УХВАЛА

ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

27 вересня 2006 року.

Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Тернопільської області у складі:

головуючого - Коваленка Є.П.

суддів - Подковського О.А., Максимовича Ю.А.

з участю прокурора Парусова A.M. , захисника -ОСОБА_1;

засудженого -ОСОБА_2

розглянула у відкритому судовому засіданні у м.Тернополі кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_2, захисника ОСОБА_1. на вирок Кременецького районного суду від 13 липня 2006 року , яким засуджено :

ОСОБА_2, уродженця та жителя ІНФОРМАЦІЯ_1 , не судимого в порядку ст.89КК України ,на утриманні непрацездатний батько за ч. 1 ст. 115 КК України на 7 років позбавлення волі.

Знаходиться під вартою з 18 березня 2006 року.

Згідно із вироком суду засуджений визнаний винним у скоєнні наступного злочину.

Так, 17 березня 2006 року біля 21 год. ОСОБА_2. , будучи в нетверезому стані, знаходився в будинку сестри ОСОБА_3 в АДРЕСА_1. В цей час в будинок прийшов співжитель ОСОБА_4 ОСОБА_3 зробила йому зауваження , оскільки він був у нетверезому стані. У відповідь на це ОСОБА_4 обома руками штовхнув її. ОСОБА_2, побачивши це , руками відштовхнув ОСОБА_4. від сестри , на що останній підбіг і накинувся на нього. ОСОБА_2. подався назад і почав падати на стіл , на якому знаходився ніж та правою рукою схопив його. Коли вони впали на підлогу , ОСОБА_4 знаходився зверху на засудженому , а в ОСОБА_2 виник умисел на його вбивство, реалізуючи який він наніс удар ножем потерпілому в груди , від якого наступила смерть , тобто вбив його.

Головуючий у 1 інстанції - Кузьменко І.О.                                                           категорія - чЛ ст.296

Доповідач- Подковський О.А.                                                                                справа № 11-307

В апеляціях:

-  захисник - адвокат ОСОБА_1 просить вирок змінити , перекваліфікувати дії ОСОБА_2 на ст.124 КК України , за якою його засудити. На думку автора, винність ОСОБА_2 у вчиненні злочину , передбаченого ч.І ст.115 КК України не доведена , оскільки ні під час досудового слідства , ні в судовому засіданні не здобуто жодного доказу , який би спростовував покази ОСОБА_2

про те , що він не мав умислу на вбивство ОСОБА_4 , а удар ножем наніс захищаючись від ОСОБА_4 , котрий душив його двома руками за шию. Крім того , між моментом нанесення ножового поранення і смертю пройшло декілька годин , в зв'язку з чим мова може йти лише про заподіяння тяжких тілесних ушкоджень;

-  засуджений ОСОБА_2. повністю визнав свою вину у скоєнні умисного вбивства ОСОБА_4 , ствердивши що в стані сп'яніння наніс удар ОСОБА_4, і що бійка почалася з його ініціативи , так як йому стало шкода сестри.В той же час просить врахувати розкаяння , позитивні характеристики , те що має на утриманні непрацездатного батька , і що рахується не судимим і тому пом'якшити покарання.

Старший помічник прокурора Кременецького району відкликав свою апеляцію.

Заслухавши суддю-доповідача , міркування прокурора , який вважає ,що вирок слід залишити без змін , захисника , який підтримав свою апеляцію, засудженого , який змінив свою апеляцію , заявивши , що вину визнає частково та підтримав апеляцію захисника , дослідивши матеріали кримінальної справи, колегія вважає , що вирок слід залишити без змін з наступних мотивів.

Висновок суду про доведеність винності ОСОБА_2 у вчиненні зазначеного у вироку злочину відповідає фактичним обставинам справи і підтверджується зібраними та дослідженими у судовому засіданні доказами.

Як вбачається із матеріалів кримінальної справи , ОСОБА_2. під час досудового слідства та в судовому засіданні визнав факт завдання удару ножем потерпілому під час побутової сварки . При цьому:- в судовому засіданні визнав вину частково ,заявивши що наніс удар ножем в груди , однак наміру не мав його вбити , удар наніс , коли потерпілий душив його за шию;

·   в поданій апеляції- повністю , заявивши що бійка почалася по його ініціативі, оскільки він був в стані алкогольного сп'яніння ;

·   в апеляційній інстанції - частково , спростувавши твердження про те, що бійка відбувалась по його ініціативі , не змігши при цьому пояснити причини зміни показань.

Наведені твердження засудженого та його захисника в апеляційній інстанції про те, що умислу на вбивство він не мав , і що удар ножем він заподіяв перевищуючи стан необхідної оборони , оскільки потерпілий душив його за шию, колегія вважає безпідставними , такими що не відповідають матеріалам кримінальної справи.Вони були предметом дослідження у судовому засіданні і їм дана вірна юридична оцінка .

Крім того, судом було враховано що, у відповідності до п.22 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 7 лютого 2003 року « Про судову практику в справах про злочини проти життя і здоров»я » для відмежування умисного вбивства від умисного заподіяння тяжкого тілесного ушкодження , яке спричинило смерть потерпілого , суди повинні ретельно досліджувати докази , що мають значення для з»ясування змісту і спрямованості умислу винного. Питання про умисел необхідно вирішувати виходячи із сукупності всіх обставин вчиненого діяння , зокрема враховувати спосіб , знаряддя злочину , характер і локалізацію поранень.

Якщо винний діяв з умислом на вбивство , тривалість часу , що минув з моменту заподіяння ушкоджень до настання смерті потерпілого ,для кваліфікації злочину як умисного вбивства значення не має.

Виходячи із вищезгаданих вимог Пленуму Верховного Суду України суд дав вірну оцінку доказам:

-висновку   судово-медичної  експертизи ,   з  якого  слідує, що  смерть потерпілого наступила внаслідок проникаючого ножового поранення лівої половини грудей з ушкодженням тканини лівої легені , зумовленої цим внутрішньої і зовнішньої кровотечі з наступною масивної крововтратою.

Вказаним висновком спростовано твердження ОСОБА_2 та його захисника про те, що умислу на вбивство він не мав, оскільки про це свідчить спосіб , знаряддя злочину, характер та локалізація поранення, а також обстановка , яка передувала скоєнню злочину та під час нього ( як заявила свідок ОСОБА_3 причин наносити тілесні ушкодження потерпілому не було , оскільки вона з ним постійно сварилися і засуджений ніколи не втручався ; крім того в апеляції ОСОБА_2 визнав , що саме він був ініціатором бійки , тому що був в стані алкогольного сп»яніння і який заявив в апеляційній інстанції , що міг нанести удар ножем в інші місця по тілу ОСОБА_4 , які не є небезпечні для життя і здоров»я)./ а.41-47/.

- висновку судово-медичної експертизи , згідно якого на тілі ОСОБА_2 , в тому числі і в ділянці шиї не виявлено жодних тілесних ушкоджень , крім порізу на руці , який спростовує твердження ОСОБА_2 та його захисника про те, що перед вбивством потерпілий душив його за шию;

-явці з повиною , написаній ОСОБА_2 власноручно , з якої слідує , що 17 березня Він , будучи в стані алкогольного сп'яніння під час бійки з ОСОБА_4 наніс йому удар в серце.( а.5), тобто вказане свідчить про те, що зразу ж після подій ОСОБА_2 вважав , що він наніс удар потерпілому в серце.

Твердження захисника про відсутність у засудженого умислу на вбивство потерпілого , оскільки смерть останнього наступила через декілька годин є безпідставними, оскільки згідно наведеного вище п.22 Постанови Пленуму Верховного Суду України час настання смерті для кваліфікації злочину як умисне вбивство значення не має.

Таким чином , вказанами доказами доведена вина засудженого в скоєнні злочину передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України.

Посилання засудженого на те , що суд призначив йому несправедливе покарання , теж не заслуговує на увагу.

Як вбачається з вироку , суд врахував як ступінь тяжкості вчиненого злочину та обтяжуючі обставини , так і пом'якшуючі покарання обставини , і призначив йому мінімальне покарання , передбачене санкцією статті 115 ч.І КК України.

Призначене покарання відповідає вимогам ст.65 КК України . Підстав вважати покарання суворим , несправедливим немає.

В зв'язку з цим апеляції не підлягають до задоволення.

Керуючись ст.ст.365-366 КПК України, колегія ,-

УХВАЛИЛА:

Апеляції засудженого ОСОБА_2 та його захисника ОСОБА_1 залишити без задоволення, а вирок Кременецького районного суду від 13 липня 2006 року відносно ОСОБА_2 без змін.