АПЕЛЯЦІЙНИЙ  СУД  ЧЕРКАСЬКОЇ  ОБЛАСТІ

 Справа № 33/2390/87/12 Головуючий по 1 інстанції

Категорія: ч.2 ст.130 КУпАПЗадорожній В.П.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

          "23" березня 2012 р. м. Черкаси

       Суддя апеляційного суду Черкаської області           Євтушенко В. Г.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси  справу про адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст.130 КУпАП, за апеляцією  ОСОБА_2 на постанову Драбівського районного суду  Черкаської області від 14 лютого 2012 року, якою

                                          ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1,

                                          мешканця АДРЕСА_1,

                                          непрацюючий  

визнаний винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП із застосуванням стягнення у вигляді позбавлення права керувати транспортними засобами на 2 роки без оплатного вилучення транспортного засобу за те, що він 03 січня 2012 року о 03 год.15 хвилин в м. Київ по вул. Виборзька 16 керував автомобілем ЗАЗ державний номер НОМЕР_1 без посвідчення водія в стані алкогольного сп’яніння.

      У апеляції ОСОБА_2 просить скасувати постанову, вважаючи, що суддя безпідставно постановив рішення лише на неперевірених у суді свідченнях працівників ДСО, які є зацікавленими особами; не встановив жодного свідка, який бачив би, що саме він керував транспортним засобом; невірно оцінив докази і проігнорував його показання про невинуватість, зокрема про те, що на час вчинення адміністративного правопорушення він автомобілем не керував і що на нього чинили тиск працівники міліції; відмовив в задоволенні клопотання про виклик в судове засідання свідків ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_8. Просить на підставі ст.247 КУпАП закрити провадження за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

         ОСОБА_2 та його захисник двічі 12 та 23 березня 2012 року не з’явилися в засідання апеляційної інстанції і не повідомили про причини неявки.

       Вивчивши матеріали справи і перевіривши доводи апеляції, вважаю можливим її розгляд у відсутності скаржника і приходжу до висновку, що апеляція не підлягає задоволенню з наступних підстав.

     Згідно ч. 2 ст. 7 та ст. 245 КУпАП провадження    в  справах  про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності, всебічного, повного і об'єктивного з'ясування обставин кожної справи, правильного і справедливого її вирішення.

    Суд розглянув дану справу у відповідності до вказаних вимог закону і обгрунтовано дійшов висновку про винуватість ОСОБА_2 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КК України, що підтверджується наданими суду зібраними у справі доказами: даними протоколу про адміністративне правопорушення, про те, що ОСОБА_2 03 січня 2012 року о 03 год.15 хвилин в м. Київ на вул. Виборзька, в районі будинку №16 керував автомобілем ЗАЗ д.н. НОМЕР_1 в стані алкогольного сп’яніння і без посвідчення водія, а також - дослідженими в судовому засіданні поясненнями ОСОБА_6 та ОСОБА_7, які 03.01.2012 року близько 13 години 15 хв. знаходились на вулиці Виборзька і були свідками того, як автомобіль «Таврія-Славута» д.н. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_2 здійснив виїзд на смугу зустрічного руху, при цьому світло та габаритні вогні були  вимкнені, почав тікати по тротуару і був затриманий на вулиці Борщагівська, 148, після чого був переданий працівникам ДАІ; даними медичного огляду від 03.01.2012 року про те, що ОСОБА_2 був обстежений о 5 годині 50 хв. і перебував в стані алкогольного сп’яніння.

    Заяви ОСОБА_2 про зацікавленість свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_7 є суб’єктивними. Підстав не вірити даним свідкам немає. Свідки прямо і конкретно вказали на ОСОБА_2 як на особу, що керувала автомобілем з порушеннями правил дорожнього руху, потім намагався тікати і був затриманий та переданий працівникам ДАІ. Також немає підстав піддавати сумніву об’єктивність виготовлених органом дізнання документів. ОСОБА_2 при складанні щодо нього протоколу про адміністративне правопорушення відмовився дати відповідні пояснення щодо своєї невинуватості, дії працівників міліції, які його затримували, не оскаржував, і не заявляв про незаконність їх дій лікарям, які його обстежували.

    Зазначеними вище доказами спростовуються доводи ОСОБА_2 про те, що він не перебував за кермом автомобіля. Тому суд обгрунтовано визнав такі доводи правопорушника надуманими, направленими на уникнення від відповідальності за вчинене. Жодних об’єктивних даних про тиск на нього з боку працівників міліції судом не встановлено. Необхідності у виклику до суду свідків, про яких заявляв і заявляє скаржник, для правильного вирішення справи немає, оскільки, як це вбачається  із змісту пояснень і клопотання ОСОБА_2,  заявлені особи не були очевидцями правопорушення і є, як хороші  знайомі і родичі правопорушника, зацікавленими особами.

    Суд, з урахуванням постанови Солом’янського районного суду м. Києва  від 4 жовтня 2011 року, якою ОСОБА_2 раніше піддавався адміністративному стягненню за ч.1 ст.130 КУпАП  і вчинив правопорушення, передбачене цією статтею повторно, а також - характеру вчиненого правопорушення і особу правопорушника, обґрунтовано застосував до нього стягнення за ч.2 ст. 130 КУпАП у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами.

Тому підстав для скасування або зміни постанови судді щодо ОСОБА_2 . немає.

     Керуючись ст.294 КУпАП,-

                                                                      п о с т а н о в и в  

постанову Драбівського районного суду  Черкаської області від 14 лютого 2012 року відносно ОСОБА_2 залишити без змін, а апеляцію ОСОБА_2 – без задоволення.

Суддя