ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
_____________________________________________________________________________________________
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"21" березня 2012 р.Справа № 5024/2330/2011
Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Аленіна О.Ю.
суддів Жекова В.І., Сидоренко М.В.
при секретарі судового засідання Чеголі Є.О.
за участю представників сторін:
від ПАТ "Енергопостачальна компанія "Херсонобленерго" - ОСОБА_1, довіреність №07/2065-12 від 03.01.2012 р.
від ТОВ "Видавництво Дніпро" –директор Овчарук О.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Херсонобленерго"
на рішення господарського суду Херсонської області від 20 грудня 2011 року
у справі №5024/2330/2011
за позовом товариства з обмеженою відповідальність "Видавництво Дніпро"
до публічного акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Херсонобленерго"
про витребування майна та стягнення , -
ВСТАНОВИВ
Товариство з обмеженою відповідальністю "Видавництво Дніпро" (далі –ТОВ "Видавництво Дніпро") звернулось до господарського суду Херсонської області з позовом до публічного акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Херсонобленерго" (далі –ПАТ "ЕК "Херсонобленерго") та просило витребувати у відповідача нежитлове приміщення під № 4 площею 33,5 кв.м., що знаходиться у будівлі літ. „А” за адресою м. Генічеськ Херсонської області, проспект Миру, №109 та стягнення 11725грн. 00коп.
Рішенням господарського суду Херсонської області від 20 грудня 2011 року (суддя Ємленінова З.І.) позовні вимоги задоволено частково, витребувано у ПАТ "ЕК "Херсонобленерго" на користь ТОВ "Видавництво Дніпро" нежитлове приміщення під № 4 площею 33,5 кв.м., що знаходиться у будівлі літ. „А” за адресою м. Генічеськ Херсонської області проспект Миру, №109, стягнуто з ПАТ "ЕК "Херсонобленерго" на користь ТОВ "Видавництво Дніпро" 1411грн.50коп. судового збору та 2000грн.00коп. витрат за послуги адвоката, стягнуто з ТОВ "Видавництво Дніпро" в доход державного бюджету 470грн. 50коп. недоплаченого судового збору, у стягненні 11725грн. 00коп. було відмовлено.
Приймаючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем доведено належними доказами, що він є власником приміщення №4, яке розміщено в будівлі літ. „А” по проспекту Миру №109 в м.Генічеськ, а відповідач незаконно, без відповідної правової підстави заволодів зазначеним приміщенням, розмістивши в ньому трансформаторну підстанцію. За таких підстав вимоги позивача про витребування у відповідача майна яке належить йому на праві власності місцевий господарський суд визнав обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню. Окрім того суд першої інстанції визнав посилання позивача на те, що він міг би одержати доходи від передачі приміщення в оренду не переконливими, оскільки відповідно до ст.795 ЦК України передання нежитлового приміщення в оренду оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами. З цього моменту починається обчислення строку договору найму, а відповідно і орендну платі позивач міг отримувати з моменту підписання акту. Однак, в засіданні суду встановлено, що приміщення, яке позивач міг передати в оренду, мало обтяження, оскільки в ньому розміщена трансформаторна підстанція відповідача, тобто передати її в оренду іншим особам неможливо до моменту звільнення від майна відповідача. Крім того, позивачем не обґрунтовано і розрахунок суми упущеної вигоди, так як намір укласти договір оренди не свідчить про його укладення та узгодження істотних умов договору, в тому числі і розміру орендної плати, яка покладена позивачем в основу розрахунку. Враховуючи вищезазначене, позовні вимоги в частині стягнення 11725грн.00коп. господарський суд Херсонської області визнав такими, що задоволенню не підлягають.
Не погоджуючись з цим рішенням, ПАТ "ЕК "Херсонобленерго" звернулось до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій просить скасувати рішення господарського суду Херсонської області від 20 грудня 2011 року у справі №5024/2330/2011 за позовом ТОВ "Видавництво Дніпро" до ПАТ "ЕК "Херсонобленерго" та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги ТОВ "Видавництво Дніпро" до ПАТ "ЕК "Херсонобленерго" залишити без задоволення та стягнути з ТОВ "Видавництво Дніпро" на поточний рахунок ПАТ "ЕК "Херсонобленерго" судові витрати. Свої вимоги скаржник обґрунтовує тим, що оскаржуване рішення було прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права та норми ст.4-3 ГПК України. На думку апелянта, місцевим господарським судом не взято до уваги те, що відповідач правомірно користується майном, а саме приміщенням для розміщення ТП-02, яке було набуте ним на законних підставах як вклад засновника в статутний фонд товариства під час його приватизації. Крім того, скаржник вважає, що фактичне виконання рішення суду про витребування майна з чужого незаконного володіння призведе до значного порушення прав та законних інтересів третіх осіб споживачів електричної енергії, оскільки у відповідача не має можливості забезпечити цим споживачам альтернативні джерела електропостачання. Не визнає відповідач і позовні вимоги в частині стягнення збитків, оскільки вважає, що відповідно до ст. 225 ГК України до складу збитків, які підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення включається і неотриманий прибуток (втрачена вигода) на який сторона, що зазнала збитків, мала право розраховувати у разі неналежного виконання зобов’язання іншою стороною. На думку відповідача, оскільки господарські правовідносини між сторонами відсутні, то відсутні і підстави стягнення неотриманого прибутку. Апелянт також зазначає, що прийнявши позовну заяву ТОВ "Видавництво Дніпро" до свого провадження судом першої інстанції було порушено норми ст.57,63 ГПК України, оскільки при звернені до суду з позовною заявою судовий збір позивачем був сплачений не в повному розмірі, проте, в порушення вимог ст.63 ГПК України ця позовна заява була прийнята судом першої інстанції до провадження та за позовними вимоги було винесено рішення суду.
17.02.2012 року до канцелярії Одеського апеляційного господарського суду надійшли заперечення на апеляційну скаргу від ТОВ "Видавництво Дніпро" в яких позивач зазначає, що доводи апеляційної скарги є безпідставними, та такими, що не відповідають дійсності, оскільки, позивач вважає, що при винесені рішення судом не порушено ст.4-3 ГПК України, а також вимоги ст.43 ГПК України, окрім того, судом було досліджено належним чином усі докази по справі та не порушено норм процесуального права. Окрім того, позивач зазначає, що відповідачем не надано документального підтвердження державної реєстрації за ним права власності на спірне майно, а таким чином, відповідач незаконно володіє майном позивача і намагається володіти ним і в подальшому, порушуючи при цьому законні права позивача на володіння та користування майном, а також право розпорядження майном. Таким чином позивач в запереченнях на апеляційну скаргу просить залишити рішення господарського суду Херсонської області від 20 грудня 2011 року по справі №5024/2330/2011 без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
У судовому засіданні представник скаржника підтримав вимоги апеляційної скарги та наполягав на їх задоволенні.
Представник позивача у судовому засіданні надав пояснення згідно з якими ТОВ "Видавництво Дніпро" не погоджується з апеляційною скаргою, вважає її необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню, а тому рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.
Відповідно до ст. 85 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови.
Обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши представників сторін та перевіривши наявні матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ПАТ "ЕК "Херсонобленерго" не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції та перевірено під час апеляційного розгляду справа ТОВ "Видавництво Дніпро" відповідно до витягу Генічеського Державного бюро технічної інвентарізації від 07.06.2011 р. №30223334 апелянту на праві власності належать 49/50 частки права приватної власності на нежитлові будівлі, що знаходяться за адресою м.Генічеськ Херсонської області по проспекту Миру №109.
Відповідно до схематичного плану будівлі №109 по проспекту Миру в м.Генічеськ (будівля під літ. „А”) в зазначеній будівлі, серед іншого, на першому поверсі розташоване приміщення під №4 площею 33,5 кв.м., в якому відповідачем встановлено трансформаторну підстанцію, обладнання якої належить Генічеському РЕЗ і ЕМ, що підтверджується експлікацією форми №6-б, листом Генічеського ДБТІ за №592 від 30.09.2011 року та листом начальника Генічеського РЕЗ і ЕМ ПАТ "ЕК "Херсонобленерго" від 03.06.2011 р.
Позивач вважає, що відповідач незаконно використовує майно, яке належить ТОВ "Видавництво Дніпро".
30.03.2011 р. ТОВ "Видавництво Дніпро" в порядку ч.1 ст.641 ЦК України звернулось до ПАТ "ЕК "Херсонобленерго" з листом в якому запропонувало останньому укласти договір оренди приміщення площею 33,5 кв.м., що знаходиться у власності позивача для розміщення трансформаторної підстанції Генічеської РЕЗ і ЕМ ПАТ "ЕК "Херсонобленерго". Зазначений лист, разом з двома примірниками проектів договору оренди, та актом прийому-передачі відповідач отримав 05.04.2011 р., що підтверджується поштовим повідомленням разом з описом вкладення.
Однак, відповідач у відведений законом 20 денний термін, проект договору не підписав, протокол розбіжностей не направив.
ТОВ "Видавництво Дніпро" листом від 09.06.2011 р. направило відповідачу претензію з вимогою сплатити ТОВ "Видавництво Дніпро" за фактичне користування приміщенням 5025 грн. 00 коп. Однак, відповідач залишив даний лист без відповіді.
28.10.2011 р. ТОВ "Видавництво Дніпро" направило на адресу ПАТ "ЕК "Херсонобленерго" лист в якому звернулось з вимогою звільнити незаконно зайняте нежитлове приміщення під №4, яке знаходиться в адмінбудівлі під літ. "А" за адресою м. Генічеськ, пр. Миру,109 від обладнання трансформаторної підстанції Генічеської РЕЗ і ЕМ ПАТ "ЕК "Херсонобленерго" та у добровільному порядку передати власнику майна ТОВ "Видавництво Дніпро" нежитлове приміщення під №4. Однак, на дану вимогу власника нерухомого майна ТОВ "Видавництво Дніпро" відповідач не відреагував.
Відповідно до ч.1 ст. 317, ч.1 ст. 319 ЦК України власник має право володіти, користуватися та розпоряджатися своїм майном на власний розсуд.
Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 320 ЦК України власник має право використовувати своє майно для здійснення господарської діяльності, не забороненій законом.
Право власності згідно з ч.1 ст. 321 є непорушним. Непорушність права власності полягає в його недоторканності, а водночас і в недоторканності самого майна власника. Всі особи мають утримуватися від безпідставного заволодіння майном власника.
Таким чином, позивач, як власник приміщення № 4 площею 33,5 кв.м., яке розташоване за адресою м. Генічеськ Херсонської області проспект Миру №109, наділений правом володіти, користуватися та розпоряджатися цим приміщенням виключно за своєю волею, яка не залежить від волі інших осіб.
В той же час, власник, відповідно до ч.1 ст. 387 ЦК України має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним. Витребування власником майна із чужого незаконного володіння здійснюється шляхом подання до суду віндикаційного позову, за допомогою якого власник захищає не тільки свої права на володіння та користування майном, а також і право розпорядження майном.
За таких підстав, позивач, як власник нежилого приміщення, обґрунтовано вимагає витребування майна від відповідача, який без відповідної правової підстави використовує приміщення № 4 площею 33,5 кв.м., що розташоване в будівлі №109 по проспекту Миру в м.Генічеськ під розміщення трансформаторної підстанції.
Згідно з вимогами ст. 4-3, ст. 33 ГПК України судочинство в господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони, які беруть участь у справі, обгрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Ці докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Крім того, відповідно до ст. 38 ГПК України, забезпечення судового процесу доказами покладено виключно на сторони у справі.
Апелянтом не спростовано належними та допустимими доказами право власності позивача на спірні приміщення.
Посилання скаржника у апеляційній скарзі на те, що він правомірно володіє нежилим приміщенням площею 33,5 кв.м., що знаходиться у будівлі літ. „А” за адресою м. Генічеськ, Херсонської області, проспект Миру №109, оскільки зазначене приміщення передавалося до статутного фонду ВАТ „ЕК ”Херсонобленерго” під час корпоратизації згідно з Указом Президента України від 15.06.1993 року №210/93, не є належним доказом права власності відповідача на приміщення №4 площею 33,5 кв.м., розташованого в будівлі №109 по проспекту Миру в м.Генічеськ, оскільки відповідно до переліку нерухомого майна, яке передано до Статутного форду ВАТ під час корпоратизації, відповідачу передано право власності на будівлю ТП-02 інвентарний №08259, що знаходиться в м. Генічеськ ( без зазначення адреси). Відповідно до інвентарної картки №13 обліку основних засобів зазначена будівля знаходиться в м. Генічеськ по вул. Гоголя-Миру, а не проспект Миру №109.
Відповідно до ч.1 ст. 182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Таким чином, право власності на нерухоме майно яке належить юридичним та фізичним особам, підлягає обов’язковій державній реєстрації. Реєстрацією права власності на нерухоме майно визнається внесення запису до Реєстру прав власності на нерухоме майно, яке здійснюється БТІ за місцезнаходженням об’єктів нерухомого майна на підставі правовстановлювальних документів.
Реєстрація права власності позивача на нежитлове приміщення під № 4 площею 33,5 кв.м., що знаходиться у будівлі літ. "А" за адресою м. Генічеськ Херсонської області проспект Миру, №109 підтверджується витягом Генічеського державного бюро технічної інвентаризації від 07.06.2011року №30223334.
Між тим, відповідачем не надано документального підтвердження державної реєстрації за ним права власності на вищезазначене майно. Його посилання на те, що саме спірне приміщення передавалося до статутного фонду ВАТ під час корпоратизації не підтверджено належними та допустимими доказами в розуміння ст.ст.32, 34 ГПК України, оскільки відповідно до переліку майна передавалася будівля ТП №02 в м. Генічеську без зазначення адреси.
Посилання скаржника на те, що відповідно до інвентарної картки №13 обліку основних засобів до статутного фонду передавалася саме будівля ТП №02, яка розташована по пр. Миру №109 в м.Генічеську безпідставне, оскільки відповідно до інвентарної картки №13 обліковується будівля, яка знаходиться в м. Генічеськ по вул. Гоголя-Миру, а не проспект Миру №109. До того ж державна реєстрація права власності навіть на зазначену будівлю позивачем не здійснювалася, так як листом №747 від 14.12.2011року Генічеське БТІ повідомляє про відсутність інвентарної справи на будівлю ТП №02 за адресою м.Генічеськ, вул. Гоголя-проспект Миру.
Виконавчий комітет Генічеської міської ради листом №02-02-17-09/366 від 14.12.2011року на запит позивача також повідомив, що будівля ТП №02 за адресою м.Генічеськ вул. Гоголя-проспект Миру не знаходиться.
Листом від 13.12.2011року №742 Генічеське БТІ також підтверджує, що за відповідачем ніколи не здійснювалася державна реєстрація права власності на нежитлове приміщення №4, яке розміщене в будівлі літ. "А" по проспекту Миру №109 в м.Генічеськ.
Таким чином позивачем було доведено належними доказами, що він є власником приміщення №4, яке розміщено в будівлі літ. „А” по проспекту Миру №109 в м.Генічеськ, а відповідач незаконно, без відповідної правової підстави заволодів зазначеним приміщенням, розмістивши в ньому трансформаторну підстанцію.
В апеляційній скарзі апелянт зазначає, що суд першої інстанції при винесені рішення у справі не дав належної оцінки тим обставинам, що фактичне виконання рішення суду про витребування у відповідача приміщення, в якому знаходиться трансформаторна підстанція, призведе до необхідності демонтажу обладнання ТП-02 та до значного порушення прав та законних інтересів третіх осіб споживачів електричної енергії. Такі твердження скаржника не спростовують висновків суду про безпідставність використання відповідачем майна, що належить на праві власності відповідачеві.
В апеляційній скарзі апелянт зазначив, що місцевий господарський суд прийнявши позовну заяву ТОВ "Видавництво Дніпро" до свого провадження, порушив норми ст.57,63 ГПК України. Такі посилання скаржника колегією суддів не можуть бути прийняті, як обґрунтовані з наступних підстав.
При звернені до суду першої інстанції позивач у додатку до позовної заяви надав оригінал платіжного доручення від 15.11.2011 року №1(#21968055) про сплату судового збору у сумі 1411 грн. 50 коп. за подання позову про витребування майна з чужого незаконного володіння, проте другою вимогою позивача було питання про стягнення з відповідача 11725 грн. 00 коп. не отриманого доходу і тому ухвалою від 16.11.2011 р. господарський суд Херсонської області зобов’язав позивача доплатити судовий збір у розмірі 941 грн. 00 коп. 25 листопада 2011 року позивач на виконання ухвали суду від 16.11.2011 року надав до суду платіжне доручення від 25.11.2011 р. про доплату судового збору у розмірі 941 грн. 00 коп.
Рішенням від 20.12.2011 року господарським судом Херсонської області було стягнуто з ТОВ "Видавництво Дніпро" 470 грн. 50 коп. недоплаченого судового збору.
Таким чином, судом першої інстанції при обчисленні судового збору відсутні порушення норм чинного законодавства, а позивачем судовий збір сплачений у повному обсязі.
Згідно з ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Статтею 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Оскільки доводи, викладені в апеляційній скарзі, та матеріали справи не спростовують вищенаведені висновки суду першої інстанції, апеляційний господарський суд вважає, що оскаржуване судове рішення прийнято з дотриманням норм матеріального і процесуального права, відповідає фактичним обставинам і матеріалам справи, а підстави, передбачені ст. 104 ГПК України, для його зміни чи скасування відсутні.
З огляду на вищевикладене, судова колегія вважає за необхідне залишити рішення господарського суду Херсонської області від 20 грудня 2011 року у справі №5024/2330/2011 без змін, а апеляційну скаргу ПАТ "ЕК "Херсонобленерго" –без задоволення.
Керуючись ст.ст.85, 99, 101-105 ГПК України, колегія суддів, -
П О С Т А Н О В И Л А:
Рішення господарського суду Херсонської області від 20 грудня 2011 року у справі №5024/2330/2011 залишити без змін, а апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Херсонобленерго" –без задоволення.
Постанова в порядку ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.
Повний текст постанови підписаний 26.03.2012 року.
Головуючий суддя О.Ю. Аленін
Суддя В.І. Жеков
Суддя М.В. Сидоренко