КОПІЯ
Справа №11-119, 2012 року Головуюча в 1-й інстанції Лисяк Г.І.
Категорія ч. 2 ст. 186, ч. 2 ст. 187, ч. 1 ст. 304 КК України Доповідач Цугель І.М.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
15 лютого 2012 року Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Хмельницької області у складі:
Головуючого –судді Цугеля І.М.,
суддів Зарєчної І.В., Кулеші Л.М.,
з участю прокурора Боднара Р.Г.,
захисників ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3,
ОСОБА_4,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Хмельницькому кримінальну справу за апеляціями прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, законного представника потерпілого ОСОБА_5 – ОСОБА_6, захисника ОСОБА_2 в інтересах засудженого ОСОБА_7, захисників ОСОБА_4, ОСОБА_1 в інтересах засудженого ОСОБА_8, засуджених ОСОБА_7, ОСОБА_8 на вирок Хмельницького міськрайонного суду від 1 листопада 2011 року, -
В с т а н о в и л а :
Цим вироком
ОСОБА_8,
ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Старокостянтинова Хмельницької області, жителя АДРЕСА_1, українця, громадянина України, з середньою освітою, одруженого, на утриманні має двох малолітніх дітей, не працюючого, не судимого:
засуджено:
- за ч. 2 ст. 187 КК України на 7 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією майна;
- за ч. 1 ст. 304 КК України на 3 роки позбавлення волі.
На підставі ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, ОСОБА_8 призначено остаточне покарання 7 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією майна.
ОСОБА_7,
ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженця АДРЕСА_3, мешканця АДРЕСА_2, українця, громадянина України, з середньою освітою, одруженого, на утриманні має малолітню дитину, не працюючого, раніше не судимого, -
засуджено за ч. 2 ст. 187 КК України із застосуванням ст. 69 КК України на 5 років позбавлення волі з конфіскацією майна.
За ч. 1 ст. 304 КК України ОСОБА_7 виправдано.
ОСОБА_9,
ІНФОРМАЦІЯ_8, уродженця та мешканця АДРЕСА_3, українця, громадянина України, з середньою освітою, неодруженого, не працюючого, раніше не судимого, -
засуджено за ч. 2 ст. 186 КК України на 4 роки позбавлення волі.
На підставі ст. ст. 104, 75 КК України ОСОБА_7 звільнено від відбування покарання з випробуванням, йому встановлено іспитовий строк 2 роки.
Запобіжні заходи засудженим ОСОБА_8 та ОСОБА_7 до вступу вироку в законну силу залишено тримання під вартою, а засудженому ОСОБА_9 змінено з тримання під вартою на підписку про невиїзд, звільнено з-під варти в залі суду.
Строк відбування покарання ОСОБА_8 та ОСОБА_7 постановлено рахувати з 1 листопада 2011 року, зарахувавши в нього час тримання їх під вартою з 16 червня 2011 року по 31 жовтня 2011 року включно кожному.
Стягнуто з ОСОБА_8, ОСОБА_7, ОСОБА_9 судові витрати в сумі 131 грн. 32 коп. з кожного.
Долю речових доказів вирішено відповідно до вимог ст. 81 КПК України.
За вироком суду, 6 березня 2011 року, перебуваючи у скрутному матеріальному становищі та підшукуючи способи швидкого збагачення, ОСОБА_8 поїхав у АДРЕСА_3, де про свої проблеми розповів неповнолітньому ОСОБА_9, з’ясовуючи при цьому можливість пограбування його знайомих неповнолітніх з заможних сімей та втягуючи останнього у злочинну діяльність. Погодившись допомогти ОСОБА_8, ОСОБА_9 розповів йому про свого знайомого ОСОБА_5 і повідомив про наявність у нього зазвичай значних сум грошей та масивних золотих виробів, погодився на свою участь у його пограбуванні. Після цього ОСОБА_9 та ОСОБА_8 на автомобілі останнього поїхали у м. Хмельницький, де про свої злочинні наміри розповіли ОСОБА_7, який на пропозицію ОСОБА_8 погодився допомогти їм у їх реалізації. При цьому вони домовились, що неповнолітній ОСОБА_9 зустрінеться у м. Хмельницькому зі своїм знайомим ОСОБА_5, запропонує йому відпочинок у одному із розважальних закладів міста та доведе його до стану значного алкогольного сп’яніння, підливаючи більше спиртного. Після того, як ОСОБА_5 та ОСОБА_9 вийдуть з розважального закладу, останній по мобільному телефону повідомить ОСОБА_8 та ОСОБА_7 про їх місцезнаходження, а вони в свою чергу з погрозою застосування насильства пограбують його на вулиці, відібравши у нього наявні золоті речі, цінності та кошти. При цьому, для відвернення підозри участі ОСОБА_9 у скоєному злочині, вони заберуть у нього мобільний телефон.
Таким чином, спланували злочинні дії кожного з учасників у пограбуванні ОСОБА_5, ОСОБА_8, ОСОБА_7 та ОСОБА_9 негайно приступили до їх реалізації. При цьому ОСОБА_8, як ініціатор злочину, передав неповнолітньому ОСОБА_9 кошти в сумі 300 грн. для того, щоб останній мав змогу купити спиртні напої та довести неповнолітнього ОСОБА_5 до стану алкогольного сп’яніння, та свій мобільний телефон і відвіз його на зустріч з потерпілим.
В цей же день неповнолітній ОСОБА_9, виконуючи відведену йому у злочині роль та попередньо передзвонивши неповнолітньому ОСОБА_5, зустрівся з останнім неподалік ресторану «Святковий»у м. Хмельницькому та запросив його до більярдного клубу «Вояж»по вул. Старокостянтинівське шосе, де до 22.00 години вживав з ним спиртні напої з метою доведення його до стану алкогольного сп’яніння. Надалі ОСОБА_9, переконавшись у перебуванні ОСОБА_5 в стані значного алкогольного сп’яніння та продовжуючи виконувати відведену йому роль, вивів потерпілого на вулицю і настояв на продовженні відпочинку у барі «Арсенал»по вул. Проскурівській м. Хмельницького, на що останній погодився. По дорозі до вказаного розважального закладу, виконуючи відведену йому у злочині роль, ОСОБА_9 повідомив по мобільному телефону про своє місце перебування ОСОБА_8 та ОСОБА_7
У свою чергу останні, виконуючи відведену їм роль, на автомобілі ОСОБА_8 під’їхали та зупинилися неподалік будинку № 55 по вул. Пилипчука м. Хмельницького, де почали очікувати неповнолітніх ОСОБА_5 та ОСОБА_9
Помітивши останніх, ОСОБА_8 та ОСОБА_7 вийшли з автомобіля, взявши з собою з метою погрози потерпілому пневматичний газобалонний пістолет, та допустивши при цьому ексцес виконавців, напали на ОСОБА_5 та ОСОБА_9 При цьому ОСОБА_8, виконуючи відведену собі роль з ексцесом виконавця, дістав з кишені куртки пневматичний газовий пістолет та направив його стволом на неповнолітнього ОСОБА_5, демонструючи останньому можливість його застосування, а ОСОБА_7, виконуючи відведену йому роль з ексцесом виконавця, наніс рукою кілька ударів по тілу ОСОБА_9, залякуючи та демонструючи для ОСОБА_5 застосування фізичної сили. Після цього ОСОБА_7, продовжуючи виконувати відведену йому роль, наказав їм обом віддати всі кошти і цінні речі, відібрав у ОСОБА_5 золотий перстень вартістю 1800 грн., годинник «Амбертайм»вартістю 2000 грн. та мобільний телефон «НОКІА 5530»вартістю 2621 грн., ривком зірвав з шиї останнього золотий ланцюжок вартістю 10 000 грн., заподіявши останньому та його матері ОСОБА_6 матеріальної шкоди на загальну суму 16 421 грн., а у ОСОБА_9, для відведення підозр у його причетності до злочину, відібрав мобільний телефон «Нокіа 6680».
Заволодівши матеріальними цінностями ОСОБА_5 та мобільним телефоном ОСОБА_9, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 втекли з місця вчинення злочину і на автомобілі останнього переїхали в мікрорайон Озерна м. Хмельницького, де дочекались приїзду до них ОСОБА_9 Після цього вони всі разом у різних місцях збули викрадені у ОСОБА_5 цінності, розділивши між собою вилучені кошти.
Прокурор у своїй апеляції, як вбачається з її змісту, просить вирок суду скасувати, постановити новий вирок, яким засудити:
ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 187 КК України на 8 років позбавлення волі із конфіскацією майна, за ч. 1 ст. 304 КК України на 4 роки позбавлення волі, на підставі ст. 70 КК України призначити йому покарання у виді 8 років позбавлення волі із конфіскацією майна;
ОСОБА_8 за ч. 2 ст. 187 КК України на 8 років 6 місяців позбавлення волі із конфіскацією майна, за ч. 1 ст. 304 КК України на 4 роки позбавлення волі, на підставі ст. 70 КК України призначити йому покарання у виді 8 років 6 місяців позбавлення волі із конфіскацією майна;
ОСОБА_9 за ч. 2 ст. 187 КК України на 7 років позбавлення волі.
Вважає вирок незаконним і таким, що підлягає скасуванню в зв’язку з неправильним застосуванням кримінального закону, що призвело до м’якості призначеного покарання. Судом незаконно виправдано ОСОБА_7 за ч. 1 ст. 304 КК України, безпідставно перекваліфіковано дії ОСОБА_9 з ч. 2 ст. 187 на ч. 2 ст. 186 КК України, в результаті чого йому призначено занадто м’яке покарання. На думку прокурора м’яким є і покарання, призначене ОСОБА_8, оскільки судом в достатній мірі не враховано те, що він не визнав вину у вчиненні розбою за попередньою змовою, вказував, що він лише спостерігав за вчиненням злочину та розкаюється в тому, що не припинив дані дії.
Законний представник потерпілого ОСОБА_5 –ОСОБА_6 у своїй апеляції просить змінити вирок суду щодо ОСОБА_7, перекваліфікувавши його дії з ч. 2 ст. 187 КК України на ч. 2 ст. 186 КК України та призначити йому покарання із застосуванням ст. 75 КК України, оскільки ОСОБА_7 повністю визнав свою вину, відшкодував їм завдані злочином матеріальні та моральні збитки, щиро покаявся, має на утриманні малолітню дитину, раніше не судимий, не становить, на її думку, суспільної небезпеки, то призначене йому покарання у виді 5 років позбавлення волі з конфіскацією майна є занадто суворим.
Засуджений ОСОБА_7 та його захисник ОСОБА_2 просять змінити вирок суду в частині засудження ОСОБА_7, перекваліфікувати його дії з ч. 2 ст. 187 КК України на ч. 2 ст. 186 КК України, застосувати положення ст. 69 КК України та призначити йому більш м’яке покарання ніж передбачено законом, а на підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_7 від відбування покарання з випробуванням. Стверджують, що жодного доказу, який би свідчив про умисел ОСОБА_7 на вчинення розбійного нападу, досудовим та судовим слідством не здобуто. ОСОБА_7 не здогадувався про наявність у ОСОБА_8 пістолета та про його намір використовувати даний пістолет для залякування неповнолітнього потерпілого ОСОБА_5 Оскільки ОСОБА_7 до кримінальної відповідальності притягується вперше, щиро розкаявся, на утриманні має неповнолітню дитину та непрацюючу дружину, його батьками відшкодовані всі завдані злочином матеріальні та моральні збитки, потерпілим в судовому засіданні було заявлено прохання про звільнення ОСОБА_7 від відбування покарання з випробуванням, вирок суду підлягає зміні з пом’якшенням покарання.
У своїх апеляціях, як вбачається з їх змісту, засуджений ОСОБА_8, його захисники ОСОБА_4 та ОСОБА_1 просять вирок суду змінити, перекваліфікувати дії ОСОБА_8 з ч. 2 ст. 187 на ч. 2 ст. 186 КК України, встановити та визнати обставини, які пом’якшують його покарання, на підставі ст. 69 КК України призначити ОСОБА_8 більш м’яке покарання ніж передбачено законом, а на підставі ст. 75 КК України звільнити його від відбування покарання з випробуванням. Стверджують, що висновок суду щодо застосування ОСОБА_8 зброї є передчасним та необґрунтованим. Його показання судом оцінювались критично, однак не перевірялась та обставина, що при проведенні досудового слідства на нього чинився фізичний та психологічний тиск. Також місцевий суд не врахував обставин, які пом’якшують покарання останнього, а саме те, що він має роботу, позитивно характеризується за місцем проживання, на утриманні має двох малолітніх дітей, непрацюючу дружину, яка перебуває на восьмому місяці вагітності. ОСОБА_8 є єдиним джерелом доходів сім’ї, повністю відшкодував усі збитки, завдані злочином, до кримінальної відповідальності притягується вперше.
Заслухавши доповідача, захисників ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_1, засуджених ОСОБА_7, ОСОБА_8 та прокурора, які підтримали свої апеляції, вивчивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляцій, колегія суддів вважає, що вони задоволенню не підлягають.
Висновки суду про доведеність вини ОСОБА_8, ОСОБА_7 та ОСОБА_9 у скоєнні злочинів за викладених у вироку обставин, за які їх засуджено, ґрунтуються на зібраних по справі та досліджених в судовому засіданні доказах.
Із показань ОСОБА_8 вбачається, що він свою вину у вчиненні інкримінованих йому злочинів визнав частково, суду показав, що дійсно 6 березня 2011 року він приїхав до ОСОБА_9 та повідомив про поїздку до м. Хмельницького. Останній, виявивши ініціативу прогулятися по місту, попросив його взяти з собою. По прибуттю до м. Хмельницького вони зустрілись з ОСОБА_7 При цьому, давши ОСОБА_9 300 грн. та свій мобільний телефон для зв’язку, вони з ОСОБА_7 поїхали у своїх справах. Пізно ввечері до нього на телефон подзвонив ОСОБА_9 та повідомив про перебування на вул. Пилипчука м. Хмельницького неподалік Хмельницької міської лікарні. Під’їхавши на власному автомобілі разом з ОСОБА_7 в район Хмельницької міської лікарні, вони побачили на віддалі двох осіб. Захопивши з собою в кишеню для збереження пневматичний газовий пістолет, який знаходився у нього в автомобілі, він разом з ОСОБА_7 пішов назустріч вказаним особам. Наблизившись до них, він впізнав ОСОБА_9, який разом з невідомим перебував у стані алкогольного сп’яніння. Зненацька між братами зав’язалась бійка, в ході якої ОСОБА_7 почав вимагати відшкодування йому вартості порваної куртки. Відійшовши разом з невідомим та ОСОБА_9 в сторону, ОСОБА_7 наказав їм віддати йому гроші та цінні речі, що вони і зробили. В цей час він стояв неподалік і безпосередньої участі у пограбуванні не приймав. Пістолет, який знаходився у нього весь цей час в кишені, він не витягував, нікому його не демонстрував. Після вилучення ОСОБА_7 майна потерпілого та мобільного телефону у свого брата, він разом з ним втік. Надалі, зустрівшись у мікрорайоні Озерна м. Хмельницького з ОСОБА_9, вони збули викрадене в м. Вінниці, розділивши між собою гроші. Він розкаюється у тому, що не припинив злочинних дій ОСОБА_7 У злочинну діяльність ОСОБА_9 він не втягував. Про те, що під час пограбування ОСОБА_5 у нього в кишені буде пістолет, ОСОБА_9 не знав.
ОСОБА_7 свою вину у скоєнні злочину визнав частково, показав, що дійсно 6 березня 2011 року до нього приїхав ОСОБА_8 разом з його братом ОСОБА_9 При цьому його брат повідомив, що йде гуляти зі своїм однокласником. ОСОБА_8 дав йому гроші та мобільний телефон. Через деякий час брат зателефонував на мобільний телефон ОСОБА_8, який повідомив, що у його брата якісь проблеми в районі вулиць Пилипчука та провулку Шевченка м. Хмельницького. Коли вони з ОСОБА_8 приїхали на місце, то побачили брата з невідомим хлопцем у стані алкогольного сп’яніння. Вони з братом почали штовхатись і останній порвав йому кишеню куртки. Тоді вони вирішили забрати у потерпілого цінні речі. Він із ОСОБА_8 завели брата та потерпілого в темний провулок, де він забрав у останнього золотий перстень, годинник, мобільний телефон, зірвав з його шиї золотий ланцюжок, а у свого брата забрав мобільний телефон. Після пограбування вони з ОСОБА_8 поїхали в мікрорайон Озерна м. Хмельницького, де дочекались брата. Разом з ним вони поїхали в м. Вінницю, де реалізували викрадене, а гроші розділили між собою. Злочин вони скоїли спонтанно. Про те, що ОСОБА_8 візьме з собою пістолет, у них домовленості не було. Чи демонстрував ОСОБА_8 його потерпілому, він не бачив. У скоєному розкаявся.
ОСОБА_9 свою вину у скоєнному визнав частково, показав, що дійсно 6 березня 2011 року до нього в с. Пашутинці Красилівського району приїхав ОСОБА_8 та в розмові запитав, чи є у нього заможні знайомі, яких можна пограбувати. Дізнавшись від нього про потерпілого, ОСОБА_8 запропонував при зустрічі напоїти, а потім пограбувати його, на що він погодився. Приїхавши в м. Хмельницький, вони зустрілись з його братом ОСОБА_7 При цьому ОСОБА_8 дав йому 300 грн., щоб пригостити потерпілого випивкою, та мобільний телефон і попросив подзвонити йому у потрібний час з повідомленням місця їх перебування. Зустрівшись після попереднього дзвінка з потерпілим, вони пішли з ним до більярдного клубу «Вояж», де відпочивали, розпиваючи спиртні напої. Коли потерпілий добре сп’янів, він запропонував йому сходити в бар «Арсенал», що по вул. Проскурівській м. Хмельницького. Передзвонивши ОСОБА_8 та повідомивши про місце свого знаходження, він попросив його забрати. Коли вони з потерпілим перебували неподалік Хмельницької міської лікарні, до них підійшов ОСОБА_8 разом з братом ОСОБА_7 При зустрічі між ним та братом виникла сутичка, і той порвав йому кишеню куртки. Він визнає, що під час пограбування він підіграв своєму братові, вдаючи себе потерпілим. Коли ОСОБА_8 та його брат втекли, він відвіз потерпілого на таксі додому. Після цього він поїхав у мікрорайон Озерна м. Хмельницького, де його чекав брат та ОСОБА_8 Всі разом вони на автомобілі ОСОБА_8 поїхали в м. Вінницю, де збули викрадене. Його завданням у злочині було лише споїти потерпілого. Про те, що ОСОБА_8 візьме з собою пістолет, у них домовленості не було. У скоєному розкаявся.
Потерпілий ОСОБА_5розповів суду про несподіваний дзвінок до нього 6 березня 2011 року ОСОБА_9, про їх зустріч біля ресторану «Святковий», про пропозицію останнього відпочити у більярдному клубі «Вояж» та про пригощання спиртними напоями, послідуюче наполягання продовжити відпочинок у барі «Арсенал», про напад на них двох невідомих осіб, які відвели їх у темний провулок. При цьому один з засуджених стояв неподалік з направленим на нього пістолетом, який він сприйняв як реальну загрозу своєму життю та здоров’ю, тому не чинив опору. Інший нападник наказав віддати цінні речі. Після того, як він віддав перстень, годинник та мобільний телефон, незнайомець зірвав з його шиї ланцюжок, який знаходився під одягом. У ОСОБА_9 при цьому забрали мобільний телефон. Останній після нападу підвіз його на таксі до бабусі та поїхав до свого брата. Наступні кілька днів ОСОБА_9 вдавав з себе потерпілого і лише потім виявилось, що він причетний до скоєного злочину.
Потерпіла ОСОБА_6 показала, що її мати повідомила їй про пограбування сина. Останній детально розповів їй про обставини вчинення злочину, про те, що йому погрожували пістолетом, якого він дуже злякався, боявся за своє життя та здоров’я, навіть замалював його форми на папері. Вона розпитувала ОСОБА_9 про обставини нападу. Той відмовлявся звернутись до міліції з приводу викрадення мобільного телефону. Повідомила також, що в ході розгляду справи судом батьками ОСОБА_7 та ОСОБА_9 їй в повному розмірі була відшкодована матеріальна та моральна шкода.
Згідно фото таблиць до висновку експерта № 725 від 5.07.2011 року (а.с. 166-170) вбачається, що пневматичний газо-балонний пістолет, із застосуванням якого вчинено розбійний напад, дійсно схожий на бойову вогнепальну зброю, а тому потерпілий під час нападу сприйняв його, як реальну загрозу своєму життю та здоров’ю, боявся його застосування, не чинив опору нападникам.
Вартість викраденого майна підтверджується відповідними документами, долученими до справи, і ніким не оспорюється.
Дослідженим в судовому засіданні доказам місцевим судом дана належна правова оцінка. Дії винних кваліфіковано вірно, а саме:
- дії ОСОБА_8 –за ч. 2 ст. 187 КК України, як напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний з погрозою застосування насильства, небезпечного для життя та здоров’я особи, яка зазнала нападу, вчинений за попередньою змовою групою осіб.; за ч. 1 ст. 304 КК України, як втягнення неповнолітнього у злочинну діяльність та пияцтво;
- дії ОСОБА_7 –за ч. 2 ст. 187 КК України, як напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний з погрозою застосування насильства, небезпечного для життя та здоров’я особи, яка зазнала нападу, вчинений за попередньою змовою групою осіб;
- дії ОСОБА_9 –за ч. 2 ст. 186 КК України, як відкрите викрадення чужого майна громадян, поєднане з насильством, яке не є небезпечним для життя та здоров’я потерпілого, та з погрозою застосування такого насильства, вчинене за попередньою змовою групою осіб.
Місцевий суд обгрунтовано перекваліфікував дії ОСОБА_9 з ч. 2 ст. 187 на ч. 2 ст. 186 КК України, оскільки ні досудовим слідством, ні в ході розгляду справи судом не було здобуто доказів його обізнаності про застосування пістолета до потерпілого безпосередніми учасниками нападу.
Також суд обґрунтовано виправдав ОСОБА_7 за ч. 1 ст. 304 по обвинуваченню у втягненні неповнолітнього ОСОБА_9 в злочинну діяльність та пияцтво, оскільки з огляду на обставини справи, ОСОБА_8 з ОСОБА_9 приїхали у м. Хмельницький вже маючи намір заволодіти майном потерпілого, а тому він ніяким чином не вплинув на брата і в його діях відсутній склад вказаного злочину.
Покарання засудженим призначене з дотриманням вимог ст. 65 КК України, з врахуванням ступеню тяжкості вчинених злочинів, особи винних, фактичних обставин справи, обставин, що пом’якшують та обтяжують покарання.
ОСОБА_8 вперше притягується до кримінальної відповідальності, частково визнав свою вину та розкаюється у скоєному, має сім’ю, двох неповнолітніх дітей, вагітну дружину, позитивно характеризується по місцю проживання.
ОСОБА_7 вперше притягується до кримінальної відповідальності, визнав свою вину та розкаюється у скоєному, має сім’ю, неповнолітню дитину, позитивно характеризується по місцю проживання, повністю відшкодував потерпілим матеріальну та моральну шкоду, заподіяну злочином.
ОСОБА_9 вперше притягується до кримінальної відповідальності, визнав свою вину та розкаюється у скоєному, позитивно характеризується по місцю проживання, вчинив злочин у неповнолітньому віці, повністю відшкодував потерпілим матеріальну та моральну шкоду, заподіяну злочином.
За таких обставин підстав для посилення чи пом’якшення покарання засудженим колегія суддів не вбачає.
Виходячи з викладеного, керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів, -
У х в а л и л а :
Вирок Хмельницького міськрайонного суду від 1 листопада 2011 року стосовно ОСОБА_8, ОСОБА_7, ОСОБА_9 залишити без зміни, а апеляції прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, законного представника потерпілого ОСОБА_5 –ОСОБА_6, захисника ОСОБА_2 в інтересах засудженого ОСОБА_7, захисників ОСОБА_4, ОСОБА_1 в інтересах засудженого ОСОБА_8, засуджених ОСОБА_7, ОСОБА_8 залишити без задоволення.
Судді /підписи/
Згідно з оригіналом:
Суддя Апеляційного суду
Хмельницької області Цугель І.М.