Справа №2-93/2008р.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 квітня 2008 року                                                                                                м. Вінниця

            Вінницький районний суд Вінницької області в складі:

             головуючої судді:     Гриценко І.Г.

             при секретарі:           Нишпорка Т.В.  

за участю позивача ОСОБА_1., представника останнього - ОСОБА_2., представника відповідача Лавренової О.А.

            розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1до ТОВ Підприємство «АВІС» про визнання незаконними наказів, поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1. звернувся до Вінницького районного суду з позовною заявою до ТОВ Підприємство «АВІС» м. Вінниця про скасування наказу про визнання незаконними наказів, поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу. Зазначав, що з 04.10.2005 року працював на ТОВ Підприємство «АВІС» транспортувальником маргаринового цеху. Наказом № 168-к від 03.11.2006 року його було звільнено з ТОВ Підприємство «АВІС» м. Вінниця за прогул без поважних причин з 27.06.2006 року. В строк передбачений чинним законодавством він звернувся до суду за вирішенням трудового спору оскільки не погодився із причиною свого звільнення. 26.04.2007 року суд залишив позовну заяву без розгляду.

Позивач не погоджується з наказом про звільнення та вважає його незаконним, оскільки у червні 2006 року, без будь-якого попередження, йому було змінено режим роботи. При цьому, в порушення ст. 59 КЗпП України, позивачу не було надано передбачений законом час для відпочинку. Відповідно до ч. 3 ст. 32 КЗпП України про зміну істотних умов праці працівник повинен бути попереджений не пізніше ніж за два місяці.

Власник підприємства у червні 2006 року перевів позивача в інший цех, при цьому останнього не було повідомлено та проінформовано під розписку про умови праці, наявність на робочому місці, де він повинен буде працювати, про небезпечні і шкідливі виробничі фактори, як це передбачено ст. 29 КЗпП України. Після запровадження нового режиму роботи, та, як позивач потім дізнався, наявність шкідливих факторів на його робочому місці, призвела до погіршення його здоров'я: слабкість, сонливість, запаморочення. З 26.06.2006 р. ( з 20.00 год.) на 27.06.2006 р.( до 08.00 год.) ОСОБА_1. відпрацював 12.00 год. у нічну зміну. Майстер зміни Столяр Т.В. повідомила його, що він зобов'язаний знову з 20.00 год. 27.06.2006 р. вийти на роботу у нічну зміну, на що позивач відмовився виходити на зміну. Переведення на роботу із шкідливими для здоров'я факторами було визнано головним управлінням праці та соціального захисту населення Вінницької обласної державної адміністрації незаконним.

Враховуючи те, що ТОВ Підприємство «АВІС» не повідомило позивача про зміну істотних умов праці за два місяці, а також примусило працювати без встановленої законом перерви між змінами та було незаконно звільнено, ОСОБА_1. просить суд визнати незаконним наказ №81-К від 01.06.2006 ТОВ «АВІС» щодо переведення ОСОБА_1з маргаринового цеху в цех купажування і фасування олії та оцту; скасувати наказ № 168-к від 01.11.2006 р., яким його було звільнено з 27.06.2006 року за прогул без поважних причин; поновити його на роботі; стягнути з ТОВ Підприємство «АВІС» на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу.

В судовому засіданні позивач та представник позивача заявлені вимоги підтримали, дали пояснення, аналогічні викладеному в позовній заяві. Також пояснили, що відмова ОСОБА_1. про невихід на роботу в нічну зміну з 20.00 год. 27.06.2006 року до 08.00 год. 28.06.2006 року не являється протизаконним і його невихід у вказану зміну не може визнаватися прогулом без поважних причин, так як попередня його нічна зміна закінчилася о 08.00 год. 27.06.2006 року.

Представник відповідача не визнала позовні вимоги посилаючись на те, що відповідно ст. 33 КЗпП України допускається тимчасовий перевід працівника на іншу роботу, не обумовлену трудовим договором з його згоди. 23.05.2006 року керівництву було надано доповідну записку про термінову необхідність доукомплектування вакантних робочих місць в цеху купажування та фасування олії та оцту в зв'язку із виробничою необхідністю. 29 травня 2006 року ОСОБА_1. написав заяву про переведення його в цех купажування та фасування. Відповідно до вимог ст. 38 КЗпП України робітник має право в зазначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо власник або уповноважений ним орган не виконує законодавство про працю, але для цього необхідно написати заяву про звільнення. ОСОБА_1. нікого не попередивши, не подавши заяви про звільнення 28 червня 2006 року не вийшов на роботу. При спілкуванні останній не зміг пояснити причини свого не виходу на роботу, давати пояснення відмовився. Також позивачем пропущено термін звернення з заявою до суду про вирішення трудового спору.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що позивач з 04.10.2005 року працював на ТОВ Підприємство «АВІС» транспортувальником маргаринового цеху № 2. Наказом № 81-к від 01.06.2006 року транспортувальника маргаринового цеху № 2 ОСОБА_1переведено транспортувальником в цех купажування і фасування олії та оцту з 02.06.06 р. по 29.06.06 р. з оплатою праці відповідно до виконаних робіт, але не нижче ніж середній заробіток. Про зміну істотних умов праці позивач, відповідно до чинного законодавства, належним чином відповідачем не був повідомлений. Відповідно ОСОБА_1. з 20.00 год. 26.06.2006 року до 08.00 год. 27.06.2006 року працював у нічну зміну тривалістю 12 годин. На розпорядження майстра зміни вийти на чергову нічну зміну в той же день з 20.00 год. 27.06.2006 року позивач відмовився з підстав того, що він не встигне відпочити від праці на попередній нічній зміні. Наказом № 168-к від 03.11.2006 року ОСОБА_1. було звільнено з ТОВ Підприємство «АВІС» м. Вінниця в зв'язку, як зазначено в наказі, з прогулом без поважних причин з 27.06.2006 року.

Згідно ст. 32 КЗпП України у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці допускається зміна істотних умов праці при продовженні роботи за цією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою. Про зміну істотних умов праці працівник повинен бути повідомлений не пізніше ніж за два місяці.

Відповідно до листа головного управління праці та соціального захисту населення Вінницької обласної державної адміністрації № 03-Н-731-2 від 07.05.2007 року проведеною перевіркою умов праці транспортувальника цеху купажування і фасування олії та оцту встановлено:

- за протоколом досліджень метеорологічних факторів № 336/66 від 27.01.2007 року на робочому місці транспортувальника температура повітря 27.5 град С при нормативному значенні 15-21 град С (допустима в холодний період року); відносна вологість 31% при допустимій 75% (допустима); швидкість руху повітря 0.3 м/с при допустимій 0.4 м/с (допустима); інтенсивність інфрачервоного випромінювання 254 Вт/м2 при допустимому 140 Вт/м2 (перевищує допустимі норми і відповідає ІІІ класу І ступеню шкідливості;

- за протоколом досліджень важкості та напруженості праці № 401/66 від 27.01.2007 року на робочому місці транспортувальника фактор монотонність навантажень перевищує допустимі значення і відповідає ІІІ класу І ступеню шкідливості.

На час вказаної перевірки атестація робочих місць в ТОВ «АВІС» не завершена.

Не визначені пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах праці. Не видано наказ по підприємству «Про результати атестації робочих місць за умовами праці».

Вказані недоліки визначені приписом державної експертизи умов праці Вінницької області за № 06-02-60 від 04.09.2001 року і зобов'язано адміністрацію підприємства їх усунути.

При переведенні ОСОБА_1. на роботу в інший цех відповідно до наказу № 81-к від 01.06.2006 року, відповідачем не було дотримано вимоги ст. 32 КЗпП України, тому наказ № 81-к від 01.06.2006 року щодо переведення ОСОБА_1. в цех купажування і фасування олії та оцту підлягає визнанню незаконним.

Судом встановлено, що в порушення вимог ст. 57 КЗпП України на час переведення ОСОБА_1. на роботу в цех купажування і фасування олії та оцту був відсутній графік змінності роботи у відповідності з законодавством про працю.

Згідно ст. 59 КЗпП України тривалість перерви в роботі між змінами має бути не меншою подвійної тривалості часу роботи в попередній зміні. Призначення працівника на роботу протягом двох змін підряд забороняється.

Тому суд вважає незаконним розпорядження майстра зміни цеху купажування і фасування олії та оцту про вихід ОСОБА_1. на роботу в нічну зміну з 20.00 год. 27.06.2006 року до 08.00 год. 28.06.2006 року, в той час коли ОСОБА_1. відпрацював з 20.00 год. 26.06.2006 року до 08.00 год. 27.06.2006 року, що підтверджується табелем роботи за червень 2006 року та поясненнями представників сторін.

Суд вважає, що відмова ОСОБА_1. про невихід на роботу в нічну зміну з 20.00 год. 27.06.2006 року до 08.00 год. 28.06.2006 року не являється протизаконною і його невихід у вказану нічну зміну не може визнаватися прогулом без поважних причин, так як попередня його нічна зміна закінчилася о 08.00 год. 27.06.2006 року.

Крім того, судом встановлено, що наказом № 168-к від 01.11.2006 р., ОСОБА_1. було звільнено з 27.06.2006 року за прогул без поважних причин в той час коли його відпрацьована нічна зміна закінчилася о 08.00 год. 27.06.2006 року і згідно табеля роботи за червень 2006 року, 27.06.2006р. вказані відпрацьовані години, а не зазначено в цей день прогул, за який проведено звільнення з роботи. Суд вважає звільнення ОСОБА_1. з роботи незаконним.

Згідно ст. 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Тому з врахуванням всіх обставин справи, сукупності досліджених доказів, суд вважає також незаконним наказ №168-К від 01.11.2006 ТОВ «АВІС» щодо звільнення ОСОБА_1з 27.06.2006 року за прогул без поважних причин, тому позивач підлягає поновленню на роботі та підлягають стягненню на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 27.06.2006 року по 02.04.2008 року в сумі 14662,20 грн.

Також суд вважає не пропущеним позивачем строк звернення до суду з даною позовною заявою, оскільки він звернувся до суду своєчасно, 27.11.2006 року, але ухвалою суду позовна заява була залишена без розгляду, що не є перешкодою для повторного звернення до суду.

Доводи представника відповідача про те, що позивач ОСОБА_1. 28 червня 2006 року і в подальшому до 01.11.2006 року не вийшов на роботу, суд вважає такими, що не мають правового значення для справи, оскільки згідно наказу № 168-к від 01.11.2006 року позивач звільнений з роботи з 27.06.2006 року у зв'язку з прогулом, що фактично не відображено в табелях роботи.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України з відповідача слід стягнути судові витрати, оскільки позивачу в позові задоволено.

Керуючись ст.ст. 32, 57, 59, 235 КЗпП України,  ст. ст. 10, 11,130, 174, 209, 212, 214, 215, 367 ЦПК України, суд - 

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задоволити.

Визнати незаконним наказ №81-К від 01.06.2006 ТОВ «АВІС» щодо переведення ОСОБА_1в цех купажування і фасування олії та оцету.

Визнати незаконним наказ №168-К від 01.11.2006 ТОВ «АВІС» щодо звільнення ОСОБА_1з 27.06.2006 року за прогул без поважних причин.

Поновити ОСОБА_1на роботі транспортувальника маргаринового цеху ТОВ «АВІС»  з 02.06.2006 року.

Стягнути з ТОВ «АВІС» м. Вінниця вул..Пирогова,150 на користь ОСОБА_114662 грн. 20 коп. середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Стягнути з ТОВ «АВІС» м. Вінниця вул..Пирогова,150 на користь держави 146 грн. 62 коп. судового збору та 30 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи. 

Рішення в частині поновлення на роботі і стягнення заробітної плати в межах одного місяця (698 грн. 20 коп.) допустити до негайного виконання. 

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Вінницької області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-ти денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, або в порядку ч.4 ст.295 ЦПК України.

Суддя: