Справа №2-2761 Головуючий у суді у 1 інстанції - Кондратенко
Номер провадження 22-ц/1890/110/12 Суддя-доповідач - Смирнова
Категорія - 52
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 лютого 2012 року м.Суми
Колегія суддів з розгляду справ цивільного судочинства Апеляційного суду Сумської області в складі:
головуючого-судді - Смирнової Т. В.,
суддів - Левченко Т. А., Таран С. А.,
з участю секретаря судового засідання – Пархоменко А.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об’єднання ім. М.В. Фрунзе»
на рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 02 грудня 2011 року
у справі за позовом Вільної професійної спілки Публічного акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об’єднання ім. М.В. Фрунзе» в інтересах ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об’єднання ім. М.В. Фрунзе»,
про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування спричиненої моральної шкоди,-
в с т а н о в и л а:
Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 02 грудня 2011 року позов Вільної професійної спілки Публічного акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об’єднання ім. М.В. Фрунзе» в інтересах ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано звільнення ОСОБА_1 незаконним.
Поновлено ОСОБА_1 на посаді підсобного робітника дільниці № 62 ПАТ «СМНВО ім. М.В. Фрунзе».
Стягнуто з ПАТ «СМНВО ім. М.В. Фрунзе» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 9566,48 грн. з відрахуванням всіх необхідних платежів і податків.
Стягнуто з ПАТ «СМНВО ім. М.В. Фрунзе» на користь ОСОБА_1 у відшкодування моральної шкоди 700 грн.
Стягнуто з ПАТ «СМНВО ім. М.В. Фрунзе» на користь держави 188,20 грн. судового збору.
В апеляційній скарзі ПАТ «СМНВО ім. М.В. Фрунзе», посилаючись на незаконність та необґрунтованість ухваленого рішення, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову.
Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що позивач був звільнений відповідно до вимог трудового законодавства. Вважає, що профспілка дала згоду на звільнення позивача, відповідно до ч.5 ст.43 КЗпП України. Судом невірно визначено розмір зарплати за вимушений прогул. Судом не з’ясовано чи мав позивач право на залишення на роботі, чи був попереджений за два місяці, чи могло Товариство пропонувати іншу роботу.
Заслухавши пояснення представника апелянта, підтримавшого скаргу, заперечення позивача, його представника, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з ПАТ «СМНВО ім. М.В. Фрунзе», працював підсобним робітником дільниці № 62.
Наказом № 2902/ВК від 30 березня 2011 року він звільнений з роботи п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України в зв’язку зі скороченням штату працівників.
Задовольняючи позов, та поновлюючи ОСОБА_1 на роботі, суд виходив з того, що в порушення вимог ч.1 ст.43 КЗпП України відповідач провів звільнення без згоди профспілки, членом якої є працівник, що є підставою для його поновлення на роботі.
Колегія суддів вважає, що суд неповно встановив обставини справи, не перевірив всіх підстав заявленого позову, за яких позивач вважав звільнення незаконним, тому рішення суду підлягає зміні відповідно до п.1,3 ст.309 ЦПК України виходячи з наступного.
Як зазначено в позовній заяві, порушеннями при звільненні позивача з роботи є недотримання відповідачем вимог ст.49-2 КЗпП України, ч.1 ст.43 КЗпП України, ст.42 КЗпП України, оскільки відповідач не врахував переважне право позивача на залишення на роботі, не вжив заходів до його працевлаштування, не одержав попередньої згоди профспілки на звільнення працівника.
Колегія суддів дійшла висновку, що не всі підстави позову підтверджуються матеріалами справи та наданими доказами.
Факт проведення скорочення кількості працюючих у дільниці № 62 ВАТ «СМНВО ім. М.В. Фрунзе» та зменшення кількості підсобних робітників не оспорюється сторонами та підтверджується штатними розписами (а.с.95, 96) наказом № 429 від 20.12.2010 р. (а.с.91).
21.01.2011 р. ОСОБА_1 підсобного робітника дільниці № 62 попереджено під розпис про майбутнє вивільнення (а.с.93).
28.02.2011 р. Голова профспілкового комітету профспілки працівників машинобудування та металообробки дільниці № 62 ОСОБА_2 одержав подання відповідача з проханням надати згоду на звільнення ОСОБА_1 за п.1 ст.40 КЗпП України.
Згідно з ч.2 ст.43 КЗпП України профспілковий орган розглядає у 15-денний строк письмове подання власника про розірвання трудового договору з працівником та згідно з ч.5 ст.43 КЗпП України в 3-денний строк письмово повідомляє про прийняте рішення. У разі пропуску цього строку вважається, що профспілковий орган дав згоду на розірвання трудового договору.
Таким чином, в строк до 19.03.2011 р. профспілка повинна була надати відповідачу своє рішення. Як вбачається з письмового повідомлення Голови профспілкового комітету дільниці № 62 апеляційному суду, одержавши подання відповідача на дачу згоди на звільнення ОСОБА_1, профспілка в установлений законом строк не розглянула подання.
Виходячи з зазначеного, посилання відповідача в наказі про звільнення ОСОБА_1 за згодою профспілки є обґрунтованим (а.с.14).
Посилання позивача на те, що узгоджувати його звільнення слід було з іншою профспілкою – тобто Вільною профспілкою працівників ВАТ «СМНВО ім. М.В. Фрунзе» є безпідставним, оскільки про свій вихід з профспілки працівників дільниці № 62 ВАТ «СМНВО ім. М.В. Фрунзе» та вступ до Вільної профспілки ОСОБА_1 повідомив лише 22.03.2011р. (а.с.9), на цей час питання було вирішено в установленому законом порядку, згідно ст.43 КЗпП України. Тобто відповідачем не було порушено вимог ст.43 КЗпП України.
Разом з тим відповідачем не дотримано вимог ч.2 ст.49-2 КЗпП України, за якою одночасно з попередженням про звільнення власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві.
Як вбачається з матеріалів справи, на час дії попередження ОСОБА_1 про вивільнення з 21.02.2011 р. відповідач приймав на роботу інших працівників, в тому числі за період з 21.01.2011 р. по 31.01.2011 р. були прийняті підсобні робітники, санітари-прибиральники, та відповідач не пропонував позивачу переведення на іншу роботу та не надав доказів про неможливість працевлаштування ОСОБА_1 на цих робочих місцях.
За таких обставин колегія суддів вважає, що відповідачем порушено вимоги ст.49-2 КЗпП України внаслідок чого позивача слід поновити на роботі зі стягненням на його користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відповідно до ч.2 ст.235 КЗпП України.
При цьому колегія суддів приймає до уваги, що позивач був повторно прийнятий на роботу підсобним робітником з 19.08.2011 р. до ПАТ «СМНВО ім. М.В. Фрунзе» за строковим договором, працює і на даний час, отже вимушений прогул слід вважати з часу звільнення з 31.03.2011 р. по 19.08.2011 р. тому за цей час підлягає стягненню зарплата в сумі 6316 грн. 28 коп., виходячи з довідки про зарплату позивача (а.с.40), та слід стягнути судовий збір з відповідача в прибуток держави за розгляд справи в суді першої інстанції та апеляційному суді в сумі 321 грн. 90 коп.
Рішення суду щодо стягнення моральної шкоди постановлено у відповідності з вимогами матеріального закону та за наявними доказами, а тому в цій частині рішення суду слід залишити без змін.
На підставі викладеного та керуючись ст. 309, ст.ст. 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -
в и р і ш и л а:
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об’єднання ім. М.В.Фрунзе» задовольнити частково.
Рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 02 грудня 2011 року в даній справі змінити щодо мотивів задоволення позову та в частині розміру стягнутої зарплати за вимушений прогул та розподілу судових витрат.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об’єднання ім. М.В.Фрунзе» на користь ОСОБА_1 6 316 грн. 28 коп. заробітної плати за час вимушеного прогулу з послідуючим утриманням необхідних податків та платежів при виплаті, та стягнути в прибуток держави 321 грн. 90 коп. судового збору за розгляд майнового та немайнового спору.
В іншому рішення суду залишити без змін.
Рішення набрало законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий -
Судді -