АПЕЛЯЦІЙНИЙ  СУД  ЧЕРКАСЬКОЇ  ОБЛАСТІ

Справа № 22-а/2390/433/12Головуючий по 1 інстанції

Категорія : 10. 3. 1     Прилуцький В.О.  

Доповідач в апеляційній інстанції

Пальонний В. С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

          23 березня 2012 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючогоПальонного В.С.   

суддівКарпенко О.В., Нерушак Л.В.

розглянувши в порядку письмового провадження у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Кам’янському районі Черкаської області на рішення Кам’янського районного суду Черкаської області від 8 вересня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_5 до управління Пенсійного фонду України в Кам’янському районі Черкаської області про стягнення соціальної допомоги дітям війни, -

в с т а н о в и л а :

В липні 2010 року позивач звернулася до суду з позовом до управління Пенсійного фонду України в Кам’янському районі Черкаської області про стягнення щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни.

В обґрунтування заявлених вимог вказувала, що має статус дитини війни відповідно до Закону України №2195-IV від 18.11.2004 р. «Про соціальний захист дітей війни». Відповідно до ст. 6 вказаного закону їй, як дитині війни, з 01.01.2006 р. має виплачуватися соціальна допомога у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком.

Позивач вказувала, що зазначена допомога безпідставно у 2006-2007 рр. їй не виплачувалась, а у 2008-2009 рр. виплачувалась у неповному обсязі, в зв’язку з чим вона просила суд зобов’язати відповідача здійснити перерахунок її пенсії з врахуванням підвищення на 30% мінімальної пенсії за віком, виходячи з розміру, встановленого ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» та провести відповідні виплати за період з 9 липня 2007 року по 9 липня 2010 року.

Рішенням Кам’янського районного суду Черкаської області від 08 вересня 2010 року позов задоволено частково.

Зобов’язано відповідача нарахувати та виплатити позивачу підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком як дитині війни на підставі ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за рахунок коштів Державного бюджету України з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року та з 1 січня 2009 року з урахуванням виплачених сум.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі управління Пенсійного фонду України в Кам’янському районі Черкаської області просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, відмовивши позивачу у задоволенні її позовних вимог, так як вважає рішення суду незаконним і необґрунтованим та винесеним з неправильним застосуванням норм матеріального права.

Оскільки від усіх осіб, які беруть участь у справі, відсутні клопотання про розгляд справи за їх участю, то колегія суддів приходить до висновку, про можливість розгляду справи в порядку письмового провадження відповідно до п.1 ч.1 ст. 197 КАС України.

Судова колегія, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає до частковому задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що позивач отримує пенсію за віком та відноситься до категорії громадян, яким встановлено статус дітей війни.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» (у редакції від 18.11.2004р.) дітям війни пенсії або щомісячне грошове довічне утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30% мінімальної пенсії за віком.

Згідно з п.12 ч.1 ст. 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" призупинено на 2007 рік дію ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", з урахуванням ст. 111 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік".

Статтею 111 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" встановлено, що у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" виплачується в розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.

Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року №6-р п/2007 ці зміни визнані такими, що не відповідають Конституції України.

Законом України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» внесено зміни до Закону України №2195-ІV згідно з якими особам, що мають статус дітей війни, виплачується підвищення до пенсії у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.

Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року №10 - рп/2008 вказані зміни визнані такими, що не відповідають Конституції України.

Відповідно до ч.2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Таким чином, з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року спірні відносини регулюються відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в редакції Закону, яка діяла до 1 січня 2008 року.

Статтею 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» Кабінету Міністрів України надано право у 2009 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами.

Названа норма передбачає встановлення в абсолютних сумах розмірів лише тих виплат, вихідним критерієм розрахунку яких є розмір мінімальної заробітної плати. Відповідно її дія не поширюється на спірні відносини, оскільки розмір зазначених соціальних виплат згідно із Законом України «Про соціальний захист дітей війни» залежить від розміру мінімальної пенсії за віком.

Отже, нарахування та виплата у 2009 році дітям війни підвищення до пенсії або щомісячного грошового довічного утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, повинні здійснюватися відповідно до норм Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Також судом правильно не були взяті до уваги доводи відповідача про неврегульованість механізму реалізації положень ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

На час виникнення спірних правовідносин розмір мінімальної пенсії за віком визначався лише ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» і згідно з цією нормою мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність.

Іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає. Враховуючи зазначене, колегія суддів не приймає до уваги посилання апелянта на положення ч.3 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми за відсутності іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на отримання щомісячної соціальної допомоги у відповідності з Законом України «Про соціальний захист дітей війни».

Колегія суддів також звертає увагу на те, що відсутність бюджетного фінансування передбачених Законом України «Про соціальний захист дітей війни» доплат до пенсії не може бути причиною невиконання покладених на управління Пенсійного фонду України зобов’язань, оскільки реалізація особою права, що пов’язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується, на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.

Безпідставним є також посилання відповідача на можливість нецільового використання коштів Пенсійного фонду України, оскільки суд не ухвалював рішення про проведення виплат із власних джерел фінансування останнього.

Проблеми надання бюджетних коштів управлінню Пенсійного фонду для виконання покладених на нього обов’язків у справах цієї категорії виходить за межі заявлених вимог і судом не розглядалося.

Таким чином, суд правильно визначив періоди дії Закону України "Про соціальний захист дітей війни", з врахуванням положень Законів України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" та "Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" і рішень Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року №6–р п/2007 та від 22 травня 2008 року №10 – р п/2008.

В той же час суд не визначив кінець строку, протягом якого підлягає захисту порушене право позивача, що передбачає захист цього права в майбутньому.

При цьому суд вийшов за межі позовних вимог, оскільки позивач просила про захист її порушеного права за період з 9 липня 2007 року по 9 липня 2010 року.

Крім цього, згідно ст. 3 ЦПК України, в порядку якого заявлявся позов та розглядався спір, кожна особа має право в порядку, передбаченому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, тобто захисту підлягають порушені, невизнані або оспорювані права, а не ті, які можуть бути порушені в майбутньому.

Таким чином, якщо право позивача буде порушено в майбутньому, чи з боку відповідача матиме місце бездіяльність і відмова у здійсненні передбачених законом виплат, він матиме право на відповідне звернення до суду за захистом своїх порушених прав.

За таких обставин рішення суду першої інстанції підлягає до зміни в частині строку, протягом якого бездіяльність відповідача визнана неправомірною та за який його зобов’язано здійснити перерахунок і виплату соціальної допомоги.

Цивільним Кодексом України встановлена загальна позовна давність тривалістю у три роки.

Позивач звернулась до суду в липні 2010 року і просила про захист її порушеного права за період з 9 липня 2007 року по 9 липня 2010 року, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню за період з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 9 липня 2010 року.

Інші доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст.ст. 197, 198, 201, 205 КАС України, судова колегія,-

п о с т а н о в и л а :

 Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Кам’янському районі Черкаської області задовольнити частково.

Рішення Кам’янського районного суду Черкаської області від 8 вересня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_5 до управління Пенсійного фонду України в Кам’янському районі Черкаської області про стягнення соціальної допомоги дітям війни змінити.

Абзац другий резолютивної частини рішення викласти в такій редакції.

Зобов’язати управління Пенсійного фонду України в Кам’янському районі Черкаської області нарахувати та виплатити ОСОБА_5 недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком у відповідності зі ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» №2195-IV в редакції до внесення змін Законом України №107-VI від 28.12.2007р. за період з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по  9 липня 2010 року включно з врахуванням фактично виплачених за вказаний період сум соціальної допомоги.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня отримання її копії.

Головуючий :

          Судді :