Справа № 22-1429/06 головуючий у 1 інстанції: Ганчак Л.Ф.
Категорія - 41 доповідач: Чужа ЮГ.
РІШЕННЯ
іменем України
З жовтня 2006 року м. Ужгород
Колегія суддів палати в цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області в складі головуючого Чужі Ю.Г., суддів: Власова CO., Дроботі В.В. при секретарі Гусар Н.В., з участю представника апелянта ОСОБА_1, розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Ужгороді цивільну справу за апеляційною скаргою відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Свалявському районі (далі: фонд соціального страхування) на рішення Свалявського районного суду від 23 травня 2006 року, -
встановила:
У травні 2006 року ОСОБА_2 звернулася в суд з позовом до фонду соціального страхування про зобов'язання виплати одноразової допомоги у зв'язку з нещасним випадком на виробництві.
Вимоги мотивувала тим, що 18 січня 1983 року, під час роботи в ІНФОРМАЦІЯ_1, з нею стався нещасний випадок в результаті якого вона отримала травму (перелом кістки ступні ноги).
По причині необізнаності у діючому на той час законодавстві вона не вимагала направлення на МСЕК для встановлення ступені втрати працездатності і не ставила питання перед адміністрацією лісокомбінату про відшкодування шкоди завданої ушкодженням здоровя.
14 лютому 2006 року за поданням прокуратури району вона вперше пройшла медичний огляд, в результаті якого було встановлено, що виробнича травма, яка мала місце у 1983 році, спричинила втрату 10% її професійної працездатності і вона має право на страхові виплати.
Свалявський лісокомбінат в 2004 році був ліквідований, тому вона в квітні 2006 року звернулася до відповідача з заявою про призначення щомісячної страхової виплати та виплату одноразової допомоги у зв'язку з ушкодженням здоров'я.
Фонд соціального страхування своєю постановою від 14 квітня 2006 року призначив їй щомісячні страхові виплати, а у задоволенні вимоги про виплату одноразової допомоги відмовив. Відмову вважає незаконною, оскільки стійка втрата працездатності їй була встановлена після вступу в дію Закону України "Про охорону праці".
Посилаючись на дані обставини просила постановити рішення, яким зобов'язати фонд соціального страхування виплатити їй одноразову допомогу в зв'язку з нещасним випадком на виробництві в сумі 4718 грн. 20 коп.
Рішенням Свалявського районного суду від 23 травня 2006 року позов задоволено частково. Зобов'язано відповідача виплатити ОСОБА_2 одноразову допомогу згідно висновку МСЕК.
Будучи незгідним з даним рішенням фонд соціального страхування подав на нього апеляційну скаргу в якій, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, поставив питання про скасування рішення суду та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позову.
В суді апеляційної інстанції представник апелянта скаргу підтримав в повному обсязі.
Справа, в порядку ч. 2 ст. 305 ЦПК України, розглянута без участі позивачки, яка належним чином була повідомлена про час і місце розгляду справи і надіслала суду заяву з проханням розглянути справу без її участі.
Заслухавши представника апелянта, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з наступних підстав.
Вирішуючи спір суд першої інстанції виходив з того, що позивачка, як особа, що отримала травму, має право на одноразову допомогу у зв'язку з ушкодженням здоров'я згідно Закону України "Про оплату праці", оскільки їй вперше встановлена стійка втрата працездатності 14 лютого 2006 року.
З таким висновком суду першої інстанції погодитися не можна.
По справі належними доказами, зокрема, актом про нещасний випадок на виробництві від 19.01.1983 року, випискою з акту огляду МСЕК від 14.02.2006 року та постановою фонду соціального страхування від 14.04.2006 року встановлено, що позивачка працюючи кухонним працівником ІНФОРМАЦІЯ_1 18 січня 1983 року отримала виробничу травму. Згідно виписки з акту огляду МСЕК від 14.02.2006 року, який вона пройшла вперше, в результаті виробничої травми, яка мала місце в 1983 році, позивачка втратила 10 % професійної працездатності і їй з 14.04.2006 року призначені щомісячні страхові виплати. У задоволенні вимоги про виплату одноразової допомоги у зв'язку з ушкодженням здоров'я відмовлено (а.с.7-10, 12).
На момент нещасного випадку (1983 рік) питання відшкодування шкоди заподіяної працівникові ушкодженням здоров'я регулювалося "Правилами відшкодування підприємствами, установами, організаціями шкоди, заподіяної робітникам і службовцям каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаного з їх роботою" затверджених постановою Державного комітету Ради Міністрів СРСР по питаннях праці і заробітної плати і Президії ВЦРПС від 22 грудня 1961 року, які не передбачали виплати потерпілому одноразової допомоги у зв'язку з ушкодженням здоров'я.
Аналогічні положення містили і "Правила відшкодування підприємствами, установами, організаціями шкоди, заподіяної робітникам і службовцям каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаного з виконанням ними трудових обов'язків" затверджених постановою Ради Міністрів СРСР від 3 липня 1984 року.
Право потерпілого на отримання одноразової допомоги вперше було законодавчо закріплено в ст.П Закону України "Про охороні праці" (далі Закон) від 24 листопада 1992 року.
Дія Закону зворотної сили не має, тому право на таку одноразову допомогу
мають лише особи, які отримали каліцтво або інше ушкодження здоров'я після
набрання ним чинності. Нещасний випадок на виробництві стався з позивачкою в 1983 році і вона право на одноразову допомогу у зв'язку з ушкодженням здоров'я не має.
За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вирішуючи даний спір застосував закон (Закон України "Про оплату праці"), який не поширюється на спірні правовідносини і не застосував закон "Правила відшкодування підприємствами, установами, організаціями шкоди, заподіяної робітникам і службовцям каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаного з їх роботою" від 22 грудня 1961 року, який підлягав застосуванню, що відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 209, 307, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів, -
вирішила:
Апеляційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Свалявському районі задовольнити.
Рішення Свалявського районного суду від 23 травня 2006 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким:
У задоволенні позову ОСОБА_2 до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Свалявському районі про зобов'язання виплатити одноразову допомогу у зв'язку з нещасним випадком на виробництві відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржено до Верховного Суду України протягом двох місяців шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.