АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22-ц/2390/253/12Головуючий по 1 інстанції
Категорія : 19, 27 Позарецька С.М.
Доповідач в апеляційній інстанції
Магда Л. Ф.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 лютого 2012 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:
головуючогоМагди Л.Ф.
суддівМіщенка С.В., Трюхана Г.М.
при секретаріОстапенко О.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_6 на рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 17 листопада 2011 року по справі за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_6 про стягнення боргу за договором позики та відшкодування моральної шкоди, вивчивши матеріали справи, -
в с т а н о в и л а :
ОСОБА_7 5 травня 2011 р. звернувся в суд із позовом до ОСОБА_6 про стягнення боргу за договором позики та відшкодування моральної шкоди. В позовній заяві вказував, що 20 травня 2008 р. позичив відповідачці 20 000 доларів США під 3 % місячних. На підтвердження факту отримання коштів відповідачка ОСОБА_6 написала власноручно розписку, в якій зобов’язувалась повернути позику до 1 січня 2010 р.
В обумовлений строк, відповідачка не лише не повернула грошові кошти, а й взагалі не сплатила щомісячні відсотки, передбачені розпискою. На неодноразові нагадування позивача щодо необхідності повернення коштів та відсотків, остання не реагує.
Позивач також вказував, що діями ОСОБА_6 йому було завдано моральної шкоди, яка полягає в моральних переживаннях з приводу неповернення у передбачені договором позики строки кошти та у неможливості користування ними. Все це негативно вплинуло на стосунки в його сім’ї, через те, що грошові кошти були надані відповідачці в позику із спільного сімейного бюджету. Розмір завданої моральної шкоди позивач встановив 10 000 грн.
Тому позивач просив суд стягнути з ОСОБА_6 на його користь неповернуту позику в розмірі 20 000 доларів США, що еквівалентно, станом на день подачі позову до суду 4 травня 2011 р., - 159 200 грн., відшкодувати моральну шкоду в розмірі 10 000 грн., а всього – 169 200 грн., а також стягнути судові витрати по справі: 51 грн. державного мита та 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
8 червня 2011 р. позивач надав до суду заяву про збільшення позовних вимог, а саме: просив суд стягнути з відповідачки на його користь неповернуту суму позики – 20 000 доларів США, що еквівалентно, станом на 5 травня 2011 р., - 159 200 грн., 3 % місячних за період з 20 травня 2008 р. по 5 травня 2011 р. включно в сумі 171 011,50 грн., відшкодувати завдану моральну шкоду – 10000грн., а всього – 340 211,50 грн., а також стягнути на його користь судові витрати: 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи та 51грн. державного мита.
Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 17 листопада 2011 р. позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_7 борг в сумі 16 926,68 доларів США, що еквівалентно, станом на 5 травня 2011 р., - 7,9678 грн. за 1 долар США, і остаточно становить 134 868,42 грн. та 3 % щомісячних в сумі 171 011,50 грн. і сплачені позивачем судові витрати в сумі 171 грн.
В іншій частині позовних вимог відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_6 в дохід держави судовий збір в сумі 1649 грн.
Не погоджуючись з рішенням суду ОСОБА_6 подала апеляційну скаргу, в якій просить про скасування рішення в частині задоволення позовних вимог про стягнення відсотків за користування позикою та ухвалення в цій частині нового рішення про відмову позивачу в задоволенні вимог про стягнення відсотків за користування позикою, посилаючись на те, що рішення суду в цій частині ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зокрема апелянт посилалася на те, що суд стягнув суму боргу за відсотками поза межами дії договору, безпідставно не застосував до правовідносин сторін положення Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».
Заслухавши суддю-доповідача, апелянта та її представника, які підтримали апеляційну скаргу частково і просили суд змінити рішення суду та не заперечували проти стягнення з ОСОБА_6 на користь позивача відсотків за користування позикою в сумі 100 741 грн. 89 коп., заперечення проти доводів апеляційної скарги ОСОБА_7 та визнання ним повернення відповідачкою йому крім сум боргу, зазначених у рішенні суду, ще 15 тис. грн., перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, а рішення суду повинно бути змінено, стягнуті судом суми боргу та відсотків за користування позикою зменшені виходячи з наступного.
Судом в ході розгляду справи було встановлено, що 20 травня 2008 р. ОСОБА_7 позичив відповідачці 20 000 доларів США на строк до 10 січня 2010 р. з виплатою 3 % щомісячних платежів за користування позикою, про що ОСОБА_6 видала позивачу власноручно написану розписку.
За період з квітня по жовтень 2011 р. ОСОБА_6 в рахунок погашення боргу перерахувала позивачу 24 331 грн. 58 коп., що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами та не заперечується позивачем. Тому суд обґрунтовано стягнув з відповідачки на користь позивача 134 868 грн. 42 коп. боргу за договором позики.
Однак, під час розгляду справи в апеляційному суді, позивач визнав, що відповідачка, крім сум боргу, що вказані в рішенні суду, повернула йому ще 15 тис. грн.
Тому судова колегія приходить до висновку про те, що рішення суду в частині стягнення суми боргу підлягає до зміни, та стягнута судом сума боргу повинна бути зменшена на 15 тис. грн. і сума боргу, що підлягає стягненню повинна становити 119 868 грн. 42 коп. (134 868, 42 грн. – 15 000 грн.).
Задовольняючи позов ОСОБА_7 в частині стягнення з відповідачки на його користь 3% щомісячних платежів за користування позикою, суд виходив з того, що вказану заборгованість по відсотках слід стягнути як за період користування позикою, зазначений у розписці, так і за період неповернення суми боргу після закінчення строку дії договору.
Колегія суддів погоджується з висновком суду в частині обґрунтованості вимог позивача про стягнення 3% щомісячних платежів за користування позикою в період, зазначений у розписці, тобто з 20 травня 2008 р. по 10 січня 2010 р.
Проте з висновком суду про те, що 3% щомісячних платежів за користування позикою, підлягають нарахуванню та стягненню з відповідачки на користь позивача в період після закінчення строку дії договору позики, колегія суддів погодитися не може виходячи з наступного.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір одержання процентів встановлюється договором.
Договором позики, що укладений між сторонами у вигляді боргової розписки, вбачається, що ОСОБА_6 взяла у ОСОБА_7 у борг 20 тис. доларів США під 3% щомісячних на строк до 10 січня 2010 р.
Отже висновок суду про стягнення процентів, передбачених договором позики, за період прострочення зобов’язання, не ґрунтується на вимогах чинного законодавства та умовах договору позики.
Наслідки невиконання позичальником свого зобов’язання із повернення отриманих коштів та сплати процентів за користування ними встановлені ст. ст. 1050 та 625 ЦК України.
За наведених обставин колегія суддів приходить до висновку про те, що розмір заборгованості по процентах за користування позиковими коштами повинен визначатися лише за період дії договору позики.
Під час розгляду справи в апеляційному апелянт та її представник визнали суму заборгованості за процентами за користування позикою у розмірі 100 747 грн. 89 коп., про що надали відповідний розрахунок, з яким колегія суддів погоджується.
Позивач, заперечуючи проти зменшення суми заборгованості за процентами за користування позикою, інших сум чи розрахунків не навів.
Тому колегія суддів знаходить, що рішення суду в частині стягнення заборгованості по процентах за користування позикою підлягає зміні і стягнута судом сума повинна бути зменшена до 100 747 грн. 89 коп.
Апеляційна скарга в частині доводів про те, що суд безпідставно не застосував до спору, що розглядався, вимоги Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», не можуть бути прийняті до уваги, оскільки на правовідносити сторін – фізичних осіб положення зазначеного Закону не поширюються.
В іншій частині рішення суду сторонами не оскаржується.
На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 307, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів,
в и р і ш и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити частково.
Рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 17 листопада 2011 року по справі за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_6 про стягнення боргу за договором позики та відшкодування моральної шкоди змінити.
Зменшити стягнуті судом з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_7 суми: боргу за договором позики із 134 868 грн. 42 коп. до 119 868 (сто дев’ятнадцяти тисяч вісімсот шістдесяти восьми) грн. 42 коп. та заборгованості за відсотками за договором позики із 170 011 грн. 50 коп. до 100 747 (ста тисяч семисот сорока семи) грн. 89 коп.
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Рішення набирає чинності з моменту проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.
Головуючий :
Судді :