ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м.Вінниця
23 березня 2012 р. Справа № 2а/0270/1081/12
Вінницький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Віятик Наталії Володимирівни,
за участю:
секретаря судового засідання: Павліченко Аліни Володимирівни
позивача: Чернеги С.М.
відповідача: Юрій Н.О.
третя особа не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Зерноекспорт"
до: Замостянського відділу державної виконавчої служби Вінницького міського управління юстиції
про: визнання дій неправомірними та скасування постанов, -
ВСТАНОВИВ :
12.03.2012 року товариство з обмеженою відповідальністю «Зерноекспорт» звернулось до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до Замостянського відділу державної виконавчої служби Вінницького міського управління юстиції про визнання дій неправомірними та скасування постанов про відкриття виконавчого провадження ВП №29602594 від 26.10.2011р. та постанови про арешт коштів на рахунках боржника від 23.12.2011р.
Судом, у відповідності до вимог ст. 100 та п. 5 ч. 1 ст. 107 КАС України, визнані поважними причини пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду з даним позовом, з тих підстав, що позивач дізнався про порушення його прав ,свобод та інтересів щодо прийняття відповідачем постанови про відкриття виконавчого провадження від 26.10.11р. та постанови про арешт коштів на рахунку боржника від 23.12.2011р. лише 28.02.2012 року, про що свідчить заява представника відповідача від 28.02.2012р. до Замостянського ВДВС про ознайомлення його з матеріалами виконавчого провадження з примусового виконання вимоги УПФУ в Замостянському районі м. Вінниці №Ю-09 від 07.09.2011р., при цьому до суду позивач звернувся 06.03.2012 року, про що свідчить відмітка поштового штемпеля на конверті.
Позовні вимоги мотивовано тим, що відповідачем протиправно відкрито виконавче провадження ВП №29602594 на підставі вимоги Управління Пенсійного фонду України у Замостянському районі міста Вінниці про примусове стягнення боргу, що не є виконавчим документом, а також неправомірно, на думку позивача, винесено постанову про арешт коштів на рахунках відповідача.
Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 13 березня 2012 року за вказаним позовом відкрито провадження у справі та залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача управління Пенсійного фонду України у м. Вінниці.
В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив суд задовольнити в повному обсязі. В ході судового розгляду представником позивача частково змінено позовні вимоги, а саме вимогу визнати неправомірними дії Замостянського відділу державної виконавчої служби Вінницького міського управління юстиції замінити на визнати протиправними дії Замостянського відділу державної виконавчої служби Вінницької міського управління юстиції щодо винесення постанови від 23.12.2011р. про арешт коштів на рахунках Товариства з обмеженою відповідальністю «Зерноекспорт».
В судовому засіданні представник відповідача проти позовних вимог заперечувала з посиланням на норми Закону України «Про виконавче провадження», оскільки вважає, що оскаржувані постанови винесені державним виконавцем в межах повноважень та у спосіб визначений законом.
Представник третьої особи заперечував проти задоволення позовних вимог та в обґрунтування своєї правової позиції посилався на п. 4 ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування».
Заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини справи на яких ґрунтується позов, оцінивши докази які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову частково, з огляду на наступне.
Відповідно до ст.1 Закону України «Про виконавче провадження» №606 від 21.04.1999р. виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно ч.1 ст.2 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.
Як свідчать матеріали справи, 26.10.2011 р. старшим державним виконавцем Замостянського відділу державної виконавчої служби Вінницького міського управління юстиції Куйдан О.І. було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №29602594 про стягнення з ТОВ «Зерноекспорт» на користь Управління Пенсійного фонду України в Замостянському районі м. Вінниці боргу у розмірі 30 640,83 грн. зі строком добровільного виконання вимоги до 02.11.2011 року на підставі вимоги УПФУ в Замостянському районі м. Вінниці №Ю-09 від 07.09.2011р.
23.12.2011р. постановою старшого державного виконавця Замостянського ВДВС Вінницького МУЮ Юрій Н.О., при примусовому виконанні виконавчого провадження №29602594 з виконання вимоги №Ю-09 від 07.09.2011р., накладено арешт на кошти ТОВ «Зерноекспорт», оскільки в наданий державним виконавцем строк боржнику для самостійного виконання кошти не перераховані.
Не погоджуючись із вказаними постановами, позивач просить суд скасувати постанови Замостянського ВДВС Вінницького МУЮ від 26.03.2011 року про відкриття виконавчого провадження ВП №29602594 та постанову від 23.12.2011р. про арешт коштів на рахунках позивача, посилаючись на те, що відповідно до приписів ст. 17 Закону України «Про виконавче провадження» вимога УПФУ про стягнення боргу не є виконавчим документом, що підлягає примусовому виконанню державною виконавчою службою, а постанову про арешт коштів на рахунках боржника винесено безпідставно, оскільки позивач не був вчасно повідомлений про відкриття даного виконавчого провадження.
Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, що діяла на момент спірних правовідносин) державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення.
При цьому, статтею 17 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що примусове виконання рішень державною виконавчою службою здійснюється на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом. Відповідно до цього Закону державною виконавчою службою підлягають виконанню державною виконавчою службою такі виконавчі документи як, зокрема, рішення інших органів державної влади, якщо їх виконання за законом покладено на державну виконавчу службу.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначені Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010р.№ 2464-VI .
Відповідно до положень ч. 4 ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» Територіальний орган Пенсійного фонду у порядку, за формою і в строки, встановлені Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом. Платник єдиного внеску зобов'язаний протягом десяти робочих днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею. У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом Пенсійного фонду в порядку, встановленому Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики. У разі якщо згоди з органом Пенсійного фонду не досягнуто, платник єдиного внеску зобов'язаний сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею протягом десяти робочих днів з дня надходження рішення відповідного органу Пенсійного фонду або оскаржити вимогу до органу Пенсійного фонду вищого рівня чи в судовому порядку. У разі якщо платник єдиного внеску протягом десяти робочих днів з дня надходження вимоги не сплатив зазначені у вимозі суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею, не узгодив вимогу з органом Пенсійного фонду, не оскаржив вимогу в судовому порядку або не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти робочих днів з дня надходження узгодженої вимоги, територіальний орган Пенсійного фонду надсилає в порядку, встановленому законом, до підрозділу державної виконавчої служби вимогу про сплату недоїмки. У випадках, зазначених в абзаці шостому цієї частини, територіальний орган Пенсійного фонду також має право звернутися до суду з позовом про стягнення недоїмки. При цьому заходи досудового врегулювання спорів, передбачені законом, не застосовуються.
Управління Пенсійного фонду України в Замостянському районі м. Вінниці звернулось до Замостянського відділу державної виконавчої служби Вінницького міського управління юстиції із заявою від 25.10.2011р. №5947/06-36/03 щодо примусового виконання вимоги про сплату боргу №Ю-09 від 07.09.2011р. по єдиному внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування по ТОВ «Зерноекспорт» в сумі 34 578,86 та просить виконати її в частині боргу 30 640,83 грн.
Відповідно до ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби. Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.
Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідачем прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження ВП№ 29602594 від 26.10.2011р. у спосіб передбачений законом та межах наданих повноважень, на підставі вимоги УПФУ в Замостянському районі м. Вінниці №Ю-09 від 07.09.2011р. про сплату недоїмки, що є виконавчим документом та заяви стягувача про примусове виконання, а тому позовні вимоги в частині скасування постанови Замостянського відділу державної виконавчої служби Вінницького міського управління про відкриття виконавчого провадження ВП №29602594 від 26.10.2011р. та визнання протиправними дій щодо прийняття вказаної постанови задоволенню не підлягають.
Стосовно вимоги позивача про визнання протиправними дій та скасування постанови Замостянського ВДВС Вінницького МУЮ від 23.12.2011 про арешт коштів боржника, суд зазначає наступне.
Відповідно до положень ст. 5 Закону «Про виконавче провадження», державний виконавець здійснює необхідні заходи щодо своєчасного і повного виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб і порядок, визначені виконавчим документом.
Згідно ч. 2 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.
Пунктом 6 ч. 3 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено право державного виконавця у про цесі здійснення виконавчого провадження накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають на рахунках і вкладах у банках, інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей.
Згідно із ст. 52 цього ж Закону звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації (ч. 1), на кошти та інші цінності боржника, що знаходяться на рахунках, вкладах та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, накладається арешт (ч. 4), а згідно із ч. 2 ст. 57 Закону арешт коштів боржника накладатися державним виконавцем, шляхом винесення відповідної постанови.
Накладення державним виконавцем арешту на кошти боржника є елементом процедури стягнення за виконавчим документом.
Згідно з ч. 1 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження» ( початок примусового виконання рішень ) у разі ненадання боржником у строки, встановлені ч. 2 ст. 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.
Частиною 2 ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що державний виконавець протягом 3-х робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом
При цьому ч. 1 ст. 31 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що постанови про відкриття виконавчого провадження надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
З наведених законодавчих положень випливає, що боржник має бути повідомленим, що відносно нього відкрито виконавчого провадження, і саме з одержанням боржником постанови про відкриття виконавчого провадження обумовлюється необхідність самостійного виконання рішення без вжиття державним виконавцем заходів примусового виконання.
Як встановлено судом, постанова Замостянського ВДВС про відкриття виконавчого провадження ВП 29602594 від 26.10.2011 р. направлена позивачу простою кореспонденцією без повідомлення про вручення, що фактично свідчить про порушення відповідачем вимог ч. 1 ст. 31 Закону України «Про виконавче провадження».
Згідно ч. 1 ст. 6 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.
Відповідно до п. 4.1.1. Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 15 грудня 1999 р. № 74/5, державний виконавець, починаючи виконувати рішення, повинен пересвідчитись, чи отримана боржником копія постанови про відкриття виконавчого провадження і чи здійснені ним дії, спрямовані на добровільне виконання рішення у встановлений постановою строк. При цьому до отримання відомостей про одержання боржником копії постанови для захисту прав стягувача державний виконавець може вжити заходів щодо забезпечення виконання, передбачені частиною шостою статті 24 Закону. Постанова про відкриття виконавчого провадження вважається врученою боржнику за адресою, зазначеною у виконавчому документі, за умов, передбачених для вручення судових повісток.
З аналізу вищезазначених норм, суд вважає за необхідне зазначити, що державний виконавець, починаючи примусове виконання рішення, обов'язково повинен пересвідчитися: по-перше, чи отримана боржником копія постанови про відкриття виконавчого провадження; по-друге, чи здійснені ним дії, спрямовані на його добровільне виконання.
Отже, обов'язок державного виконавця з'ясувати обставину отримання копії постанови про відкриття виконавчого провадження передує вчиненню будь-яких дій стосовно примусового виконання рішення.
З матеріалів справи вбачається, що державним виконавцем не здійснено ніяких дій щодо встановлення обставин отримання боржником копії постанови про відкриття виконавчого провадження, кім того, в матеріалах виконавчого провадження відсутні будь-які докази направлення копії вказаної постанови боржнику.
Відповідно до частини 1 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
За частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Таким чином, беручи до уваги пояснення позивача щодо неотримання копії постанови про відкриття виконавчого провадження, і при цьому відповідачем не представлено доказів їх вручення, суд вважає протиправним та передчасним накладення відповідачем арешту на кошти позивача в межах суми боргу у розмірі 44481,24 грн. за зведеним виконавчими провадженням, тому постанова Замостянського ВДВС Вінницького МУЮ про арешт коштів боржника від 23.12.2011 р. підлягає скасуванню.
Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, Вінницький окружний адміністративний суд, -
ПОСТАНОВИВ :
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Визнати протиправними дії Замостянського відділу державної виконавчої служби Вінницької міського управління юстиції щодо винесення постанови від 23.12.2011р. про арешт коштів на рахунках Товариства з орбмеженою відповідальністю "Зерноекспорт".
3. Скасувати постанову Замостянського відділу державної виконавчої служби Вінницької міського управління юстиції від 23.12.2011р. про арешт коштів на рахунках Товариства з обмеженою відповідальністю "Зерноекспорт".
4.В іншій частині позовних вимог відмовити.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.
Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя Віятик Наталія Володимирівна