АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 жовтня 2011 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду Одеської області у складі:
Головуючого: Цюри Т.В.,
Суддів: Сєвєрової Є.С., Погорєлової С.О.,
при секретарі: Павлючук Ю.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Апеляційного суду Одеської області апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на апеляційне оскарження рішення Приморського районного суду м. Одеси від 15 квітня 2011 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр-Стройінвест" про зобов'язання здійснити будівництво та протягом двох місяців після прийняття будинку в експлуатацію передати квартири, про визнання майнового права на квартири, стягнення пені за несвоєчасне виконання умов договорів,-
В С Т А Н О В И Л А :
Позивач звернулася до Приморського районного суду м. Одеси з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр-Стройінвест" про зобов'язання виконати умови договору № 54 про пайову участь у будівництві житла від 10 січня 2006 року та договору № 55 про пайову участь в будівництві житла від 10 січня 2006 року та стягнення пені. 17.03.2011 року позивач збільшила позовні вимоги та просила зобов’язати відповідача здійснити будівництво та протягом двох місяців після прийняття будинку в експлуатацію передати позивачу квартири НОМЕР_2 та НОМЕР_3 за адресою: АДРЕСА_2, а також просила на підставі укладених договорів, визнати майнові права на квартири й стягнути пеню за несвоєчасне виконання умов договорів, оскільки запланований строк закінчення будівництва житлового будинку – другий квартал 2008 року.
Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 15 квітня 2011 року позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр-Стройінвест" про зобов'язання здійснити будівництво та протягом двох місяців після прийняття будинку в експлуатацію передати квартири, про визнання майнового права на квартири, стягнення пені за не своєчасне виконання умов договорів - задоволено частково.
Зобов’язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Центр-Стройінвест" (місцезнаходження: АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ № 26276099) виконати зобов’язання за договором № 54 про пайову участь у будівництві житла від 10.01.2006 року та договором № 55 про пайову участь у будівництві житла від 10.01.2006 року, укладених із ОСОБА_1 та здійснити будівництво житлового будинку, розташованого за будівельною адресою: АДРЕСА_2.
Визнано за ОСОБА_1 (громадянкою Російської Федерації, ІНФОРМАЦІЯ_1, НОМЕР_1, виданий Електростальським ОВС Московської області 14.07.2003 року; місце проживання: АДРЕСА_3) майнові права на однокімнатну квартиру НОМЕР_2, загальною площею 60,55 кв. м. розташовану на шостому поверсі будинку за будівельною адресою: АДРЕСА_2.
Визнано за ОСОБА_1 (громадянкою Російської Федерації, ІНФОРМАЦІЯ_1, НОМЕР_1, виданий Електростальським ОВС Московської області 14.07.2003 року; місце проживання: АДРЕСА_3) майнові права на однокімнатну квартиру НОМЕР_3, загальною площею 60,27 кв. м. розташовану на шостому поверсі будинку за будівельною адресою: АДРЕСА_2.
У решті вимог – відмовлено.
Не погодившись з винесеним рішенням суду, представник ОСОБА_1 – ОСОБА_2 20.05.2011 року подала апеляційну скаргу на вказане рішення, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просила рішення Приморського районного суду м. Одеси від 15.04.2011 року змінити та позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Заслухавши пояснення, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним та обгрунтованим.
Відповідно ст.. 308 ЦПК України не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Так, судом першої інстанції було достовірно встановлено, що 10.01.2006 року між позивачем та відповідачем укладені договори № 54 та № 55 про пайову участь у будівництві житла, а саме відповідно на квартири НОМЕР_3 та НОМЕР_2 за адресою АДРЕСА_2. Відповідно до умов договорів позивач здійснила в повному обсязі пайовий внесок в грошовій формі, що підтверджується відповідними квитанціями.
За умовами договору позивач прийняла зобов’язання про пайову участь у фінансуванні будівництва , а відповідач зобов’язався здійснити будівництво житлового будинку та передати позивачу квартири за актом протягом двох місяців після введення будинку в експлуатацію .
Згідно п. 6.1. Договорів запланований строк закінчення будівництва вказаного будинку та пред’явлення його державній комісії для введення в експлуатацію вказаний «2-й квартал 2008 року».
Фактично зобов’язання відповідача перед позивачем щодо закінчення будівництва та передачі квартир – не виконане.
Судом першої інстанції до правовідносин, що склалися були вірно застосовані норми ст.. 526 ЦК України, відповідно якої зобов’язання має виконуватись належним чином у відповідності з умовами договору і вимогами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов і вимог – у відповідності зі звичаями ділового обороту або іншими вимогами, що звичайно ставляться, до ч. 1 ст. 530 Кодексу, якщо у зобов’язанні встановлений строк (дата) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (дату) та ст.. 629 Кодексу, відповідно якої договір є обов’язковим для виконання сторонами.
При цьому, судом першої інстанції було вірно відмовлено позивачці у її вимогах про стягнення пені, які нею заявлялись на підставі положень Закону України «Про захист прав споживачів», за несвоєчасність виконання зобов’язань, оскільки умови стягнення пені вказаними Договорами не передбачені. При цьому суд вірно керувався частинами 1, 2 ст. 9 Закону України «Про інвестиційну діяльність», відповідно якого основним правовим документом, який регулює взаємовідносини між суб’єктами інвестиційної діяльності, є договір (угода). Укладання договорів, вибір партнерів, визначення зобов’язань, будь-яких інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України, є виключною компетенцією суб’єктів інвестиційної діяльності.
Відповідно до абзацу другого ч. 1 ст. 19 Закону України «Про інвестиційну діяльність» держава гарантує захист інвестицій незалежно від форм власності, а також іноземних інвестицій. Захист інвестицій забезпечується законодавством України, а також міжнародними договорами України. Інвесторам, у тому числі іноземним, забезпечується рівноправний режим, що виключає застосування заходів дискримінаційного характеру, які могли б перешкодити управлінню інвестиціями, їх використанню та ліквідації, а також передбачаються умови і порядок вивозу вкладених цінностей і результатів інвестицій.
Зі змісту вказаних Договорів про пайову участь у будівництві вбачається, що сторони керуються Законом України «Про інвестиційну діяльність», де залучені у позивача кошти відносяться до джерела інвестування. Законом України «Про захист прав споживачів» врегульовані правовідносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів і надавачами послуг. Виходячи з наданих в законі понять та відповідних правовідносин, суд дійшов вірного висновку, що позивача, як інвестор в будівництві будинку не може бути визнаною споживачем, а відповідач, як утримувач інвестиції не може бути визнаним виробником чи продавцем продукції в розумінні даного Закону.
Крім цього, оскільки будівництво не завершене, судом було правомірно відмовлено в задоволенні вимог позивача щодо введення будинку в експлуатацію після закінчення будівництва та виконання умов договору після введення будинку в експлуатацію , так, як ці вимоги пов’язані з зобов’язанням відповідних дій відповідача у майбутньому.
Отже, суд першої інстанції, вислухавши пояснення, оцінивши всі докази в сукупності, прийшов до вірного висновку про часткове задоволення заявлених вимог позивача.
Такі висновки суду відповідають встановленим обставинам справи, до яких суд дійшов з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Рішення суду є законним і обґрунтованим.
Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
Враховуючи наведене, керуючись ст. ст. 308, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів ,-
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 – відхилити.
Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 15 квітня 2011 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр-Стройінвест" про зобов'язання здійснити будівництво та протягом двох місяців після прийняття будинку в експлуатацію передати квартири, про визнання майнового права на квартири, стягнення пені за не своєчасне виконання умов договорів – залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги до касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий Т.В. Цюра
Судді: Є.С. Сєвєрова
С.О. Погорєлова