінці ІНФОРМАЦІЯ_1 (із гіперпересилкою-прим.) інформація, в статті під назвою «ОСОБА_1 интересует происхождение бриллиантовых запонок ОСОБА_2»не відповідає дійсності.

Насправді, консорціум «ЄДАПС»не вів та не веде тісного співробітництва з МВС України, наслідком якого стало незаконне проведення тендеру та не здійснював будь-яких інших дій, що суперечать законодавству України»,

При публікації резолютивної частини рішення суду по цій справі та вищенаведеного спростування текст виділити так само графічно та з використанням розмірів шрифтів, які були використані для статті «ОСОБА_1 интересует происхождение бриллиантовых запонок ОСОБА_2». Вищезазначений текст повинен бути розміщений без жодних авторських правок, припущень та коментарів.

Крім цього, позивач просив витрати по сплаті судового збору покласти на Відповідача-1.

Позивач свої вимоги мотивує тим, що відповідно до п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи»від 27.02.2009 р. № 1, належним відповідачем в справах про спростування недостовірної інформації є засновник відповідного засобу масової інформації (якщо редакція не має статусу юридичної особи) та особа, яка є джерелом цієї інформації. Таким чином, на думку позивача, ТОВ «Незалежне бюро новин»та ОСОБА_1 є належними відповідачами.  

Позивач зазначає, що Відповідачем 2 було поширено негативну та недостовірну інформацію, надану Відповідачем 1.

Позивач вказує, що у статті була надана негативна оцінка його діяльності, зокрема,  звинувачення в корупції, участі в незаконному тендері,що призвело до порушення особистих немайнових прав Позивача та часткової втрати його ділової репутації.

Позивач стверджує, що Відповідачем було завдано шкоду діловій репутації Позивача шляхом розповсюдження негативної та недостовірної інформації, порушено права та охоронювані законом інтереси, особисті немайнові права і блага Позивача.

Представник позивача в суді позов підтримав та просив його задовольнити.

Відповідач-1 в судове засідання не з’явився, хоча про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини неявки суд до відома не поставив.

Вислухавши думку сторін, суд вважає за можливе розглядати справу у його відсутності, на підставі наявних матеріалів у справі.

Представник Відповідача 2 заперечував проти позову, посилаючись на те, що ТОВ «Незалежне бюро новин»не є належним відповідачем у даній справі. Зазначив, що відповідно до п. 12 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи»від 27.02.2009 р. № 1 належним відповідачем у разі поширення  оспорюваної інформації в мережі Інтернет є автор відповідного інформаційного матеріалу та власник веб-сайта, особи яких позивач повинен установити та зазначити в позовній заяві .

Предстаник стверджує, що ТОВ «Незалежне бюро новин»не є власником сайту ІНФОРМАЦІЯ_1, на якому була розміщена інформація, яку просить визнати недостовірною та спростувати Позивач. Вважає, що позивач не надав жодного доказу, яким би міг підтверджуватися даний факт та факт поширення інформації Відповідачем 2. Окрім того, веб-сайт, на якому розміщена стаття «ОСОБА_1 интересует происхождение бриллиантовых запонок ОСОБА_2»забезпечує відкритий доступ для необмеженого кола користувачів, внаслідок чого будь-хто може розміщувати інформацію на ньому.

В судовому засіданні представник відповідача просив відмовити в задоволенні позову повністю.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши та оцінивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

При вирішенні питання про визнання недостовірною та спростування недостовірної інформації , зазначену позивачем, суд виходить з того, що в першу чергу, потрібно виходити з місця її поширення.

Зважаючи на той факт, що інформація, яку Позивач просить визнати недостовірною та такою, що завдає шкоди діловій репутації консорціуму «ЄДАПС»та яка була поширена в мережі Інтернет, правильний суб’єктний склад сторін визначається з врахуванням положень п. 12 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи»від 27.02.2009 р. № 1, відповідно до якого належним відповідачем у разі поширення  оспорюваної інформації в мережі Інтернет є автор відповідного інформаційного матеріалу та власник веб-сайта.

Таким чином, обов’язок щодо встановлення таких осіб покладається на позивача, в той час, як на відповідача покладено обов»язок щодо доведення достовірності відповідної інформації.

Позивач посилався на те, що у наданому ним Витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 28.02.2012 р. за № 616578 стосовно ТОВ «Незалежне бюро новин»у графі «Керівник юридичної особи»зазначено: «ОСОБА_3», в той самий час на сайті ІНФОРМАЦІЯ_1 в графі «Головний редактор»також вказана ОСОБА_3. Виходячи з цього та з того, що назва веб-сайту звучить як «Незалежне бюро новин», тобто ідентично до найменування Відповідача 2, Позивач прийшов до висновку про те, що сайт ІНФОРМАЦІЯ_1 належить ТОВ «Незалежне бюро новин».

Суд вважає, що дані висновки позивача є передчасними, не обґрунтованого та не доведені, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 Цивільного процесуального кодексу України кожна  сторона  зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 58 Цивільного процесуального кодексу України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Відповідно до ч. 2 ст. 59 Цивільного процесуального кодексу України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Зважаючи на вищезазначене, Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та роздруківка сторінки з сайту ІНФОРМАЦІЯ_1, які надані представником Позивача, не є доказами, які б підтверджували, що сайт ІНФОРМАЦІЯ_1 належить ТОВ «Незалежне бюро новин». Співзвучність назв Інтернет ресурсу із назвою Відповідача 2 не може бути доказом того, що це одна і та ж сама особа.

Відповідно до законодавчого визначення, яке закріплене у 1.3. Порядку інформаційного наповнення та технічного забезпечення Єдиного веб-порталу органів виконавчої влади, затвердженого Наказом Державного комітету інформаційної політики, телебачення і радіомовлення України, Державного комітету зв’язку та інформатизації України від 25.11.2002 № 327/225, веб-сайт –це сукупність програмних та  апаратних  засобів з унікальною адресою у мережі Інтернет разом з інформаційними ресурсами, що перебувають у розпорядженні певного суб’єкта і забезпечують доступ юридичних та фізичних осіб до цих інформаційних ресурсів та інші інформаційні послуги через мережу Інтернет; веб-портал –це веб-сайт, організований як системне багаторівневе об’єднання різних ресурсів та сервісів для забезпечення максимальної можливості доступу до інформації та послуг.

Відповідно до абз. 12 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про телекомунікації»домен - частина ієрархічного адресного простору мережі Інтернет, яка має унікальну назву, що її ідентифікує, обслуговується групою серверів доменних імен та централізовано адмініструється.

Відповідно до абз. 9 п. 2 Порядку підключення до глобальних мереж передачі даних, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12 квітня 2002 р. № 522 доменне ім’я - буквено-цифровий вираз, що ідентифікує будь-який комп’ютер абонента у мережі Інтернет.

Таким чином, доменне ім’я, зареєстроване у відповідному домені (в даному випадку –в домені COM.UA) використовується для позначення відповідного сайту. Для того, щоб сайт був позначений конкретним доменним ім’ям, спочатку необхідно зареєструвати доменне ім’я у відповідному домені.

 Власником сайту є особа, на яку зареєстрований відповідне доменне ім’я. Реєстрація доменних імен в домені COM.UA здійснюється відповідно до Регламенту реєстрації доменних імен в домені COM.UA від 26 грудня 2011 року, відповідно до п. 1.2. якого він розповсюджує свою дію на осіб, що, відповідно до цивільного законодавства України, є суб'єктами договірних відносин з Адміністратором домену COM.UA та Реєстратором доменних імен в домені COM.UA. Домен COM.UA є публічним доменом другого рівня - складовою частиною домену .UA.

Таким чином суб’єктами правовідносин з реєстрації доменного імені є реєстрант, реєстратор та адміністратор адресного простору українського сегмента мережі Інтернет у відповідному домені. Під час реєстрації доменного імені реєстрант надає контактну інформацію про себе реєстратору, таким чином ці дані є в розпорядженні реєстратора та адміністратора. Факт реєстрації доменного імені означає делегування прав на нього реєстранту, який і використовує відповідне доменне ім’я для позначення сайту, тобто є власником цього сайту.

З огляду на викладене, відповідно належним підтвердженням того, що певна особа є власником сайту, є дані, отримані від адміністратора адресного простору українського сегмента мережі Інтернет у відповідному домені, а також дані, отримані від реєстратора, який на підставі цивільно-правового договору, укладеного з реєстрантом, здійснював реєстрацію відповідного доменного імені.

Реєстрант –це і є особа, якій належить доменне ім’я, а отже і сайт, для позначення якого воно використовується. Договір, на підставі якого відбувається делегування доменного імені, є підтвердженням факту його належності конкретній особі. Окрім того, доменне ім’я може бути переделеговане іншій особі на підставі відповідного цивільно-правового договору.

Позивачем не було надано жодного доказу, яким би підтверджував, що Відповідач 2 є власником веб-сайту ІНФОРМАЦІЯ_1.

Веб-сайт ІНФОРМАЦІЯ_1 за своїми технічними показниками є поєднанням порталу новин та соціальної мережі. У його користувачів є можливість створювати блоги, створювати та розміщувати власні новини. Особливості даного веб-сайту полягають у тому, що він має вільний доступ для будь-якої особи, можливість розміщувати інформацію як з підписом, так і анонімно.

Саме власник веб-сайту створює технічну можливість для розміщення інформації на відповідному веб-сайті іншим особам.

Як вбачається з роздруківки сторінки веб-сайту за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_1, яка була додана Позивачем до позовної заяви, стаття «ОСОБА_1 интересует происхождение бриллиантовых запонок ОСОБА_2», яка містить інформацію, яку Позивач просить визнати недостовірною та спростувати, розміщена без зазначення автора, тобто анонімно.

Позивачем не було встановлено автора даної статті та не надано жодних доказів, які б дозволили його встановити.

За клопотання позивача, судом були вжиті заходи щодо витребування інформації щодо власника чи користувача  вказаного вище веб-сайту, проте як вбачається з відповіді ТОВ «Хостмайстер», останні не володіють такою інформацією, оскільки до їх компетенції не відноситься  надання послуг з реєстрації доменних імен першого .ua , ані в публічних доменах другого рівня *. ua .

В судовому засіданні представник позивача також не змогла  надати обґрунтувань щодо статусу відповідача-2, як власника веб-сайту, на якому була розміщена спірна інформація, підмінюючи поняття «власник друкованого засобу масової інформації»та «власник веб-сайту», які за своєю сутті є різними поняттями.

Відповідно до абз. 2 п. 12 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи»від 27.02.2009 р. № 1 якщо автор поширеної  інформації невідомий або його особу та/чи місце проживання (місцезнаходження) неможливо встановити, а також коли інформація є анонімною і доступ до сайта - вільним,
належним відповідачем є власник веб-сайта, на якому розміщено зазначений інформаційний матеріал, оскільки саме він створив технологічну можливість та умови для поширення недостовірної інформації.

Зважаючи на вищезазначене, належним відповідачем є саме власник веб-сайта, проте позивачем не доведено, що ним є відповідач-2 по справі.

Позивачем також не доведено, що джерелом інформації, яка міститься у статті «ОСОБА_1 интересует происхождение бриллиантовых запонок ОСОБА_2», був саме ОСОБА_1.

Відповідно до п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи»від 27.02.2009 р. № 1 зазначено, що  при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

При цьому п.п. а) п. 15 вказаної постанови необхідно застосовувати в сукупності з реченням 2 п. 18, де зазначено, що позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права.

З вказаного вбачається, що на позивача покладається обов’язок доведення не просто факту поширення інформації, а поширення її саме конкретною особою, тобто відповідачем.

Посилання Позивача у позовній заяві на п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи»від 27.02.2009 р. № 1, при чому не з дотриманням правил цитування, а з видозміненим відтворенням його змісту, тобто з виключенням слова «друкований», є некоректним.

Вказаний пункт не може бути застосований до спірних правовідносин,  оскільки як вбачається з його змісту, він поширюється виключно на ті випадки, в яких іде мова про поширення інформації в друкованих засобах масової інформації.

В даному ж разі мова йде про поширення інформації в мережі Інтернет, а тому необхідно застосовувати спеціальне законодавство, яке регулює правовідносини у даній сфері.  

Відповідно до ч. 4 ст. 277 Цивільного кодексу України спростування недостовірної інформації здійснюється безпосередньо тією особою, яка поширила цю інформацію.

Згідно зі ст. 47 Закону України «Про інформацію», відповідальність за порушення законодавства про інформацію несуть особи, винні у вчиненні таких порушень, як поширення відомостей, що не відповідають дійсності, ганьблять честь і гідність особи.

В судовому засіданні судом було звернуто увагу позивача на зміст абз. 2 п.4 ст. 277 ЦК України, проте позивач наполягав на вирішенні даної справи в порядку позовного провадження.

З огляду на викладене, суд вважає, що позивачем не доведено позовних вимог в частині належності оспореної інформація відповідачам, яка на думку позивача є недостовірною , а тому приходить до висновку про відмову в задоволенні позову ТОВ   «ЄДАПС»в повному обсязі.

Суд звертає увагу, що позивач не позбавлений можливості доводити  свої порушені прав в порядку окремого провадження.

Керуючись Законом України «Про телекомунікації», Законом України «Про інформацію»,  ст. 277 ЦК України, Постановою Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи»від 27.02.2009 р. № 1, ст. 3, 4, 10, 11, 57-60, 209, 212-215 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову Корцорціума «Єдапс»-відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги  протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Суддя: