Справа № 22-910-2008                                       Головуючий у 1 інстанції -  Назаренко В.Я.

 Категорія   79                                                      Доповідач - Суровицька Л.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20   травня   2008   року   колегія   суддів   судової   палати   в   цивільних   справах  апеляційного суду Кіровоградської області у складі:

            головуючої судді -   Авраменко Т.М.

 суддів                     -   Гайсюка О.В., Суровицької Л.В.

  при секретарі         -    Чернезі М.М.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Маловисківського районного суду  Кіровоградської області від 13 березня 2008 року у справі за скаргою ЗАТ «Капустянський граніт» на дії Ленінського відділу Державної виконавчої служби Кіровоградського міського управління юстиції.

           Заслухавши  суддю-доповідача,  дослідивши матеріали справи, колегія суддів, -

 

ВСТАНОВИЛА:

 

 

    У лютому 2008 року ЗАТ «Капустянський граніт» звернулось в суд зі скаргою на дії Ленінського відділу державної виконавчої служби Кіровоградського міського управління юстиції.

     Посилалось на те, що  рішенням Маловисківського райсуду від 20 липня 2007 року  частково задоволено позов ОСОБА_1. до ЗАТ про відшкодування моральної шкоди і з  підприємства  на користь ОСОБА_1. стягнуто 44 000 грн.

     Постановою Ленінського відділу ДВС від 22 січня 2008 року  накладено арешт на рахунки підприємства у різних банках.

      Оскільки вважає, що арешт накладено з порушенням ст.377 ЦПК України, підприємство просило суд визнати дії ВДВС незаконними та зобов'язати зняти арешт.

      Ухвалою Маловисківського райсуду від 13 березня 2008 року скаргу задоволено.

       В апеляційній скарзі зацікавлена особа - ОСОБА_1. просить скасувати ухвалу суду з підстав порушення норм матеріального і процесуального права і ухвалити нову ухвалу про відмову в задоволенні скарги. 

       Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню із наступних підстав.

        З матеріалів справи вбачається, що  на підставі рішення Маловисківського районного суду від 20 липня 2007 року , яким стягнуто на користь ОСОБА_1. з ЗАТ «Капустянський граніт» на відшкодування моральної шкоди 44 000 грн., залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Кіровоградської області від 25 жовтня 2007 року, було видано виконавчий лист № 2-527 від 20 липня 2007 року.

        Згідно ст.5 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії.

         Постановами державного виконавця Ленінського ВДВС Кіровоградського МУЮ від 22 січня 2008 року було накладено арешт на кошти, що містяться на рахунках  боржника у різних банках (а.с.6-10).

          Суд першої інстанції, розглядаючи скаргу ЗАТ «Капустянський граніт» на дії ВДВС щодо накладення арешту на рахунки, прийшов до висновку, що  державним виконавцем було порушено вимоги ст.377 ЦПК України, а також ч. 6 ст.24 Закону України «Про виконавче провадження,  тому визнав дії незаконними.

         З  висновком суду про те, що саме ці положення закону були порушені, колегія  суддів не може погодитись із наступних підстав.

          Відповідно до ч.1 ст.377 ЦПК України   питання про звернення стягнення на належні боржнику від інших осіб грошові кошти, що знаходяться на рахунках цих осіб в установах банків та інших фінансових установах, при виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб), а також питання про звернення стягнення на грошові кошти боржника, що знаходяться на  його рахунках в установах банків та інших фінансових установах , при виконанні рішень інших органів (посадових осіб) вирішуються судом за поданням державного виконавця, погодженим з начальником відділу державної виконавчої служби.

         Тобто вказана стаття передбачає два випадки звернення стягнення на грошові кошти, що знаходяться на рахунках в установах банків та інших фінансових установах, коли державний виконавець повинен звернутися до суду для вирішення цього питання, а саме при зверненні стягнення на належні боржнику від інших осіб грошові кошти, що знаходяться на рахунках цих осіб в установах банків та інших фінансових установах, - при виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) та при зверненні стягнення на грошові кошти боржника, що знаходяться на його рахунках в установах банків та інших фінансових установах - при виконанні рішень інших органів (посадових осіб).        

            При виконанні вимог виконавчого документа, виданого на підставі судового рішення, державний виконавець вправі звернути  стягнення на грошові кошти боржника у банках або інших фінансових установах своєю постановою, тобто без звернення до суду за постановленням ухвали.

          Безпідставним є посилання суду першої інстанції і  на порушення державним виконавцем  вимог ч.6 ст.24 Закону України «Про виконавче провадження», яка передбачає, що за заявою стягувача, з метою забезпечення виконання рішення про майнові стягнення, державний виконавець постановою про відкриття виконавчого провадження вправі накласти арешт на майно боржника (крім коштів).

           Як вбачається з постанов про  арешт коштів боржника від 22 січня 2008 року, арешт накладено на кошти в сумі 44 000 грн., що містяться на  рахунках в різних банках, тобто на загальну суму 220 000 грн.

           Суд першої інстанції не звернув увагу на те, що при цьому державним виконавцем було порушено вимоги ч.2 ст.55 Закону України «Про виконавче провадження , відповідно до якої арешт може бути накладений на кошти, що є на всіх рахунках клієнта банку, у межах суми стягнення за виконавчим документом з урахуванням витрат, пов'язаних з проведенням виконавчих дій та стягнення виконавчого збору.

          Саме з цих підстав скарга ЗАТ «Капустянський граніт» на дії ВДВС   і підлягає задоволенню.

           Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1. не  спростовують висновок про обґрунтованість скарги та неправомірність дій ВДВС, тому ухвала  суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.

            Крім того, рішенням Верховного Суду України від 26 березня 2008 року  рішення Маловисківського районного суду від 20 липня 2007 року та ухвала апеляційного суду Кіровоградської області від 25 жовтня 2007 року скасовані і ухвалено нове рішення, яким у задоволенні ОСОБА_1. до ЗАТ «Капустянський граніт» про відшкодування моральної шкоди, відмовлено.

            Керуючись ст.ст.303, 304, п.1 ч.2ст.307, п.1 ч.1 ст.312, п.4 ч.1 ст.314, ст.315 ЦПК України , колегія суддів, -         

У Х В А Л И Л А :

            Апеляційну скаргу  ОСОБА_1 відхилити.

            Ухвалу Маловисківського райсуду  Кіровоградської області від 13 березня 2008 року залишити без змін.

             Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.

            Головуюча суддя:

           Судді:

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Ухвалою Компаніївського райсуду від 19 листопада 2007 року задоволено заяву ОСОБА_2про забезпечення позову у справі за його позовом до ПБП «Долорес» про стягнення заробітної плати.

Накладено арешт на кошти відповідача в сумі 61200 грн., які знаходяться на  рахунках  у різних банках.

В апеляційній скарзі  ПБП «Долорес» посилаючись на порушення норм процесуального права, просить ухвалу скасувати.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

30 червня 2004 року Кіровський районний суд м. Кіровограда постановив ухвалу, якою задовольнив заяву ОСОБА_3про зміну способу виконання рішення того ж суду від 20 лютого 2004 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_3до ПП „Павлекс" про стягнення суми від використаного майнового паю у незавершеному виробництві. Зазначеним рішенням суд стягнув з ПП „Павлекс" на користь ОСОБА_3. 16 грн. 64 коп.

Ухвалою від 30 червня 2004 року суд змінив спосіб виконання цього рішення і замість грошей стягнув на користь ОСОБА_3. 12, 8 кг насіння соняшника, яке належить ПП „Павлекс", але незаконно оформлено на ФГ „Хлібороб" і знаходиться на Шестаківському елеваторі.

У апеляційній скарзі ФГ „Хлібороб-Р" ставить питання про скасування ухвали суду. Посилається на те, що ця ухвала порушує право власності господарства на належне йому насіння соняшника врожаю 2003 року, яке було зібране з полів ФГ „Хлібороб-Р" і зберігалось на Шестаківському елеваторі.

Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши обґрунтованість доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст.351 ЦПК України (1963 року), на яку суд посилається в ухвалі, за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою державного виконавця або за заявою сторони суд, який видав виконавчий документ, розглядає питання про зміну способу і порядку виконання рішення і у виняткових випадках може змінити спосіб і порядок виконання рішення.

Зміну способу виконання рішення по даній справі суд мотивував тим, що у боржника немає коштів.

Колегія суддів не може погодитись з такими доводами суду, оскільки відсутність у боржника коштів є підставою для звернення стягнення на його майно в порядку, передбаченому Законом України „Про виконавче провадження", а не для зміни способу виконання рішення. Ухвалою від 30 червня 2004 року суд фактично змінив рішення і передав у власність стягувача майно, що оформлене на ФГ „Хлібороб-Р", підприємство, яке не залучалося до участі у розгляді справи.

Враховуючи наведене, ухвала суду підлягає скасуванню із залишенням заяви ОСОБА_3. про зміну способу виконання рішення без задоволення.

Керуючись   п. 2 ч. 1 ст.З07 ,  п.2 ч.1 ст.312, ст.313-315, 373 ЦПК  України, колегія суддів , -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу фермерського господарства „Хлібороб-Р" задовольнити.

Ухвалу Кіровського районного суду М.Кіровограда від 30 червня 2004 року скасувати.

Заяву ОСОБА_3 про зміну способу виконання рішення Кіровського районного суду М.Кіровограда від 20 лютого 2004 року залишити без задоволення.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і не підлягає оскарженню.

Головуюча - суддя - 

Судді -