№ 2 –156/2009

                                                    2-668/2010

                                                                                          Справа №    2-31/11

провадження  2/2305/134/12

Р І Ш Е Н Н Я

          І М Е Н Е М   У К Р А І Н И

27.03.2012   року                                     м. Звенигородка

                    Звенигородський районний  суд Черкаської області

          у складі: головуючої судді  Гончаренко Т.В.

                    при секретарі     Блискавка А.С.

         за участі: позивачки         ОСОБА_1

                         відповідача       ОСОБА_2

         третьої особи,яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача              ОСОБА_3

                                   представника позивачки    ОСОБА_4   

                    представника відповідача  ОСОБА_5  

          Розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Звенигородки цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2,третьої особи яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача              ОСОБА_3 про визнання права власності на Ѕ частину в спільному майні подружжя та поділ спільного майна подружжя,-

                         в с т а н о в и в:

у лютому 2009 року позивачка ОСОБА_6 звернулася до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 про   визнання права власності на Ѕ частину спільного сумісного майна та поділ майна подружжя в натурі. Позов обгрунтовується тим, що за час шлюбу сторонами набуто спільне майно: квартира в м. Звенигородка, торгівельний павільйон, земельна ділянка, на якій розташований торгівельний павільйон, автомобіль «Мерседес», рухоме майно. Позивачка просила поділити спільне майно, виділивши їй у власність торгівельний павільйон, земельну ділянку, на якій він розташований, автомобіль «Мерседес»та частину рухомого майна. Інше майно залишити у власності відповідача.

Рішенням Звенигородського районного суду від 02.10.2009 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Черкаської області від 26.11.2009 року, позов задоволено частково. Визнано право власності за кожним із подружжя на Ѕ частину їхнього спільного майна. Позивачці виділено торгівельний павільйон, площею 32 кв.м., вартістю 165850 грн., земельну ділянку, на якій розташований павільйон, площею 46 кв.м., вартістю 4867 грн., автомобіль «Мерседес», вартістю 39325 грн., частину рухомого майна, вартістю 23760 грн., всього виділено майна на суму 233803,58 грн. Відповідачу виділено квартиру АДРЕСА_1, вартістю 235430 грн. і частину рухомого майна, всього майна на суму 241209 грн. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_6 3702,71 грн. грошової компенсації за перевищення виділеної йому частки у майні.

Ухвалою Верховного суду України від 22.09.2010 року скасовано рішення Звенигородського районного суду від 02.10.2009 року та ухвалу апеляційного суду Черкаської області від 26.11.2009 року, а справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час судового розгляду справи позивачка змінила позовні вимоги, просить визнати за нею право власності та виділити їй в натурі: торгівельний павільйон та земельну ділянку, на якій він розташований, вартістю 89559 грн.; автомобіль «Мерседес», вартістю 39325,62 грн., рухоме майно: стіл комп’ютерний, вартістю 684 грн., гарніру кухонний, вартістю 6840 грн., стільці кухонні 4 шт., вартістю 243 грн., шафу-купе, вартістю 3676 грн., гарнітур для ванної кімнати, вартістю 2565 грн., жалюзі на 2 вікна, вартістю 342 грн., телефонний апарат, вартістю 103 грн., стіл кухонний, вартістю 513 грн., витяжну шафу, вартістю 427 грн., комп’ютерну систему, вартістю 6156 грн., пральну машину, вартістю 2211 грн., всього майна вартістю 163292 грн. Визнати за відповідачем право власності та виділити йому в натурі квартиру АДРЕСА_1, вартістю 197275 грн., рухоме майно: газову колонку, вартістю 1244 грн., газову плиту, вартістю 4535 грн., всього майна, вартістю 203054 грн. стягнути з відповідача на користь позивачки 16991,50 грн. грошової компенсації за перевищення виділеної йому частки у майні.

Позивачка також просить стягнути з відповідача понесені нею судові витрати в сумі 2400 гривень.

Представник позивачки адвокат ОСОБА_4 підтримав позовні вимоги позивачки та просить їх задовольнити, зазначивши, що все перераховане майно було придбане та побудоване за час шлюбу сторін, а тому підлягає поділу як спільне майно подружжя.

Відповідач ОСОБА_2 позов визнав частково та пояснив, що він є фізичною особою-підприємцем і отримав земельну ділянку для будівництва торгівельного павільйону з метою здійснення підприємницької діяльності. Крім того, на час розірвання шлюбу торгівельний павільйон був недобудований і відповідач будував його за власні кошти. Тому відповідач просить визнати за позивачкою та виділити їй в натурі: автомобіль «Мерседес», вартістю 39325,62 грн., рухоме майно: стіл комп’ютерний, вартістю 684 грн., гарніру кухонний, вартістю 6840 грн., стільці кухонні 4 шт., вартістю 243 грн., шафу-купе, вартістю 3676 грн., гарнітур для ванної кімнати, вартістю 2565 грн., жалюзі на 2 вікна, вартістю 342 грн., телефонний апарат, вартістю 103 грн., стіл кухонний, вартістю 513 грн., витяжну шафу, вартістю 427 грн., комп’ютерну систему, вартістю 6156 грн., пральну машину, вартістю 2211 грн. Визнати за відповідачем право власності та виділити в натурі квартиру АДРЕСА_1, вартістю 191495 грн., рухоме майно: газову колонку, вартістю 1244 грн., газову плиту, вартістю 4535 грн. Визнати скелет торгівельного павільйону, вартістю 89559 грн. спільним майном подружжя та визнати за відповідачем право власності та виділити йому в натурі торгівельний павільйон та земельну ділянку, на якій він розташований, вартістю 4867,96 грн. Враховуючи попередньо сплачені відповідачем та понесені внаслідок неправомірного позову витрати, стягнути  з нього на користь позивачки 69988,44 грн. грошової компенсації за перевищення виділеної йому частки у майні.

Представник відповідача ОСОБА_5 просить розділити спірне майно, придбане сторонами за час шлюбу, в порядку вказаному його довірителем.

Третя особа,яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача ОСОБА_3 суду пояснила,що вона 02.04.2010 року купила за 100000 грн. торгівельний павільйон №18,що знаходиться по АДРЕСА_2 в м.Звенигородка,Черкаської області.

Свідки пояснили суду:

ОСОБА_7 –що вона була членом кооперативу «Будівельник», який будував торгівельні павільйони у м. Звенигородка на базарній площі. Відповідач ОСОБА_2 також входив до членів вказаного кооперативу і будував павільйон в одному ряду з нею. Фактично будівельні роботи в павільйоні ОСОБА_2 були закінчені в 2007 році, а у 2008 році він був зданий в експлуатацію. Всі члени кооперативу здали павільйони в експлуатацію разом. Відповідач почав торгувати навесні 2008 року. Позивачка брала участь в будівництві павільйону, вона взяла два кредити на це і з заробітної плати віддавала кошти.

ОСОБА_8 –що він є двоюрідним братом позивачки, у вересні-жовтні 2007 року на її запрошення він виконував внутрішні роботи у належному відповідачу торгівельному павільйоні. За виконану роботу з ним розраховувалась позивачка.

ОСОБА_9 –вона разом з ОСОБА_2 будувала торгівельний павільйон. Їй відомо, що позивачка брала кредити на його будівництво. В листопаді-грудні 2007 року позивачка показувала їй павільйон, в якому були виконані внутрішні роботи.

ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 –що вони у 2007-серпні-вересні 2008 року виконували внутрішні роботи у павільйоні ОСОБА_2 Кошти за проведені роботи віддавав їм відповідач. У 2007 році опалення в павільйоні не було.

ОСОБА_13 –що будівництво торгівельних павільйонів почалось у 2006 році, кооператив побудував лише скелет павільйону, будівництво закінчилось у 2007 році. Кошти в кооператив вносив відповідач.

ОСОБА_14 –що він працював бухгалтером кооперативу у 2005-2007 роках. Членом кооперативу був ОСОБА_2 і кошти сплачував він. До липня 2008 року майже всі торгівельні павільйони були готові до експлуатації.

Судом встановлено, що:

Сторони перебували в зареєстрованому шлюбі з 21.09.2001 року по 10.06.2008 року.

За час шлюбу вони придбали наступне майно:

квартиру № 23, що знаходиться  за адресою АДРЕСА_1, зареєстровану на підставі договору купівлі –продажу від  14.02.2004 року  на ім’я  ОСОБА_2;

автомобіль Мерседес-Бенц, 1994 року випуску, державний номер НОМЕР_1, зареєстрований 20.05.2005 року в Звенигородському ВРЕР на ім’я ОСОБА_6

а також рухоме майно:

          гарнітур кухонний ;

          стіл кухонний;

          стільці  кухонні 4 шт.;

          газова колонка;

          газова плита;

          витяжна шафа;

          шафа- купе;

          стіл комп'ютерний;

          комп'ютерна система;

          гарнітур  для ванної кімнати;

          пральна машина;

          жалюзі на 2  вікна;

          телефонний аппарат.

Відповідач ОСОБА_2 з 29.09.1994 року є фізичною особою-підприємцем, згідно свідоцтва про державну реєстрацію від 22.01.2008 року (а.с. 45 Т. 1).

28.04.2004 року відповідачу виділено земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 46 кв.м. під будівництво торгівельного павільйону на центральному ринку АДРЕСА_2 (а.с. 21 Т. 2). У січні 2009 року здано в експлуатацію торгівельний павільйон, площею 32 кв.м., що розташований в м. АДРЕСА_2, побудований на вказаній земельній ділянці, та отримано свідоцтво про право власності від 05.02.2009 року на ім’я відповідача.

Згідно висновку автотоварознавчої експертизи від 19.05.2009 року, ринкова вартість автомобіля Мерседес-Бенц МВ10Д, 1994 року випуску, державний номер НОМЕР_1, зареєстрованого 20.05.2005 року в Звенигородському ВРЕР на ім’я ОСОБА_6 складає 39325,62 гривень.

Згідно висновку судово-технічної експертизи від 25.05.2009 року станом на 06.05.2009 року ринкова вартість двокімнатної квартири, площею 50,8 кв.м., яка розташована на 4-му поверсі житлового будинку в АДРЕСА_1 та належить ОСОБА_2 на праві приватної власності на підставі договору купівлі – продажу від 14.02.2004 року, складає 235430 гривень. Розділити вказану на дві рівні частини не можливо.

Відповідно до висновку судово-технічної експертизи від 20.04.2011 року станом на 15.04.2011 року ринкова вартість без врахування поліпшень, здійснених після червня 2008 року, вказаної квартири складає 191495,68 гривень.

Згідно висновку судово-технічної експертизи від 25.05.2009 року станом на 06.05.2009 року ринкова вартість торгівельного павільйону площею 32 кв.м., що розташований в м. АДРЕСА_2, та належить ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 05.02.2009 року, складає 165850 гривень. На  думку експерта, практично розділити зазначений торгівельний павільйон на дві рівні частини можливо, при цьому необхідно улаштувати окремі входи, але вказаний варіант поділу є недоцільним, оскільки мала площа та вузьке приміщення унеможливить розміщення товару та завдасть незручності покупцям.

Відповідно до висновку судово-технічної експертизи від 20.04.2011 року станом на 15.04.2011 року ринкова вартість торгівельного павільйону без врахування проведення внутрішньої електропроводки, встановлення вікон, дверей, внутрішніх оздоблювальних робіт складає 89559 грн.

Вартість земельної ділянки, на якій розташований торгівельний павільйон, визнана сторонами складає 4867,96 грн.

Відповідно до висновку товарознавчої експертизи від 28.05.2009 року, вартість спільного сумісного рухомого майна, придбаного сторонами за час шлюбу складає:

стіл комп'ютерний - 684 гривні;

гарнітур кухонний  - 6840 гривень;

          стільці  кухонні 4 шт.- 243 гривні;

          шафа- купе -  3676 гривень;

          гарнітур  для ванної кімнати - 2565 гривень;

          жалюзі на 2  вікна - 342  гривні;

          телефонний апарат - 103 гривні.

          стіл кухонний - 513 гривень;

          газова колонка -1244 гривні;

          газова плита - 4535 гривень;

          витяжна шафа -  427 гривень;

          комп'ютерна система - 6156 гривень;

          пральна машина - 2211 гривень.

Вартість всього рухомого майна складає 29539 гривень.

Вислухавши пояснення сторін, їх представників, свідків, вивчивши матеріали справи суд вважає, що позов підлягає  частковому задоволенню з таких підстав:

          Згідно ст. 60, 70 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві  спільної сумісної  власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини самостійного заробітку. Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя. У разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Ст. 69 Сімейного кодексу України встановлено, дружина та чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від  розірвання шлюбу.

Способи та порядок поділу майна, що є об’єктом спільної сумісної власності подружжя, регулюються ст. 71 Сімейного кодексу України, згідно якої майно, що є об’єктом спільної сумісної власності подружжя ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними. Речі для професійних занять присуджуються тому з подружжя, хто використовував їх у своїй професійній діяльності, вартість цих речей враховується при присудженні іншого майна другому з подружжя. Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків передбачених Цивільним кодексом України.

Враховуючи наведене, суд вважає, що зазначена вище земельна ділянка виділялась відповідачу як суб’єкту підприємницької діяльності для здійснення цієї діяльності та будівництва торгівельного павільйону. Таким чином, суд вважає, що торгівельний павільйон та земельна ділянка, на якій він розташований, не входить до спільної сумісної власності подружжя.

За таких обставин, вартість всього спірного сумісного майна без врахувань поліпшень, здійснених після червня 2008 року складає 260260,30 гривень (191495,68+39325,62+29539).

На час розгляду справи судом в спірній квартирі проживає відповідач, даний факт визнається сторонами.

Згідно довідки відділу ДВС Звенигородського РУЮ № 4374 від 21.12.2011 року рішення Звенигородського районного суду від 02.10.2009 року виконане в повному обсязі, постановою державного виконавця від 14.04.2010 року закінчено виконавче провадження.

Відповідно до договору купівлі-продажу від  вартість торгівельного павільйону та земельної ділянки, на якій він розміщений склала 100000 гривень.

Згідно ст. 380 ЦПК України, якщо рішення після його виконання скасовано і справу повернено на новий розгляд, а при новому розгляді справи в позові відмовлено або позовні вимоги задоволено в меншому розмірі, або провадження у справі закрито чи заяву залишено без розгляду, суд ухвалюючи рішення, повинен зобов’язати позивача повернути відповідачеві безпідставно стягнене з нього за скасованим рішенням. У разі неможливості повернути майно в рішенні або ухвалі суду передбачається відшкодування вартості цього майна в розмірі грошових коштів, одержаних від його реалізації.

Враховуючи те, що вартість всього спільного сумісного майна сторін, придбаного ними за час шлюбу 260360,30 гривень і що у разі поділу майна, що є об’єктом спільної сумісної власності подружжя, частки дружини і чоловіка є рівними, суд вважає, що ідеальна частка кожного з них у спільному сумісному майні складає 130180,15 гривень. При поділі спірного майна суд враховує, що на час розгляду справи судом відповідач ОСОБА_2 проживає у спірній квартирі АДРЕСА_1, позивачка проживає в іншому місці та не заперечує проти виділення відповідачу спірної квартири. Суд також враховує, що поділити спірну квартиру на дві різні частини не можливо.

На думку суду, враховуючи інтереси сторін та інші обставини, що мають істотне значення для вирішення справи, спільне сумісне майно сторін необхідно розділити в натурі таким чином: виділити у власність ОСОБА_2 квартиру, вартістю 191495,68 гривень, якою він фактично користується, із рухомого майна у його власність виділити газову колонку вартістю 1244 гривень та газову плиту вартістю 4535 гривень, всього виділити в натурі відповідачу майна на суму 197274,68 гривень.

Виділити у власність позивачки ОСОБА_6 із спільного сумісного майна: автомобіль Мерседес-Бенц, вартістю 39325,62 гривень, інше рухоме майно:

стіл комп'ютерний - 684 гривні;

гарнітур кухонний  - 6840 гривень;

          стільці  кухонні 4 шт.- 243 гривні;

          шафа- купе -  3676 гривень;

          гарнітур  для ванної кімнати - 2565 гривень;

          жалюзі на 2  вікна - 342  гривні;

          телефонний апарат - 103 гривні.

          стіл кухонний - 513 гривень;

          витяжна шафа -  427 гривень;

          комп'ютерна система - 6156 гривень;

пральна машина - 2211 гривень,

всього на суму 63085,62 гривень.

Оскільки при такому поділі майна в натурі, відповідачу буде виділено майна на 67094,53 грн. більше його ідеальної частки, вказану суму слід стягнути з нього на користь позивачки (197274,68-130180,15).

Враховуючи те, що отримане позивачкою за скасованим рішенням суду майно, а саме торгівельний павільйон і земельна ділянка, на якій він знаходиться, перейшли у власність третіх осіб, суд вважає, що з позивачки слід стягнути на користь відповідача 100000 гривень, одержаних від реалізації вказаного майна.

З відповідача на користь позивачки на підставі ст. 88 ЦПК України слід стягнути понесені позивачкою судові витрати в сумі 6330 гривень, в тому числі: 30 гривень ІТЗ, 250 гривень за правову допомогу складання позовної заяви, 2400 гривень за надання правової допомоги під час розгляду справи судом у 2009 році та 2400 гривень за надання правової допомоги під час розгляду справи судом у 2012 році ; 250 гривень автотоварознавча експертиза; 1000 гривень за сплату проведення судово –технічної експертизи від 25.05.2009 року.

          Від сплати судового збору сторони звільнені на підставі п. 18 ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито»від 21.01.1993 року.

          На підставі ст.60, 61, 68 –70, 71 СК України, ст. 89, 120 ЗК України, керуючись ст.10, 11, 57 - 66, 79, 81, 88, 208, 209, 212 - 215, 294, 380 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в :

          позов ОСОБА_6 задовольнити частково.

          Визнати право власності на Ѕ частину спільного сумісного майна подружжя за ОСОБА_6 і ОСОБА_2 за кожним на:

          квартиру № 23, що знаходиться  за адресою АДРЕСА_1, належну на праві приватної власності на підставі договору купівлі –продажу від 14.02.2004 року ОСОБА_2, вартість якої згідно висновку судово –технічної експертизи від 20.04.2011 року складає 191495 гривень 68 коп.;          

автомобіль Мерседес Бенц, 1994 року випуску, державний номер НОМЕР_1, зареєстрований 20.05.2005 року в Звенигородському ВРЕР на ім’я ОСОБА_6, вартість якого згідно висновку автотоварознавчої експертизи від 19.05.2009 року складає 39325 гривень 62 коп.;

інше рухоме майно, вартість якого згідно висновку товарознавчої експертизи від 28.05.2009 року 29539 гривень:

стіл комп'ютерний - 684 гривні;

гарнітур кухонний  - 6840 гривень;

          стільці  кухонні 4 шт.- 243 гривні;

          шафа- купе -  3676 гривень;

          гарнітур  для ванної кімнати - 2565 гривень;

          жалюзі на 2  вікна - 342  гривні;

          телефонний апарат - 103 гривні.

          стіл кухонний - 513 гривень;

          газова колонка -1244 гривні;

          газова плита - 4535 гривень;

          витяжна шафа -  427 гривень;

          комп'ютерна система - 6156 гривень;

          пральна машина - 2211 гривень.

Розділити спільне сумісне майно подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в натурі таким чином:

Визнати за ОСОБА_6 право власності на:

автомобіль Мерседес Бенц, 1994 року випуску, державний номер НОМЕР_1, зареєстрований 20.05.2005 року в Звенигородському ВРЕР на ім’я ОСОБА_6 вартістю 39325,62 гривень;

рухоме майно:

стіл комп'ютерний - 684 гривні;

гарнітур кухонний  - 6840 гривень;

          стільці  кухонні 4 шт.- 243 гривні;

          шафа- купе -  3676 гривень;

          гарнітур  для ванної кімнати - 2565 гривень;

          жалюзі на 2  вікна - 342  гривні;

          телефонний апарат - 103 гривні.

          стіл кухонний - 513 гривень;

          витяжна шафа -  427 гривень;

          комп'ютерна система - 6156 гривень;

пральна машина - 2211 гривень,

всього рухомого майна на суму 23760 гривень.

Всього виділити в натурі ОСОБА_6 майна на суму 63085,62 гривень (шістдесят три тисячі вісімдесят п’ять гривень 62 коп.).

Визнати за ОСОБА_2 право власності на:

квартиру № 23, що знаходиться  за адресою АДРЕСА_1, вартістю 235430 гривень;

рухоме майно:

газову плиту, вартістю 4535 гривень,

газову колонку вартістю 1244 грн.  

Всього виділити в натурі майна ОСОБА_2 на суму 197274,68 гривень (сто дев’яносто сім тисяч двісті сімдесят чотири гривні 68 коп.).

Стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_2 100000 гривень (сто тисяч гривень) одержаних від реалізації торгівельного павільйону площею 32 кв.м., що розташований в АДРЕСА_2, та земельної ділянки, площею 46 кв.м., на якій розміщений торгівельний павільйон в м. Звенигородка, Черкаської області, по АДРЕСА_2.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_6 67094 гривень 53 коп. (шістдесят сім тисяч дев’яносто чотири гривні 53 коп.) компенсації за перевищення виділеної йому частки у спільному майні.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_6 судові витрати в сумі 6330 гривень (три тисячі дев’ятсот тридцять гривень), в тому числі: 30 гривень ІТЗ, 250 гривень за правову допомогу складання позовної заяви, 2400 гривень за надання правової допомоги під час розгляду справи судом у 2009 році та 2400 гривень за надання правової допомоги під час розгляду справи судом у 2012 році; 250 гривень автотоварознавча експертиза; 1000 гривень за сплату проведення судово –технічної експертизи від 25.05.2009 року.

Від сплати судового збору сторони звільнені на підставі п.18 ст.4 Декрету Кабінету Міністрів України від 21.01.1993 року «Про держане мито».          

Повний текст рішення виготовлений 02.04.2012 року.

          Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано апеляційному суду Черкаської області через Звенигородський районний суд протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скарги протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

              Суддя