ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
_________________________________________________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13.03.12 Справа № 5010/2420/2011-17/145
Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:
головуючого-судді Хабіб М.І.
суддів Гриців В.М.
Якімець Г.Г.
при секретарі судового засідання Бараняк Н.Я.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу дочірнього підприємства “Городенківська птахофабрика” публічного акціонерного товариства “Авангард” вих. № 19/1 від 06.02.12р.
на рішення господарського суду Івано-Франківської області від 24.01.2012 року
у справі 5010/2420/2011-17/145
за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю “Дунапак-Україна”, м. Ходорів, Львівська область
до відповідача-1: дочірнього підприємства “Городенківська птахофабрика” публічного акціонерного товариства “Авангард”, м. Івано-Франківськ
до відповідача-2: товариства з обмеженою відповідальністю “Агрохолдинг “Авангард”, м. Київ
про: стягнення 729588 грн. 89 коп., в тому числі: 631118 грн. 15 коп. осн. боргу , 6003 грн. 39 коп. пені, 1161 грн. 95 коп. 3 % річних, 91305 грн. 40 коп. збитків.
За участю представників:
позивача: ОСОБА_1 –представник (довіреність в матеріалах справи);
відповідача-1: не з’явився (належно повідомлений);
відповідача-2: не з’явився (належно повідомлений).
Згідно проведеного 14.02.2012 року автоматичного розподілу справа № 5010/2420/ 2011-17/145 визначена судді-доповідачу Хабіб М.І., в складі колегії суддів: Зварич О.В. та Якімець Г.Г.
У зв’язку з перебуванням судді Зварич О.В. у щорічній відпустці, голова Львівського апеляційного господарського суду розпорядився ввести в склад судової колегії для розгляду даної апеляційної скарги замість судді Зварич О.В., суддю Гриців В.М.
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Івано-Франківської області (суддя Неверовська Л.М.) від 24.01.2012 року у справі № 50105010/2420/2011-17/145 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Дунапак-Україна” до відповідача-1 - дочірнього підприємства “Городенківська птахофабрика” публічного акціонерного товариства “Авангард”, до відповідача-2- товариства з обмеженою відповідальністю “Агрохолдинг “Авангард” про стягнення 729588 грн. 89 коп., в тому числі 631118 грн. 15 коп. основного боргу, 6003 грн. 39 коп. пені, 1161 грн. 95 коп. 3 % річних, 91305 грн. 40 коп. збитків, позовні вимоги задоволено частково.
Присуджено до стягнення солідарно з відповідачів 1 та 2 на користь позивача 631118 грн. 15 коп. - основного боргу, 12622 грн. 36 коп. - судового збору, 9759 грн. 42 коп. - витрат на оплату послуг адвоката.
Позовні вимоги, заявлені до відповідача -1 - дочірнього підприємства "Городенківська птахофабрика" публічного акціонерного товариства "Авангард" про стягнення 6003 грн. 39 коп. - пені, 1161 грн. 95 коп. 3 % річних, 91305 грн. 40 коп. збитків задоволено частково.
Присуджено до стягнення з відповідача -1 на користь позивача 6003 грн. 39 коп. - пені, 1161 грн. 95 коп. - 3 % річних, 143 грн. 31 коп. - судового збору, 110 грн. 54 коп. - витрат на оплату послуг адвоката. В задоволенні позовних вимог про стягнення 91305 грн. 40 коп. збитків відмовлено.
Рішення місцевого господарського суду мотивовано положеннями ст.ст.14, 509, 525, 526, 553,554, 610, 611, 625 Цивільного кодексу України, ст.ст. 193,218, 224, 230, 265, 267 Господарського кодексу України, ст.ст.33, 49, ст. 82 -85 Господарського процесуального кодексу України
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач-1 подав апеляційну скаргу, вважає рішення таким, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв’язку з чим просить рішення суду першої інстанції скасувати, постановити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. Відповідач-1 вважає, що видаткові накладні не є первинними документами, такі документи видаються односторонньо і не відображають факту передачі товару від продавця до покупця, а видаються тільки для перевезення певного товару. Разом з тим, посилаючись на п. 3.3. договору, згідно з яким підставою для перерахування коштів за товар є рахунок-фактура, оригінал якого надається при кожному відвантажені товару, апелянт зазначає, що товариство не отримувало рахунки позивача, тому не є боржником. Крім того, апелянт вважає необґрунтованим задоволення вимоги позивача про відшкодування витрат на правову допомогу.
Позивач у відзиві на апеляційну скаргу (вх. 1737 від 13.03.12р.) заперечив проти доводів апеляційної скарги та зазначив, що у самому відзиві на позовну заяву відповідач-1 підтвердив, що отримав копію рахунку. При цьому, в п.3.3 договору зазначається, що підставою для перерахування коштів за товар є рахунок-фактура постачальника, оригінал якої надається при кожному відвантаження товару. Вказане підтвердив у своїх поясненнях від 16.01.12р. перевізник ОСОБА_3. Позивач також зазначає, що видаткова накладна є первинним документом, і тому є належним доказом отримання товару відповідачем-1. Накладні містять всі реквізити для оплати товару. Крім того, позивач заперечує доводи скаржника про необґрунтованість відшкодування витрат на правову допомогу, оскільки матеріали справи містять докази надання позивачу послуг адвокатами адвокатського об’єднання «Арцінгер».
В судове засідання 13.03.2012 року відповідачі явки повноважних представників не забезпечили, причини неявки суду не повідомили, хоча про дату, час і місце розгляду даної справи були повідомлені належним чином.
Представник позивача проти доводів апеляційної скарги, заперечив.
Розглянувши апеляційну скаргу, матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, апеляційний суд встановив наступне.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 13.10.10р. ТзОВ "Дунапак-Україна" та Дочірнім підприємством "Городенківська птахофабрика" Публічного акціонерного товариства "Авангард" укладено договір №1310/1, згідно з умовами якого позивач ( постачальник за договором) зобов'язується поставити і передати у власність відповідачу-1 ( покупцеві за договором) гофрокартонну продукцію (товар), а відповідач-1 зобов'язується прийняти та своєчасно оплатити товар на умовах, визначених договором.
У відповідності до п.1.2 договору, найменування, асортимент, кількість, обсяг, термін поставки кожної окремої партії товару погоджуються сторонами до початку поставки та вказуються у специфікаціях, що є невід'ємними частинами договору і укладених на підставі погоджених заявок покупця.
Згідно з п. 3.1 договору ціни на товар погоджуються сторонами окремо на кожну партію поставки та встановлюються у гривнях у письмово погоджених ними специфікаціях та зазначаються у рахунках-фактурах та накладних постачальника.
Відповідно до п.4.1. договору товар поставляється на умовах, обумовлених в специфікаціях по договору або в заявках відповідача-1.
Згідно з специфікацією № 3 від 04.04.11р., сторони домовились змінити п.3.2. договору №1310/1 від 13.10.10 та викласти його в наступній редакції: покупець має право на 100 % відстрочення платежу на 30 календарних днів.
Договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими особами сторін та скріплення печатками сторін і діє до 31 грудня 2011р. (п.7.1 Договору)
Як вбачається з матеріалів справи, 13.10.12р. Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохолдинг "Авангард" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Дунапак-Україна" укладено договір поруки № 131/010-2 до договору поставки №1310/1 від 13.10.10р.
У відповідності до п. 1.1. договору поруки, відповідач-2 (поручитель) поручається перед позивачем (кредитором) за виконання обов'язку відповідачем-1 (боржником) щодо виконання зобов'язань за договором поставки гофрокартонної продукції №1310/1 від 13.10.10 (основний договір), укладеним позивачем та відповідачем-1.
Згідно з п. 1.2. договору поруки, у разі порушення відповідачем-1 обов'язку за основним договором відповідач-1 та відповідач-2 відповідають перед позивачем як солідарні боржники.
На підставі замовлень відповідача-1 (а.с.19-23) позивач поставив за період 15.09.2011р. по 24.10.2011р., а відповідач-1 одержав продукцію на загальну суму 631118,15 грн., що підтверджується видатковими накладними ( всього5 видаткових накладних, а.с. 24-28), товарно-транспортними накладними (а.с. 41-45), підписаними представниками сторін, підписи яких скріплені печатками.
Факт отримання товару відповідачем -1 також підтверджується довіреностями №991740 від 01.09.11р., № 991749 від 01.10.11р., виданими відповідачем-1 уповноваженій особі ОСОБА_2 та його підписами про отримання товару на видаткових накладних.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач-1 не оплатив товар у строк, встановлений договором., у зв’язку з чим позивач надсилав відповідачу-1 претензію №221 від 16.11.2011р. та відповідачеві -2 претензію № 229 від 18.11.2011р. на суму 631 118,15грн. з вимогою оплатити товар не пізніше 25.11.11р., яка залишені без задоволення..
Доказів оплати поставленого товару суду не надано, заборгованість за товар становить 631118 грн. 15 коп.
Встановивши обставини справи, оцінивши наявні в матеріалах справи докази та доводи скаржника, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.
В силу ч.1 ст. 193 ГК України, ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).
За договором поставки продавець (постачальник) зобов’язується передати у встановлений строк товар у власність покупця, а покупець зобов’язується прийняти та оплатити товар (ст.712 ЦК України).
Відповідно до ст.ст. 691, 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.
Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 ЦК України).
Строки поставки, згідно статті 267 Господарського кодексу України, встановлюються сторонами в договорі.
Матеріалами справи підтверджено, що на виконання умов договору поставки позивач поставив, а відповідач-1 прийняв товар на загальну суму 631118 грн. 15 коп., який він мав оплатити упродовж 30 календарних днів. Проте, своїх зобов’язань відповідач-1 не виконав, товар не оплатив. За договором поруки № 131/010-2 від 13.10.10р. відповідач-2 виступив поручителем перед позивачем за виконання відповідачем-1 своїх зобов’язань за договором поставки.
Пунктом 1 статті 553 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.
Статтею 554 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.
Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
Згідно п.1.2. договору поруки, у разі порушення відповідачем-1 обов'язку за основним договором відповідач-1 та відповідач-2 відповідають перед позивачем як солідарні боржники.
Відповідно до п. п. 3.1., 3.2. договору поруки, відповідальність відповідача-2 перед позивачем обмежується сумою основного договору. Відповідач-2 не відповідає за відшкодування відповідачем-1 збитків та сплату процентів, неустойки (штрафу, пені) за основним договором.
З огляду на викладене, позовні вимоги позивача щодо солідарного стягнення з відповідача-1 та відповідача-2 суми основного боргу в розмірі 631118 грн. 15 коп. обґрунтовано задоволені місцевим господарським судом.
Згідно зі ст.610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).
Статтею 611 ЦК передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Пунктом 5.2. договору сторони передбачили, що за порушення термінів по оплаті кожної конкретної партії товару, відповідач-1 зобов'язаний сплатити позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості відвантаженого але не оплаченого в термін товару за кожний календарний день прострочення. Нарахування пені здійснюється на протязі усього періоду прострочення виконання зобов'язання від його тривалості.
Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
На підставі вищевказаних норм законодавства, наявних в матеріалах справи доказів, колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд дійшов вірного висновку щодо обґрунтованості, правомірності та документальної підтвердженості доводів позивача щодо стягнення солідарно з відповідачів 1 та 2 основного боргу в сумі 631118 грн. 15 коп., та стягнення з відповідача 1 6003 грн. 39 коп. пені, 1161 грн. 95 коп. 3 % річних .
Враховуючи відсутність в договорі №1310/1 від 13.10.10 загального обсягу продукції, що повинна поставлятися відповідачу-1, обов'язку відповідача-1 робити замовлення на чергову партію товару в межах певних строків та обов'язку відповідача-1 здійснювати замовлення на сировину, достатню для виготовлення 10580 одиниць товару, що відповідає 1 машинній нормі, в задоволені вимоги про відшкодування збитків в сумі 91305 грн. 40 коп. підставно відмовлено.
Доводи апелянта про неправомірне задоволення місцевим господарським судом вимог в частині стягнення витрат на правову допомогу, не знайшли свого підтвердження з огляду на наступне.
Згідно з нормами ст.44 ГПК України судові витрати складаються, зокрема, з оплати послуг адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.
В силу ч.3 ст.48 ГПК України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються в порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру".
Відповідно до положень ст.49 ГПК України відшкодуванню підлягають витрати на оплату послуг адвоката пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно з п.10 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 04.03.98 р. N 02-5/78 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України", витрати позивачів та відповідачів, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах.
Судом першої інстанції встановлено, що позивачем та адвокатським об'єднанням "Агріцентр" укладено договір про надання юридичних послуг № 1115 від 24.09.10 та додаткову угоду № 2 про внесення змін до договору № 1115 від 24.09.10. Факт оплати позивачем правових послуг, наданих адвокатським об'єднанням "Агріцентр", підтверджується платіжним дорученням № 400245836 від 20.01.12р. на загальну суму 11282 грн. 72 коп.
Відтак, враховуючи часткове задоволення позову, судом першої інстанції правомірно задоволено вимогу про відшкодування витрат на правову допомогу в розмірі 9870 грн. 73 коп. за рахунок відповідачів.
Доводи скаржника про те, що видаткові накладні є односторонніми документами та не є належними доказами поставки товару апеляційний суд вважає необґрунтованими, оскільки факт отримання відповідачем-1 товару, поставленого йому по видаткових накладних, підтверджується підписом на накладних про отримання товару уповноваженого відповідачем-1 представника , та довіреностями, виданими йому відповідачем-1. Щодо твердження відповідача-1 про неотримання ним рахунків на оплату товару, слід зазначити, що з матеріалів справи вбачається, що перевізник ПП ОСОБА_3, який здійснював перевезення товару від позивача до відповідача-1, надав відповідачу-1 всі документи на поставлений товар, в тому числі і рахунки на оплату. Доказів звернення до позивача з приводу відсутності рахунків на оплату товару та у зв’язку з чим неможливості оплатити товар, відповідач-1 суду не подав. Згідно з чинним законодавством неотримання рахунків не може бути підставою для невиконання обов'язку оплатити отриманий товар у строк, встановлений договором. Більш того, всі необхідні для оплати товару банківські реквізити вказані у видаткових накладних, підписаних відповідачем-1, тому місцевий суд правомірно відхилив доводи відповідача-1.
Відповідно до ст.32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
В силу вимог ст.ст. 33,34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Згідно з ч.2 ст.101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
На підставі викладеного вище, апеляційний суд дійшов висновку, що при прийнятті рішення судом першої інстанції повно з’ясовані обставини, що мають значення для справи, належно оцінені докази, правильно застосовані норми матеріального та процесуального права. Відтак, відсутні підстави для скасування рішення та задоволення апеляційної скарги.
Керуючись ст.ст.43, 49, 91, 99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ:
1. Рішення господарського суду Івано-Франківської області від 24.01.2012 року у справі 5010/2420/2011-17/145 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
2. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.
3. Справу повернути до місцевого господарського суду.
Головуючий-суддя Хабіб М.І.
Суддя Гриців В.М.
Суддя Якімець Г.Г.
Повний текст постанови підписано 16.03.2012р.