АПЕЛЯЦІЙНИЙ  СУД  ЧЕРКАСЬКОЇ  ОБЛАСТІ

 Справа № 11/2390/143/12 Головуючий по 1 інстанції

Категорія: ст. ст. 152 ч.1, 186 ч.2, 130 ч.1 КК України    Іваненко І.В.

Доповідач в апеляційній інстанції 

Суходольський М.І.   

 УХВАЛА

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

          "28" лютого 2012 р. Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

                         головуючого                       Суходольського М.І.

                         суддів                                  Торопенка М.В., Попельнюха Р.О.

                         за участю прокурора          Свищ Л.А.

                         засудженого                        ОСОБА_3

розглянувши кримінальну справу за апеляціями прокурора Кривенка Є.П., засудженого ОСОБА_3 на вирок Черкаського районного суду від 09 грудня 2011 року, яким

                                                            ОСОБА_3,

                                                            ІНФОРМАЦІЯ_1, раніше судимий

визнаний винним у вчиненні злочинів, передбачених ст.ст.152 ч.1, 186 ч.2, 130 ч.1 КК України і  йому  призначено покарання:

- за ст.152 ч.1 КК України – 4 роки позбавлення волі;

- за ст.186 ч.2 КК України – 5 років позбавлення волі;

- за ст.130 ч.1 КК України – 2 роки позбавлення волі.

          На підставі ст.70 КК України за сукупністю злочинів шляхом часткового складання покарань остаточно призначено ОСОБА_3 покарання у виді 8 років позбавлення волі.

          Стягнуто з ОСОБА_3 30000 грн. моральної шкоди на користь потерпілої ОСОБА_4

          Стягнуто з ОСОБА_3 393 грн. 96 коп. судових витрат на користь держави за проведення експертиз.

          Вирішена доля речових доказів.

          Згідно вироку суду ОСОБА_3 визнаний винним та засуджений за те, що 20.01.2011 року близько 01 год.00 хвилин, знаходячись на околиці с. Мошни по вул. Піонерській Черкаського району Черкаської області, перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, умисно, відкрито, застосувавши насильство яке не є небезпечним для життя та здоров’я особи – потерпілої ОСОБА_4, а саме: схопив за шию руками, повалив на землю та наніс декілька ударів руками по голові  і тулубу, заподіявши легкі тілесні ушкодження, після чого заволодів мобільним телефоном "Самсунг Х-630" з сімкарткою "Лайф", чим заподіяв матеріальну шкоду потерпілій на загальну суму 155 грн.28 к.

          Він же, в цей же день, близько 01 год.30 хв., перебуваючи в стані сп’яніння, з метою зґвалтування, після відкритого заволодіння майном потерпілої, продовжуючи застосовувати фізичне насильство шляхом нанесення ударів руками по голові та тулубу, які не є небезпечними для життя і здоров’я потерпілої, погрожуючи застосуванням насильства, повів в глиб лісового масиву потерпілу ОСОБА_4, зняв з неї колготки і труси, всупереч її волі вступив з нею в статеві зносини природнім способом, після чого з місця пригоди зник.

          Він же, 20.01.2011 року, близько 01 год.30 хв., перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, під час зґвалтування потерпілої ОСОБА_4 в лісовому масиві поблизу  с. Мошни Черкаського району, достовірно знаючи, що він є ВІЛ інфікованим, усвідомлюючи небезпеку своїх дій та вступаючи в статеві зносини, свідомо поставив потерпілу в небезпеку зараження вірусом імунодефіциту людини, що є небезпечним для життя людини.

          На вирок суду прокурором подана апеляція та зміни до неї. В змінах до апеляції прокурор просить вирок суду скасувати із-за істотного порушення судом вимог кримінально-процесуального закону, оскільки на думку прокурора в описовій частині вироку належним чином не обґрунтовані докази, тобто не розкрито їх зміст.

          Засуджений ОСОБА_3 подав заперечення на апеляцію прокурора, в якому просить апеляцію прокурора залишити без розгляду, оскільки на його думку вирок підлягає скасуванню на підставі його апеляції.

          Засуджений також подав апеляційну скаргу та доповнення до неї, в яких просить вирок суду скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.

          Із змісту апеляційної скарги та доповнень до неї вбачається, що ОСОБА_3 свою вину у вчинених злочинах не визнає, вважає, що справа відносно нього сфальсифікована, потерпіла та свідки його оговорили,  визнавальні показання у  вчиненні злочинів він дав після застосування до нього недозволених методів слідства, ні прокурор, ні суд не звернули уваги на вказані недоліки, справу розглянули однобічно, з обвинувальним ухилом.

          Крім цього, в судовому засіданні апеляційної інстанції ОСОБА_3 просив змінити йому міру запобіжного заходу із тримання під вартою на підписку про невиїзд, посилаючись на незадовільний стан здоров’я  та запевнення, що він не буде ухилятися від слідства і суду.

          Заслухавши доповідь судді, думку прокурора в підтримку змін до своєї апеляції і задоволення апеляції засудженого в частині скасування вироку суду та направлення справи на новий судовий розгляд, пояснення засудженого в підтримку своєї апеляційної скарги з доповненнями, перевіривши та обговоривши матеріали кримінальної справи і доводи апеляцій учасників процесу, колегія суддів  вважає, що ні апеляція прокурора зі змінами ні апеляційна скарга засудженого задоволенню не підлягають, виходячи з наступних підстав.

          Висновок суду щодо винності ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованих йому злочинах ґрунтується на зібраних в справі доказах, які досліджені в судовому засіданні і їм дана вірна юридична оцінка.

          Кваліфікація дій засудженого є правильною.

          Заперечення засудженого ОСОБА_3 в апеляційній скарзі та доповненнях до неї про непричетність його до вчинених злочинів спростовується показаннями потерпілої, свідків, висновками експертиз та іншими матеріалами кримінальної справи.

          Так, потерпіла ОСОБА_4 послідовно як під час досудового слідства так і в судовому засіданні пояснила, що 20.01.2011 р. близько 01 год.00 хв., коли вона поверталася додому з роботи, її наздогнав ОСОБА_3, застосував до неї насильство – повалив на землю і наніс декілька ударів руками по голові та тулубу. Коли задзвонив її мобільний телефон "Самсунг Х-630", то ОСОБА_3 забрав його в неї і скидав дзвінки, а потім поклав собі до кишені. Після цього, продовжуючи її  бити і погрожуючи іншим насильством відвів її в глибину лісу біля с. Мошни, де проти її волі вступив з нею в статеві зносини природнім способом.

          Ніч була місячна і вона добре його розпізнала, що стало підставою його розшуку та затримання.

          Потерпілий ОСОБА_5 як на досудовому слідстві так і в судовому засіданні пояснив, що коли дочка повернулася додому біля 3 години ночі, то була брудна і побита. Дочка розповіла, що на неї напав чоловік, наглядно знайомий, який забрав у неї телефон та інші речі і зґвалтував її. Він сказав дочці, що кілька разів телефонував їй, але постійно "скидали" дзвінки. Дочка підтвердила, що дзвінки "скидав" чоловік, який забрав у неї телефон і зґвалтував її.

          Їх показання співвідносяться з обставинами справи в цій частині.

          Він зателефонував своїм знайомим ОСОБА_6 та ОСОБА_7, які сказали, що по описанню дочки це був ОСОБА_3, після чого вони стали шукати його. Коли знайшли, то затримали ОСОБА_3 та повідомили в органи міліції.

          Свідки ОСОБА_6 та ОСОБА_7 підтвердили, що ОСОБА_5 розповів їм про зґвалтування його дочки ОСОБА_4, вони вказали по прикметах, що це був ОСОБА_3, якого в послідуючому затримали і він зізнався у вчинених злочинах.

          Вина ОСОБА_3 доведена також протоколом добровільної видачі його співмешканкою ОСОБА_9 мобільного телефону "Самсунг", який засуджений забрав у потерпілої ОСОБА_4 під час вчинення злочину, а  також даними висновку судово-медичної експертизи, де зазначено, що в потерпілої виявлені тілесні ушкодження, які їй заподіяв засуджений, висновком судово-цитологічної експертизи № 69, де зазначено, що антигени А і В виявлені в слідах  піхвових виділень змішаних з сперматозоїдами можуть походити ймовірно за рахунок сперми самого підозрюваного ОСОБА_3, так як даний антиген йому властивий (а. с. 178-180 т.1).

          Що стосується заперечень засудженого ОСОБА_3          щодо засудження його за                 ст.130 ч.1 КК України, оскільки на його думку немає даних про зараження вірусом імунодефіциту людини потерпілої ОСОБА_4, то колегія суддів їх відхиляє, оскільки ч.1 ст.130 КК України є бланкетною нормою закону і достатньо того, що ОСОБА_3 знав про свою хворобу і заборону йому мати статеві зносини з іншими особами, однак він свідомо вчинив статевий акт з потерпілою, чим поставив її в небезпеку зараження вірусом імунодефіциту людини і немає значення чи він заразив її хворобою чи ні.

          Про те, що ОСОБА_3 хворіє вірусом імунодефіциту людини він сам не заперечує і це підтвердив лікар ОСОБА_10 центру по боротьбі зі СНІДом.

          Крім цього, суд обґрунтовано взяв до уваги показання ОСОБА_3, де він детально розповідав про обставини вчинення злочинів під час допиту його в якості підозрюваного та обвинуваченого, оскільки вони співвідносяться з показаннями потерпілої та іншими обставинами події.

          Зміна показань засудженого та невизнання ним своєї вини у вчинених злочинах направлені на ухилення його від відповідальності за вчинення злочинів.

          Таким чином, місцевий суд обґрунтовано дійшов висновку про винність ОСОБА_3 у вчинених злочинах і сумнівів у правильності вказаних висновків у колегії суддів не виникає.

          Що  стосується питань піднятих засудженим про застосування до нього недозволених методів слідства та нанесення йому тілесних ушкоджень батьком потерпілої ОСОБА_5, то колегія суддів вважає їх безпідставними, оскільки органами прокуратури проведена перевірка звернення засудженого до прокурора по питанню застосування недозволених методів слідства і прийнято рішення про відмову в порушенні кримінальної справи відносно працівників міліції за ознаками злочинів, передбачених ст.ст.364, 365 КК України за відсутністю в їх діях складу злочину (а. с. 29-35 т.2).

          Також прийнято рішення про відмову в порушенні кримінальної справи відносно батька потерпілої ОСОБА_5, оскільки сам засуджений відмовився від свого звернення                                                          (а. с. 123 т.1, 13-15 т.2).

          Не можна погодитись із доводами засудженого про неправильність ведення протоколу судового засідання, оскільки він зауважень на протокол судового засідання не подавав і ознайомившись із матеріалами справи та протоколом судового засідання після винесення вироку власноручно написав розписку, що будь-яких клопотань чи заяв та доповнень з даного приводу не має (а. с. 308 т.2).

          Інші вимоги засудженого – однобічність розгляду справи, виявлення грубих процесуальних помилок, неправильність ведення слідства, відсутність доказів його вини тощо не ґрунтуються на законі і суперечать зібраним у справі матеріалам, тому не можуть взятися до уваги.

          Призначаючи покарання суд врахував ступінь небезпеки і тяжкості вчинених злочинів, особу засудженого, обставини, що пом’якшують і обтяжують покарання та прийшов до обґрунтованого висновку про можливість перевиховання ОСОБА_3 лише за умови ізоляції від суспільства, оскільки він будучи неодноразово судимим на шлях виправлення не став і знову вчинив ряд умисних злочинів з посяганням на свободу людини, свідомо поставив її в небезпеку зараження вірусом імунодефіциту та посягнув на її майно, тому  перевиховати засудженого іншими мірами покарання неможливо.

          Призначене покарання відповідає вимогам ст.65 КК України, знаходиться в межах Загальної частини цього Кодексу і є справедливим  та достатнім для перевиховання засудженого.

          На думку колегії суддів апеляція прокурора з її змінами не підлягає до задоволення, оскільки мотивувальна частина вироку достатньо обґрунтована, достатньо повно викладені пояснення засудженого, потерпілих, свідків, дані матеріалів справи достатньо розкриті і в сукупності їх оцінки не можна вважати,  що це є істотним порушенням норми ст.334 КПК України, яке б давало підстави для скасування вироку.

          Таким чином колегія суддів вважає, що будь-яких підстав для зміни або скасування вироку суду немає, тому апеляцію прокурора та засудженого слід залишити без задоволення.

          Керуючись ст.ст.362, 366 КПК України, колегія суддів

                                                                        у х в а л и л а :

         Апеляцію прокурора зі змінами та апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_3 на вирок Черкаського районного суду від 09 грудня 2011 року, яким ОСОБА_3 визнаний винним та засуджений за вчинення злочинів, передбачених ст.ст.186 ч.2, 152 ч.1, 130 ч.1 КК України, остаточно до 8 років позбавлення волі, залишити без задоволення, а вирок суду без змін. 

Головуючий

Судді