АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 10/2390/97/12 Головуючий по 1 інстанції
Категорія: ст. ст. 236-5, 236-6 КПК України Колода Л.Д.
Доповідач в апеляційній інстанції
Суходольський М.І.
ОКРЕМА УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"12" березня 2012 р. Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:
головуючого Суходольського М.І.
суддів Торопенка М.В., Швидкого Д.М.
з участю прокурора Грекова А.І.
адвоката ОСОБА_3
розглянувши кримінальну справу за апеляцією потерпілої ОСОБА_4 на постанову Придніпровського районного суду м. Черкаси від 22 грудня 2011р., якою відмовлено в задоволенні скарги ОСОБА_4 на постанову слідчого від 15.03.2008 року про закриття кримінальної справи порушеної за ознаками злочину, передбаченого ст.135 ч.1 КК України, колегія суддів
в с т а н о в и л а :
Ухвалою колегії суддів апеляційного суду Черкаської області від 12.03.2012 року постанова Придніпровського районного суду м. Черкаси від 22.12.2011 року (головуюча Колода Л.Д.), якою скарга потерпілої ОСОБА_4 про скасування постанови прокурора від 15 березня 2008 року про закриття кримінальної справи порушеної за ознаками злочину, передбаченого ст.135 ч.1 КК України, залишена без задоволення, скасована із-за істотного порушення норм кримінально-процесуального закону, а матеріали справи направлені на новий судовий розгляд.
Приймаючи рішення про скасування постанови суду, колегія суддів виходила з того, що місцевим судом не проведена належним чином перевірка матеріалів кримінальної справи і підстав для її закриття.
Відповідно до ст.213 КПК України кримінальна справа закривається:
1) при наявності підстав, зазначених у ст.6 цього Кодексу;
2) при недоведеності участі обвинуваченого у вчиненні злочину.
Кримінальна справа закрита на підставі п.2 ст.6 КПК України із-за відсутності складу злочину, передбаченого ст.135 ч.1 КК України, в діях ОСОБА_5, що суперечить матеріалам справи та диспозиції ст.135 ч.1 КК України, оскільки дана норма закону є бланкетною і ОСОБА_5 збивши пішохода ОСОБА_4 зник з місця пригоди, не надавши їй допомоги.
Крім цього, органами прокуратури взагалі неправильно проведено слідство, оскільки описавши ознаки злочину, передбачені ст.286 КК України, в постанові про порушення кримінальної справи, кримінальну справу не порушили, провели ряд слідчих дій поза межами досудового розслідування, майже рік волокітили матеріали справи не приймаючи рішення про порушення або відмову в порушенні кримінальної справи, порушивши справу за ознаками злочину, передбаченого ст.135 ч.1 КК України, фактично провели слідчі дії за ознаками злочину, передбаченого ст.286 КК України.
Розглядаючи скаргу по суті місцевий суд матеріали закритої кримінальної справи не дослідив (в протоколі судового засідання взагалі відсутні дані про дослідження матеріалів закритої кримінальної справи), формально підійшов до її розгляду і прийняв незаконне рішення.
При розгляді даної справи суд допустив також порушення вимог ст.ст.52, 61 КПК України та роз’яснень Пленуму Верховного Суду України № 8 від 24.10.2003 року "Про застосування законодавства, яке забезпечує право на захист у кримінальному судочинстві".
Так, розглядаючи справу по суті, суддя безпідставно приєднала до справи довіреність на представництво ОСОБА_6 по захисту інтересів потерпілої, не звернувши уваги, що зміст довіреності викладений на ведення цивільних справ, а не кримінальних і довіреність завірена не уповноваженим на те органом чи посадовою особою.
Після розгляду справи, суддя приєднує апеляційну скаргу складену ОСОБА_6, яка не відповідає вимогам закону, незаконно викликає ОСОБА_6 із Черкаського СІЗО, де вона знаходиться під арештом по порушеній відносно неї кримінальній справі і знайомить її з матеріалами справи відносно ОСОБА_4 як представника останньої.
Справа надійшла до апеляційного суду для розгляду апеляцій.
В період підготовки справи до розгляду суддя апеляційного суду вимушений був винести постанову, якою відмовив ОСОБА_6 в прийнятті її апеляції до розгляду, оскільки вона не може бути ні представником потерпілої ні її захисником в кримінальній справі.
Це породило безпідставні скарги на суддів з боку потерпілої ОСОБА_4 з погрозами звернень її до Вищої ради юстиції та Вищої кваліфікаційної комісії суддів.
. Суд вимушений був неодноразово відкладати справу слуханням та вирішувати необґрунтовані клопотання потерпілої.
Потерпіла звернулася з клопотанням про допуск ОСОБА_6 як захисника її інтересів. Відповідно до п.4 ст.61 КПК України захисником у справі не може бути особа щодо якої порушена кримінальна справа.
Допущені порушення закону суддею Колода Л.Д. не можуть залишитися поза увагою, оскільки вона фактично допустила до участі в кримінальній справі особу, яка за законом не може бути допущена, постанови про допуск представника не винесла, як це передбачено в ст.52 КПК України, що породило до волокіти розгляду справи та безпідставного написання скарг на суддів апеляційного суду.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає за необхідне направити окрему ухвалу голові Придніпровського районного суду для відповідного реагування.
Керуючись ст.ст.23-2, 380 КПК України, колегія суддів
у х в а л и л а :
Окрему ухвалу апеляційного суду направити голові Придніпровського районного суду м. Черкаси, яку обговорити на оперативній нараді з метою недопущення порушень закону суддями при розгляді кримінальних справ.
Про вжиті заходи повідомити апеляційний суд в місячний термін.
Головуючий
Судді