2
5
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 березня 2012 року м. Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:
головуючого Васильковського В.М.
суддів: Девляшевського В.А., Матківського Р.Й.
секретаря Бойчука Л.М.,
з участю представників ОСОБА_1., ОСОБА_2, ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, яка діє в інтересах ОСОБА_6 та ОСОБА_7, третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідача органу опіки та піклування Калуської міської ради про визнання заповіту недійсним за апеляційною скаргою представника відповідача ОСОБА_5 ОСОБА_1 на рішення Калуського міськрайонного суду від 07 грудня 2011 року, -
в с т а н о в и л а:
в травні 2011 року ОСОБА_4 звернулась з даним позовом, мотивуючи його тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року помер її чоловік ОСОБА_8 За життя ОСОБА_8 склав заповіт, яким заповів все належне йому майно неповнолітнім внукам – ОСОБА_6 та ОСОБА_7 Однак, через хворобу рук, заповіт було підписано ОСОБА_5, яка є матір’ю дітей, на користь яких складено заповіт. Про існування зазначеного заповіту їй стало відомо у 2009 році, коли вона звернулась в нотаріальну контору для оформлення спадщини. Вважаючи, що заповіт не може бути підписано особою, на користь якої він зроблений, просила поновити строк звернення до суду та визнати зазначений заповіт недійсним.
________________________________________________________________________________
Справа № 2/0908/1110/2011 Головуючий у І інстанції – Бойко М.Я.
Провадження № 22ц/0990/185/2012 Суддя-доповідач - Васильковський В.М.
Категорія 37
Рішенням Калуського міськрайонного суду від 07 грудня 2011 року позов ОСОБА_4 задоволено. Поновлено строк звернення до суду. Визнано недійсним заповіт ОСОБА_8 від 06.02.2003 року, посвідчений приватним нотаріусом ОСОБА_9 та зареєстрований в реєстрі за № 543.
В апеляційній скарзі представник відповідачки, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, зазначає, що судом безпідставно не взято до уваги, що оспорюваний заповіт був укладений ОСОБА_8 з дотриманням вимог, передбачених ст. 543 ЦК УРСР, якою встановлено, що якщо заповідач внаслідок фізичної вади, хвороби або будь - яких інших причин не може власноручно підписати заповіт, за його дорученням, у його присутності і в присутності нотаріуса, що посвідчує даний заповіт, заповіт може підписати інший громадянин. Судом не дано належної оцінки тій обставині, що ОСОБА_8 все належне йому майно заповів тільки неповнолітнім внукам ОСОБА_6 та ОСОБА_7, а не на користь ОСОБА_5 Вчинення заповіту не передбачає жодних прав і обов’язків для особи, яка підписала заповіт за спадкодавця. ОСОБА_5 є матір’ю неповнолітніх дітей, на користь яких посвідчено даний заповіт, тому тільки представляє їхні інтереси, а згідно ст. 543 ЦК УРСР заповіт не може підписувати тільки та особа, на користь якої його було посвідчено. Також дана норма не містить жодних інших особливостей її застосування (виключень, застережень). Суд неправильно витлумачив цю норму закону та не встановив наявність тих обставин, з якими закон пов’язує визнання угоди недійсною. Тому просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким у позові ОСОБА_4 про визнання заповіту недійсним відмовити.
В засіданні апеляційного суду представник відповідачки ОСОБА_1 апеляційну скаргу підтримав, представник позивачки ОСОБА_2 доводи апеляційної скарги заперечила, представник служби у справах дітей Калуської міської ради ОСОБА_3 апеляційну скаргу визнала.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши подані докази і доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити з таких підстав.
Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
При ухваленні рішення суд першої інстанції цих вимог закону не дотримався.
Судом першої інстанції встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року помер чоловік позивачки ОСОБА_8 При житті ним складено заповіт, згідно якого все своє майно він заповів неповнолітнім внукам ОСОБА_6 та ОСОБА_7, однак через хворобу рук останнього заповіт було підписано ОСОБА_5, яка є матір’ю дітей, на користь яких складено заповіт.
Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив із того, що заповіт не може підписувати особа, на користь якої його зроблено. Оскільки ОСОБА_5 діяла в інтересах своїх неповнолітніх дітей, вона не мала права підписувати заповіт, тому що є законним представником дітей до досягнення ними повноліття і до цього часу вправі розпоряджатися їх майном.
Однак з таким висновком суду першої інстанції погодитись не можна, оскільки він суперечить вимогам закону та обставинам справи.
Порушуючи вимоги статей 213, 214 ЦПК України, суд належним чином не визначився із характером спірних правовідносин, а визнавши, що ОСОБА_5, діючи в інтересах своїх неповнолітніх дітей, не мала права підписувати заповіт, залишив поза увагою положення статей 41, 534 ЦК УРСР 1963 року і не звернув уваги на те, що заповіт є односторонньою угодою, в якій не передбачено жодних умов і зобов'язань для спадкодавця за його життя. Для дійсності заповіту не вимагається, щоб особи, призначені у ньому спадкоємцями, дали на це згоду. Тільки з часу відкриття спадщини особи, вказані у заповіті спадкоємцями, набувають право вступити у спадкові відносини, оскільки саме зі смертю спадкодавця пов'язується відкриття спадщини і виникнення для спадкоємців за заповітом реальної можливості прийняти спадщину. Неповнолітні ОСОБА_6 та ОСОБА_7, як фізичні особи, наділені цивільною правоздатністю – можливістю мати цивільні права і нести цивільні обов'язки, в тому числі спадкувати і мати майно на праві власності.
Відповідно до ст. 534 ЦК УРСР 1963 року кожний громадянин може залишити за заповітом усе своє майно або частину його одній або кільком особам як тим, що входять, так і тим, що не входять до кола спадкоємців за законом.
Статтею 543 ЦК УРСР 1963 року, чинного на час виникнення спірних правовідносин, встановлено, що якщо заповідач внаслідок фізичної вади, хвороби або з будь-яких інших причин не може власноручно підписати заповіт, за його дорученням у його присутності і в присутності нотаріуса або посадової особи, яка посвідчує заповіти, прирівнювані до нотаріально посвідчених, заповіт може підписати інший громадянин. При цьому зазначаються причини, з яких заповідач не міг підписати заповіт власноручно. Заповіт не може підписувати особа, на користь якої його зроблено.
Разом з тим, суд неправильно витлумачив вищезазначену норму закону, що призвело до неправильного вирішення спору.
Як вбачається з матеріалів справи, при посвідченні заповіту від імені ОСОБА_8 06.02.2003 року за реєстром № 543 приватним нотаріусом Калуського районного нотаріального округу були дотримані загальні вимоги щодо форми заповіту, тобто заповіт був складений у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складання. У зв’язку з хворобою рук заповідача, на його особисте прохання та за його дорученням, після прочитання нотаріусом тексту заповіту вголос, в присутності заповідача і нотаріуса, документ підписаний ОСОБА_5 і посвідчений нотаріусом ОСОБА_9, відповідно до вимог ст. 543 ЦК УРСР 1963 року.
Крім того, на час складання та посвідчення даного заповіту діяла Інструкція про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджена наказом Міністерства юстиції від 14.06.1994 р., згідно п. 82 якої якщо заповідач внаслідок фізичної вади, хвороби або з будь-яких інших причин не може власноручно підписати заповіт, за дорученням заповідача він може бути підписаний іншим громадянином за правилами, викладеними в пункті 13 цієї Інструкції. Громадянин, на користь якого заповідається майно, не вправі підписувати його за заповідача.
ОСОБА_8 все належне йому майно в рівних частинах заповів неповнолітнім внукам ОСОБА_6 та ОСОБА_7, а не на користь ОСОБА_5 За змістом ст. 543 ЦК УРСР заповіт не може підписувати тільки та особа, на користь якої його було посвідчено. Сарахман (ОСОБА_5) є матір’ю неповнолітніх дітей, на користь яких посвідчено даний заповіт, тому лише представляє їхні інтереси. Підписання заповіту замість спадкодавця не передбачає жодних прав і обов’язків для неї. Дана норма закону не містить жодних інших особливостей її застосування, виключень чи застережень. Суд неправильно витлумачив цю норму закону та не встановив наявність тих обставин, з якими закон пов’язує визнання одностороннього правочину (заповіту) недійсним.
З огляду на викладені обставини, заповіт від 06.02.2003 року за реєстром № 543, складений та посвідчений приватним нотаріусом Калуського районного нотаріального округу від імені ОСОБА_8 на користь ОСОБА_6 та ОСОБА_7, відповідав вимогам чинного законодавства та справжній волі заповідача і складений так, що розпорядження спадкодавця не викликає неясностей чи суперечок після відкриття спадщини, тому, на думку колегії суддів, даний заповіт помилково визнаний судом недійсним.
За таких обставин колегія суддів визнає, що при вирішенні справи судом першої інстанції неправильно застосовані норми матеріального права, не правильно витлумачено закон, який підлягав застосуванню, висновки суду не відповідають обставинам справи, у зв’язку з чим постановлене у справі судове рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 313, 314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів,-
в и р і ш и л а:
апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_5 ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Калуського міськрайонного суду від 07 грудня 2011 року скасувати.
Ухвалити нове рішення, яким у позові ОСОБА_4 до ОСОБА_5, яка діє в інтересах ОСОБА_6, ОСОБА_7, третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідача орган опіки та піклування Калуської міської ради про визнання заповіту недійсним, відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення. Касаційна скарга на рішення може бути подана до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Головуючий: Васильковський В.М.
Судді: Девляшевський В.А.
Матківський Р.Й.