Харківський окружний адміністративний суд
61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
м.Харків
20 березня 2012 р. №2а-149/12/2070
Харківський окружний адміністративний суд
у складі: головуючого судді - Ізовітової - Вакім О.В.,
при секретарі судового засідання - Шевчук А.В.,
за участю: позивача - ОСОБА_1,
представника відповідача - Криворучко Г.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Фрунзенському районі м.Харкова про визнання протиправним та скасування рішення, -
В С Т А Н О В И В:
Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з зазначеним позовом, в якому просить суд: визнати протиправним та скасувати рішення №2392 від 20.12.2011р. про застосування фінансових санкцій у сумі 1881,82 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що вказане рішення прийняте Управлінням Пенсійного фонду України в Фрунзенському районі м.Харкова безпідставно, неправомірно та з порушенням норм чинного законодавства України, а тому підлягає скасуванню.
Згідно рішення №2392 від 20.12.2011р. підставою для застосування штрафної санкції у сумі 1881,82 грн. є п.3 ч.9 ст.106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Проте, згідно підпункту "й" підпункту 12 пункту 11 розділу 8 "Прикінцеві і перехідні положення" Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" №2464-VI частина перша – дев'ята статті 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" виключено з 1 січня 2011р.
З позиції позивача, враховуючи те, що відповідач виявив порушення - заниження (приховування) по загальній сумі виплат, з яких нараховуються страхові внески та утримання за 2007 рік (акт №490 від 02.09.2011р.), та застосував за дане порушення штрафну санкцію у сумі 1881,82 грн. (рішення №2392 від 20.12.2011р.) вже після скасування ч.9 ст. 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", якою встановлювалась відповідальність за це порушення, у відповідача станом на 20.12.2011 року не було законних підстав застосовувати до ФОП ОСОБА_1 вказаних сум штрафних санкцій.
У судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримала та просила суд їх задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідача – Управління Пенсійного фонду України в Фрунзенському районі м.Харкова у судовому засіданні проти задоволення адміністративного позову заперечувала, в обґрунтування поданих заперечень вказала, що згідно до п.7 розділу VIII Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування" №2464-VІ від 08.07.2010р. за фондами загальнообов’язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасності сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності Закону України №2464-VI.
При проведенні документальних перевірок органами Пенсійного фонду за порушення, виявлені за період до 01.01.2011 року, застосовуються фінансові санкції за:
- приховування (заниження страхувальником суми заробітної плати (виплат, доходу), на які нараховуються страхові внески;
- донарахування органом Пенсійного фонду або страхувальником сум своєчасно не обчислених та не сплачених страхових внесків;
- несплату, неповну або несвоєчасну сплату авансових платежів зі страхових внесків;
- неподання або подання недостовірних відомостей, що використовуються в системі персоніфікованого обліку.
За порушення законодавства, виявлені під час перевірки, до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 були застосовані фінансові санкції за приховування (заниження) страхувальником суми заробітної плати (виплат, доходу), на які нараховуються страхові внески по рішенню від 20.12.2011 №2392 на суму 1881,82 грн. (у розмірі прихованої суми фонду оплати праці).
На підставі викладеного представник відповідача вважає, що оскаржуване рішення прийнято органом Пенсійного фонду України обґрунтовано та правомірно, оскільки під час проведення перевірки в діяльності позивача були встановлені порушення діючого законодавства України.
Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши подані сторонами документи, з’ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що Управлінням Пенсійного фонду України в Фрунзенському районі м.Харкова була проведена позапланова перевірка щодо правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування та інших платежів, контроль за нарахуванням та сплатою яких покладено на Пенсійний фонд України, а також достовірності відомостей, поданих до Державного реєстру загальнообов’язкового державного соціального страхування за період з 26.07.2004 до 31.08.2011 року, за результатами якої складено акт перевірки №490 від 02.09.2011 року.
Перевіркою правильності нарахування та сплати страхових внесків в результаті неподання звітності встановлено заниження (приховування) суми заробітної плати у розмірі 1881,82 грн. за 2007 рік, з якої нараховуються та утримуються страхові внески, в результаті чого донараховано страхових внесків та утримань з громадян на загальну суму 652,76 грн. (по тарифу 33,2% - 624,76 грн., по тарифу 0,5 - 2% - 28,00 грн.), чим порушено ст.20 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV від 09.07.2003р.
На підставі встановленого порушення, УПФУ в Фрунзенському районі м.Харкова було винесено рішення про застосування фінансових санкцій за приховування (заниження) страхувальником сум заробітної плати (виплат, доходу), на які нараховуються страхові внески №2392 від 20.12.2011 року на суму 1881,82 грн.
Вирішуючи спір по суті суд зазначає, що механізм та підстави сплати страхових внесків встановлені Законом України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV від 09.07.2003р. (в редакції закону, яка діяла до 01.01.2011 року), статтею 5 якого встановлено, що Закон регулює відносини, що виникають між суб’єктами системи загальнообов’язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.
Відповідно до частини першої статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Суд вважає за доцільне відмітити, що згідно позиції Конституційного Суду України, наведеній у п.2 мотивувальної частини рішення у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення ч.1 ст.58 Конституцій України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) №1-7/99 від 09.02.1999р., викладеної стосовно дії загально-правового принципу норми права у часі, за якою дію нормативно-правового акту в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосування той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
Як зазначено в абз.1 даного Рішення, в регулюванні суспільних відносин застосовуються різні способи дії в часі нормативно-правових актів. Перехід від однієї форми регулювання суспільних відносин до іншої може здійснюватися, зокрема, негайно (безпосередня дія), шляхом перехідного періоду (ультраактивна форма) і шляхом зворотної дії (ретроактивна форма).
Відповідно до абз.4 рішення Конституційного суду України по справі №1-7/99 від 09.02.1999р., відповідальність можлива лише за наявності в законі чи іншому нормативно-правовому акті визначення правопорушення, за яке така юридична відповідальність особи передбачена, і яка може реалізовуватись у формі примусу зі сторони уповноваженого державою органу.
Таким чином, заходи відповідальності, які підлягають застосуванню за вчинені суб’єктом господарювання порушення, повинні визначатися згідно з нормативно-правовими актами, чинними на час виникнення відповідних правовідносин, тобто на час застосування відповідальності.
При цьому слід враховувати, що відповідно до частини другої статті 58 Конституції України ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення.
З викладеного випливає, що врегульоване законом правило поведінки визначається тим нормативно-правовим актом, який був чинним на час вчинення відповідної дії (бездіяльності).
Відповідно зміст правовідносин, зокрема прав та обов'язків особи, не може змінюватися разом із зміною законодавчих норм. Отже склад правопорушення та відповідальність за його вчинення визначаються за змістом тих законодавчих норм, які були чинними на час вчинення відповідного правопорушення та не можуть бути змінені разом із зміною законодавчих норм (зокрема, в разі втрати чинності нормативно-правовим актом або набрання чинності новим нормативно-правовим актом, який регулює ті самі суспільні відносини).
Оскаржуване рішення винесено начальником Управління Пенсійного Фонду України в Фрунзенському районі м.Харкова на підставі пункту 3 ч.9 статті 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Проте зазначена норма виключена Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування" з 01.01.2011р. (розділ 8 "Прикінцеві та Перехідні положення").
Виходячи з аналізу норми, покладеної в основу застосування санкцій, вона діяла з 01.01.2004р. до 01.01.2011р., саме цей проміжок часу дана норма визначала склад правопорушень, вид та розмір санкцій, тобто поняття правопорушення і відповідальність за нього.
Таким чином, при прийнятті рішень про застосування фінансових санкцій відповідачем вказані санкції застосовано на підставі правової норми, яка не діяла на час прийняття оскаржуваних рішень, що свідчить про неправомірних характер прийнятих рішень.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Обов’язок суду вирішувати спори на підставі Конституції України закріплений положеннями принципу законності, викладених в п.1 ч.1 ст.9 КАС України.
Аналізуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку, що оскаржуване рішення відповідачем прийнято на час дії Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" за порушення позивачем п.3 ч.9 ст.106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", приписи якої були виключені у зв’язку з прийняттям Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".
Також суд вважає помилковим можливість застосування до спірних правовідносин приписів п.7 розділу 8 "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування", відповідно до яких за фондами загальнообов’язкового державного соціального страхування збережені повноваження застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності даного Закону. Під збереженням функції застосування санкцій слід розуміти - виключно тих санкцій, які існують на момент їх застосування, а не тих, які існували раніше. Тобто відповідачем безпідставно право на застосування санкцій (компетенція) прирівняне до підстав відповідальності.
Згідно ч.3 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод, інтересів особи та цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до частини 2 статті 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
З урахуванням встановлених обставин у справі, суд прийшов до висновку про неправомірність прийняття відповідачем спірного рішення №2392 від 20 грудня 2011 року, у зв’язку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.8-14, 71, 86, 94, 159, 160-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –
П О С Т А Н О В И В:
Адміністративний позов Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Фрунзенському районі м. Харкова про визнання протиправним та скасування рішення - задовольнити у повному обсязі.
Визнати протиправним та скасувати рішення Управління Пенсійного фонду України в Фрунзенському районі м.Харкова №2392 від 20.12.2011 року про застосування фінансових санкцій у сумі 1881,82 грн.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1, місце проживання: АДРЕСА_1) витрати зі сплати судового збору у розмірі 32.19 грн. (тридцять дві гривні дев'ятнадцять копійок).
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Постанова набирає законної сили після закінчення строків для подачі апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Повний текст постанови виготовлений 27.03.2012 року.
Суддя Ізовітова-Вакім О.В.