ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ
УХВАЛА
19 березня 2012 року справа № 5020-10/068
Господарський суд міста Севастополя у складі судді Юріної О.М., розглянувши скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на дії державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Ленінського районного управління юстиції у місті Севастополі (вул. Кулакова, 37, м. Севастополь, 99011) про визнання протиправними дій з проникнення до володіння та скасування постанови про накладення арешту на майно боржника
у справі за позовом:
Публічного акціонерного товариства „Райффайзен Банк Аваль” в особі Центрального Севастопольського відділення Кримської республіканської дирекції Публічного акціонерного товариства „Райффайзен Банк Аваль”
(вул. Володарського, 10, м. Севастополь, 99011)
до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
(АДРЕСА_1, 99040)
Приватного підприємства „Кооператив „Херсонес”
(вул. Репіна, 24, м. Севастополь, 99053)
про стягнення 653335,53 грн., у тому числі: 613846,75 грн. –основний борг, 36434,66 грн. –проценти за користування кредитом, 3054,12 грн. –пеня, та звернення стягнення на предмет іпотеки,
за участю представників:
Відділу державної виконавчої служби Ленінського районного управління юстиції у місті Севастополі – не з’явився;
фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 – не з’явився;
Публічного акціонерного товариства „Райффайзен Банк Аваль” –не з’явився;
Приватного підприємства „Кооператив „Херсонес” –ОСОБА_3, довіреність б/н від 01.12.2010.
Рішенням господарського суду міста Севастополя від 06.05.2010 позовні вимоги Публічного акціонерного товариства „Райффайзен Банк Аваль” в особі Центрального Севастопольського відділення Кримської республіканської дирекції Публічного акціонерного товариства „Райффайзен Банк Аваль” задоволені у повному обсязі, звернуто стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки від 03.04.2007, укладеного між Відкритим акціонерним товариством „Райффайзен Банк Аваль” в особі Центрального Севастопольського відділення Кримської республіканської дирекції ВАТ „Райффайзен Банк Аваль”, правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство „Райффайзен Банк Аваль” в особі Центрального Севастопольського відділення Кримської республіканської дирекції ПАТ „Райффайзен Банк Аваль” та Кооперативом „Херсонес”, правонаступником якого є ПП „Кооператив „Херсонес”; задоволено з вартості предмета іпотеки, грошові вимоги Публічного акціонерного товариства „Райффайзен Банк Аваль” в особі Центрального Севастопольського відділення Кримської республіканської дирекції Публічного акціонерного товариства „Райффайзен Банк Аваль” до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, Приватного підприємства „Кооператив „Херсонес” на загальну суму 653 335,53 грн.; встановлений спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом продажу на прилюдних торгах в межах процедури виконавчого провадження з початковою ціною продажу 938000,00 грн.
Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 28.02.2011 рішення господарського суду міста Севастополя від 06.05.2010 змінено в частині визначення початкової ціни предмету іпотеки, пункт 4 резолютивної частини рішення викладений у наступній редакції: “Встановити спосіб реалізації предмета іпотеки –промбудівлі з надвірними спорудами загальною площею 508,9 кв.м, що розташована за адресою: АДРЕСА_2, яка складається в цілому з промбудівлі літ. „А”, прибудови літ. „а”, прибудови літ. „а1”, сходів з майданчиком, сходів з майданчиком, ганків 2 шт., гаражу літ. „Б”, гаражу літ. „В”, оглядової ями літ. „Б”, сараю літ. „Г”, сараю літ. „Д”, навісу літ. „Е”, навісу літ. „Ж”, сараю літ. „З”, сараю літ. „И”, сараю літ. „К”, навісу літ. „Л”, сараю літ. „М”, сараю літ. „Р”, навісу літ. „С”, огорожі, замощення, шляхом продажу на прилюдних торгах в межах процедури виконавчого провадження з початковою ціною продажу 2 845 260,00 грн. (два мільйони вісімсот сорок п’ять тисяч двісті шістдесят грн. 00 коп.)”. Врешті судове рішення залишено без змін.
16.03.2011 від Публічного акціонерного товариства „Райффайзен Банк Аваль” надійшла заява №С-12-88-0-2-1/137 від 16.03.2011 про видачу додаткового рішення про стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 та Приватного підприємства „Кооператив „Херсонес” солідарно на користь Публічного акціонерного товариства „Райффайзен Банк Аваль” в особі Центрального Севастопольського відділення Кримської республіканської дирекції Публічного акціонерного товариства „Райффайзен Банк Аваль” заборгованості за кредитним договором №014/04-02/083-07 від 03.04.2007 в сумі 653 335,53 грн.
На виконання рішення господарського суду міста Севастополя від 06.05.2010 та постанови Севастопольського апеляційного господарського суду від 28.02.2011 року був виданий наказ від 10.03.2011 по справі №5020-10/068.
Додатковим рішенням від 27.04.2011 резолютивну частину рішення суду від 06.05.2010 по справі №5020-10/068 доповнено пунктом 5, відповідно до якого стягнуто з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, Приватного підприємства „Кооператив „Херсонес” солідарно на користь Публічного акціонерного товариства „Райффайзен Банк Аваль” в особі Центрального Севастопольського відділення Кримської республіканської дирекції Публічного акціонерного товариства „Райффайзен Банк Аваль” 653 335,53 грн., з яких: 613 846,75 грн. –основний борг, 36 434,66 грн. – проценти за користування кредитом, 3054,12 грн. –пеня.
На виконання додаткового рішення господарського суду міста Севастополя від 27.04.2011 були видані накази від 13.05.2011 та від 30.05.2011 по справі №5020-10/068.
При примусовому виконанні наказу від 13.05.2011 по справі №5020-10/068 державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Ленінського районного управління юстиції в місті Севастополі 06.10.2011 складений акт опису й арешту майна боржника фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 /а.с. 119 т.3/.
14.10.2011 представник фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 подав скаргу на дії державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Ленінського районного управління юстиції у місті Севастополі про визнання протиправними дій з проникнення до володіння та скасування постанови про накладення арешту на майно боржника.
Проте, 16.09.2011 справа №5020-10/068 разом з касаційною скаргою на постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 28.02.2011 надіслана до Вищого господарського суду України.
16.09.2011 справа №5020-10/068 разом з касаційною скаргою на постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 28.02.2011 надіслана до Вищого господарського суду України.
Ухвалою суду від 17.10.2011 вирішення питання про прийняття до розгляду зазначеної скарги відкладено до повернення матеріалів справи №5020-10/068.
Зазначена дія суду узгоджується з позицією, викладеною у пункті 3.16 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції».
11.01.2012 справа №5020-10/068 повернулася на адресу господарського суду міста Севастополя, ухвалою від 17.01.2012 заява призначена до розгляду в судовому засіданні.
Скарга мотивована тим, що під час проведення виконавчих дій були порушені процесуальні гарантії, надані боржнику законом, зокрема, допущені такі порушення: проникнення до володіння заявника без відповідного судового рішення; перевищено межі, у яких допускається накладення арешту на майно боржника.
Відділ державної виконавчої служби Ленінського районного управління юстиції в місті Севастополі (далі –орган ВДВС) явку уповноваженого представника у засідання суду 14.02.2012, 19.03.2012 не забезпечив, про дату час та місце судового засідання повідомлений належним чином та своєчасно, вимоги ухвал суду від 17.01.2012, 26.01.2012, 14.02.2012 не виконав.
Проте, 26.01.2012 представником органу ВДВС надані заперечення на скаргу від 26.01.2012 за вих.№881/2/5 /а.с.14 т.4/, відповідно до яких проти задоволення скарги заперечує, посилаючись на те, що примусове виконання провадилось у загальному порядку, відповідно до статті 52 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 №606-ХІV (далі –Закон), тому державним виконавцем була перевірена наявність грошових коштів боржника, достатніх для погашення заборгованості, здійсненний вихід за місцем мешкання боржника з метою виявлення належного боржникові рухомого майна, тоді як за наказом від 10.03.2011 по справі №5020-10/068 звернуто стягнення на предмет іпотеки: промбудівлю з надвірними спорудами загальною площею 508,9 кв.м, що розташована за адресою: АДРЕСА_2.
Відповідно до статті 1212 Господарського процесуального кодексу України скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена. Скарги на дії органів Державної виконавчої служби розглядаються господарським судом, про час і місце якого повідомляються ухвалою стягувач, боржник чи прокурор та орган виконання судових рішень. Неявка боржника, стягувача, прокурора чи представника органу Державної виконавчої служби в судове засідання не є перешкодою для розгляду скарги. За результатами розгляду скарги виноситься ухвала, яка надсилається стягувачеві, боржникові та органові виконання судових рішень. Ухвалу може бути оскаржено у встановленому цим Кодексом порядку.
Розглянувши матеріали справи, суд дійшов висновку щодо відсутності підстав для задоволення скарги, з огляду на наступне.
На виконання додаткового рішення господарського суду міста Севастополя від 27.04.2011 був виданий наказ від 13.05.2011 по справі №5020-10/068.
При примусовому виконанні наказу від 13.05.2011 по справі №5020-10/068 державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Ленінського районного управління юстиції в місті Севастополі 06.10.2011 складений акт опису й арешту майна боржника фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, а саме, 1 / 2 частки квартири АДРЕСА_1 /а.с. 119-122 т.3/.
14.10.2011 представник фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 подав скаргу на дії державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Ленінського районного управління юстиції у місті Севастополі про визнання протиправними дій з проникнення до володіння та скасування постанови про накладення арешту на майно боржника, а також виклав клопотання про зупинення звернення стягнення на рухоме та нерухоме майно, що належить скаржнику, опис та арешт якого проведено 06.10.2011.
В якості підстави скарги Боржник посилається на те, що під час проведення виконавчих дій державним виконавцем допущені такі порушення: проникнення до володіння заявника без відповідного судового рішення; перевищено межі, у яких допускається накладення арешту на майно боржника.
Обґрунтовуючи протиправність дій державного виконавця з проникнення до володіння заявника без відповідного судового рішення, представник Боржника посилається на статтю 30 Конституції України, пункт 11 постанови Пленуму Верховного Суду України №2 від 28.03.2008 «Про деякі питання застосування судами України законодавства при дачі дозволів на тимчасове обмеження окремих конституційних прав і свобод людини і громадянина під час здійснення оперативно-розшукової діяльності, дізнання і досудового слідства», статтю 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»від 23.02.2006, пункт 1 статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 04.11.1950), а також положення пунктів 10, 15 частини третьої статті 11 Закону.
За пунктом 10 частини третьої статті 11 Закону державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право звертатися до суду з поданням про розшук боржника - фізичної особи або дитини чи про постановлення вмотивованого рішення про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної або іншої особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, або дитина, стосовно якої складено виконавчий документ про її відібрання.
За пунктом 15 частини третьої статті 11 Закону державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право у процесі виконання рішень за наявності вмотивованого рішення суду про примусове проникнення до житла чи іншого володіння фізичної особи безперешкодно входити на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень боржника –фізичної особи, особи, у якої знаходиться майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, проводити в них огляд, у разі необхідності примусово відкривати їх в установленому порядку із залученням працівників органів внутрішніх справ, опечатувати такі приміщення, арештовувати, опечатувати та вилучати належне боржникові майно, яке там перебуває та на яке за законом можливо звернути стягнення.
Тобто, Законом державному виконавцю надано право у процесі виконання рішень безперешкодно входити на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень боржника за наявності вмотивованого рішення суду про примусове проникнення до житла чи іншого володіння фізичної особи.
Проте, скаржником не надано суду жодного доказу проникнення державного виконавця до житла боржника за відсутності згоди на це власника майна, або чинення останнім перешкод у доступі до володіння.
Щодо твердження скаржника про перевищення органом ВДВС меж, у яких допускається накладення арешту на майно боржника, з посиланням на положення статей 33, 57 Закону, суд зазначає наступне.
Позивач звернувся до суду з позовом, в якому об’єднані позовні вимоги про: стягнення з відповідачів солідарно заборгованості за кредитним договором (обґрунтовані невиконанням фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 умов кредитного договору №014/04-02/083-07 від 03.04.2007 та Приватним підприємством „Кооператив „Херсонес” умов договору поруки №1 від 03.04.2007) та звернення стягнення на предмет іпотеки, що належить Приватному підприємству „Кооператив „Херсонес” (на підставі договору іпотеки від 03.04.2007).
Рішенням господарського суду міста Севастополя від 06.05.2010, зміненим постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 28.02.2011 в частині визначення початкової ціни предмету іпотеки, та додатковим рішенням господарського суду міста Севастополя від 27.04.2011 у справі №5020-10/068 позовні вимоги Публічного акціонерного товариства „Райффайзен Банк Аваль” в особі Центрального Севастопольського відділення Кримської республіканської дирекції Публічного акціонерного товариства „Райффайзен Банк Аваль” задоволені у повному обсязі.
На виконання рішення господарського суду міста Севастополя від 06.05.2010, зміненого постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 28.02.2011 в частині визначення початкової ціни предмету іпотеки, виданий наказ від 10.03.2011 про примусове виконання рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки.
На виконання додаткового рішення господарського суду міста Севастополя від 27.04.2011, яке не було оскаржено та набрало законної сили 11.05.2011, були видані: накази від 13.05.2011 та від 30.05.2011 про примусове виконання рішення про стягнення з відповідачів солідарно заборгованості за кредитним договором №014/04-02/083-07 від 03.04.2007.
Судом встановлено, що при виконанні наказу від 10.03.2011 про примусове виконання рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки складений акт опису й арешту майна від 11.05.2011, описано та накладено арешт на промбудівлю з надвірними спорудами загальною площею 508,9 кв.м, що розташована за адресою: АДРЕСА_2.
Статтею 33 Закону встановлені особливості виконання рішень у разі відкриття кількох виконавчих проваджень щодо одного боржника, а саме, визначено, що у разі якщо в органі державної виконавчої служби відкрито кілька виконавчих проваджень про стягнення коштів з одного боржника, вони об'єднуються у зведене виконавче провадження і на майно боржника накладається арешт у межах загальної суми стягнення, виконавчого збору і можливих витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій.
Згідно з пунктом 4.19.1 Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 15 грудня 1999 року №74/5, якщо в районному (міському) органі державної виконавчої служби відкрито кілька виконавчих проваджень щодо одного й того самого боржника, то вони об'єднуються у зведене виконавче провадження за постановою державного виконавця протягом трьох днів після закінчення строку, даного боржнику для добровільного виконання і на майно боржника накладається арешт у межах загальної суми стягнення, виконавчого збору і можливих витрат на виконавче провадження. До зведеного виконавчого провадження повинні бути приєднані всі інші виконавчі документи, що надходять стосовно стягнень з цього боржника протягом трьох днів після закінчення строку, поданого боржнику для добровільного виконання.
Відповідно до пункту 4.19.3 цієї Інструкції, при задоволенні вимог стягувачів зведеного виконавчого провадження слід керуватися вимогами статті 44 Закону.
За останньою, у разі якщо сума, стягнута з боржника, недостатня для задоволення всіх вимог за виконавчими документами, вона розподіляється державним виконавцем між стягувачами в порядку черговості, встановленому цією статтею:
1) у першу чергу задовольняються забезпечені заставою вимоги щодо стягнення з вартості заставленого майна;
2) у другу чергу задовольняються вимоги щодо стягнення аліментів, відшкодування збитків та шкоди, завданих внаслідок злочину або адміністративного правопорушення, каліцтва або іншого ушкодження здоров'я, а також у зв'язку з втратою годувальника;
3) у третю чергу задовольняються вимоги працівників, пов'язані з трудовими правовідносинами;
4) у четверту чергу задовольняються вимоги стягувачів за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, вимоги щодо збору на обов'язкове державне пенсійне страхування та страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування;
5) у п'яту чергу задовольняються вимоги щодо податків та інших платежів до бюджету, вимоги органів страхування з обов'язкового страхування (крім вимог щодо збору на обов'язкове державне пенсійне страхування);
6) у шосту чергу задовольняються всі інші вимоги.
Вимоги стягувачів кожної наступної черги задовольняються після повного задоволення вимог стягувачів попередньої черги. У разі недостатності стягненої суми для повного задоволення усіх вимог однієї черги ці вимоги задовольняються пропорційно до належної кожному стягувачеві суми. Вимоги стягувачів щодо виплати заборгованості із заробітної плати задовольняються в порядку календарного надходження виконавчих документів. Стягнута з боржника сума розподіляється між стягувачами згідно з виконавчими документами, за якими відкрито виконавчі провадження і закінчився встановлений державним виконавцем строк для добровільного виконання рішення, на день зарахування стягнутої суми на депозитний рахунок органу державної виконавчої служби.
З матеріалів справи вбачається, що боржником у виконавчому провадженні за наказом від 10.03.2011 про примусове виконання рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки є Приватне підприємство „Кооператив „Херсонес”, а боржником у виконавчому провадженні за наказом від 13.05.2011 про примусове виконання рішення про стягнення з відповідачів солідарно заборгованості за кредитним договором №014/04-02/083-07 від 03.04.2007 –фізична особа-підприємець ОСОБА_1. Тобто, боржниками за цими виконавчими провадженнями є різні особи.
З огляду на це, підстави для об’єднання цих проваджень у зведене виконавче провадження відсутні, як і відсутні підстави застосування до цих правовідносин правил статті 33 Закону.
Скаржник вимагає скасувати постанову державного виконавця про накладення арешту на його майно на виконання наказу №5020-10/068, виданого господарським судом міста Севастополя 13.05.2011, відповідно до якого з нього на користь стягувача підлягає стягненню 653 335,53 грн., проте цей документ, як скаржником, так і органом ВДВС, суду не наданий.
В наслідок невиконання органом ВДВС без поважних причин вимог ухвал суду від 17.01.2012, 26.01.2012, 14.02.2012, встановити, чи приймалась така постанова органом ВДВС, можливість відсутня.
Крім того, частина друга статті 57 Закону передбачає можливість накладення державним виконавцем арешту на майно боржника шляхом проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту зі складанням відповідного акту та без винесення відповідної постанови про арешт.
Клопотання скаржника про зупинення звернення стягнення на рухоме та нерухоме майно, що належить скаржнику, опис та арешт якого проведено 06.10.2011, залишено судом без задоволення через наступне.
Господарським процесуальним кодексом України передбачена можливість зупинення виконання оскаржуваного рішення до закінчення його перегляду лише в порядку, передбаченому статтею 1211 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до цієї статті суд касаційної інстанції за заявою сторони чи прокурора або за своєю ініціативою може зупинити виконання оскарженого рішення господарського суду до закінчення його перегляду в порядку касації. Про зупинення виконання судового рішення виноситься ухвала. Після закінчення перегляду оскарженого судового рішення господарський суд може поновити виконання судового рішення, про що виноситься ухвала.
З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що скарга фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 86, 117 Господарського процесуального кодексу України, суд –
УХВАЛИВ:
В задоволенні скарги фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на дії державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Ленінського районного управління юстиції у місті Севастополі відмовити.
Суддя підпис О.М. Юріна