КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01601, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21.03.2012 № Б3/256-10
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Доманської М.Л.
суддів: Пантелієнка В.О.
Гарник Л.Л.
при секретарі судового засідання - Корінної А.О.,
за участю представників (згідно з протоколом судового засідання від 21.03.2012 по справі
№ Б3/256-10)
від ініціюючого кредитора 1: не з’явились
від ініціюючого кредитора 2: ОСОБА_1 (довіреність від 27.02.2012 року б/н)
від боржника: ОСОБА_1 (довіреність від 15.09.2011 року б/н)
від ПАТ “АКБ “Київ”: ОСОБА_2 (довіреність від 27.12.2011 року № 25/362)
розпорядник майна: Бойко А.І. (паспорт НОМЕР_1 виданий 23.04.2005 року Канівським МРВ УМВС України в Черкаській області)
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний банк «Київ»
на ухвалу Господарського суду Київської області від 02.11.2011
у справі № Б3/256-10 (суддя: Лопатін А.В.)
за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційні Системи» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Регіонінвест»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Центробуд-Трейд»
про визнання банкрутом
В С Т А Н О В И В :
Ухвалою господарського суду Київської області від 16.12.2010 порушено провадження у справі Б3/256-10 про банкрутство та прийнято заяву до розгляду в підготовчому засіданні.
Ухвалою підготовчого засідання від 09.02.2011 у справі № Б3/256-10 визнано вимоги ініціюючих кредиторів - Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційні системи» - 204794,50 грн. та Товариства з обмеженою відповідальністю «Регіонінвест» - 78369 грн.
Оголошення про порушення справи про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Центробуд-Трейд» (далі за текстом – ТОВ «Центробуд-Трейд») опубліковане в газеті «Голос України» від 18.03.2011 № 49 (5049).
Ухвалою господарського суду Київської області від 02.11.2011 у справі № Б3/256-10 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційні Системи» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Регіонінвест» про визнання банкрутом ТОВ «Центробуд-Трейд», закінчено попереднє засідання господарського суду, затверджено реєстр вимог кредиторів в сумі 536428228,11 грн, у тому числі визнано кредитором Публічне акціонерне товариство «Акціонерний комерційний банк «Київ» (далі за тестом – ПАТ «АКБ «Київ») на загальну суму 37408053,14 грн., а саме: 20452585,00 грн. (1 черга), 15325484,59 грн. (4 черга) та 1629983,56 грн. (6 черга).
Не погоджуючись з винесеною ухвалою в частині невизнання кредиторських вимог ПАТ «АКБ «Київ») в сумі 16 199 973,55 грн., останнє звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу в цій частині та прийняти нове рішення, яким визнати його кредиторські вимоги на загальну суму 53 608 026,70 грн.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 20.02.2012 апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні.
У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «Центорбуд-Трейд» просить залишити ухвалу господарського суду Київської області від 02.11.2011 без змін, а апеляційну скаргу ПАТ «АКБ «Київ» без задоволення.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 20.02.2012 у справі № Б3/256-10 продовжено строк вирішення спору у справі № Б3/256-10 та відкладено розгляд апеляційної скарги на 21.03.2012.
В судовому засіданні апеляційної інстанції представник ПАТ «АКБ «Київ» підтримав апеляційну скаргу, представник товариства з обмеженою відповідальністю “Центробуд-трейд”, товариства з обмеженою відповідальністю “Регіонінвест”, арбітражний керуючий Бойко А.І. висловилися за відхилення апеляційної скарги.
Інші учасники справи в судове засідання не з’явилися. Враховуючи те, що в матеріалах справи мають місце докази належного повідомлення всіх учасників провадження у справі про час та місце проведення судового засідання, колегія суддів вважає можливим здійснити перегляд ухвали суду першої інстанції в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи.
Судова колегія обговоривши на місці вказані обставини, вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності цих представників, за наявними у справі матеріалами.
Неявка в судове засідання зазначених представників не перешкоджає розгляду скарги. Подальше відкладення призведе до затягування її розгляду, а тому постанова приймається за наявними в справі матеріалами.
Згідно з частиною першою статті 99 Господарського кодексу України (далі за текстом – ГПК України), в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
У відповідності до вимог ч. 2 ст. 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Розглянувши наявні матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення представників сторін та розпорядника майна, які з'явилися у судове засідання, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин даної господарської справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, Київський апеляційний господарський суд вважає, що скарга ПАТ «АКБ «Київ» підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Згідно з частиною 1 статті 5 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” (далі за текстом - Закон) провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, ГПК України, іншими законодавчими актами України.
Частиною 2 статті 4-1 ГПК України встановлено, що господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом.
Як вбачається з матеріалів справи, 14.04.2011 ПАТ «АКБ «КИЇВ» подано до суду першої інстанції заву про визнання кредиторських вимог на загальну суму 53 608 026,70 грн., з яких:
1) заборгованість за кредитним договором від 26.05.2006 № 65/06 (далі за текстом – договір № 65/06):
по сплаті процентів за користування кредитом в сумі 40 441,37 грн.;
по пені за несвоєчасну сплату процентів по кредиту - 3 264,53 грн.;
2) заборгованість за кредитним договором від 07.02.2007 №12/07 (далі за текстом – договір №12/07 ):
за кредитом - 20 472 952,50 грн.;
по сплаті процентів за користування кредитом - 11 665 638,21 грн.;
по пені за несвоєчасну сплату процентів за користування кредитом - 856 148,84 грн.;
по пені за несвоєчасну сплату заборгованості по кредиту - 1 652 622,22 грн.;
3) заборгованість за кредитним договором від 30.07.2008 №55/08 (далі за текстом – договір №55/08) :
за кредитом - 6 564 059,42 грн.;
по сплаті процентів за користування кредитом в сумі 3 477 686,74 грн.;
по пені за несвоєчасну сплату процентів за користування кредитом - 253 304,72 грн.;
по пені за несвоєчасну сплату заборгованості по кредиту - 529 865,47 грн.;
4) заборгованість за договором від 16.11.2005 №56/2005 про надання кредиту у валюті (далі за текстом – договір 56/2005) :
за кредитом - 569 500 доларів США;
по сплаті процентів за користування кредитом - 286 231,49 доларів США;
по пені за несвоєчасну сплату процентів за користування кредитом - 21 320,90 доларів США,
по пені за несвоєчасну сплату заборгованості по кредиту - 45 971,31 доларів США;
5) заборгованість за кредитним договором від 25.03.2008 №31/08 (далі за текстом – договір №31/08) :
за кредитом - 511 127,72 грн.;
по сплаті процентів їх за користування кредитом - 176 731,39 грн.;
по пені за несвоєчасну сплату процентів за користування кредитом – 12 709,17грн.;
по пені за несвоєчасну сплату заборгованості по кредиту - 41 259,37 грн.; та
85 грн. державного мита.
02.11.2011 господарським судом Київської області винесено ухвалу попереднього засідання у справі №БЗ/256-10, якою затверджено реєстр вимог кредиторів в сумі 53648222,11 грн., у тому числі задоволено кредиторські вимоги ПАТ «АКБ «КИЇВ» в сумі 37 408 053,15 грн., а саме: 20452585,00 грн. (1 черга), 15325484,59 грн. (4 черга), 1629983,56 грн. (6 черга), з яких:
1) заборгованість за договором №65/06:
по сплаті процентів за користування кредитом в сумі 40 441,37 грн.;
2) заборгованість за договором №12/07:
за кредитом - 20 472 952,50 грн.;
по пені за несвоєчасну сплату заборгованості по кредиту - 1 629 983,56 грн.;
3) заборгованість за договором №55/08:
за кредитом - 6 564 059,42 грн.;
по сплаті процентів за користування кредитом - 3 477 686,74 грн.;
4) заборгованість за договором №56/2005:
за кредитом - 569 500 доларів США, (що в еквіваленті по курсу Національного банку України станом на 15.12.2010 складає 4 534 985,45 грн.);
5) заборгованість за договором №31/08:
за кредитом - 511 127,72 грн.;
по сплаті процентів за користування кредитом - 176 731,39 грн.; та
85 грн. державного мита.
При цьому судом першої інстанції ПАТ «АКБ»Київ» у визнанні решти кредиторських вимог та у включенні їх до реєстру вимог кредиторів боржника відмовлено.
Згідно абзацу сьомого статті 1 Закону про банкрутство грошове зобов'язання - це зобов'язання боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та з інших підстав, передбачених цивільним законодавством України.
До складу грошових вимог кредитора зараховується заборгованість за передані товари, виконані роботи і надані послуги, сума кредитів та позики з урахуванням процентів, які зобов'язаний сплатити боржник, а також індекс інфляції від суми основного боргу та три проценти річних від простроченої суми, нараховані відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України.
Виходячи зі змісту статті 14 Закону про банкрутство кредитор, звертаючись до господарського суду з відповідною заявою, самостійно визначає розмір таких вимог, підтверджує їх відповідними документами. До обов’язків суду при розгляді відповідних заяв входить саме перевірка їх обґрунтованості та наявності документів, що підтверджують відповідні вимоги.
В процедурі банкротства при розгляді заяви за грошовими вимогами до боржника, господарський суд не вирішує спір по суті, а лише перевіряє обґрунтованість грошових вимог кредиторів.
Тому при розгляді кредиторських вимог суд може в залежності від наявності чи відсутності доказів, що підтверджують заборгованість божника, визнати або відхилити грошові вимоги.
Наявними матеріалами справи підтверджується, що вимоги конкурсного кредитора – ПАТ «АКБ «Київ» до боржника ґрунтуються на укладених ним з боржником договорі № 65/06, договорі № 12/07, договорі № 55/08, договорі № 56/2005, договорі № 31/08.
Згідно запропонованого Банком розрахунку кредиторських вимог, внаслідок виконання ним зобов’язань за названими договорами заборгованість ТОВ «Центробуд-Трейд» складає: за договором № 65/06 – 43 705,90 грн., за договором №12/07 – 34 647 361,77 грн., за договором № 55/08 – 10 824916,35 грн., за договором №56/2005 – 923023, 70 доларів США (що в еквіваленті по курсу Національного банку України станом на 15.12.2010 становить 7350130,02 грн.), за договором №31/08 – 741 827, 65 грн.
Відповідно до ч. 2 ст. 345 ГПК України кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі.
Відповідно до ч. 2 ст. 193 ГПК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Згідно положень Цивільного кодексу України (далі за текстом – ЦК України) за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина 1 статті 1054 ЦК України). До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору (частина 2 статті 1054 ЦК України). Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України (частина 1 статті 1047 ЦК України). Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (частина 1 статті 1049 ЦК України).
Під час апеляційного провадження з’ясовано, що наявними матеріалами справи підтверджується факт укладання вищезазначених кредитних договорів та їх виконання кредитором. Факт одержання коштів за названими договорами також визнається боржником, спору з цього приводу немає.
Перевіривши правильність запропонованого банком розрахунку заявлених кредиторських вимог, колегія суддів вважає його вірним, у тому числі по пені, за виключенням розрахунку пені за договором № 56/2005, виходячи з наступного.
Умовами кредитного договору №56/2005 (п. 5.1.) передбачено, при порушенні строку повернення кредиту та перерахування процентів за його користування позичальник сплачує кредитору пеню за кожний день прострочки в розмірі 0,1% від суми простроченого платежу, але не більше подвійної облікової ставки НБУ.
З додаткової угоди від 14.11.2008 № 7 до договору № 56/2005 вбачається, що Кредитор надавав Позичальнику кредит на строк по 15.11.2009 включно. Тобто зобов’язання за цим договором мало бути виконано до 15.11.2009, а прострочення виконання зобов’язань боржником за цим договором розпочалося з 16.11.2009.
Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій
(неустойки, штрафу, пені) за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. «Інше» законом та договором № 56/2005 в даному випадку не встановлено, тому суд першої інстанції правомірно відмовив у включенні заборгованості за договором №56/2005 стосовно пені за несвоєчасну сплату відсотків за кредитом в сумі 21 320,90 доларів США та пені за несвоєчасну сплату заборгованості по кредиту в сумі 45 971,31 долар США, які нараховані за період з 19.06.2010 по 15.12.2010, тобто за період понад шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано, від 16.11.2009.
Враховуючи фактичні обставини справи й, зокрема, ту обставину, що боржником не надано, а матеріали справи не містять доказів повернення боржником кредиту або оплати відсотків за користування кредитом, колегія суддів погоджується з розрахунком вимог Банку в іншій частині заявлених кредиторських вимог та доходить висновку про наявність підстав для визнання його кредитором ТОВ «Центорбуд-Трейд»” на загальну суму 46257896,67 грн. та 855 731,49 доларів США (що в еквіваленті по курсу Національного банку України станом на 15.12.2010 складає 6814275,43 грн.).
При цьому слід зазначити наступне: Умовами кредитних договорів №65/06, №12/07, №55/08, №31/08 передбачено, що при порушенні строку повернення кредиту та сплати процентів за його користування за цими договорами позичальник сплачує кредитодавцеві пеню в розмірі 0,1 % від суми простроченого платежу за кожний день за весь час прострочки.
Таким чином, нарахування пені за зазначеними договорами за заявлений період (19.06.2010- 15.12.2010) із врахуванням вказаних положень цих договорів та ч. 6 ст. 232 ГК України, є обґрунтованим. В даному випадку період нарахування пені не має обмежуватись 6 - місячним строком від дня, коли відповідне зобов’язання мало бути виконано, оскільки «інше» встановлено умовами вказаних договорів, а саме: пеня нараховується «за кожний день за весь час прострочення».
За таких обставин, доводи суду першої інстанції щодо спливу строку позовної давності щодо відшкодування відповідних сум пені за заявлений період за договорами №№ 65/06, 12/07, 55/08, 31/08 судова колегія вважає такими, що не відповідають нормам чинного законодавства, матеріалам справи, та є необґрунтованими.
Доводи розпорядника майна боржника та боржника, з якими погодився суд першої інстанції, про відсутність підстав нараховувати відсотки за користування кредитом у зв’язку з тим, що строк їх виплати не настав, спростовуються змістом частини 15 статті 11 Закону про банкрутство, згідно якої після опублікування оголошення про порушення справи про банкрутство в офіційному друкованому органі всі кредитори незалежно від настання строку виконання зобов’язань мають право подавати заяви з грошовими вимогами до боржника згідно зі статтею 14 цього Закону. До того ж, умови договорів № 12/07 та № 56/2005 щодо строку сплати нарахованих процентів за користування кредитом судова колегія трактує так, що цим строком є кінцевий строк повернення кредиту, передбачений відповідними договорами. Аналогічна правова позиція висловлена у рішенні господарського суду Київської області від 12.10.2010 у справі № 10/175-10, за яким з боржника на користь банку стягнута заборгованість за кредитом, за процентами та пеня за несвоєчасне повернення кредиту та несвоєчасну сплату цих процентів, нараховані на підставі договороу № 12/07 (кінцевий термін повернення кредиту – 27.01.2010, пеня стягнута за вказаним судовим рішенням за період з 28.01.10 по 06.06.10). Вказане відповідає правовій природі таких кредитних договорів.
Тому судом першої інстанції неправомірно та необґрунтовано було відмовлено у визнанні кредиторських вимог ПАТ «АКБ «КИЇВ» у сумі 15 664 118,95 грн., а саме:
1) заборгованості за договором №65/06:
по пені за несвоєчасну сплату процентів за користування кредитом- 3 264,53 грн.;
2) заборгованості за договором №12/07:
по сплаті процентів за користування кредитом- 11 665 638,21 грн.;
по пені за несвоєчасну сплату процентів за користування кредитом - 856 148,84 грн. та частково – по пені за несвоєчасну сплату відсотків за користування кредитом – 22 638,66 грн.
3) заборгованості за договором №55/08:
по пені за несвоєчасну сплату процентів за користування кредитом - 253 304,72 грн.;
по пені за несвоєчасну сплату заборгованості по кредиту - 529 865,47 грн.;
4) заборгованості за договором №56/2005:
по сплаті процентів за користування кредитом - 286 231,49 доларів США (що в еквіваленті по курсу Національного банку України станом на 15.12.2010 становить 2 279 289,98 грн.);
5) заборгованості за договором №31/08:
по пені за несвоєчасну сплату процентів за користування кредитом - 12 709,17 грн.;
по пені за несвоєчасну сплату заборгованості по кредиту - 41 259,37 грн.
Суд апеляційної інстанції вважає за можливе включити дані вимоги ПАТ «АКБ «КИЇВ» у сумі 15 664 118,95 грн. до реєстру вимог кредиторів боржника.
При таких обставинах оскаржувана ухвала господарського суду підлягає скасуванню в частині залишення без задоволення заяви Банку про визнання вказаних грошових вимог в сумі 15 664 118,95 грн. з прийняттям в цій частині нової ухвали про задоволення заяви у цій частині.
Відповідно до абзацу другого частини 6 статті 14 Закону про банкрутство розпорядник майна зобов'язаний окремо внести до реєстру вимоги кредиторів, які забезпечені заставою майна боржника, згідно з їх заявами, а за їх відсутності, - згідно з даними обліку боржника, а також внести окремо до реєстру відомості про майно боржника, яке є предметом застави згідно з державним реєстром застав. Відповідно до частини 1 статті 31 Закону про банкрутство вимоги кредиторів, забезпечені заставою, задовольняються в першу чергу.
Відповідно до ч. 2 ст. 598 ЦК України припинення зобов’язання на вимогу одієї із сторін допукається лише у випадках, встановлених договором або законом.
Отже, у випадку припинення зобов’язання на вимогу однієї із сторін відповідно до ч. 2 ст. 598 ЦК України, друга сторона зобов’язання позбавляється можливості отримати те, що ій належало згідно зобов’язання (майно, виконану роботу, надану послугу – ст. 509 ЦК України). Наявність таких обставин в силу ст. 607 ЦК України може припинити інші зобов’язання другої строни, у зв’язку з неможливістю їх виконання.
Відтак, встановлення судами обставин припинення інвестиційного договору, згідно якого боржник міг набути майнових прав на певні квартири, може бути підставою припинення зобов’язань боржника щодо передачі таких майнових прав в іпотеку відповідно до ст. 607 ЦК України.
Отже, досліджуючи обставини фактичної наявності у боржника майнових прав на спірні квартири згідно відповідних договорів іпотеки від 30.11.2005 та від 31.03.2008, у тому числі викладені у поясненнях до реєстру вимог кредиторів арбітражним керуючим - розпорядником майна боржника у даній справі, судова колегія враховує обставини припинення зобов’язань іпотекодавця – боржника за неможливістю їх виконання за іпотечним договором від 30.11.2005, укладеним між банком і боржником в забезпечення виконання зобов’язань за кредитним договором № 56/2005, та за іпотечним договором від 31.03.2008, укладеним між банком і боржником в забезпечення виконання зобов’язань за кредитним договором № 31/08, та вважає вимоги банку за цими кредитними договорами такими, що не забезпечені іпотекою, що підтверджено матеріалами справи, не спростовується апелянтом та обґрунтовано прийнято до уваги судом першої інстанції.
Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Як вбачається з матеріалів справи, з метою забезпечення виконання зобов’язань за договором № 12/07 між ПАТ «АКБ «Київ» та боржником укладено договір застави корпоративних прав від 28.01.2008 № 05-06/05, відповідно до умов якого боржник передав Банку в заставу належні йому корпоративні права на ТОВ «Інвестпромсервіс» в розмірі частки, що становить 50% статутного капіталу. Предмет застави з урахуванням експертної оцінки, оцінений в сумі 20 452 500,00 грн.
У цьому зв’язку місцевим господарським судом правомірно включено грошові вимоги в сумі 20 452 500 грн., що ґрунтуються на договорі № 12/07, у першу чергу задоволення. Грошові вимоги в сумі 85 грн. – державне мито, також правомірно включено у першу чергу задоволення.
Решта вимог, крім вимог по пені, підлягають включенню до четвертої черги задоволення у сумі 29270412,79 грн., а вимоги по пені на загальну суму – 3 349 174,32 грн. – підлягають включенню до шостої черги задоволення.
Відповідно до чинного законодавства рішення суду є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності – на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.
Вищенаведене свідчить, що ухвала господарського суду Київської області від 02.11.2011 у справі № Б3/256-10 вказаним вимогам у відповідній частині не відповідає, тому апеляційну скаргу слід задовольнити частково, та скасувати оскаржувану ухвалу в частині невизнання кредиторських вимог ПАТ «АКБ «Київ» в сумі 15 664 118,95 грн. з прийняттям в цій частині нової ухвали.
На підставі викладеного, керуючись Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», ст. ст. 4-1, 99, 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд,-
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Акціонерного комерційного банку «Київ» від 03.02.2012 № 15-01/02/633/1 задовольнити частково.
2. Ухвалу господарського суду Київської області від 02.11.2011 у справі № Б3/256-10 в частині невизнання кредиторських вимог ПАТ «АКБ «Київ» в сумі 15 664 118,95 грн. скасувати, виклавши абзац 5 пункту 3 цієї ухвали в наступній редакції:- «Публічне акціонерне товариство «Акціонерного комерційного банку «Київ» на загальну суму 53 072 172,11 грн., а саме : 20 452 585,00 грн. (1 черга), 29 270 412,79 грн. (4 черга), 3 349 174,32 (6 черга)».
3. Матеріали справи № Б3/256-10 направити до господарського суду Київської області для подальшого розгляду справи.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України через суд апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня її прийняття.
Головуючий суддя Доманська М.Л.
Судді Пантелієнко В.О.
Гарник Л.Л.