АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 11/2390/122/12 Головуючий по 1 інстанції
Категорія: ст.ст. 307 ч.2, 309 ч.2, 75, 76 КК України Русаков Г.С.
Доповідач в апеляційній інстанції
Суходольський М.І.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"13" березня 2012 р. Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:
головуючого Суходольського М.І.
суддів Шкреба Р.Д., Тапала Г.К.
з участю прокурора Ємельянової О.В.
адвоката та захисника ОСОБА_3, ОСОБА_4
засудженого ОСОБА_5
розглянувши кримінальну справу за апеляцією прокурора Кожушка О.М., захисника ОСОБА_4 в інтересах засудженого ОСОБА_5 на вирок Канівського міськрайонного суду від 29 вересня 2011р., яким
ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, раніше не судимий
визнаний винним у вчиненні злочину, передбаченого ст.307 ч.2 КК України, і йому призначено покарання у виді 5 років позбавлення волі без конфіскації майна.
На підставі ст.ст.75, 76 КК України ОСОБА_6 звільнений від відбування покарання з випробуванням терміном на 2 роки та зобов’язано не виїзджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу органів кримінально-виконавчої системи, повідомляти ці органи про зміну місця проживання, роботи і періодично з’являтися для реєстрації.
Міру запобіжного заходу у виді застави змінено на підписку про невиїзд.
ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, раніше не судимий
визнаний винним у вчиненні злочинів, передбачених ст.ст.309 ч.2, 307 ч.2 КК України, і йому призначено покарання:
- за ст.309 ч.2 КК України – 2 роки позбавлення волі;
- за ст.307 ч.2 КК України – 5 років позбавлення волі без конфіскації майна.
На підставі ст.70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначено покарання ОСОБА_7 у виді 5 років позбавлення волі без конфіскації майна.
На підставі ст.ст.75, 76 КК України ОСОБА_7 звільнений від відбування покарання з випробуванням терміном на 2 роки і зобов’язано не виїзджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу органів кримінально-виконавчої системи, повідомляти ці органи про зміну місяця проживання, роботи і періодично з’являтися на реєстрацію.
ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3, раніше не судимий
визнаний винним у вчиненні злочинів, передбачених ст.ст.309 ч.2, 307 ч.2 КК України, і йому призначено покарання:
- за ст.309 ч.2 КК України – 2 роки позбавлення волі;
- за ст.307 ч.2 КК України – 5 років позбавлення волі без конфіскації майна.
На підставі ст.70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначено покарання ОСОБА_5 у виді 5 років позбавлення волі без конфіскації майна.
Відповідно до ст.ст.75, 76 КК України ОСОБА_5 звільнений від відбування покарання з випробуванням терміном на 3 роки і зобов’язано не виїзджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу органів кримінально-виконавчої системи, повідомляти про зміну місяця проживання, роботи і з’являтися на реєстрацію в ці органи.
Стягнуто з ОСОБА_6, ОСОБА_7 і ОСОБА_5 по 85 грн.92 коп. судових витрат з кожного за проведення судово-хімічної експертизи на користь держави.
Стягнуто з ОСОБА_7 і ОСОБА_5 по 128 грн.88 коп. з кожного судові витрати за проведення судово-хімічної експертизи на користь держави.
Вирішена доля речових доказів, колегія суддів
в с т а н о в и л а :
Згідно вироку суду ОСОБА_7 та ОСОБА_5 визнані винними та засуджені за те, що 12 серпня 2010 року, перебуваючи неподалік ресторану "Княжа гора" в м. Каневі незаконно, спільно придбали у гр. ОСОБА_8, кримінальна справа відносно якого виділена в окреме провадження, - 24.03 грама особливо небезпечного наркотичного засобу – канабіс (маріхуана) висушена, після чого перевезли вказаний наркотичний засіб на площу "Соборна", що в м. Каневі, де в подальшому частину наркотичного засобу незаконно зберігали без мети збуту.
Крім цього, 12 серпня 2010 року близько 24 год. ОСОБА_7 та ОСОБА_5, вчинивши злочин, передбачений ст.309 КК України, разом з ОСОБА_9 за попередньою змовою між собою, перебуваючи на площі "Соборній" в м. Каневі, незаконно збули ОСОБА_10 та ОСОБА_11, які добровільно дали згоду правоохоронним органам на проведення оперативної закупки наркотичних засобів, - 17.13 грама особливо небезпечного наркотичного засобу – канабіс (маріхуана) за 800 гривень.
На вирок суду прокурором подана апеляція, в якій він, не оспорюючи фактичних обставин справи, доведеності вини та кваліфікацію дій засуджених, просить вирок суду скасувати в частині призначеного покарання засудженому ОСОБА_5 через його невідповідність тяжкості злочину та особі засудженого внаслідок м’якості.
Постановити новий вирок, яким призначити покарання ОСОБА_5 за ст.309 ч.2 КК України 3 роки позбавлення волі, за ст.307 ч.2 КК України 6 років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна. На підставі ст.70 КК України, шляхом часткового складання, остаточно призначити покарання ОСОБА_5 7 років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна.
Міру запобіжного заходу змінити із підписки про невиїзд на тримання під вартою.
В решті вирок суду залишити без змін.
В обґрунтування своїх вимог прокурор спирається на те, що ОСОБА_5 вину свою у вчинених злочинах не визнав, хоч його вина беззаперечно доведена, постійно затягував розгляд справи з метою уникнути відповідальності за вчинене.
На думку прокурора суд необґрунтовано застосував до ОСОБА_5 вимоги ст.75, 76 КК України і звільнив від відбування покарання з випробуванням.
На апеляцію прокурора засуджений ОСОБА_5 подав заперечення, в якому просить апеляцію прокурора залишити без задоволення, посилаючись на недоведеність його вини, необґрунтоване його засудження, оскільки доведеність його вини побудована на припущеннях.
Заперечення на апеляцію прокурора також подала захисник ОСОБА_4, із змісту якої вбачається, що вона не визнає апеляцію прокурора. Захиснику незрозуміло, чому обвинувальний висновок затвердив прокурор Золотоніської міжрайонної прокуратури, коли подія відбулася в м. Каневі.
Захисник ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_5 подала апеляційну скаргу, із змісту якої вбачається, що захисник просить вирок суду скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд, посилаючись на недоведеність вини засудженого ОСОБА_5
До початку судового розгляду справи в апеляційній інстанції засуджений ОСОБА_5 та його мати – захисник ОСОБА_4 відмовилися від своїх заперечень на апеляцію прокурора і мати – захисник ОСОБА_4 відмовилася від своєї апеляції.
Заслухавши доповідь судді, думку прокурора в підтримку своєї апеляції, пояснення засудженого та його матері – захисника, які просили апеляцію прокурора залишити без задоволення, а вирок суду без змін, перевіривши та обговоривши матеріали справи і доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція прокурора задоволенню не підлягає, виходячи з наступних підстав.
Висновок суду щодо винності ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_5 ґрунтується на зібраних в справі доказах, які досліджені в судовому засіданні і їм дана вірна юридична оцінка.
Кваліфікація дій засуджених є правильною.
Ні обставини справи, ні доведеність вини, ні кваліфікація дій засуджених, на момент розгляду справи в апеляційному порядку, ніким із учасників процесу не оспорюється.
Оскільки засуджений та його мати – захисник відмовилися від своїх заперечень на апеляцію прокурора і мати – захисник відмовилася від своєї апеляції до початку судового розгляду справи, то колегія суддів приймає таку відмову, так як це не суперечить вимогам ст.355 КПК України.
Обґрунтовуючи свої апеляційні вимоги щодо посилення покарання лише засудженому ОСОБА_5, прокурор послався на те, що останній не визнав своєї вини, своїми показаннями намагався завести суд в оману щодо своєї непричетності до вчинених злочинів тощо.
Питання щодо призначення покарання з випробуванням щодо інших засуджених – ОСОБА_6 та ОСОБА_7 прокурор в апеляції не піднімав і не поставив.
Відхиляючи апеляційні вимоги прокурора щодо посилення покарання лише ОСОБА_5, колегія суддів виходить з наступного.
Засуджений ОСОБА_5 свою вину у вчинених злочинах визнав повністю і щиро розкаюється у вчиненому, про що свідчить його письмове звернення до суду.
За законом не має юридичного значення коли особа усвідомила свою неправомірну поведінку і розкаюється у вчиненому.
Не визнання своєї вини обвинуваченим, підсуднім може бути формою захисту своїх інтересів і не свідчить про суспільну небезпеку такої особи.
Колегія суддів приймає до уваги пояснення засудженого та його матері – захисника, що позиція засудженого про невизнання ним вини була зумовлена неправильною позицією захисників, оскільки одним із захисників була раніше судима ОСОБА_12 відносно якої порушена нова кримінальна справа і вона знаходиться під арештом на даний час в Черкаському СІЗО і яка за законом не могла бути захисником в кримінальній справі.
Оскільки ОСОБА_5 притягується до кримінальної відповідальності вперше, позитивно характеризується, вину свою у вчинених злочинах визнав і розкаються, має молодий вік, злочин вчинив з іншими особами відносно яких судом прийнято рішення про звільнення їх від відбування покарання з випробуванням і вирок щодо двох інших учасників події не оскаржувався прокурором, тому буде правильним апеляцію прокурора залишити без задоволення, а вирок суду щодо ОСОБА_5 без змін.
Відповідно до ч.2 ст.50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.
Призначаючи покарання всім засудженим суд врахував тяжкість вчинених злочинів, особи засуджених, обставини, що пом’якшують і обтяжують покарання та прийшов до правильного висновку про можливість перевиховання їх без ізоляції від суспільства.
Призначене покарання відповідає вимогам ст.65 КК України, знаходиться в межах санкцій статтей Особливої частини Кодексу і є достатнім для їх перевиховання.
З огляду на викладене колегія суддів не вбачає підстав для зміни або скасування вироку.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.362, 366 КПК України, колегія суддів
у х в а л и л а :
Апеляцію прокурора Кожушка О.М. на вирок Канівського міськрайонного суду від 29.09.2011 року щодо засуджених ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_5 залишити без задоволення, а вирок суду без змін.
Головуючий
Судді