АПЕЛЯЦІЙНИЙ  СУД  ЧЕРКАСЬКОЇ  ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/2390/582/12Головуючий по 1 інстанції

Категорія : 30,32 Калашник В.П.  

Доповідач в апеляційній інстанції

Пономаренко В. В.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

          19 березня 2012 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючогоПономаренка В.В.

суддівКорнієнко Н.В., Ювшина В.І.

при секретаріБелан О.В., Кривденко О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_7 – ОСОБА_8 на рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 17 січня 2012 року по справі за позовом ОСОБА_9, ОСОБА_10 до ОСОБА_7 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, -

в с т а н о в и л а :

 В липні 2011 року позивачі звернулися до суду з позовом до ОСОБА_7 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, мотивуючи свої вимоги тим, що 17 квітня 2000 року близько 23 години відповідач, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння та керуючи автомобілем Форд-Сієра, по вул. Свердлова в м. Сміла Черкаської області, перед зміною напрямку руху свого автомобіля, не переконавшись, що це буде безпечним і не створить перешкод іншим учасникам руху, виїхав на смугу зустрічного руху де скоїв зіткнення з автомобілем ЗАЗ-968 під керуванням ОСОБА_11 - сина позивачів. В результаті ДТП ОСОБА_11 від отриманих травм помер на місці пригоди.

Постановою Смілянського міськрайонного суду Черкаської області  від 22 червня 2010 року кримінальну справу по обвинуваченню ОСОБА_7 за ч. 3 ст. 215 КК України (в редакції 1960 року) було закрито у зв'язку із закінченням строків давності та звільнено від кримінальної відповідальності, а цивільні позови потерпілих про відшкодування матеріальної та моральної шкоди залишені без розгляду.

Оскільки злочинними діями відповідача позивачам було завдано матеріальну та значну моральну шкоду (загинув їх син), які відповідач в добровільному порядку не бажає відшкодовувати, тому дані обставини змусили їх звернутися з позовом до суду в якому вони просили стягнути з відповідача 8555 гривень матеріальної шкоди та 1000000 гривень моральної шкоди, а також понесені судові витрати.

В ході судового розгляду справи позивачами уточнено позовні вимоги. Позивач ОСОБА_9 просила стягнути на її користь матеріальну шкоду в сумі 5127 грн. 50 коп., 500000 грн. моральної шкоди, понесені судові витрати: по сплаті витрат на ІТЗ розгляду справи в суді в сумі 60 грн.; по оплаті судового збору в сумі 17 грн.; за надання правової допомоги адвокатом при складенні позовної заяви в сумі 250 грн. та за участь адвоката в судовому засіданні. Позивач ОСОБА_10 просив стягнути на його користь матеріальну шкоду в сумі 3427 грн. 50 коп., 500000 грн. моральної шкоди, понесені судові витрати: по сплаті витрат на ІТЗ розгляду справи в суді в сумі 60 грн.; по оплаті судового збору в сумі 17 грн.; за надання правової допомоги адвокатом при складенні позовної заяви в сумі 250 грн. та за участь адвоката в судовому засіданні.

Рішенням  Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 17 січня 2012 року позовні вимоги позивачів задоволено частково.

Стягнуто з відповідача на користь позивачів 6840 грн. матеріальної шкоди, 150000 грн. моральної шкоди, 2654 грн. судових витрат, а всього 159494 гривень.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з даним рішенням представник відповідача ОСОБА_7– ОСОБА_8 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи та неправильне застосування судом норм матеріального права, просить скасувати рішення районного суду та ухвалити нове рішення, яким повністю відмовити позивачам у задоволенні позовних вимог.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, судова колегія проходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги виходячи з наступного.

Відповідно до ст.3 ЦПК України кожна особа має  право  в  порядку,  встановленому цим  Кодексом,  звернутися до  суду за захистом  своїх  порушених,  невизнаних  або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно з ч.1 ст.292 ЦПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, зокрема з підстав неправильного застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Статтями 213, 214 ЦПК України передбачено, що рішення повинно бути законним і обгрунтованим та відповідати на питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувались вимоги і заперечення, якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із    встановлених    обставин;    яка    правова    норма    підлягає    застосуванню    до    цих правовідносин.

Зазначеним вимогам закону ухвалене судове рішення не відповідає.

Відповідно до вимог ст. 309 ЦПК України, підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є:

1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими;

3) невідповідність висновків суду обставинам справи;

4) порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права, а також розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні рішення судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, що викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглядав справу.

Задовольняючи частково позовні вимоги  позивачів, суд першої інстанції виходив з того, що 17 квітня 2000 року близько 22 год. 20 хв. ОСОБА_7 перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння та керуючи на відповідній правовій підставі автомобілем НОМЕР_1, належним ОСОБА_12, на вул. Свердлова в м. Сміла, в порушення вимог п. 10.1 ПДР України, перед зміною напрямку руху не переконався, що це буд безпечним і не створить перешкод іншим учасникам руху, виїхав на смугу зустрічного руху де скоїв зіткнення з автомобілем НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_11, яки рухався у зустрічному напрямку. В результаті ДТП ОСОБА_11 від отриманих травм помер на місці пригоди. Смерть ОСОБА_11 знаходиться в причинному зв'язку з порушенням ОСОБА_7 Правил дорожнього руху України.

Суд першої інстанції прийшов до висновку, з чим погоджується і колегія суддів, що винним в скоєнні ДТП, що мала місце 17 квітня 2000 року внаслідок якої ОСОБА_11 від отриманих травм помер на місці пригоди є відповідач по справі ОСОБА_7, оскільки  це підтверджується висновками експертиз від 18 грудня 2000 року, 10 листопада 2005 року, 8 вересня 2008 року, даними постанов про притягненню як обвинуваченого ОСОБА_7 від 4 квітня 2001 року, 18 лютого 2010 року,  даними постанови органу досудового слідства про направлення кримінальної справи  для звільнення ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності та закриття кримінальної справи в зв’язку із закінченням строків давності, які знаходяться в матеріалах кримінальної справи.

Постановою Смілянського міськрайонного суду  від 22 червня 2010 року справу про обвинувачення ОСОБА_7 за ч.3 ст. 215 КК України ( в редакції 1963 року) було закрито у зв'язку з закінченням строків давності та звільнено від  кримінальної відповідальності.  Цивільний  позов  по  кримінальній  справі залишений без розгляду. Постанова суду від 22 червня 2010 року чинна на час постановлення судом першої інстанції судового рішення.

В судовому засіданні свідки ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_9, ОСОБА_15 не спростували доказів здобутих в ході досудового слідства щодо вини ОСОБА_7 у скоєнні ДТП. Вказані свідки підтвердили свої покази дані ними на досудовому слідстві.

Суд першої інстанції прийшов до вірного переконання, що посилання представника відповідача на те, що надані позивачами процесуальні документи з кримінальної справи не відповідають дійсності і не можуть бути використані як докази вини ОСОБА_7, не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні і повністю спростовуються даними матеріалів кримінальної справи про обвинувачення ОСОБА_7 за ч.3 ст.215 КК України ( в редакції 1960 року).  ОСОБА_7 особисто подавав органу досудового слідства заяву про закриття кримінальної справи по його обвинувачення у зв’язку з закінченням строків давності.

Посилання представника відповідача на зацікавленість у затягуванні слідства з метою недопущення винесення виправдального вироку ОСОБА_7, суд першої інстанції розцінив, як професійну невідповідність слідчих ОВС та постановив з цього питання окрему ухвала про притягнення їх до відповідальності.

З висновку експерта від 21 липня 2000 року №094 вбачається, що причиною смерті ОСОБА_11 стала закрита тупа травма живота, яка супроводжувалася розривами внутрішніх органів, внутрішньою та зовнішньою кровотечею, малокровністю внутрішніх органів. Смерть знаходиться у причинному зв'язку з отриманими тілесними пошкодженнями при ДТП.

Автомобіль Форд-Сієра д/н НОМЕР_1 належить на праві власності ОСОБА_12, а ОСОБА_7 керував ним на відповідній правовій основі, оскільки вписаний у технічний паспорт, як особа, яка мала право керувати транспортним засобам, а тому суд першої інстанції прийшов до висновку, що відповідальним за завдану матеріальну шкоду є ОСОБА_7, оскільки відповідно до ч.2 ст.1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом та посилаючись на вимоги ст.1166 ЦК України про те, що майнова шкода, завдана неправомірним діями особистим немайновим правам фізичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала, задовольнив вимоги позивачів про стягнення з відповідача на користь позивачів у рівних долях коштів витрачених: на придбання костюма при похованні сина в сумі 190 грн., на поминальний обід в сумі 1200 грн., на труну в сумі 1280 грн., на пам'ятник в сумі 2470 грн., за надання правової допомоги адвокатом в сумі 1700 грн.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно застосував положення ч.2 ст.1187 ЦК України, як правову підставу для відшкодування матеріальної шкоди відповідачем, оскільки автомобіль Форд-Сієра д/н НОМЕР_1 належить на праві власності ОСОБА_12, а ОСОБА_7 керував ним на відповідній правовій основі, оскільки вписаний у технічний паспорт, як особа, яка мала право керувати транспортним засобам.

Разом з тим, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції в частині стягнення з відповідача на користь позивачів коштів в рахунок відшкодування завданої матеріальної шкоди  у рівних долях та з розміром коштів витрачених на придбання пам'ятника в сумі 2470 грн., оскільки відповідно до підтверджуючих документів позивачкою ОСОБА_9 понесено витрати: на придбання костюма при похованні сина в сумі 190 грн.(а.с.111); на поминальний обід в сумі 1200 грн.(а.с.112); на труну в сумі 1280 грн.(а.с.113); на правову допомогу адвоката в сумі 1700 грн.(а.с.115), всього на загальну суму 4370 грн., а позивачем ОСОБА_10 витрачено лише кошти на суму 2585 грн. для придбання пам’ятника.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правомірно відмовив позивачам в задоволенні їх вимог в частині стягнення з відповідача на їх користь 1600 грн. за встановлення пам'ятного знаку на вул. Свердлова в м. Сміла, де загинув ОСОБА_11, оскільки згідно ст.1201 ЦК України, особа, яка завдала шкоди смертю потерпілого, зобов'язана відшкодувати витрати особі, яка зробила необхідні витрати лише на поховання та на спорудження надгробного пам'ятника, а не встановлення пам'ятного знаку. В цій частині рішення суду позивачами не оскаржувалося.

Вирішуючи вимоги позивачів в частині відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції виходив з того, що в результаті смерті ОСОБА_11, позивачам, як батькам загиблого, завдана моральна шкода, яка виразилася в тому, що вони втратили єдиного сина, якому виповнилося 19 років. Його трагічна смерть викликала у них  особливі  моральні  та психологічні  страждання, сильний душевний біль. Зі смертю сина вони втратили надію на продовження свого роду. Зустріч з родичами та друзями де згадують сина, завдає їм душевного болю та визначив шкоду в розмірі 75000 грн. кожному.

Колегія суддів виходячи з  принципів  розумності  та справедливості,  з  огляду  на  характер та  обсяг заподіяних позивачам моральних страждань, тяжкість завданої моральної травми, ступінь вини відповідача, погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність завданої шкоди позивача з вини відповідача та з визначеним  розміром моральної шкоди в сумі 75000 грн., кожному.

Разом з тим, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції, зазначеним в резолютивній частині рішення про стягнення з відповідача на користь позивачів 150000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди, оскільки це суперечить даним мотивувальної частини судового рішення про стягнення на кожного з позивачів 75000 грн. та чинному законодавству, яке не допускає солідарного стягнення моральної шкоди.

Оскільки оскаржуване судове рішення ухвалене судом першої інстанції при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, мається невідповідність висновків суду обставинам справи, тому колегія суддів апеляційну скаргу задовольняє частково, а рішення суду першої інстанції змінює в частині розміру стягнення коштів на відшкодування матеріальної та моральної шкоди позивачам ОСОБА_9  і ОСОБА_10 та понесених судових витрат.

Керуючись ст.ст.303,304,307,309,313,314,316,317,319 ЦПК України, судова колегія судової палати ,-

в и р і ш и л а :

 Апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_7 – ОСОБА_8  - задовольнити частково.

Рішення – Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 17 січня 2012 року по справі за позовом ОСОБА_9, ОСОБА_10 до ОСОБА_7 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди – змінити в частині розміру стягнення коштів на відшкодування матеріальної та моральної шкоди позивачам ОСОБА_9  і ОСОБА_10 та понесених судових витрат.

          Стягнути з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_9 4370 грн. - в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, 75000 грн. – в рахунок відшкодування моральної шкоди та 1387 грн. судових витрат.

Стягнути з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_10 2585 грн. - в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, 75000 грн. – в рахунок відшкодування моральної шкоди та 1267 грн. - судових витрат.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Рішення набирає чинності одразу після проголошення але може бути оскаржено в касаційному порядку до суду касаційної інстанції на протязі двадцяти днів.

Головуючий :

          Судді :