Справа №11-а-378 2008р. Головуючий в суді І-ї інстанції - Комлач О.Ф.
Категорія - ст.122 ч.1 КК України Доповідач у апеляції - Драний О.П.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 травня 2008 року колегія суддів Судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Кіровоградської області у складі:
Головуючого: Драного О.П.
Суддів: Палічука А.О.
Савіних О.П.
за участю прокурора: Чабанюк Т.В.
засудженого: ОСОБА_1.
потерпілого: ОСОБА_2.
представника потерпілого: ОСОБА_3.
розглянула у відкритому судовому засіданні у м. Кіровограді кримінальну справу за апеляцією потерпілого ОСОБА_2. та в його інтересах представника ОСОБА_3. на вирок Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 24 березня 2008 року, яким:
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець та мешканець АДРЕСА_1, українець, громадянин України, одружений, працюючий пильщиком в ОРК «Агролісгосп», раніше не судимий,
засуджений за ст.122 ч.1 КК України до 2 років позбавлення волі; на підставі ст.75 КК України ОСОБА_1. звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 2 роки.
Вироком суду постановлено стягнути з ОСОБА_1. на користь Смілянської міської лікарні 66 грн. 55 коп.; цивільний позов ОСОБА_2. залишений без розгляду.
Вироком суду ОСОБА_1. визнаний винним та засуджений за те, що 27 травня 2007 року близько 18 години, знаходячись біля ставка у с. Стара Осота Олександрівського району Кіровоградської області, на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин стрибнув на ногу потерпілого ОСОБА_2., який в цей час лежав на землі, чим заподіяв останньому двохлодижечний перелом правої гомілки зі зміщенням відломків, що згідно висновку судово-медичної експертизи №141/38 від 13.11.2007 року відноситься до категорії тілесних ушкоджень середньої тяжкості.
В апеляції на вирок потерпілий ОСОБА_2. та в його інтересах представник ОСОБА_3. просять скасувати вирок суду, а кримінальну справу направити на новий судовий розгляд, при цьому вказують, що вирок суду є незаконним з огляду на однобічність та неповноту судового слідства, незастосування судом кримінального закону, який підлягав застосуванню. Свої доводи апелянти мотивують тим, що злочинні дії засудженого необхідно було кваліфікувати за ст.121 ч.2 КК України, оскільки тілесні ушкодження, з урахуванням обставин справи, були завдані потерпілому ОСОБА_1. та іншими особами, які проходили по справі як свідки, тобто групою осіб; також апелянти зазначають, що судом І інстанції необґрунтовано залишено без розгляду цивільний позов потерпілого.
Заслухавши доповідача, потерпілого ОСОБА_2. та в його інтересах представника ОСОБА_3., які підтримали аргументи своєї апеляції та просили скасувати вирок, а матеріали кримінальної справи направити на новий судовий розгляд, думку прокурора про залишення вироку без зміни, засудженого ОСОБА_1., який також просив залишити вирок суду без зміни, вивчивши матеріали справи та зваживши доводи апеляції, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляція не підлягає задоволенню за таких підстав.
Як встановлено матеріалами справи, досудове і судове слідство по ній проведені у відповідності з вимогами ст.22 КПК України. Викладені у вироку висновки про винність ОСОБА_1. у скоєнні ним злочину, за який він засуджений, при обставинах, вказаних у вироку суду, відповідають фактичним обставинам справи, ґрунтуються на сукупності зібраних по справі доказів, які у повному обсязі були досліджені судом першої інстанції, узгоджуються між собою і доповнюють один одного. Дії засудженого правильно кваліфіковані за ст.122 ч.1 КК України.
Так, вина засудженого підтверджується його власними показаннями, дослідженими у судовому засіданні, у яких ОСОБА_1. повністю визнав свою вину та пояснив суду, що 27 травня 2007 року відпочивав на ставку в с. Стара Осота зі своєю дружиною та друзями. На березі ставка також був і потерпілий з друзями, які бігали голими за конем. Вони зробили зауваження потерпілому та його друзям, у зв'язку з чим між ними виникла бійка. Він під час бійки стрибнув на ногу потерпілого і таким чином переломив її; у скоєному злочині він розкаюється.
Крім того, вина засудженого підтверджується показаннями потерпілого ОСОБА_2., даними ним у ході судового розгляду справи, який пояснив суду, що 27 травня 2007 року він з друзями приїхав на ставок в с. Стара Осота з метою половити рибу. Вони голими не бігали, а бійка виникла у зв'язку з тим, що незнайомі йому місцеві жителі, будучи в нетверезому стані, казали їм, що то їх ставок. Йому було нанесено близько 10 ударів у різні частини тіла, а перелом на нозі виник від удару, який було нанесено саме ОСОБА_1.
Також доказом вини ОСОБА_1. є акт судово-медичного дослідження №141 (а.с.52) та висновок судово-медичного експерта №141/38 від 13.11.2007 року (а.с.56), згідно яких у ОСОБА_2. були наявні тілесні ушкодження у вигляді двохлодижечного перелому правої гомілки зі зміщенням відломків, які відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості; тілесні ушкодження у вигляді синців обличчя та черевної стінки носять ознаки легких тілесних ушкоджень.
Таким чином, дослідивши та проаналізувавши всі докази у їх сукупності та взаємозв'язку, районний суд обґрунтовано визнав ОСОБА_1. винним у скоєнні злочину, передбаченому ст.122 ч.1 КК України.
Доводи апеляції потерпілого та його представника про однобічність та неповноту судового слідства, незастосування судом кримінального закону, який підлягав застосуванню, оскільки тілесні ушкодження ОСОБА_2. були заподіяні групою осіб - є безпідставними, оскільки згідно наявних у справі доказів, у тому числі й показань засудженого і потерпілого, саме ОСОБА_1. заподіяв ОСОБА_2. тілесне ушкодження середньої тяжкості.
Що стосується доводів апеляції про необхідність кваліфікації дій засудженого за ст.121 ч.2 КК України, то вони також є необґрунтованими, оскільки вказаний Закон передбачає відповідальність за умисне заподіяння тяжкого тілесного ушкодження, проте у матеріалах справи відсутні будь-які дані з приводу заподіяння потерпілому ОСОБА_2. тілесного ушкодження такого ступеня тяжкості.
Доводи апеляції про необґрунтованість залишення судом першої інстанції без розгляду цивільного позову потерпілого - колегія суддів визнає безпідставними, оскільки як вбачається з протоколу судового засідання суд двічі надавав потерпілому строк для подання у судове засідання доказів, що підтверджують суму матеріальних збитків, однак ні ОСОБА_2., ні його представник не надали відповідних документів, які б підтверджували позовні вимоги, у зв'язку з чим суд законно та обґрунтовано залишив цивільний позов без розгляду, що не позбавляє можливості потерпілого звернутися до суду з таким позовом у порядку цивільного судочинства.
Вирішуючи питання про міру покарання, суд першої інстанції у відповідності зі ст.65 КК України врахував ступінь тяжкості вчиненого засудженим злочину, дані, що характеризують особу засудженого, обставини, що пом'якшують покарання, та призначив Приходьку Р.М. покарання, яке є достатнім та необхідним для його виправлення.
Враховуючи викладене, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляції, а вирок суду вважає законним та обґрунтованим.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст.362, 366 КПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляцію потерпілого ОСОБА_2. та в його інтересах представника ОСОБА_3. - залишити без задоволення.
Вирок Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 24 березня 2008 року щодо ОСОБА_1 - залишити без зміни.
СУДДІ: